CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 34
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 34
???????
???? ??????
Богдан Бенюк: На біс
CITY SOCIETY
Вуличний кобзар
Дуб, який бачив князя Ігоря
Тепло «Лемківські ватри»
CITY SOCIETY
Гуцулія
CITY STUDY
«Університет-Луцьк» у суперлізі!
CITY HISTORY
Храм землі
Буде Станіславський узвіз
CITY HISTORY
Затятий мрійник
CITY FAMILY
Яка коса - така й краса
Птах мрії у небі дитинства
Вічна зернина
CITY ART
Кава-party з Миколою Тинкалюком
Кого Бог поцілував?
Допоки горить вогонь
CITY LIBRARY
Запрограмований на щастя
???? ??? CITY
???????:
N0(34) Червень 2007     ???? ??????: CITY PEOPLE
??? ? ???????
CITY SOCIETY
Тепло «Лемківські ватри»

Народився Бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.

Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць — золотий горіх.

Це рядки з вірша відомого лемківського поета Богдана-Ігоря Антонича. Про цей етнос десятки літ в Україні майже не говорили. Довгі роки після переселення зі споконвічних лемківських земель углиб України люди мовчали, адже їх переслідували. У 1958 році в Польщі наступила відлига, деяке пом’якшення комуністичної політики. Тоді й утворилося перше суспільно-культурне товариство лемків, яке порушило питання про повернення на свої землі. З розширенням громадської діяльності вирішили проводити «Лемківські ватри». Першу з них запалили в селі Чорна Нижньоустріцького повіту 1982 року. Наступні були у Ганчовій, Бортному. Збір лемків з усього світу традиційно проводиться у Польщі третьої суботи й неділі липня. Цього року у польському селі Ждиня поблизу словацького кордону в повіті Горлиці відбудеться ювілейна, 25-та «Лемківська ватра». Організатори вже розпочали приготування до урочистостей. В голови івано-франківського осередку Всеукраїнського товариства «Лемківщина», доцента Івано-Франківського медичного університету Степана Криницького нині чимало клопотів.

— Степане Семеновичу, що являють собою славнозвісні «Лемківські ватри»?
орічні фестивалі лемківської культури. Це свято, відпочинок, та найголовніше — зустрічі людей, розкиданих по всьому світу. Сльози, радість, спогади — описати неможливо. Роздуми та пісні біля лемківської ватри — це особливий дух, якого набираємось, щоб далі жити і творити. Піком «Лемківської ватри» завжди була, є і залишатиметься Архієрейська літургія. На неї недільного ранку поспішають усі ватряни. Минулого року літургію правили владики Української Греко-Католицької Церкви у Польщі Іван Мартиняк та Володимир Ющак. Коли нас насильно вивозили, ми могли багато чого позалишати, та ікони й образи забирали обов’язково, а у вагонах молилися — і вдень, і вночі. Звичайно ж, не обходиться без мелодійних пісень, запальних танців, зустрічей з цікавими людьми. Ті, хто має там родину чи пам’ятає, де колись стояла батьківська хата, відвідують дорогі серцю місця. На жаль, ми не можемо повернутися на наші споконвічні землі. Але місце, де народився, завжди залишається рідним. Там я вперше побачив сонце, небо, ліси, поля, там уперше вимовив слово «мама», і це не можна забути. Чим людина старша, тим більше її тягне в рідні місця, всі події з дитячих літ стають яскравішими.

— Хто ж вони такі — лемки?
— Це етнічна група українського народу, яка здавна живе по обох схилах Східних Бескидів (у Карпатах між ріками Сян і Попрад та на захід від ріки Уж). Назва представників цієї групи походить від вживаної ними мовної частки «лем» замість «лише», «тільки», «щойно». Основним заняттям лемків було землеробство. Сіяли пшеницю, жито, ячмінь, овес. На полонинах випасали волів, овець. Інколи полювали і рибалили. Лемківське життя оповите різними повір’ями про злі і добрі сили природи. Це дружний і незламний субетнос, якого прокляте не одним народом ХХ століття випробовувало брутальним переселенням зі своїх споконвічних земель. Представники Лемківщини пронесли крізь роки любов до свого краю, зберегли незабутні лемківські традиції і продовжують їх популяризувати.

— У всьому світі відомі вироби лемківських майстрів народної творчості...
— Серед лемків справді чимало талановитих митців. Народні умільці займалися художньою різьбою, плели кошики з лози, виготовляли березові мітли, каменярі витесували з гірського пісковику великі камені для млинів і малі — для жорен. Одяг шили із лляного або конопляного домотканого полотна. Цікаві його назви: тиролька — дитяча сукня з фальбантами, керпці — шкіряне взуття на кшталт гуцульських постолів, жіноча оплічата — блузка, а ще лайбик, горсети та чимало інших предметів народного лемківського вбрання. Дослідники стверджують, що одяг лемків — це велична пам’ятка духовної та матеріальної культури нашого народу. В його створенні знайшли втілення найкращі здобутки народних майстрів — ткачів, кушнірів, вишивальниць. В одязі лемків, як і в убранні представників інших етнографічних регіонів України, домінував величавий ритм, який панував у чудовій навколишній природі. Одяг був щоденний, обрядовий, святковий. Що ж стосується житла, то це переважно рублена пофарбована в різні кольори хата. Під одним дахом розміщувалися житлові і господарські споруди. Для поселень лемків характерна скупченість у долинах вздовж річок і доріг.

— Лемківські землі — споконвічно українські?
— Є дані, що з VIII-IX століть там жили русини, і нас увесь час до війни називали русинами. Там є села, які мають чисто русинські назви: Завадка Морахівська, Смерек, Горлиці, Устя Руське, Перунка. Значить, там споконвіку проживали українці, причому вони настільки дотримувалися традицій, що мали свої церкви, парафії. Там не було поняття про змішані шлюби, всі розмовляли русинською говіркою, близькою до старослов’янської, лише трохи відрізняються наголос, вимова деяких слів. Можна говорити про тисячоліття існування тамтешньої землі. Наскільки мені відомо, на початку ХІХ століття першим єпископом Станіслава був Пелеш — виходець з Лемківщини. Все це свідчить про те, що ця земля існувала віддавна, там були свої звичаї, традиції, говірка, врешті, свій національний дух. У горах жити нелегко, ще важче займатися землеробством. Але лемки вміли це робити. А тепер там усе позаростало, перетворилося на хащі.

— Але, напевно, все-таки хтось залишився?
— Одиниці. Вони вчаться в польських школах, читають польську пресу, слухають польське радіо, дивляться програми польського телебачення. Ще діють кілька церков, але туди ходять люди переважно старшого віку. Молодь іде до костелів, одружується з поляками, дітей хрестить теж у костелах, тобто швидкими темпами відбувається полонізація.

— Кажуть, що краще назватися лемком, аніж українцем, бо поляки, мовляв, до лемків ставляться лояльніше?
— Це омана, бо виселенню у 1945-46 роках підлягали всі, навіть змішані сім’ї. Трагедія Лемківщини в тому, що вона може щезнути, як свого часу Атлантида. А яке у лемків пісенне багатство! Немає, кажуть, у світі такого регіону і такої етнографічної групи, яка б мала настільки яскраво виражену пісенну культуру. Мабуть, не випадково автор музики до гімну «Ще не вмерла Україна» отець Михайло Вербицький походить з Лемківщини. Лемківська пісня відома на весь світ, вона неповторна.

— Яка історія переселення лемків?
— Поляки поставили за мету мати однонаціональну державу і працювали над цим. Ще у довоєнний період обмежувалася діяльність хат-читалень, кооперації, яка залучала людей до праці, закривались українські школи, заборонялося відзначення національних українських свят. Це був перший етап. Другий — депортація у 1945-46 роках після підписання так званого договору про евакуацію українського населення з території Польщі в Радянський Союз. Тоді майже 800 тисяч осіб українського походження вигнали з рідних осель і виселили в Донецьку, Одеську, Миколаївську та Херсонську області. Важко було звикнути до степу — сухого й спекотного влітку, з холодними пронизливими вітрами взимку. Донині багато з тих, хто тоді був ще зовсім малим, пам’ятають, як місили малими порепаними ноженятами глину, щоб обмазати хати. Частині людей довелося тулитися по чужих квартирах, деколи навіть у коморах та землянках. Не було деревини на опалення, тож палили соломою і кізяками. Люди не могли забути рідних гір з кришталевими джерелами і стрункими красунями-смереками. Тож усіма правдами і неправдами (адже замість паспортів їм видали переселенські квитки) почали виїжджати поближче до рідної місцини. Так сотні сімей опинилися на Прикарпатті.

— А ще ж сумнозвісна акція «Вісла»...
— Це вже було через два роки після війни, коли люди почали відновлювати своє життя. Це третій етап знищення українства у Бескидах. Його основною метою були денаціоналізація, асиміляція українців. Загони поліції, регулярного війська оточували села, де компактно проживали українці, давали дві години на збір й ешелонами відправляли на Захід, до німецьких кордонів. Розселяли по одній-дві сім’ї без права повернення додому. Польський уряд насильно виселив близько 170 тисяч українців, переважно лемків, із їхніх споконвічних земель у передгір’ях Карпат і розпорошив по території Польщі. Більшість була розселена на колишніх німецьких землях, що відійшли до Польщі після війни. Нині близько 60 тисяч українців проживають у районі Ольштина (колишня Східна Пруссія), 40 тисяч — на північному заході, біля Кошаліна, майже 20 тисяч — на південному заході, в районі Вроцлава. Якщо ж взяти до уваги, що приблизно 20 тисяч осіб залишилися на землях своїх предків поблизу Любліна та Перемишля на південному сході країни, то стає зрозуміло, що українці були цілеспрямовано розселені по різних закутках Польщі. Понад чотири тисячі «неблагонадійних» пройшли через колишній фашистський табір смерті Явожно. Ця акція ще не засуджена, а її жертви живуть у вигнанні по всій території Польщі і чекають реабілітації. По суті, ця акція і донині продовжується, тому що вони не мають права повертатися. Якщо ж хочуть повернутися, то змушені купувати землю, а цій купівлі чинять різноманітні перешкоди. Це питання порушувалося на ІІІ Всесвітньому конгресі лемків у Києві. Висловлювалися також пропозиції, щоб у вирішення наших проблем втрутилися міжнародні політичні сили. Адже договори про депортацію були підписані при мовчазній згоді Англії, США, Франції, Радянського Союзу. Вже вимерло ціле покоління переселенців. Щезає з лиця землі самобутня, найбільш західна гілка українського народу — лемки. Основна ознака етнографічної групи — це спільна територія, мова та спільні соціокультурні умови проживання. Депортація позбавила цілий народ цих умов.

— Чому місцем проведення «Лемківської ватри» обрано саме Ждиню?
— Емігрант зі США Степан Хованський допоміг викупити там землю свого діда, дев’ять гектарів. Це надзвичайно мальовниче урочище, де протікає річка. На березі річки — обгороджена поляна, а на ній — сцена. Лемки прагнуть не лише знати свою історію, свій родовід, а й дорожити ним, зберігати традиції, звичаї та обряди лемківського краю, примножувати добру славу цієї частинки України. Лемківська культура багата на колядки, гаївки та обрядові пісні, а ще жартівливі коломийки (окремо дівочі й парубоцькі), тужливі еміграційні. Лемківські пісні зібрав, упорядкував Філарет Колесса і видав «Етнографічний збірник народних пісень з галицької Лемківщини».

— Хто представлятиме вокальне та хореографічне мистецтво лемків Прикарпаття на цьогорічному, ювілейному, фестивалі?
— Як і багато років підряд, народна самодіяльна хорова капела «Бескид», а також ансамбль «Розмарія» з Івано-Франківська, дитячий зразковий ансамбль «Діти світла» з Долини. Під наметом, який вміщує одночасно 300 гостей, зустрічаються представники багатьох національностей. Відрадно, що з кожним роком на ватру з’їжджається щораз більше молоді. Багато також молоді українського походження, яка живе в Польщі. Вечір і ніч — для неї. До речі, нетверезих серед них немає, а пісні вони знають такі, яких навіть в Україні не співають. На таких заходах ніколи не було представників з Міністерства туризму і культури України, лише торік гостею «Лемківської ватри» стала заступник міністра Ольга Шокало-Бенц. Це тішить.
— Степане Семеновичу, яку роботу проводять лемківські товариства в Україні?
— Наша основна мета — зберегти традиції, культурні надбання, етнографічні особливості. Спочатку товариства були створені тільки в трьох областях: Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській. Згодом ми об’єдналися в міжобласне товариство. Потім виникли осередки у Чернівецькій, Полтавській областях. Сьогодні вони діють в 19 областях України. Чотири роки — Всеукраїнському лемківському товариству. За кордоном, зокрема у США та Канаді, живе численна українська діаспора, значну частину якої складають вихідці з Лемківщини, адже першими поселенцями на американському континенті були лемки.

— У вас налагоджені з ними контакти?
— У 1992 році в Польщі зустрілися представники Лемківщини з різних континентів, навіть з Австралії. Ми домовилися, що треба об’єднатися. Перший світовий (об’єднавчий) конгрес лемків відбувся у Львові в 1993 році. Сюди ввійшли міжобласне товариство з України, представники з Польщі, організація оборони Лемківщини з Канади й організація під аналогічною назвою зі США. Ми затвердили статут, налагодили тісні кореспондентські зв’язки. Згідно зі статутом, конгрес має відбуватися раз на чотири роки. Другий конгрес теж проходив у Львові, тоді вже були поставлені ширші завдання. На той час до нас приєдналися представники Словаччини, Югославії. Третій конгрес ми проводили у Києві, порушували питання відшкодування депортованим лемкам матеріальних і моральних збитків. Але нині, на жаль, воно залишається невирішеним. 5-6 травня цього року у Львові відбувся четвертий конгрес світової федерації українських лемківських об’єднань. Подано в урядові інстанції проект Закону України «Про визнання евакуйованих з Польщі у 1944-46 та 1951 роках українців депортованими». На рівні лемківської громади готується міждержавна програма «Відродження Лемківщини».

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Вуличний кобзар
  Дуб, який бачив князя Ігоря
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: