CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 32
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 32
???????
???? ??????
Секрет Ані Лорак
CITY PEOPLE
Кшиштоф Зануссі: "Не втомлюйтеся вчитися безупинно"
CITY SOCIETY
«Отче Наш» для «ЯЙЦЯ-РАЙЦЯ»
Променад з Дон Кіхотом
CITY STUDY
Освіта за кордоном
CITY HISTORY
«Наша Леся»
Холмська Богородиця
CITY FAMILY
Дияволенята
Математика кохання
Життя для Багірової - це казка
CITY ART
Кава-party з Євгеном Комаровим
Всесвіт Миколи Мазура
На межі світла і тіні
CITY ART
Неформатний королівський розмір
Кому Вниз
Патріарх бардівської пісні
CITY LIBRARY
Приватне скородинство Мар`яни Савки
???? ??? CITY
???????:
N0(32) Квітень 2007     ???? ??????: CITY PEOPLE
??? ? ???????
CITY SOCIETY
Променад з Дон Кіхотом

— Вікторе Антоновичу, це Господнє диво, що на Волині аж дев’ять Святих озер?
Два з них у Маневицькому районі, по одному в Ковельському, Ратнівському, Камінь-Каширському, Турійському, Старовижівському, Любешівському та Любомльському районах. Серед Святих озер нашого краю плесо біля села Тура Ратнівського району — найбільше (44 гектари) і найглибше (15,9 метра).
Є на Волині і Свята річка. Вона з’єднує однойменне озеро з Прип’яттю, озерами Волянським та Білим, Білоозерським каналом та всією Дніпровсько-Бузькою системою. На ній стоїть шлюз-регулятор, і не доводилося мені ніколи чути, щоб хтось ту водну артерію називав річкою, та ще й Святою.
На Святому озері у Ратнівському районі я чув рибальську оповідку про трьохсотлітню, порослу від старості черепашками й мохом щуку, яка рве перемети й сіті, лякає молодиць, які приходять на берег прати, бо нагадує утопленика, що сплив на поверхню. Проте за десять років перебування на Поліссі пам’ятаю лише один випадок, коли тут закинули невода. Ні, тоді не впіймали легендарної щуки часів Богдана Хмельницького. Нерівне, з підводними ямами дно створює чудові умови для втечі риби...

— На Волині з діда-прадіда нічого не чули про «Вулканне» озеро. Знаю, що вас на його береги привела легенда.
— Це невеличке озеро розмістилося в лісі біля Сошична, праворуч залізниці Ковель — Камінь-Каширський. Мене поліщуки запевняли, що на ньому в найтихішу погоду ні з того, ні з сього здіймаються хвилі.
Старожили розповіли дуже цікаву поетичну легенду. В свято жінка ткала кросна, і випав з її рук човник, а вона закляла його, щоб запався він під землю. І провалилася земля, а на тому місці утворилось озеро: наче зійшли з ткацького верстата і стали чистими плесами льняні полотна. І рибальський човен снує там срібну нитку.
«Вулканне» озеро має справжню назву Заболоцьке, бо лежить за болотами. Воно ідеально кругле, на високому піщаному пагорбі. І справді подібне на кратер згаслого вулкана. Цікаво, що дна цього озера ніяк не могли дістати. За мірками старожилів, воно глибше п’ятдесяти метрів.
Я виявив цікавий історичний документ, писаний княжими службовцями 16 грудня 1568 року в Смолигові. З нього довідався, що в Сошичному на той час було п’ять дворищ, які мали 52 дими і сплачували 28 відер прісного меду. Через великі води і «непєрєбитыє» болота посланці з Несухоїжського замку не могли самі об’їхати всього «Сушичєнского кгрунту» й були змушені про його ширину і довжину випитувати у старця та підданих. В архіві князів Сангушків я вичитав: «В том кгрунтє Сушичнском, повєдил старєц и подданые Сушичнские, озєрца двє, одно на имя Скоморо, на котором нєводом одну тоню волочити можєт, бо вєлми глубоко, толко вершами рыб зимою потросє доставают. А рєки, ани ставу, ани ставища ниякого кгрунтє Сушичнском нєт. Тєж лєсов на палєнє попєлу и на роботу ванчосу годных нєт».

— А чи не допоможете розібратися з озерами, яким дав назву пісок?
— На Волині таких озер аж шість! Найбільше із них — в межиріччі Прип’яті й Вижівки біля Кримна. Його площа сягає 280 гектарів, глибина — вісім. Якщо говорити про вертикальні виміри «пісочних» озер, то це в основному плеса середньої глибини.
Перше місце за цим показником посідає водоймище шацької групи — шістнадцять метрів! Там же, біля села Піщі, є ще два Піщанських озера — Велике і Мале. Два «пісочних» озера розмістилися і в межиріччі Турії та Стоходу, в Ковельському та Турійському районах. Перше зовсім мініатюрне. Друге, що поблизу Озерян, досить глибоке при незначній площі. І, нарешті, ще одне Пісочне озеро маємо в межиріччі Вижівки і Турії.
До цього переліку варто було б зарахувати також Домашнє Велике, що біля Кримна Старовижівського району. Стара його назва — Кремінь. Очевидно, що «кремінь» і «Кримко» — слова одного кореня, який бере початок із шарів далекої геологічної доби.
Волинь, як відомо, пережила кілька зледенінь — від найстарішого Ярославського до наймолодшого Балтійського. Мільйони років тому повзли із суворої півночі могутні льодовики. Волочили із Скандинавії потрощені гірські породи і, знесилені сонцем, поволі вмирали. Утворювалися стрімкі потоки і бурхливі ріки, які віками, тисячоліттями розмивали, руйнували, зносили, вирівнювали нагромадження післяльодовикових відкладів — різних глин, пісків, валунів, гравію, кременю тощо. А завершили творення образу первісного Полісся північно-західні вітри, які на одноманітному, низинному просторі насипали розкішні піщані видми, або дюни. Пісок — вічна притча усього Полісся, але, як виявляється, не всюди він однаковий. Не подібний за формою, кольором, величиною зерен та способом залягання.
До речі, є на Волині й озеро Глинське (межиріччя Стоходу й Стиру), щоправда, єдине, хоча блакитні, зелені та білі глини для нашого Полісся не такі вже й рідкісні.

— Що, на вашу думку, відігравало домінуючу роль у визначенні назв волинських озер?
— Мабуть, древня слов’янська язичницька міфологія з її віковою вірою в існування злих і добрих духів, темних і світлих начал у житті природи і людини. Іноді в таємничі сутінки гідроніма поринаєш, як у бездонне озеро. Люб’язь, Любань, Любовель. Думка якого роду-племені б’ється у цій назві? Сверинець, Охнич, Тісоболь, Хідча, Ниговище... Чи не сягає їх етимологічне коріння епохи ідолопоклонства? Нечімле, Люцемир, Случ, Стобихово... Чи не проступають в їх морфології етнічні риси далеких племен і народів, скажімо, слов’яно-балтські, угро-фінські і навіть древньоісландські елементи?
Безперечно, в озерній гідроніміці відображається топографічна характеристика нашого краю з його віковими пущами, золотими розсипами пісків та зеленими подолами лук у річкових заплавах, гаптованих розкішними мохами. Тому-то на Волині так багато озер лукових, пісочних, мшаних, оріхових, островенських. Назва Лука з варіантами Луки, Луко, Луке зустрічається, наприклад чотири рази, стільки ж повторюється озеро Горіхове.
Заглибтеся в озерну гідроніміку, і перед вами оживе, загойдається старе болото в усіх його проявах і формах, серед його безмежних просторів заголубіють озера: Гниле і Муляне, Ковпинне і Плав, Болотне і Рудно, Наболоть і Гняльбище, Бережисте і Острівянське... Зашумлять у давніх назвах волинські пралісища, що віддзеркалювалися у плесах: Боровому і Лісному, Межиліському і Глухівському, Підберезибному і Ягодному, Хмельнику і Оріховому.
Ніколи було поліщукові ті численні багатства досліджувати, на око доводилося їх міряти. Тому й виходило просто і дохідливо: Велич, Мале і Середнє, Довге і Кругле, Глибоке і Безодник. Чи не з давніх, бува, часів походить Локоть (Локіття), що означає стару міру довжини. Іноді для уточнення така «метрична» назва додавалася до вже існуючої: Згорянське Велике, Згорянське Мале, Грибно Велике, Грибно Мале. Звичайно, старі назви тепер аж ніяк не відповідають дійсності, бо не такий вже глибокий Безодник, не така вже велика Велич.
Безперечно, про назви волинських озер подбала також фауна: Карасин і Карасинець, Сомин і Соминець, Щуче і Линовець, П’явочне, Жабине і Зміїнець, Черепаха і Качин, Тур, Свинороє і навіть таке задерикувате, як Веприк. Аж чотири озера на Волині «сомові»!
Назву Пулемецького озера мені пояснювали від словосполучення «пуль много». Розповідали, що там битва кривава відшуміла. Я ж вважаю, що назва озера набагато старіша від вогнепальної зброї. Мені пощастило з’ясувати, що за даними Волинської духовної консисторії, сусіднє село на березі того ж Пулемецького озера називається трохи інакше — Полемець. То чи не «полем» потрібно пояснювати ці назви? Чи не стосуються вони тих часів, коли людина вогнем і мечем виборювала для себе дороге хліборобське поле?!
На Волині відомі факти перейменування озер. Легенда свідчить, що від польського короля дістав Василь Рутний озеро Чемерер і навколишні землі. Помираючи, він розділив спадщину таким чином, що старшому синові дісталося озеро, яке відтоді почало називатися Синовим, а меншому — село на північному березі, котре довго йменувалося Васильками...


— Я не міг повірити, що колись джерело пробилося безпосередньо в хаті поліщука.
Таку бувальщину розповідають в Оконську Маневицького району. Із незапам’ятних часів передається скупий народний переказ про катастрофу, яка сталася внаслідок попадання в горловину джерела якогось великого предмета. Спротивилася вода і залила поселення. Прийшлося духовенству замовляти непокірну воду, просити, щоб зайняла попереднє положення. Бува, не про це лихо розповідають археологічні знахідки, які відкрилися науці в кінці ХІХ століття, після осушення болота на схід від Оконська: залишки дерев’яних будівель, черепки глиняного посуду і металевих інструментів, стовбури дубів, які тепер там не ростуть, знаряддя з кременю?
У 1899 році в Оконську було лише одне джерело. За твердженням академіка Павла Тутковського, воно давало за годину 36 тисяч відер, або 442, 8 кубічного метра води, тобто приблизно на сто кубічних метрів менше, ніж два сучасних.
Безрезультатними виявилися спроби виміряти глибину горловини. Гиря, опущена в безодню, зачіплялася за крейдяні виступи і звивини. Відомо, що ще за Польщі діти з цікавості кидали в горловину цеглини і чекали, поки їх знову виносило на поверхню. Бувало, що кілька цеглин, зв’язаних докупи, не виринали: тоді розгніване джерело вивержувало хмари крейди, а вода ставала білою, як молоко.
Поблизу знайшли ще вісім подібних джерел, правда, значно менших за потужністю: два в Северинівці, одне в урочищі Тростянця, між Собятином і Яблунькою, чотири в Чорторийську. У Северинівці поміщик на основі місцевих джерел намагався створити щось на зразок вічного двигуна.
У 1939 році Оконське джерело було очищене, оточене новим валом і замкнене малим шлюзом. На місці старого джерела пробурили чотири свердловини, які пройшли чотири метри піску і двадцять вісім метрів крейди. Дві з них діють і понині.
Свого часу вода джерел привернула увагу працівників Маневицького харчокомбінату, які захотіли використати її для виготовлення напоїв. Та яке ж було здивування, коли виявилося, що газ у цій воді не розчиняється!

— Я не раз бачив, як богомільні люди ходили до джерела у Цуманському лісі, молилися біля нього. Воно що, також існує в подобі святого?
— Це відоме радонове джерело у Журавичах. Колись умився у ньому сліпий чоловік і раптом прозрів. Тому це джерело оголосили святим, чудодійним. Навіть поблизу поставили капличку.
Я не виключаю, що саме в тих лісах народжувалися дивовижні сюжети про цілющу і мертву воду, які полинули у світ духовного буття нашого народу. Найдивовижніше те, що легенду про прозріння сліпого чоловіка утверджувала наука. Ще в 1933 році у Варшаві в «Наукових засіданнях державного геологічного інституту» повідомлялося про результати дослідження радіоактивності джерел у Журавичах. Учені дійшли висновку, що радіоактивність приносить не вода, а газ, тобто вугільний ангідрит, який добувався з глибини. На думку дослідників, наявність радону в поліських джерелах пояснюється заляганням на Волині українського кристалічного щита, який започатковується біля річки Горинь і тягнеться на південний схід до Азовського моря.
За часів панської Польщі джерело використовувалося у практичних цілях. Тут відкрили два лікувальних корпуси, які проіснували до 1947 року. Оздоровлювали хворих і водою, і торфогрязями, які привозили з Шатового болота. Відомий такий факт: немічну чешку з Олики возили візочком, а після завершення курсу лікування вона встала і пішла своїми ногами.
У наш час фахівці з Хмільницького курорту підтвердили, що джерела тут дають стільки води, що можна відкривати санаторій. І вони тепер використовуються за призначенням.

— Не раз під час відряджень у поліські села мені наговорювали стільки жахів, що аж волосся дибом ставало: земля у лісі ковтнула дорогу, корова провалися поблизу Северинівки, а випливла аж біля Оконська... Хіба можливе таке?!
— Ну, ще могли сказати, як провалилося ціле село й утворилося озеро... Таких легенд на Поліссі ходить багато. Он і сам Світязь виник на місці затопленого міста. Відомо, що отверзлася зненацька земля біля церкви в Острозі, що двадцять чотири рази западала земля вздовж залізничного полотна між Рівним і Сарнами. У 1890-1902 роках часті провали на 452-454 верстах Поліської залізниці між Любомирськом і Костополем не на жарт стурбувала громадськість. Довелося навіть зменшити швидкість руху поїздів, посилити дорожній нагляд.
Я особисто чув про те, що між Іванівкою та Соф’янівкою у лісі провалилася дорога, у Северинівці пішов на «той світ» колодязний зруб. Власне, дається взнаки самобутній прояв карстових явищ. Наука у цьому питанні одностайна. Наприклад, академік Павло Тутковський вважав, що карстові явища на Поліській залізниці викликані розчиненням крейди артезіанськими глибинними водами, які постають із глибокого горизонту в підкрейдяних породах і піднімаються по тектонічних тріщинах...

(Закінчення в наступному номері)

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  «Отче Наш» для «ЯЙЦЯ-РАЙЦЯ»
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: