CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 34
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 34
???????
???? ??????
Богдан Бенюк: На біс
CITY SOCIETY
Вуличний кобзар
Дуб, який бачив князя Ігоря
Тепло «Лемківські ватри»
CITY SOCIETY
Гуцулія
CITY STUDY
«Університет-Луцьк» у суперлізі!
CITY HISTORY
Храм землі
Буде Станіславський узвіз
CITY HISTORY
Затятий мрійник
CITY FAMILY
Яка коса - така й краса
Птах мрії у небі дитинства
Вічна зернина
CITY ART
Кава-party з Миколою Тинкалюком
Кого Бог поцілував?
Допоки горить вогонь
CITY LIBRARY
Запрограмований на щастя
???? ??? CITY
???????:
N0(34) Червень 2007     ???? ??????: CITY PEOPLE
??? ? ???????
CITY LIBRARY
Запрограмований на щастя

Одіозна, суперечлива, харизматична постать на тлі сучасної європейської та української літератур. Андрій Курков — це не просто ім’я, це вже «логотип», торгова марка, символ свободи слова, мрії, що здійснилась. Його визнала Європа, а тоді й Україна. Його заборонили в Росії, назвавши «українським націоналістом». За мотивами його роману «Пікнік на льоду» створено мультиплікаційний і триває робота над художнім фільмом у Англії…
Народжений у Ленінграді, залюблений в Україну, нині мешкає у Києві, а взагалі — космополіт за переконанням і штибом життя та мислення. У його жилах намішано різної крові: батько та дід — з донських козаків, мати — з польсько-українського роду. Трійко дітей — від дружини англійсько-ірландського походження. Генетично він росіянин, рідною мовою вважає російську. Українську ж вивчив у п’ятнадцять років як іноземну, хоча, до слова, прекрасно розмовляє нею, на відміну від деяких корінних українців. Пише виключно російською, але його твори перекладено уже на тридцять одну мову світу!

Андрій Курков — життєрадісна, весела, безпосередня людина, оптиміст, любить жартувати, сміятись над собою і ближніми. Хоча вміє бути й серйозним. А ще він — авантюрист без страху жити і творити, ризикувати та мріяти, «самовпевнений, успішний, цілеспрямований», бо переконаний, що «життя задарма нічого не дає», але від нього письменник Курков чекає лише добра. Його кредо — любити життя.
Відвідавши Волинь, пан Курков завітав у гості до студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки, щоб поспілкуватись і презентувати свої книги вдячній читацькій аудиторії.


Книги: «Смерть чужого» (1996); «Приятель небіжчика» (1997); «Улюблена пісня космополіта» (1998); «Добрий ангел смерті» (2000); «Пікнік на льоду» (2000); роман у трьох книгах «Географія одиночного пострілу» (2000); «Закон равлика» (2002); двотомник «Ігри по-дорослому» (2003), «Остання любов президента» (2005).

Сценарії: «Вихід» (1900); «Яма» (1991); «Недільна втеча» (1992); «Ніч про кохання» (1992); «Єлисейські поля» (1993); «Ляпка» (1993); «Смерть постороннього» (1996); «Приятель небіжчика» (1997).


— Андрію Юрійовичу, якими були ваші кроки до слави та визнання?
—Почав писати прозу в 15 років. Закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних мов, школу перекладачів японської мови і заочно Московський інститут культури. Працював редактором та перекладачем у видавництві «Дніпро», охоронцем в Одеській тюрмі, оператором, сценаристом на кіностудії ім. О. Довженка. Шість років викладав сценарну майстерність на кінофакультеті Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, викладав у Кембриджі. Справжній успіх прийшов у 1999 році, його мені приніс роман «Пікнік на льоду». 13 років я чекав на визнання в Україні. Спочатку мене визнали країни Європи — Швейцарія, Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Америка, а пізніше — Україна.
Мабуть, я масовий письменник, хоча не пишу «дешевих» книжок. Я найщасливіший український письменник. Мені вже немає про що мріяти.

— Ви стверджуєте, що народ в Україні готовий читати українську літературу.
— Сучасна українська література стоїть ближче до європейської, у неї надзвичайний потенціал. Феномен української літератури уже існує. Хоча вона лише зараз надолужує те, що Європа уже пережила: «секс, наркотики та рок-н-рол». Література повинна виховувати смаки, а не диктувати їх. А письменники мають давати публічний коментар усьому, що трапилось.
Легше написати книгу і видати її, ніж потім продати. От і змушені українські письменники їздити по країні, пропагувати свої книги, створювати конкуренцію засиллю російських видань.

— Пане Юрію, процес творення книги — це ритуал, натхнення чи звичайнісінька робота?
— У дитинстві я хотів бути членом Спілки письменників, бо уявляв, що письменник — це той, хто цілісінькими днями п’є каву і нічого не робить. Тепер я знаю, що це праця. Мені не вистачає часу. Я трудоголік, котрий не вміє і не любить відпочивати.
Люблю писати під музику: часом це класична, інколи — «Океан Ельзи». Мені цікаво писати про життя, про людей. Люблю жанр роману-антиутопії, є у мене філософські романи, кримінально-соціальні романи про сучасну Україну, в яких присутні елементи абсурду, інколи — чорного гумору, сарказму, любові, фантасмагорії та сюрреалізму.
Цікаво писати про сучасне життя з гумором, іронією, сарказмом. Не цікаво — реалістичну прозу про життя олігархів. Моя творчість упізнавана, я створив індивідуальний стиль.
Процес творення — складний і тривалий. Кожен мій твір — це, по суті, сфальсифікована автобіографія.

— Ви називаєте себе «професійним літератором», але на зауваження з боку критиків, чому не пишете українською мовою, заявляєте, що не зможете писати «на рівні Коцюбинського чи Стуса». Хто для вас у класичній українській літературі є авторитетом?
— Взагалі у студентські роки я знав одинадцять мов. Тепер — сім. Багато буваю за кордоном (місяців п’ять-шість на рік) — на виставках, зустрічах, презентаціях. Починав писати українською — вірші, казки. Тепер пишу російською, бо вона для мене рідна генетично. Хоча люблю і поважаю українську. Своєрідними авторитетами для мене є Іван Франко, Володимир Винниченко, Микола Хвильовий (особливо ціную їхні щоденники). В російській літературі — Микола Гоголь.

— Хто із сучасних українських письменників, окрім Андруховича, може гідно представляти нашу культуру на світовому книжковому ярмарку?
— Заздрю молодим українським письменникам — вони наснажені позитивною енергетикою, якої не вистачало нашому поколінню. Безперечно, талановитий Любко Дереш, хоча в нього ще мало життєвого досвіду, Тарас Прохасько з його дивною, чіткою, стилістично організованою фразою «австрійського» походження, Сергій Жадан з його драйвом. Марія Матіос — найкращий приклад української класичної прози. А ще — нова генерація молодих і дуже симпатичних українських письменниць: Світлана Поваляєва, Ірена Карпа, Тетяна Малярчук, Євгенія Кононенко.

— Казка — жанр досить незвичний для серйозного, масштабного письменника, чиї твори є справжніми бестселерами за кордоном, — стала для вас своєрідною «втечею від реальності у дитинство».
— Так, казки я почав писати, коли працював охоронцем в Одеській тюрмі. Мав багато вільного часу, але був обмежений у просторі. От і прагнув «утекти» — так вийшло, що у казку. Люблю фантазувати. Хоча писати для дітей дуже важко. Набагато легше написати десяток сторінок «дорослої» прози, аніж щось для дітей. «Пригоди пустомеликів та інші історії», проілюстровані Ясинською, «Пригоди чепухоносиків» з ілюстраціями Жені Гапчинської… До речі, художниця сама обрала для роботи книгу за своїм світовідчуттям. Хочу написати ще одну казку для дітей.

— Ваш «найсвіжіший» роман «Остання любов президента» — це роман-передбачення?
— Так, книга була написана незадовго до революційних подій 2004 року. Пізніше багато чого здійснилося. Але письменник у такій країні, як наша, може бути провидцем, тут усе прогнозоване, багато можна передбачити. У романі є любов, політика.
А взагалі письменник повинен бути публічним виразником подій, що відбуваються у суспільстві. У наступному своєму романі хотів уникнути політики, але, на жаль, не вийшло. Скоро роман потрапить до читача. Хочу презентувати його восени у Луцьку. Його «чорнова» назва — «Кров з молоком».

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: