Прошу вас: прочитайте своє ім’я навпаки. Що?! Абракадабра вийшла. А тепер прочитайте навпаки ім’я Кароліна. Збагнули магію його перевтілення? Вважайте, що це був сеанс єднання зі співачкою. І ви відкриєте свою Ані Лорак. Для багатьох із нас світ починається й закінчується там, де звучить її голос...
Видатний польський режисер, сценарист та публіцист Кшиштоф Зануссі має дивну примху: кожен, хто стає гостем його варшавського дому (а таких тут товчеться чимало), залишає запис у спеціальному альбомі та фото на згадку. Коли ж у когось фотокартки із собою немає, господар робить її сам. Таким він і запам’ятався мені у його домівці понад десять років тому — серед просторої кімнати і старовинних меблів з фотоапаратом у руках: гостинний, говіркий, уважний до слухача, а ще — щедро наділений почуттями гумору та людської гідності.
Немає, напевно, українця, котрий не чув би про писанку. Багато хто принаймні раз і сам пробував розписати яйце. Однак людей, які можуть не тільки писати писанки, а й навчати цьому традиційному українському мистецтву інших, знайдеться небагато. Одна з них — тернополянка, художник-графік і писанкарка Тереза Проць.
Кембридж. Оксфорд. Массачусетський технічний інститут. Солодкі мрії, широкі перспективи, престиж, виділений курсивом у резюме. Багатообіцяючий старт. Ще десять років тому освіта за кордоном вважалась привілеєм обраних, а зараз чи не кожен студент, обираючи вуз, пильно придивляється до його відділу міжнародної співпраці: чи є тут квиточки у щасливе закордонне майбутнє. Може, колись закортить скористатися можливістю… Сьогодні через зміцнення зв’язків між країнами та збільшення прозорості кордонів кожна молода людина за наявності свого (або ж батьківського) бажання має шанс отримати омріяну освіту за кордоном. Питання «навіщо?» ставиться не в усіх випадках, та коли все ж ставиться, відповідь для кожного різна...
Наприкінці зими Волинський державний університет імені Лесі Українки традиційно вшановував пам`ять відомої землячки та покровительки. І одним із перших заходів, організованих у рамках університетських «Лесиних днів», стала презентація для викладацької та студентської аудиторії короткометражного кольорового фільму «Наша Леся», відзнятою командою Волинської обласної творчої дитячої студії «Боривітер»
Цього разу наша розповідь про насправді чудове, навіть чарівне місце. Воно називається Les Diablerets, що у перекладі з французької означає «дияволенята». Звідки така дивна назва? Про це розповідає давня легенда...
У рівненській «Арт-кав’ярні» місцевий бізнесмен та фотохудожник Олександр Купчинський за столиком дивився на свого співрозмовника так, немов перед його очима була якась мана небесна. Насправді ж навпроти господаря сидів Євген Комаров (він готує виставку своїх робіт, які експонуватимуться у цій фотогалереї з 15 квітня по 15 травня). Фотохудожники розмовляли виключно про те, у що вони вірять і на що моляться...
Луцький гурт «King Size» було засновано у 1994 році. І майже відразу до хлопців прийшов успіх — перша премія на всеукраїнському телевізійному фестивалі «Мелодія-96», фінал якого відбувся на Різдво у Львівській опері. Нещодавно гурт розпочав роботу над довгоочікуваним багатьма прихильниками альбомом. Чому так довго готувався запис альбому, адже гурт існує вже тринадцять років? Саме з цього запитання почалася розмова з лідером «King Size» Степаном Чумаком.
Ця напівжартівлива цитата зі спільного проекту Мар’яни Савки і Маріанни Кіяновської «Кохання і війна» насправді висвітлює лише одну сторону її єства. Мар’яна — автор п’яти книг поезії, трьох книжечок віршів для дітей, головний редактор і співзасновник «Видавництва Старого Лева». Її вабить містика, бо це єдине, нерозгадане й неусвідомлене, неторкане (хіба лише всесвітом) явище, що утаємничує і дозволяє відчувати… Замріяна, закохана у простоту і нерозривно пов’язана з предками. Із ними прийшла у цей світ, щоб любити людей, бути в гармонії з природою, а ще просто творити.
iнформаційний журнал
