CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 29
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 29
???????
CITY HOLIDAY
Всесвітній потоп веселощами
???? ??????
Я, Богдан
CITY SOCIETY
Нам бракує справжньої Євангельської культури
Номер «1» в аристократичному ордені
Розбудити красуню, що снить минулим
CITY STUDY
«Фотошпора» для заклопотаних
Розіграли виставу з конвертами
Що протиставити освіті типу фаст-фуд?
Дві науки - ювілярки
CITY HISTORY
Булаву ніс на ласку, а злому на карність
Коштовна перлина Бурштина
CITY FAMILY
Фінляндія. В гостях у Санти
Галопом по різдвяній Європі
Музей родинних професій
Іграшка як спосіб життя
CITY ART
Борщ-енд-рол
Середина неба у вимірі Володимира Стасюка
Труба кличе...
На Володимир і Сокаль вже зубів не скаль
«Майстер вимірюється стилем і смаком»
CITY LIBRARY
Віднесені із «зів`ялими» вухами
Буджак повертає казку
???? ??? CITY
???????:
N1(29) Січень 2007     ???? ??????: Я, Богдан
??? ? ???????
CITY ART
Труба кличе...

- Олеже, якою була дорога до втілення задуму про фестиваль джазової музики?

— Усе почалося з мого знайомства з Товариством «Джазовий клуб ім. Коша», що у польському місті Замость. Відверто кажучи, сподобались організація цього фестивалю в Польщі, культура сприйняття джазу. Тож ми підписали угоду про співпрацю. Провести фестиваль «New Cooperation Замость — Луцьк 2006» вдалося за допомогою управління культури та туризму облдержадміністрації, зокрема Василя Ворона, Волинської філармонії, видавництва «Ініціал» та інших організацій і небайдужих людей нашого міста. Сподіваюсь, що й надалі коло підтримки буде розширюватись, і джаз займе достойне місце у серцях місцевих меломанів.
Життя склалося так, що музикою важко заробляти, не завжди випадає робити те, що хочеться. Джаз для мене — хобі. Вже 28 років граю на трубі. Як кажуть, важко нести, та шкода кинути. Я народився у музичній родині, батько був скрипалем, тому я виховувався на класичній музиці. Під час навчання у Львівській консерваторії і після її закінчення брав участь у різних джазових тусовках. Протягом 5-6 років концертував з відомим колективом «Діксіленд-бенд» під керуванням Андрія Тітяєва. Пізніше, вже у Луцьку, доля мене звела з Геннадієм Гусеньцевим і його джазовим колективом. І ось зрештою прийшли до того, що разом із моїм другом і колегою Володимиром Первовим провели у Луцьку джазовий фестиваль.  

— У мене складається враження, що в Україні джаз не є популярним і розвиненим. Побутує твердження, що джазової школи у нас не існує.

— Це деяка стереотипність мислення, нав’язана суспільству ще у радянські часи. Тоді людей, що грали на саксофоні, саджали… Пам’ятаєте: «Сегодня ты играешь джаз, а завтра родину продашь». Але й при такому культурному геноциді джаз усе одно грали. Існували й джазовий оркестр Лундстрема, і оркестр Гараняна, і оркестр Міллера. То була музика для вибраних, у принципі, як і зараз. В Україні є джазовий фестиваль у Коктебелі, у Донецьку вже протягом 36 років таке ж дійство проходить, є ще Львів, Київ... Не можна сказати, що джазу немає, а рівень виконання — то вже зовсім інша справа.

— Джаз — елітна музика, вона складна...

— Так, багато хто не грає джаз, але любить його, тому що розуміє: джаз — це імпровізація, мелодія, яка народжується раптово, і ти мусиш її без нот аранжувати. Найважче в джазі — вміти мислити, через те й розрізняється рівень музикантів-джазменів. У мене була класична базова музична школа. А от у Польщі, в Катовіцах, є спеціальна джазова консерваторія. Хто її закінчує, той, звичайно ж, оволодіває джазовими прийомами набагато швидше і може вважатися професійним джазовим музикантом. Хоча у цій музиці стільки різних нюансів! Можна все життя навчатись, а все одно глибини та суті не осягнути...

— Розкажіть, будь ласка, про ваш благодійний фонд «Співдружність-Волинь».

— Фонд ми були змушені створити виключно через потребу співпраці з «Джазовим клубом ім. Коша», щоб акумулювати кошти спонсорів, благодійні внески, необхідні для організації фестивалю у Луцьку. Цього разу ми мали можливість запросити й англійців, і поляків. Англійці («Julian Thomas and Friends»), наприклад, почуваються у Луцьку, як вдома, вже були тут тричі. Дуже яскраві враження залишилися у них від архітектурних пам’яток Луцька та Володимира-Волинського. Були вони й на базі відпочинку озера Світязь. Скиглили, мовляв, в Україні не комарі, а «москіто-крокодилос»... На наступний фестиваль плануємо запросити наших відомих музикантів — вихідців з Луцька. Наприклад, тромбоніста Ореста Трофимовича, який працює в Каїрській опері і має власний джаз-бенд.

— Багато наших талановитих музикантів по світу бродить, було б добре зібрати їх бодай на вечір заради чергового музичного свята. Пам’ятаю, як під час фестивалю Julian Thomas висловлював побажання забрати вас із собою в Англію. Я розумію, що такі заяви були зроблені у контексті перспективи творчої співпраці…

— Так, ми спробували разом трохи поімпровізувати. Є пропозиція поїхати на джазовий фестиваль у Дублін (Ірландія), диски записати. Звичайно, ця співпраця аж ніяк не буде носити комерційний характер, більше, як кажуть, для душі. Бо у нас тут складно з кимось «поджазувати», усі заклопотані щоденними проблемами. А «Julian Thomas and Friends» — професійний, цікавий колектив.

— Яку музику самі полюбляєте слухати?

— Різну, та в основному класику, джаз. Популярну музику сприймаю складно. Хоча усяка музика має свій настрій, відповідно і в людини різний настрій буває для того, щоб слухати та сприймати різноманітну музику.

— Які ваші творчі плани? У якому напрямку буде просуватися тріо Святослав Гавроль, Юрій Поліщук і Олег Баковський? Які цікаві концерти, зустрічі відбудуться найближчим часом у Луцьку?

— Ми плануємо зробити маленький фестиваль-концерт з 10 по 12 січня, запросити джазові колективи зі Львова, Польщі та Великобританії. Швидше за все, це дійство буде проходити у Волинському державному університеті імені Лесі Українки. На жаль, у Луцьку немає пристосованого залу для джазових концертів. Ось зараз будинок культури відкрився, можливо, щось там спробуємо разом із Юрієм Войнаровським організувати. Також працюємо над кошторисом наступного фестивалю «New Cooperation». А на рахунок нашого джаз-тріо, то воно ще не повністю сформоване, є потреба у контрабасисті. Усі музиканти зайняті — ходять на роботу, немає часу для репетицій. А хочеться творчої стабільності, серйозних напрацювань. У Польщі працює Валерій Семенюк, який свого часу закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію по композиції. Валерій дав нам свої чотири речі, можливо, ми їх запишемо. Це вже буде певний ексклюзив саме від нашого тріо.
Хочу запросити читачів «CITY LiFE» відвідати музичні імпрези, які ми організовуємо. Глядач, слухач для музиканта — це основне. Наша публіка найкраща, вона не розбещена і щира. Давайте разом докладемо максимум зусиль для того, щоб у Луцьку, Львові, інших містах Західної України грали джаз, любили джаз, цінували справжнє мистецтво.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Борщ-енд-рол
  Середина неба у вимірі Володимира Стасюка
  На Володимир і Сокаль вже зубів не скаль
  «Майстер вимірюється стилем і смаком»
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: