CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 33
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 33
???????
???? ??????
Просто Ніна
CITY SOCIETY
Той хто не хоче бути Богом
Променад із Дон Кіхотом
Реставратор міського простору
CITY HISTORY
Галичанські амбіції Болехова
Вишнева гора Барона
CITY HISTORY
Оманлива тиша архівів
CITY FAMILY
Світло Писанки
Два крила одної мрії
CITY ART
«Віртуальний джем» - вибір покоління PEPSI
«Мертвий півень» - жвавіше за живих!
CITY ART
Все в... кераміці
Віднайдений рай
Образи... Образи... Й образи
CITY ART
Слова і звуки «Замкової тіні»
CITY LIBRARY
Жінка, що мріє про сонце
???? ??? CITY
???????:
N0(33) Травень 2007     ???? ??????: CITY PEOPLE
??? ? ???????
CITY HISTORY
Оманлива тиша архівів

Офіційною датою заснування архіву (тоді ще Станіславівського) є 1939 рік. Але окремі раритети, які зберігаються тут (наприклад, рукописна книга «Трифолог», датована 1431 роком), свідчать про те, що прикарпатці вміли берегти свою історію ще задовго до приходу радянської влади.

На початку 40-х років минулого століття документосховище виглядало хаотично. Коли під час Другої світової німецька армія захопила Станіславів, то, хоч як дивно, окупанти взялися за впорядкування архіву. І «не дарма», бо разом з відступом німців канула в безвість і частина архіву. Одні переповідають, що вивезене зберігається у Гданську, інші — що вагон із вкраденим згорів під час бомбардування.

Ще донедавна у цих стінах зберігались перші друковані видання України кінця ХVІ — початку ХVІІ століть: знаменита «Острозька Біблія» (1581), «Євангеліє» (Вильнъ, 1600), «Часословъ» (Львовъ, 1600) та інші. Загалом 1991 найменування (28 61 примірник) літератури було передано Богословсько-катехитично-теологічному інституту. Наразі в бібліотеці архіву зберігаються дві рукописні книги, писані старослов’янською мовою; двісті стародруків; вісники законів Австро-Угорщини, Галичини, Польщі; енциклопедії, словники. Багато з переліченого становить неабияку бібліографічну цінність. Є тут і цікава колекція старовинних газет та журналів періоду ЗУНР («Република», «Републиканець», «Діло») та німецько-фашистської окупації («Українське слово», «Станіславівське слово», «Самостійна Україна», «Краківські вісті»). Серед рідкісних видань — часописи «Станіславівські вісті» (1937), «Нова Зоря» (1927), «Новий час» (1926), «Громадські вісті» (1927), також тематичні — «Жіноча воля», «Жіноча доля».
Окремо можна розповісти про оголошення. На початку ХХ століття в Станіславові їх називали оповіщеннями. Друкувались вони трьома-чотирма мовами: українською, польською, єврейською і німецькою. Їхні тексти нині можуть видатися наївними, наприклад, про відкриття «першої до вжитку публики розговірні телефоном». Але в той час то була подія. Місяці тоді називалися інакше: листопад — падолистом, квітень — цвітнем.
Історичну привабливість і обшир для наукових досліджень становлять документи періодів ЗУНР, Другої світової війни, радянської влади. За допомогою партархіву, переданого на зберігання на початку 90-х років, вдається найповніше і найправдивіше вивчити період національно-визвольної боротьби на місцевих теренах. Військові операції проти загонів ОУН-УПА описані в них досконало і скрупульозно.

— Немає такої галузі людських знань і занять, — розповідає Катерина Мицан, — свідчення про які не були б зібрані на наших стелажах. Але що таке архів? Це в першу чергу папір. Матеріал нетривкий, він пліснявіє, на ньому тьмяніє текст, він залежить від температури та вологості. Тому основне завдання архівістів — зберегти старі документи. Пригадую, як у Кам’янці-Подільському згорів архів, це була шалена втрата, просто гуманітарна катастрофа, яку, звичайно, не можна було не помітити. Але те, що подібні до нашого заклади тихо і поступово нищаться, не цікавить нікого. І такий процес є не менш небезпечним за пожежу. Я завжди говорю: можна відбудувати фабрику чи завод, сотні разів перевидати книжку, та коли зникає документ, який існує в єдиному примірнику, то це назавжди.
— Пані Катерино, ви не робите таких висновків з власного гіркого досвіду?
— Дивлячись на наше відремонтоване приміщення з сучасним сховищем (займає дві тисячі квадратних метрів, оснащене спеціальною вентиляційною камерою, усі електропроводи в металічних «рукавах» — прим. авт.), важко уявити, що у нас можуть бути втрати. Та вони були. Раніше наша установа розміщувалась у колишньому костелі. У середині 90-х років вийшов указ про повернення культових споруд власникам… Але коли я побачила, куди ми маємо переїхати... Це були закинуті склади галантерейної бази, стінами яких текла вода. Сам процес переїзду виглядав так: у старому сховищі документи ставили на підлогу, демонтували стелажі, везли в нове, там їх складали і частинами перевозили зберігання. Кожна справа, кожна коробка пройшли через руки наших працівників, ми категорично відмовились від сторонньої допомоги.
— Унікальний вчинок…
— Архіву дуже важко допомогти. Нам пропонували студентську та солдатську сили. Якби ми тоді скористалися ними, розгрібали б завали й досі. А так дали раду самі, і все лежить на своїх місцях. Теперішня місцева влада виділила кошти, і ми здійснили капітальний ремонт приміщення.
— Ви наголошуєте на забезпеченні належного зберігання документів, але ж архів має й інші призначення, чи не так?
— Звичайно, ми — установа відкрита, і нашими фондами за потребою користуються як звичайні люди, так і науковці. Останні, до речі, приїжджають з багатьох країн світу: Польщі, Канади, Німеччини, Австралії. Професор з Гарвардського університету працювала у нас чотири місяці і була дуже задоволена. Юридичному департаменту США допомагали розшукувати злочинців Другої світової війни. Можна сказати, що постійним нашим клієнтом є Ін’юрколегія — знаходимо майнових спадкоємців. Декілька разів ставали «співучасниками» телепрограми «Ключовий момент» — віднайшли загублених родичів. Беремо участь у міжнародному проекті музею Голокосту у Вашингтоні. У вигляді мікрофільмів надсилаємо туди відомості про євреїв, вихідців з наших країв. Засвідчуємо соціально-правовий аспект того чи іншого запиту. Починаючи з 1992 року, видали десять тисяч довідок особам, які були вивезені на примусові роботи до Німеччини. Ще зараз дуже модним стало вивчення свого родоводу. Тож роботи у наших працівників чимало, і насправді архівна тиша є дуже оманливою.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: