— Я гарантую, що з нашої «Фотошпори» незабаром «списуватиме» вся Україна! — впевнений Валерій Бєлов, ідейний натхненник та голова журі фестивалю. — Адже перспективи виставки дуже привабливі. У студентів енергії — хоч відбавляй, аби було бажання в організаторів та керівництва університету.

Разом з паном Бєловим «журили» фестиваль-виставку лауреати міжнародних та всеукраїнських конкурсів художньої фотографії Владлен Дроботько та Іван Головня. Тема фотовиставки — «Світ навколо нас» — вдало об’єднала оригінальні сюжетні й жанрові, портретні та пейзажні, чорно-білі й кольорові знімки. Різні за характером і настроєм, стилем та виконанням, вони все ж мали в собі щось спільне. Адже всі задумувались від початку чимось на кшталт усім знайомої студентської шпаргалки.

— Наші студенти ніби хотіли презентувати свої фотографії тим, хто заклопотаний, закручений справами та проблемами, не бачить навколо нічого цікавого та вартого уваги, — пояснює Валерій Бєлов. — Мовляв, дивіться, яким буває світ! Дивіться і списуйте! Адже завжди були і є «хороші» студенти та «погані», які тільки й шукають, де б списати. Університет життя — не виняток.
Лідерами фотовиставки стали молоді й талановиті Ніна Ліщук, Олександр Куява та Катерина Абрамова. Вони й посіли відповідно перше, друге і третє місця.

Роботи приємної світлоокої дівчини Ніни Ліщук, яка каже, що людину, котра звикла дивитися на світ через фотооб’єктив, видно відразу, і не лише через апарат у руках, а й через те, що вона завжди бачить більше за інших, і справді заслужили на високу оцінку журі.
— Знімає людина, яка розуміє, що знімає, — сказав про переможницю Валерій Бєлов. — Ніна чітко знає, що хоче дати своєму глядачеві, і, думаю, глядач це отримує. Патріарх французької фотографії Анрі-Картьє Врессон застерігав, що справжній знімок можна зробити тільки тоді, коли зумієш в одну лінію вивести погляд, душу та серце. І мені здається, що в Ніни це є. В чотирьох гранях кадру вона уміє поєднати зміст і форму.
Ніна Ліщук, володарка диплому за «Світлий погляд», представила на фотовиставці найбільше робіт. І кожна дивувала безпосередністю та романтичністю. Дівчина кілька років серйозно займається фотографією — у Волинській обласній дитячій студії «Буривітер» та самостійно, читаючи журнали та книжки, спілкуючись з професіоналами. Виборола минулої осені перше місце у відкритому обласному фотовідеофестивалі «Осінні барви Буковини». Вона — дипломант XV Українського відкритого фестивалю дитячого та молодіжного кіно та телебачення «Кришталеві Джерела», учасниця фотосалону в індійській Калькутті.

— Для того, щоб вийшла гарна фотографія, — розмірковує Ніна Ліщук, — потрібні не лише цікавий сюжет чи вдала композиція. Необхідний відповідний настрій.
Сьогодні дівчина вже не уявляє себе без фотоапарата. Хоче пов’язати своє життя з фотожурналістикою. А наразі навчається на другому курсі географічного факультету ВДУ та фотографує все, що потрапляє в зону «особливої уваги».
Фотографії Катерини Абрамової також заслуговують на окрему увагу, адже дівчина працює зі старим фотоапаратом, серйозно займається постановкою.

— Мислить і ставить, — відрекомендував її стиль Валерій Бєлов. — І тому їй вдається створити потужну енергетику ностальгії.
Користувалися неабиякою популярністю у глядачів і роботи Олександра Куяви, стиль якого пан Валерій охрестив «стовідсотковим андеграундом».
— Сашко, фотографуючи, хоче бачити не так, як інші, як звикли це бачити ми. Трохи перевантажує знімки своїм баченням, подекуди хоче «оживити» предмети, для яких це абсолютно не характерно. Але він молодець, у нього дуже хороші перспективи.