CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 29
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 29
???????
CITY HOLIDAY
Всесвітній потоп веселощами
???? ??????
Я, Богдан
CITY SOCIETY
Нам бракує справжньої Євангельської культури
Номер «1» в аристократичному ордені
Розбудити красуню, що снить минулим
CITY STUDY
«Фотошпора» для заклопотаних
Розіграли виставу з конвертами
Що протиставити освіті типу фаст-фуд?
Дві науки - ювілярки
CITY HISTORY
Булаву ніс на ласку, а злому на карність
Коштовна перлина Бурштина
CITY FAMILY
Фінляндія. В гостях у Санти
Галопом по різдвяній Європі
Музей родинних професій
Іграшка як спосіб життя
CITY ART
Борщ-енд-рол
Середина неба у вимірі Володимира Стасюка
Труба кличе...
На Володимир і Сокаль вже зубів не скаль
«Майстер вимірюється стилем і смаком»
CITY LIBRARY
Віднесені із «зів`ялими» вухами
Буджак повертає казку
???? ??? CITY
???????:
N1(29) Січень 2007     ???? ??????: Я, Богдан
??? ? ???????
CITY HISTORY
Коштовна перлина Бурштина

Історичні ж джерела свідчать, що місто виникло на місці новозбудованої частини села Острівці, названої Новим Селом. Саме під цією назвою населений пункт уперше згадується в історичних документах 1436 року. І лише 1556 роком датується перша згадка про місто під назвою Бурштин.
Синявські, Жевуські, Чарторийські, Беное, Скарбки, Яблоновські... Впродовж кількох століть місто переходило у власність цих знатних родів. І лише після того, як ним заволодів рід Скарбків, воно почало інтенсивно розвиватись. Особливо змінилось обличчя міста на межі ХVІІІ-ХІХ століть, відколи власником Бурштина став граф Ігнатій Скарбек. Навколо ратуші виросли гарні муровані двоповерхові кам’яниці, які називали волоськими будиночками. Вони потопали в зелені дерев. Ці будинки, ратуша з курантами та палац і парк (так званий волоський город) збереглися до Першої світової війни. Парк був окрасою міста. У ньому росли південні декоративні дерева віком до двохсот років. Польський журнал «Турист» писав, що Бурштин належав до найгарніших міст Галичини.
Наприкінці XVIII століття на місці панської резиденції, спорудженої ще родиною Павла Беное і пошкодженої водами Дністра під час паводку, граф Ігнатій Скарбек розпочав зведення нового палацу. Точної дати початку будівництва не встановлено. Проте відомо, що 1821 року граф приймав у Бурштині австрійського принца Карла. На честь цієї події в парку встановили пам’ятник. Приймати високого гостя з належними почестями амбітний граф міг лише у відповідній резиденції. Отже, побудову палацу слід датувати початком 20-х років ХІХ століття. Цьому часу, за словами архітекторів, відповідають і стильові ознаки споруди. Це безцінна архітектурна пам’ятка стилю пізнього класицизму.

За своїми архітектурно-стильовими ознаками вона нагадує споруду Українського драматичного театру імені Марії Заньковецької у Львові, зведену в 1837-1843 роках віденськими будівничими. Цікаво, що фундатором цього храму мистецтва став Станіслав Скарбек — молодший брат Ігнатія. Це був найбільший на той час у Європі театр. Тож є підстави вважати, що власник Бурштина, будуючи палац, скористався послугами тих самих зодчих. Обидві споруди оздоблені по центру фасаду ідентичними за архітектурно-конструктивним рішенням шестиколонними іонічними портиками. Але, на відміну від Львівського театру, Бурштинський палац відзначався більш виваженими й гармонійними пропорціями архітектурних форм та художньо виразним силуетом споруди.
Як розповідає завідувач науково-редакційного відділу при Івано-Франківському обласному управлінні культури Зеновій Федунків, величний триповерховий палац був зведений з каменю й цегли у північно-західній частині парку. Будівля разом з бічними терасами утворювала у плані прямокутник розміром 54 х 18 метрів. Стіни фасадів були гладкі. Між вікнами другого і третього поверхів фасад оживляли скульптурні рельєфні композиції — путті (фігурки амурів, ангелів тощо). Під архітравом, над вікнами третього поверху, ліпні гірлянди утворювали своєрідний фриз. Фасади по периметру будівлі завершувалися широким карнизом, над яким розміщувався невисокий аттик.

Урочистого архітектурно-художнього вигляду надавав споруді розташований на осі центрального фасаду, на висоті другого і третього поверхів, імпозантний шестиколонний іонічного ордеру портик. На його трикутному фронтоні була скульптурна барельєфна композиція герба графа Скарбка та його дружини. Портик спирався на масивний цоколь із п’ятьма арками, які мали широкі й глибокі прорізи. Центральний із них був головним входом палацу. На висоті другого поверху цоколь, огороджений балюстрадою, утворював великий балкон, куди виходили вікна й двері з бальної зали.
Геральдична композиція картуша герба складалася в основному з анімалістичних і рослинних мотивів. У його центрі було вміщено два спарені щити із зображенням гербів Ігнатія Скарбка — Абданк (латинська літера W) та його дружини Людвіки Потоцької — Пилява (трираменний хрест). По обох боках цих щитів оскалювали хижі пащі скульптури левів. Над ними — фантастичні двоногі хвостаті тварини з видовженими головами, гілки з виноградними гронами та яблуками. Над центральною частиною картуша було вміщено корону.

До бічних фасадів палацу прилягали тераси, розміщені на масивних чотиригранних стовпах. На висоті другого поверху їх огороджували балюстради, прикрашені декоративними вазами. Сюди виходили вікна з покоїв і двері з коридору. Під терасами розташовувалися бічні входи в палац.
Із західною терасою палацу пов’язана трагедія, що сталася у 1909 році в родині нащадків Скарбків — князів Яблоновських. У дні свят та сімейних урочистостей князь Станіслав Яблоновський-старший влаштовував у парку біля палацу масові забави — фестини, в яких брали участь жителі міста, численна панська прислуга, загін палацової охорони в парадних мундирах, пожежники та музиканти великого духового оркестру. Часом на тих забавах були присутні члени князівської родини, але до святкуючих не приєднувалися. Так було й того разу. Власники палацу та їх почесні гості спостерігали за веселим дійством з тераси, як Яблоновський-старший побачив серед простолюду свою дружину (за іншою версією — доньку), яка танцювала із вродливим музикантом. Князь прожогом кинувся до покоїв і зірвав зі стіни заряджений пістолет. Повернувшись на терасу, він зі словами «Якщо княгиня дозволяє собі танцювати із хлопом-хамом, мені не треба жити!» вистрелив собі у скроню.
Очевидцями трагедії було багато людей, тому про неї довго згадували, по-різному її коментуючи. Одні осуджували князя за зневагу до простих бурштинців і надмірний гонор, інші з певним співчуттям говорили про ревнощі підстаркуватого магната, що передчасно звели його в могилу.

Хтось зі старожилів нарахував у будівлі резиденції 124 вікна. Внутрішнє планування палацу було вирішене за принципом коридорної й анфіладної систем. Тут розміщувалися житлові кімнати і службові кабінети, їдальня, затишні спальні, будуари, більярдна, бібліотека, велика бальна зала й інші приміщення.
На другий і третій поверхи вели високі мармурові сходи з орнаментом кованих поручнів. Перед сходами на постаментах застигли великі скульптурні фігури левів, витесані з алебастру. На стінах висіли живописні портрети членів князівської родини.
Бальну залу прикрашали півкруглі пристінні колони та пілястри, великі ліпні плафони і дзеркала на стінах. Долівку встеляв різнокольоровий паркет, утворюючи геометричний орнамент. У деяких покоях магнати грілися взимку біля великих кахляних та мармурових печей-камінів, прикрашених алебастровими скульптурами.
Обрамлення вікон і дверей теж мало ліпне декоративне оформлення, частково з алебастру. Із того ж матеріалу були виготовлені великі торшери-люстри. У кімнатах, відповідно до їхнього призначення, стояли різноманітні меблі, інкрустовані цінними породами дерева, з різьбленими деталями, переважно барокового стилю.

В окремих покоях були великі дзеркала у різьблених рамах, масивні, зі скульптурою в дереві та мармурі, годинники відомих зарубіжних майстрів, багато живописних полотен пензля польських, французьких, італійських та німецьких художників, а також твори княжни Марії Яблоновської-Горальської. Власники палацу пишалися великою бібліотекою з цінними рідкісними книгами й рукописами. Відомо, що в резиденції зберігалося прекрасне розп’яття зі слонової кістки роботи славнозвісного майстра Челліні.
В інтер’єрі палацу зберігся стиль бідермаєр, що розвивався в австрійському мистецтві дизайну на початку ХІХ століття. Житлові кімнати прикрашали біломармурові кахляні печі у півкруглих заглибленнях, а вітальню — камін, декорований у тому ж модному для періоду побудови стилі. Численні ніші у стінах резиденції заповнювали скульптурні колонади, фігурки святих та звірів. Характерні ознаки бідермаєру мали й меблі.
Палацовий комплекс органічно сполучався з парком, що займав близько семи гектарів. Він належав до пейзажно-ландшафтного типу парків з різноманітними породами дерев та кущів, із чудовими квітниками, мальовничими озерами й ставками. Головна алея парку вела від в’їзної арки до центрального фасаду, перед яким простелився великий барвистий килим квіткових газонів. Відтак вона розгалужувалася на бічні, вужчі алеї та стежки. Дерева в них утворювали своїми кронами зелені тунелі, де у спекотні дні було дуже приємно прогулятися, відпочити на кам’яних, оздоблених різьбою лавах. У парку було чимало скульптурних фігур і композицій, переважно на анімалістичну тематику, великі декоративні вази на постаментах. Мармурові статуї Ігнатій Скарбек привіз із Німеччини.

Вишуканою окрасою парку була альтанка, споруджена перед західним крилом палацу. У плані вона утворювала велике серце, обсаджене по периметру чагарниковим живоплотом та стрімкими смереками. Усередині альтанки стояли кам’яні лави і круглий стіл. Шпилі смерек на тлі неба повторювали контур серця, яке ніби оживало й пульсувало, коли над парком проносився вітер. Особливо мальовничою була північна частина парку, де серед дерев проглядали чисті дзеркала ставків і озер, що вабили зір свою красою.
Огороджував парк із заходу (біля траси на місто Рогатин) і сходу (від дороги на село Коростовичі) чагарниковий живопліт. Перед ним були викопані доволі глибокі й широкі рови, які колись наповнювалися водою із Гнилої Липи та ставків. Через рови були перекинуті два містки — із заходу та перед головною в’їзною брамою. Очевидно, ці рови колись виконували оборонну функцію. 1948 року під час обстеження фундаментів на глибині кількох метрів були виявлені великі кам’яні брили. Можливо, ці моноліти були залишками підвалин дерев’яного замку, зведеного галицьким старостою Миколою Синявським і реконструйованого у другій половині ХVII століття його нащадком графом Адамом-Миколаєм (1666-1726).

Збереглися свідчення, що у давнину біля укріплених оборонних брам стояли бочки з горілкою та прикріплені до них ланцюгом залізні чарки. Кожен, хто входив на територію замку з добрими намірами, з Богом у серці, перехрестившись, випивав чарку міцного трунку.
У 1905 році в Бурштині відбулося весілля Станіслава Яблоновського-молодшого з донькою поляка-емігранта Зигмунта Мінейка Ядвігою. Та після того, як молоді побралися, стало зрозуміло, що проживати в одному будинку з батьками вони не зможуть — надто неприязно ставилися Яблоновські до невістки. На прохання сина Станіслав Яблоновський-старший згодився побудувати неподалік від палацу віллу для молодих. За наполяганням молодого князя віллу назвали іменем його дружини — «Ядвіга». Під такою назвою споруда фігурує в усіх документах. Місцеві жителі називали цю будівлю малим палацом Яблоновських. Кошторис на її зведення сягав 25 тисяч злотих.

На долю Яблоновського-молодшого випали нелегкі часи. Через кілька років після смерті батька розпочалася Перша світова війна. Станіслав разом із сім’єю покинув Бурштин. Доглядати за палацом та фільварками залишились управителі. Але навіть при всьому бажанні вони не могли врятувати маєтності своїх господарів від військової розрухи. Кількаразовий перехід лінії фронту через Бурштин привів містечко у жахливий стан. При відступі російських військ козаки з факелами в руках їхали на конях вулицями містечка і підпалювали хати, які на той час переважно були вкриті соломою. Майже половина хат згоріла. Однак палац уцілів. Своїм порятунком він мав завдячувати віковічним деревам, які росли навколо нього і приймали на себе руйнівну силу артилерійських вибухів. Щоправда, інвентар цієї пам’ятки архітектури майже цілком був понищений і розграбований. Під час війни російські війська влаштували в ньому шпиталь для поранених.
По закінченні військових баталій Станіслав Яблоновський з дружиною і чотирма доньками — Кароліною, Марією, Софією і Терезою — повернулися в родовий маєток. Князь на той час дуже хворів і невдовзі помер. Поховали його у родинній каплиці-усипальниці. Польська влада повернула його родині відібрані в роки війни землі. Найбільш родючі з них залишилися за нащадками Яблоновських до 1939 року. Низка земель у 1921-1922 роках, згідно з ухваленою сеймом земельною реформою, були розпарцельовані. Велику частину землі викупили двірська й фільваркова служба, польські легіонери, а також польські колоністи. Так-сяк управителям Яблоновських удалося відновити зруйноване війною господарство князівської родини.

Уродженець Бурштина, мистецтвознавець, член Національної спілки художників України Володимир Баран розповідає, що в середині 50-х років ХХ століття унікальну історичну й архітектурно-культурну пам’ятку за рішенням районної влади розібрали на будівельний матеріал. До певної міри цей вчинок зумовлювався тим, що зведена на болотистому ґрунті споруда, позбавлена належного догляду, з початку 40-х років поступово руйнувалася. У 1946 році муровані стіни палацу почали давати тріщини. До того ж на той час цінна пам’ятка вже була пограбована.

Парк був сильно знищений у 1943 році, коли гітлерівці зводили тут захисні укріплення: бліндажі, капоніри для гармат, траншеї. Ці земляні споруди швидко заповнювалися водою. Тоді німці зрізали в парку дерева цінних порід — для настилу. Вони ж звалювали кам’яні лавки, скульптуру, викидали з палацу рештки меблів. Після цієї вандальної акції парк занепав. Але віриться, що настане час його відродження.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Булаву ніс на ласку, а злому на карність
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: