CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 32
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 32
???????
???? ??????
Секрет Ані Лорак
CITY PEOPLE
Кшиштоф Зануссі: "Не втомлюйтеся вчитися безупинно"
CITY SOCIETY
«Отче Наш» для «ЯЙЦЯ-РАЙЦЯ»
Променад з Дон Кіхотом
CITY STUDY
Освіта за кордоном
CITY HISTORY
«Наша Леся»
Холмська Богородиця
CITY FAMILY
Дияволенята
Математика кохання
Життя для Багірової - це казка
CITY ART
Кава-party з Євгеном Комаровим
Всесвіт Миколи Мазура
На межі світла і тіні
CITY ART
Неформатний королівський розмір
Кому Вниз
Патріарх бардівської пісні
CITY LIBRARY
Приватне скородинство Мар`яни Савки
???? ??? CITY
???????:
N0(32) Квітень 2007     ???? ??????: CITY PEOPLE
??? ? ???????
CITY ART
Всесвіт Миколи Мазура

— Як можна охарактеризувати ваш стиль написання картин?
— Я не визначаю стиль. Я люблю Україну, народну картину. Для мене найбільші авторитети в світі — Катерина Білокур, Марія Приймаченко, Бойчукісти. Мене завжди цікавила моя земля, мої художники. Я розуміюся на світовому мистецтві, та шукав свою мову, й усе, що зображував, пов’язане з конкретними почуттями та переживаннями, з історією.

— Але ж ви народжені не в Україні…
— Я народився на Кубані, а це переважно козаки, що за цариці Катерини переселилися з української землі на північний Кавказ. Моя сім’я спілкувалася українською, ще в дитинстві переселилася до України. Усе залежить від родини.

— Ваші картини сприймаються як суто українські.
— Якщо їх трактують як українські, для мене це комплімент, найвища похвала. У цьому мистецькому вирі та потоці інформації важко залишатися собою, бо мистецтво стало комерцією. Митець заробляє гроші, і це добре, коли співпадає власна думка та уявлення про мистецтво художника із думкою суспільства: тоді він у ціні, фаворі, великий, багатий... Та так трапляється не завжди. Ось, приміром, Білокур — велика художниця України, що за життя мала визнання, отримала звання народної, але померла в злиднях. І в світовій практиці таких прикладів безліч.

— Що вплинуло на ваш життєвий вибір?
— Скільки себе пам’ятаю — малював. Мені дуже подобалось усе, що я бачив, — цей світ зачаровує. Спочатку це те, що ти бачиш вперше: мама, природа, тварини… Пізніше відчуваєш емоції людей і передаєш їх. Мої картини більш музичні, ніж абстрактні. Якщо уважно придивитися до них, то в лініях, кольорах можна почути музику, ритми — трагічні чи радісні…

— Малюнок у вашій уяві народжується увесь зразу чи поступово?
— Я не знаю, часом я бачу його відразу, часом він народжується з деталей. Це таємниця для мене самого. Ідея породжує форму. Якщо я хочу намалювати щось трагічне, то вибиратиму такі форми, фарби та фактури, при яких людина буде отримувати певне потрясіння. Якщо ж у мене є якась світла мрія, то мальовано буде зовсім по-іншому. Чим більше таємниці в творі, чим більше асоціацій виникає, тим краще для картини, адже творення образу — це велика загадка. Художник приходить у мистецький світ, оперуючи образами, якщо він нездатен їх створювати, то він не художник. Цей світ постійно змінюється. Єдине, що стабільне, — це зміни. Тому і в мистецтві весь час відбуваються зміни. Я бачу, як малюють інші художники, мені цікаві їхні картини, я у них вчуся, захоплююсь, але хочу прожити своє життя.

— Улюблена картина є?
— В мене немає таких робіт. Я люблю мистецтво, а не себе у ньому. Доки ти пишеш — ти живеш. Лише закінчив писати роботу, вона вже не твоя, та у мене немає жалю чи відчуття втрати за своїми творами. Люди бачать їх, отримують позитивні емоції, то за чим мені шкодувати? Адже для цього приходить митець у світ, аби творити прекрасне, віддавати його і нічого натомість не брати. Мої роботи представлені в національному музеї в Києві, в Хмельницькому, в Болгарії, Росії, Сербії...

— Які сучасні художники вам імпонують?
— Гарних художників в Україні багато: Андрій Антонюк з Миколаєва, Гонтарьов з Харкова, Гуменюк Феодосій, Петро Гончар з Києва... Це, власне, моє покоління та старше. Вони просто не усі оцінені, хоча відомі не лише в Україні, а й за кордоном. Це дуже чесні, чисті та порядні люди, які прагнуть принести у цей світ крихту прекрасного.

— Як ви прийшли до скульптури з металу?
— Я почав займатися цим, коли потрібно було щось їсти (сміється). Покинув педагогіку (був директором художньої школи — прим. авт.), і в мене не було замовлень. Першим замовленням стало автомістечко в Комсомольському парку. Я почав думати, визначив для себе, що то має бути паркова скульптура, призначена для дітей, і вона повинна бути такою, з якою хотілося б контактувати. Якось я потрапив на звалище, де були гори заліза, подивився на ці форми, уявив себе дитиною і почав компонувати різноманітні форми, вдихнув у ці деталі зовсім інше значення… Я провів там одинадцять років, сам варив свої скульптури. Мені допомагали два робітники. Це десятки тонн заліза…
Скульптури дивні за формою, таке може жити лише в уяві художника. Перша подібна серія з семи скульптур була змонтована в 1979 році. Вона монтувалася без крана, хоча важила понад чотири тонни та сягала дев’ятиметрової висоти. В 2003-му її демонтували.
Більше десятка з тих скульптур знищено, а це ж власність міста, і кожна з них коштувала тисячі доларів. Та громаді байдуже, бо й ті скульптури, що ще існують, потребують реставрації, адже їм багато років.

— Над чим ви зараз працюєте?
— Основна проблема для Хмельницького — це центральна площа, де колись стояв пам’ятник Леніну, а зараз залишився один чорний квадрат. Мало хто знає, що за розмірами наша площа така ж, як Червона площа у Москві. Та у нас вона «гола», нежива. Ми з сином зробили проект та модель пам’ятника з гіпсу, 9 на 9 метрів. Уже виділені гроші, щоб відлити з бронзи цю скульптуру, яка називається «Віра. Надія. Любов».

— Як вона виглядатиме?
— Вона буде класична. Будуть літати вгорі три жінки: Віра, Надія, Любов, і кожна з них нестиме стрілу, які будуть перехрещуватися й утворювати герб нашого міста. Навколо них будуть летіти лелеки, калина, бандура, рушники, сонце...

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Кава-party з Євгеном Комаровим
  На межі світла і тіні
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: