CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 8
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 8
???????
MIX
Паперова казка
«Політ душі» від арт-студії «П’ятерня»
Пухнасті емоції
Байдужих не буває.
Текстильна пунктуація
Ігри в оптичні спецефекти
«Адам і єва» під патронатом Олега Скрипки
Етнофестиваль «Країна мрій» у Києві
Орден за інтелект
«Межа року» знову у Львові
Імітація старої музики
«Поклоніння ящірці»
Гумор у великому мистецтві
Гумор на холсті...
???? ??????
200 років до кохання
14 лютого - День Кохання
CITY MEETING
Андрій Цаплієнко: репортаж під прицілом
Андрій Цаплієнко в гостях у CITY LiFE
МОМЕНТ ІСТИНИ
Сорочинське ЧУДО
Іконостас Сорочинської Спасо-Преображенської церкви
STORY
Український голос Ford Motors Company
А Ви знаєте Квітку Цісик?
ЗАХОПЛЕННЯ ВІДОМИХ
Великі дистанціі Божидарніка
В гостях у CITY LiFE - Віктор Божидарнік
ЛДТУ — ви вибираєте самі
Детально про ЛДТУ
CITY TALK
На захист ліворуких
Ліворукість — варіант здоров’я.
CITY TRAVEL
Гуцульські канікули
Ворота у Карпати
CITY
Той, хто колекціонує тролейбуси
Рівненський колекціонер тролейбцсів
Таємниця Рівного
Таємничий бункер у серці Рівного
CITY ЗУСТРІЧ
Андрій Гусін від "А" до "Я" або все про високого блондина в чорних черевиках із шипами
В гостях у CITY LiFE - Андрій Гусін
CITY SPORT
Чемпіонський кий
Більярд починається з кия!
CITY MEETING
Марія Бурмака: "Луцьк для мене насичений сентиментами..."
В гостях у CITY LiFE - Марійка Бурмака
Фоззі: «РАНІШЕ Я БУВ ПОГАНИМ СИНОМ»
Meta More Fozzey
Інтелектуально-розбишацький Фоззі
Meta More Fozzey
CITY HEALTH
Космічний метроном життя
Природний ритм і наше життя
CITY ANIMALS
Королівське хобі
Детально про померанців
У моді — екзоти
???? ??? CITY
???????:
N1(8) Лютий 2005     ???? ??????: 200 років до кохання
??? ? ???????
CITY MEETING
Марія Бурмака: "Луцьк для мене насичений сентиментами..."

— Маріє, ваш альбом «№9» прикрашає картина «П’ю щастя» художниці Євгенії Гапчинської. Це збіг обставин чи естетичні уподобання?
— Подарунок долі. Женя сама мене знайшла позаминулого року і запросила на свій вернісаж. Я тоді переживала депресію, непрості часи, виходити нікуди не хотіла. 28 листопада, точно пам’ятаю дату, її роботи захопили мене. Стою така «причмелена», дивлюся на картини, на художницю і чую її слова: «Цю людину я люблю три роки, працювала під її музику. Й усі ці роботи можна сприймати як ілюстрації до її пісень»... Усі негаразди мої відлетіли, я страшенно щаслива, бо мене вже три роки любить така чудова художниця Женя. Тепер вона моя душевна подруга. І її картина на обкладинці мого альбому — то такий спосіб поділитися щастям з усіма, в кого той альбом є. Пити щастя — це відчувати смак життя. Воно буває солодке, пекуче, терпке, гірке, духмяне... Головне — вміти його відчувати. Мої пісні про це, картини Гапчинської теж.
   Я зробила для себе відкриття: цінність мистецького твору вимірюється силою твоїх емоцій. Тільки твоїх. Хай якийсь фільм, наприклад, «Титанік», розкритикували, хай його вважають кітчем, але якщо він викликає резонанс саме в тобі, щось проникає в душу, значить — це витвір мистецтва. Я не ридала на цьому кіно, як багато хто з жінок, не вразили мене технічні трюки й величні панорами, але, вийшовши із зали, я відчула нестерпну зелень листя, гострий запах асфальту. Я вийшла трішки іншою людиною. Життя прекрасне, з ним нічого не треба робити. Небо є, сонце, дерева... Бери життя і просто радій.

— А що дає телебачення Марії Бурмаці?
— Для мене це надзвичайно привабливий вид діяльності. Я не тільки ведуча, а зазвичай і керівник проекту. Драйвова річ телебачення. Воно дає можливість кожного дня пізнавати щось нове, цікаві обличчя та персонажі. Ти кожного дня в тонусі, в русі, в контексті, в адреналіновому потоці.

 — Спочатку чи постійно?
— Назавжди! Шалене задоволення від прямого ефіру, від необхідності культивувати в собі стан віддачі енергії, бути в курсі. Спіткання з незвичною філософією співрозмовника, його мотивацією...

— Телевізійний формат усе частіше відбраковує саме такі живі моменти. Чи нема відчуття втрати та розчарування від того, що багато залишається за кадром, усе частіше у фаворі поверховість?
— Так, телебачення йде шляхом суто розважальним і дещо втрачає. Є речі, які мені відверто не подобаються. Наприклад, усі центральні канали продемонстрували на новорічні свята, що вони не в контексті. Великі гроші вкладено, все миготить, а по суті своїй пусте, серцевини немає ніякої.

— А яке ставлення у популярної співачки до популярної преси?
— Часто гортаю глянцеві журнали — жіночі, чоловічі, різні. На жаль, читати в них майже нема чого, здається, вони існують лише для того, щоб пробуджувати споживацькі бажання: знижки, експертні оцінки прального засобу, кращі батарейки для плеєра. Раз побачила сукню в журналі і того ж дня придбала собі таку саму. Тижневики я купую виключно заради телепрограми. Прочитую анонси фільмів, хоча рідко дивлюсь їх до кінця — часу шкода. Шукаю інформацію про новинки: книжкові й музичні. Я вириваю з журналів ці клаптики та шукаю на Петрівці1 чи в книгарнях саме ті книжки чи диски, рецензії на які мене зацікавили. Є декілька журналістів, на смак яких можу покладатися. Тому в кишенях у мене завжди повно вирізаних із журналів папірців з новими для мене іменами в музиці, літературі.

— І що читає і слухає Марія Бурмака?
— Цими днями перечитувала Франсуазу Саган, бо після новорічних свят і інтенсивної роботи хотілося спокою. До того ж її смерть — це втрата 2004 року, я навіть пісню написала, навіяну її романом «Через місяць, через рік». «Ексгумацію міста» Світлани Поваляєвої прочитала, ще мені Муракамі до вподоби.
Страшенно подобається роман Сергія Жадана «Депеш мод». Тим більше, я автора добре знаю — ми обоє харків’яни, тому про що там, той настрій я дуже добре розумію. Від книжки Ірени Карпи2 «Фройд би плакав» у мене суперечливі враження, але така література дуже необхідна зараз.
   Щодо музики, то найчастіше, природно, слухаю власну музику, бо найбільшу частину свого часу саме нею й займаюся. Багато слухаю британську співачку Дайдо, іноді перший альбом Нори Джонс. Відкриттям для мене стала американська група Maroon 5. Їхня пісня «Це кохання» просто сидить у голові, така вона жива.

— Маріє, ви щасливо оминули пастки, в які потрапляють багато артистів. Не намагалися будь-що бути модною, не роздмухували ажіотажу навколо свого імені, не втискувалися в якісь формати. Нетиповий шлях для шоу-бізнесу.
— Так, придумати пісню про «дєнь рождєнья» вище за мої можливості. Використовувати деякі PR-методи й робити сенсацію чи фальшувати скандал, аби тільки потрапити до випуску новин, теж не для мене. Я займаюся музикою. Мабуть, ні до чого в житті я не ставлюся так серйозно, як до музики. Не буду писати патріотичних пісень, де слова «воля», «Україна» повторюються безліч разів. Пісню «Ми йдемо» я написала ще у 92-му році під впливом голодування студентів. У ній нема заяложених штампованих слів, але вона стала одним із гімнів Майдану. Для мене писати пісні — фізіологічна потреба. Я буду це робити, поки в мене є дар. Буду переписувати по сто разів партію гітарну, болісно довго шукати правильні слова. Я не залежу від тих «нібито законів нібито шоу-бізнесу», вони не зв’язують мене по руках і ногах. Навіть коли не зможу виходити на сцену, знімати кліпи, писати пісні буду все одно, друзям дарувати. В мене залишаються ще журналістика, телебачення, викладацька діяльність, між іншим.

— Співачка Марія Бурмака стовідсотково урбаністична, це чути з її пісень. А людині Марії як живеться у місті?
— Це моє природне середовище. Я народилася у Харкові й дуже люблю його архітектуру, рух, масштаби, гуркіт машин і трамваїв. У Київ закохана, купаюся в його теплій аурі. А особливе місто для мене — Луцьк. Там я вперше у 89-му на фестивалі «Оберіг», за чотири місяці до «Червоної рути», отримала Гран-прі та визнання, до якого ще не була готова. Та ще й моє перше кохання в цьому фантастичному місті. Замок Любарта — це як раптом потрапити в казку. Місто посеред міста. Луцьк для мене весь насичений спогадами й сентиментами.

— Відомо, що краща розрада жінки від будь-яких неприємностей — шопінг. Від яких проблем ховається Марія Бурмака, відвідуючи магазини?
— Проблеми в особистому житті шопінгом не вирішити. Щоправда, відчуття радості можна повернути, купуючи якісь непрактичні дрібниці. Нещодавно побачила неймовірно красиві різнобарвні шалі з екзотичними візерунками. Купила відразу десять! Мені стільки не потрібно, та й за кольором не всі можу одягнути. Подарую мамі, ще комусь... Настрій був прекрасний… Люблю завітати на Сінний базар3, поблукати серед старої біжутерії, ніби десь у далекому світі, в іншому вимірі. Іноді щось купую, знаючи, що ніколи не начеплю таку брошку... А ще іграшки керамічні дуже люблю, архаїчної форми. Кажуть, що збираються закривати цей базар і будувати там сучасний торговий центр. Прикро. Бо вже не буде атмосфери, яку не можна пояснити, тільки відчути. CL

1 Петрівка — найбільший ринок Києва біля станції метро тієї ж назви.
2 Ірена Карпа — співачка рок-гурту «Фактично самі» й модна авторка веселих скандальних книжок.
3 Сінний базар — старовинний ринок неподалік від метро «Золоті ворота».

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Фоззі: «РАНІШЕ Я БУВ ПОГАНИМ СИНОМ»
  Інтелектуально-розбишацький Фоззі
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: