CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 30
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 30
???????
CITY PEOPLE
Мольфар без тіні
CITY PEOPLE
Європейська королева брасу
CITY SOCIETY
Диво Господнє
Станіславські янголи
???? ??????
Я ТАК ТЕБЕ ЛЮБЛЮ
CITY STUDY
Спіймати думку в пастку парадокса
«Я з Тернополя, але родом з Німеччини!»
Не забувайте канапку, або Гастраномічний лібералізм українського студентства
CITY HISTORY
Безцінний свідок
Де Німеччина, Китай - Волинську порцеляну вибирай
CITY FAMILY
Скелі Довбуша
Де гуцул, там і кінь...
Красунями не народжуються...
CITY ART
Воїн Євгенія Гапчинська
«Gorky Park»
Кава-party з Олегом Огородником
Нестрибний Якубек
CITY LIBRARY
«Фіміам од єдиного слова»
???? ??? CITY
???????:
N2(30) Лютий 2007     ???? ??????: Я ТАК ТЕБЕ ЛЮБЛЮ
??? ? ???????
CITY HISTORY
Безцінний свідок

Від того дня 1796 року, коли Алоізій Сенефельдер винайшов новий спосіб тиражувати графіку — літографію, минуло лише років двадцять-тридцять, а по цілій Європі вже було важко відшукати шляхетське чи міщанське помешкання, де би гостей не бавили у розглядання альбомів літографій з міфологічними героями, історичними портретами чи романтичними руїнами. Замки і собори, пишні водоспади і фантастичні скелі під тихий супровід шелесту карт і аматорського музикування розважали око завсідників салонів, що в такий спосіб, через зарисований краєвид, осягали шарм краєвиду правдивого. Протягом більшої частини ХІХ століття, незважаючи на появу фотографії, літографія залишалась найбільш доступним для всіх цікавих джерелом візуальної інформації і, відповідно, найбільш популярним. Суспільство дуже швидко зорієнтувалось у популяризаторському потенціалі нової техніки і, крім естетичної функції, поклало на літографію ще й відповідальність за виховну місію. Портрети уславлених предків і альбоми романтичних краєвидів стали настільними виданнями кожного громадянина-патріота. Особливо пишно ця літографічна нивка заколосилася на території колишньої Польщі, яка наприкінці ХVIII століття на понад 130 років зникла з карти Європи. У ХІХ столітті важко було відшукати поляка, який би не жив мріями про відродження незалежності своєї держави. Тож у Варшаві, Кракові, Познані, Львові почали масово з’являтись архітектурні, географічні та історичні серії літографій, що мали реінкарнувати у свідомості поляків величний образ їх втраченого раю — легендарної Речі Посполитої. Автором найбільшої літографської спадщини Східної Європи ХІХ століття є Наполеон Орда.

Він народився 11 лютого 1807 року в маєтку Вороцевичі Пінського повіту Мінської губернії (тепер — село Вороцевичі Іванівського району Брестської області) в родині польського шляхтича Міхала Орди і Юзефіни Бутримович. Батько був інженером-фортифікатором, будував дороги і канали на Поліссі, мати мала неабиякий талант до гри на фортепіано. Тож маля, якого патріотичні батьки патетично охрестили Наполеоном (поляки покладали великі надії на те, що революційний французький імператор поверне їм втрачену батьківщину), успадкувало і любов до музики, і сентимент до фортифікації. З Польщі вийшла невдячна колонія — весь час як не заколот, то бунт, як не бунт, то революція. Національність і запальна вдача Наполеона Орди визначили його складну долю: все своє життя він — борець за незалежність батьківщини і, відповідно, бунтівник та вигнанець. Зі студентської лави Вільненського університету Орда за участь у підпільному студентському товаристві більш ніж на рік потрапляє за грати. Коли починається повстання 1831 року, Орда — рядовий російської кінної гвардії Литовського полку — відразу ж переходить на бік повстанців. За мужність у боях його було нагороджено найвищим польським орденом «Virtuti Militari». Після поразки повстання капітан Орда, засуджений судочинством Російської імперії до смертної кари, змушений утікати за кордон. Видаючи себе за слугу свого приятеля Тіта Плотського, Наполеон Орда пішки пройшов дорогами Польщі, Австрії, Німеччини, Швейцарії, Італії і в 1833 році потрапив до Парижа. Тут доля в особі графа Людвіка Платера на якийсь час посміхнулася вигнанцю, покровитель-ліберал владнав усі паперові формальності і посприяв, аби Орді надали статус емігранта.

Тогочасний Париж — місто, де живуть і працюють Бальзак, Стендаль, Міцкевич, Шопен, Ліст, Россіні, Верді, Гуно, Берліоз, Поліна Віардо і Тургенєв. Орда знайомиться і товаришує з Шопеном та Міцкевичем, бере уроки музики й малювання в модній студії П’єра Жерара, бере участь у Польському історико-літературному товаристві. 1833 року він видає свої твори для фортепіано: полонези, вальси, мазурки, серенади, романси, пісні, а в 1838 році — «Альбом творів польських композиторів», прибуток від якого пожертвував на потреби нужденних співвітчизників. Орда є також автором популярної «Граматики польської мови» для французів, яка вийшла 1856 року в Парижі, а у 1858 і 1874 роках — у Варшаві. Тут, у Парижі, він одружується з француженкою Іреною Бугле, і у них народжується син Вітольд. Апогеєм паризької кар’єри Орди є призначення його 1845 року директором Італійської опери в Парижі — унікальний випадок, данина його менеджерським здібностям. Але успіхи не тішать Орду, його слов’янська душа постійно тужить за батьківщиною. Тільки-но російський імператор 1856 року проголошує амністію для учасників повстання 1831 року, Наполеон Орда залишає Париж, дружину, сина і повертається в рідні Вороцевичі.

Щоправда, повертатися немає куди. Родинний маєток було конфісковано відразу після повстання, і хоча мати Орди активно бігала по судах, намагаючись повернути свою власність, найпотужнішу бюрократичну машину Європи — російську — вона не подолала. З конфіскованого маєтку зробили три ферми, і Гродненська палата державного майна дозволила колишньому власнику Орді, який після повернення на батьківщину мусив присягнути на вірність російському імператору, взяти їх в оренду. Документи з національного історичного архіву Білорусі й Гродно — свідки ще одного з численних талантів Орди, бізнесового: «...я принялся за улучшение хозяйства, для чего переделал и перестроил в тех фермах все экономические строения, закупил молотильные машины и прочие земледельческие орудия; для осушения полей и болот выкопал рвов до 4656 саженей и для унавоживания полей содержу скота 670 штук и овец испанских 1000 штук. Это все сделано мною без содержания казны».

Але за кілька років вибухає чергове польське повстання. І хоча наразі не відомо, чи взяв цього разу Орда (йому вже під шістдесят) у ньому участь, але тавро бунтаря дається взнаки, його звинувачено в сприянні організаторам, зберіганні зброї і паперів крамольного змісту. Від заслання на Сибір цього разу Орду врятувала колишня дружина, яка дійшла до самого посла Франції в Росії. Вирок переглянули і замінили домашнім арештом у маєтку сестри Орди, який знаходився неподалік, у Бобринському повіті. Зі своїх мандрів Францією, Англією, Шотландією, Німеччиною, Іспанією, Португалією, Алжиром Орда привозив чимало замальовок пам’яток архітектури, аж зрештою почав малювати системно: спершу краєвиди свого білоруського краю, згодом — України, Литви, Польщі. З планшетом для малювання і захованим у капелюх пером, яке найчастіше заміняло митцю в його мандрах пензель, часто пішки, Орда мандрує від села до села, від маєтку до маєтку, збирає народні перекази та легенди і малює, малює, малює…

Його бачили у Вільно і Києві, Вітебську і Варшаві, на Волині, Поділлі і в Галичині. Об’єктами уваги Орди в першу чергу є місця, пов’язані з життям та діяльністю видатних співвітчизників: Адама Міцкевича, Міхала Огінського, Станіслава Монюшка, Тадеуша Костюшка, Владислава Сирокомлі… В Києві Орда милується пишністю золочених куполів, у Луцьку захоплюється могутністю замку Любарта, в стародавньому Острозі оглядає руїни веж колись неприступного замку українських князів… Художник з точністю фотоапарата фіксує величні руїни фортець і замків, занедбані чи, навпаки, доглянуті та романтичні шляхетські гнізда, храми, монастирі, парки, перші промислові об’єкти. Степінь пишності кожного об`єкту залежала від фінансових можливостей громади чи господаря, але всі вони мали одну спільну рису — всюди архітектура гармонійно співіснувала з природою. Мешканцям міст і сіл ця гармонія дісталась у спадок від предків, які тоді ще почувалися з природою одним цілим, і вони в умовах відсутності якихось потужних руйнівних зовнішніх впливів підтримували status quo за інерцією традиції. Власник кожного з маєтків у межах одного, окремо взятого приватного шматка земної тверді, почувався творцем, рівним Господу. Він замовляв краєвиди, і вони слухняно поставали у проектах ландшафтних архітекторів чи просто досвідчених садівників, часто на радість уже не йому, а спадкоємцям.

Творчим і життєвим кредо Наполеона Орди було: «Хто хоч пригорщею землю носить, той зможе насипати гору». Сьогодні дослідники творчої спадщини Орди ще не дорахувалися, тисячу чи дві тисячі краєвидів він створив. Українські малюнки художника увійшли до унікального видання літографій з докладною назвою «Альбом краєвидів Гродненської, Віленської, Ковенської, Волинської, Подільської, Київської, Вітебської і Могильовської губерній у трьох серіях, що представляють історичні місця з часів турецьких, татарських, хрестоноських і козацьких воєн, а також передісторичних, як-то: могила Перип’ятихи, замок Мамая в Буках і т. ін., давні руїни оборонних замків і гарні резиденції, що свідчать про минуле і цивілізацію цього краю, змальовані з натури Наполеоном Ордою». Частина його малюнків тоді ж, у 1880-х, була переведена в літографії, які Орда видав власним коштом. Їх зустріли захоплено. Відомий польський автор історичних романів з життя Польщі та України Юзеф Ігнаці Крашевський писав Орді: «Ці краєвиди — єдине такого роду зібрання. Не знаю людини, яка спромоглась би на щось подібне. Ми насолоджувалися, розглядаючи їх та згадуючи рідні місця. Дякую вам за цю видатну працю. Якщо альбом ще поповниться, як ви обіцяєте, то буде щасливо завершене ще одне величезне завдання, яке багато кого спокушало, але якого ніхто не зміг виконати». 1883 року у Варшаві вийшла також «Граматика музики, теоретичний і практичний посібник з гармонії і мелодії з коротким додатком про фугу, контрапункт і оркестрові інструменти» авторства Орди, яка кілька десятиліть поспіль вважалася найкращим підручником з теорії музики.

До самої смерті Наполеон Орда залишався для чиновників Російської імперії «неблагонадійним». За ним стежили, в 1880 році начальник жандармерії Мінська повідомляв начальству: «...міщанин Орда займається кресленням якихось планів ... наших фортець, які переправляє за кордон». Помер Орда 1883 року у Варшаві під час підготовки до друку чергового альбому своїх літографій. За заповітом, його прах поховали в родовому гробівці в Янові (тепер це Іваново Брестської області). Більшість творів Орди зберігається в Національному музеї Кракова і Національному музеї Варшави, велика колекція літографій з його малюнків є в Національній бібліотеці Білорусі і відділі мистецтв Наукової бібліотеки НАН України ім. Стефаника у Львові. На честь Орди названо вулицю у районному центрі Іваново, де він похований, і місцеву дитячу школу мистецтв. В Іваново традиційно відбуваються пленери, присвячені пам’яті художника, та концерти його творів. Вдячні краяни поставили в центрі міста пам’ятник великому співвітчизнику, його автори — скульптор Ігор Голубєв і архітектор В’ячеслав Косак. Два роки тому Національна академія наук Білорусі провела розкопки на території колишнього маєтку Ордів у Вороцевичах, який було спалено у 1943 році. Заплановано відновити архітектурний комплекс маєтку і розмістити тут музей Наполеона Орди.

Більшість намальованого Ордою сьогодні не існує. Потужні революційні, а також глобальні державні пертурбації плюс дві світових війни і шалений індустріально-урбаністичний поступ, щедро приправлений радянською авторитарністю, перемололи більшу частину матеріальної історії Білорусі та України на порох. Малюнки Орди часто — єдине зображення, принаймні єдине скрупульозне і достовірне зображення історичних об’єктів. Під час реставрації луцького замку Любарта архітектори орієнтувалися на малюнок Наполеона Орди. Його малюнки були використані при реставрації Андріївської церкви в Києві, костьолу Івана Предтечі в Білій Церкві, фортеці в Кам’янці-Подільському, замків у Дубно та Острозі. Історія залишила нам у спадок унікальну колекцію пазлів-літографій, лаконічно підписаних «Малював Наполеон Орда», з яких ми можемо сьогодні скласти картину України ХVIII-ХІХ століть і відчути шарм часу, свідками якого ми не були.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Де Німеччина, Китай - Волинську порцеляну вибирай
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: