CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 32
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 32
???????
???? ??????
Секрет Ані Лорак
CITY PEOPLE
Кшиштоф Зануссі: "Не втомлюйтеся вчитися безупинно"
CITY SOCIETY
«Отче Наш» для «ЯЙЦЯ-РАЙЦЯ»
Променад з Дон Кіхотом
CITY STUDY
Освіта за кордоном
CITY HISTORY
«Наша Леся»
Холмська Богородиця
CITY FAMILY
Дияволенята
Математика кохання
Життя для Багірової - це казка
CITY ART
Кава-party з Євгеном Комаровим
Всесвіт Миколи Мазура
На межі світла і тіні
CITY ART
Неформатний королівський розмір
Кому Вниз
Патріарх бардівської пісні
CITY LIBRARY
Приватне скородинство Мар`яни Савки
???? ??? CITY
???????:
N0(32) Квітень 2007     ???? ??????: CITY PEOPLE
??? ? ???????
CITY SOCIETY
«Отче Наш» для «ЯЙЦЯ-РАЙЦЯ»

Писанкарка заради грошей не працює

— Як відбулося ваше знайомство з писанкою?
— З товариством «Вертеп» свого часу ми здійснювали етнографічні експедиції в різні регіони області. Ледь не в кожному селі можна купу цікавої інформації накопати. Надзвичайно цікава й колоритна Борщівщина. Саме там я вперше познайомилася з писанкарством — побачила, як працюють писанкарки, сама з ними якийсь час працювала. Певно, найяскравіші враження справило знайомство із старенькою жінкою з села Білівці Борщівського району. Все було дуже просто: піч, зверху металева мищина, в якій віск гріється, і в ній 20 писачків, а поряд — інша посудина з горою яєць, десь 60 штук. І вона яйця розписує й фарбує спершу в один колір, тоді витягує, наносить воском орнамент і знову фарбує, але вже в інший колір, і так далі. Це безупинний процес. Жінка забезпечувала писанками ціле село, за це вона мала мед, віск і яйця. Ніколи писанкарка не пише заради грошей. І от та жінка запропонувала мені спробувати і для початку просто намалювати лінію. Я не знала техніки писанкарства, тож та лінія вийшла нерівною. Тоді вона показала, як треба робити: отак береться яйце, потім прикладаєш руку, писачок треба тримати так, обертаєш яйце, а не тягнеш писачком… Так з’явилися перші навики техніки писанкарства. А головне, що тоді я відчула весь цей ритуал творення писанки. Це було настільки захопливе і сильне відчуття, яке спонукало мене всерйоз зайнятись писанкарством.
Трохи пізніше, 1991 року, на запрошення «Вертепу» до Тернополя приїжджав великий знавець писанкарства, фольклорист, етнограф, народний майстер України Дмитро Пожоджук. Ми мали чудові заняття з писанкарства. Потім почали все це глибше вивчати. Виявилось, що колосальна система писанкарства існувала по всій Україні, а за писанкою можна легко визначити, де етнічні українські землі.

— Наскільки активно нині займаєтесь писанкарством?
— Щороку. Це вже добра традиція. Якщо пощастить, то за місяць до Великодня, а як ні, то за два тижні чи хоча б у передвеликодній тиждень мушу писати писанки. Хоча робити це можна цілорічно. Але в інший час, окрім як перед Великоднем, у мене руки не доходять. Тепер не дуже активно цим займаюся, хіба що для себе чи для людей, які хочуть пізнати, що таке писанка. Багатьох навчила, в основному дітей. Без цього не можна, бо якщо людина має дар писанкарства, відчуття писанки, вона мусить його передавати іншим, не тримати при собі.

— Наскільки доступне це мистецтво звичайній людині? Що потрібно для того, щоб навчитись писанкарству?
— Не потрібно нічого, крім яйця, фарби, воску, писачка. Писанка як приклад архаїчного мистецтва має певні правила, свою символіку, колористику, тож і їх бажано засвоїти. Але будь-хто, навіть той, хто ніколи олівця в руках не вмів тримати, не провів рівної лінії, зможе написати писанку. Виходить у всіх — від дітей до їхніх дідусів та бабусь. Може, трохи косо-криво, та все одно в кожного по-своєму гарно і неповторно. Щоб почати займатись писанкарством, треба просто написати одну писанку. Тоді захочеться ще дві, три… А якщо писанки пишуться у товаристві, то починається своєрідне змагання, з’являється азарт. З часом хочеться писати писанки зі складнішим малюнком, більшою кількістю кольорів, тож поступово ремесло удосконалюється саме по собі.

— Чи є якийсь секрет у тому, що це мистецтво доступне кожному?
— Секрет, мабуть, у тому, що то є генетична приналежність кожного українця. Це архаїчне, прадавнє народне ремесло закладено в нас. Водночас питання, чому, спробувавши раз, людина хоче це робити далі й далі, залишається загадкою і для мене. Або чому людина, роблячи писанку, ніколи не відчуває негативних емоцій? Чому постійно хочеться дивитися на неї, як на вогонь чи воду? Таке враження, що це свого роду мантра. Ну, що там, здавалося б, так довго розглядати, що там такого дивовижного — орнамент звичайний, навіть не написано нічого?! Та, схоже, писанка не тільки людиною твориться…

Магія символів буває пророчою

— Що вам найцікавіше робити: писанку, дряпанку, крапанку?
— Щоб виготовити писанку, треба застосовувати техніку розпису, і мене як художника це дуже приваблює. Взагалі ж писанка робиться майже за системою поліграфічного друку: почергово наносяться кольори, діє принцип водовбираючих та водовідштовхуючих елементів (знежирена та покрита воском яєчна шкаралупа). Крім того, це фактично графіка в найкращих її проявах, тільки не на площині, а на опуклому об’єкті. Крапанка, шкрябанка та інші види, де використовують нитки, бісер, так само дуже привабливі, але мені як художнику-графіку вони менш цікаві.

— Щоб зробити писанку, треба лише опанувати певну техніку? Чи потрібна ще духовна готовність?
— Робота над писанкою вимагає зосередженості, концентрації свідомості — це своєрідний ритуал. Якщо напишеш 25 хрестиків — ти вже перейшов через щось у своїй свідомості. Коли ж написав чотири писанки із сорока клинців (символ 40-денного посту), то вважай, що твоя свідомість певним чином очистилась. Писати писанки у передвеликодній час — це хороша можливість духовно очиститись. Ми завжди промовляємо молитву перед початком писання писанок. Це приємний, чистий, дуже світлий ритуал.

— Традиція писання писанок є ще дохристиянською...
— Кажуть історики, що саме так воно і є. Та й за часів християнства з’явилося дуже багато символів. Звичайно, що є ще й прадавні — безконечник, змійка, грабельки, рослинні та тваринні елементи, які теж мають своє значення. Тобто сучасна писанка поєднує в собі різноманітні символи і від того стає ще цікавішою.

— Наскільки важливо для людини, яка хоче займатися писанкарством, розуміти ці символи?
— Дуже важливо, тому що кожен символ несе в собі певну енергетику, щось відображає. От у Пожоджука є цікава історія. Коли він був у Франції, якраз довго не було дощу, всі страждали від посухи, і він сказав: «Я вам намалюю грабельки — і побачите, що він почнеться». І дощ дійсно пішов! Може, грабельки тут і ні до чого, але віра допомагає збутися бажаному, адже все в природі взаємопов’язано. Вважалося, що жінка, яка хоче мати дитину, повинна малювати рибу (символ плодючості). Між іншим, моя товаришка, яка кожного року чомусь хотіла писати саме рибу, виховує тепер трійко дітей. Крім того, є елементи, які певним чином відповідають кожній людині.
Я, наприклад, страшенно люблю звізди, я пишу їх щороку — різнокутні, розмаїті. І виявляється, що цей символ часто зустрічається на давніх писанках Львівщини, звідки походить моя мама. До того ж це знак сонця. І хоча я не вірю в гороскопи, та якось один пан визначив, що моя стихія — вогонь, тобто прослідковується зв’язок із сонцем. Мабуть, підсвідомо я знаю, що мені потрібно саме це, і таким чином отримую добру енергетику. Інші ж пишуть баранців, ще хтось — сварги або квіти. Я помічаю, що кожен вибирає собі певний тип писанки, свою колористику і пише, моделюючи улюблені елементи.

— Чи ведеться лік писанок?
— Ніколи. Традиційно в Україні писанки робили для того, щоб вони були, так би мовити, спожиті. Писанки каталися по дорозі, ними цокались — це були такі забави на Великдень. Потім шкаралупку віддавали тваринам, пускали на воду. Є дуже багато традицій, коли писанки просто знищувалися, це символізувало невмирущість, адже яйце — символ життя — вічне.

— Зараз спостерігаємо інше відношення до писанки. Якщо вона гарно зроблена, то, як правило, зберігається як витвір мистецтва…
— Є багато невідповідностей між сучасною писанкою та архаїчною. Так, часто у минулому в певному регіоні для розпису використовували зовсім інші кольори, аніж зараз. Традиційно писанку в Україні ніколи не видували, тому що вважалося, що вона несе в собі енергетичний зміст. Але були випадки, коли особливо гарні зразки пробували зберегти. На Гуцульщині, наприклад, писанку розбивали, напихали всередину тирсу або щось м’якеньке й обклеювали шкаралупкою — свого роду пап’є-маше робили. Інший спосіб — це коли писанки акуратно розрізали наполовину, чистили середину і знову її чимось наповнювали. Ще один варіант — писанку видували, а середину заповнювали розплавленим воском. Я зберігаю лише ті писанки, в які я вклала найбільше творчості.

— Зараз люди просто купують наклейки, наліплюють їх на яйце і вважають, що мають писанки. І їм не треба бавитися з воском, писачком...
— Писанка, виконана писачком, воском на сирому яйці, — це техніка розпису, тому вона так називається. Але є різні варіанти прикрашання великодніх яєць. Поляки роблять крашанки, в Чехії, Словаччині, Німеччині — крапанки. Румуни роблять неймовірні багатошарові писанки. Ті ж наклеянки, ті ж розмальованки, хтось бісер додає — це все різновиди прикрашання яєць, притаманні майже всім слов’янським народам. А от саме техніка розпису, фарбування за принципом батика (почергове нанесення кольорів), той же принцип друкарства — це особливість саме нашого народу.
Не має значення, що хтось буде розфарбовувати крашанки, а хтось разом з батьками наклейки буде ліпити. Все це процес підготовки до свята — те, що схвалює християнська релігія, щоби родина робила щось спільно. Це дає нові переживання, позитивні емоції. Зрештою, просто приємно власноруч прикрашені великодні яйця гарно викласти в кошику, аби люди це побачили й оцінили. Однак процес творення писанки — це зовсім інші емоції, інші відчуття. Це наче молитва…

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Променад з Дон Кіхотом
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: