CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 28
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 28
???????
???? ??????
Павло Зібров: «Спочатку жінки, а потім - все інше»
CITY SOCIETY
Стяг над альпами
CITY SOCIETY
З салом гуляє Луцьк
Біс у ребро
CITY SOCIETY
За давнім «рецептом щастя»
CITY STUDY
Навчання з фантазією
Не бійтеся стукати у зачинені двері
ГРА за сценарієм пастушок
CITY HISTORY
«ALOKA» з Іпатіївського літопису
CITY FAMILY
Мюнхен: ОКТОБЕР фест
CITY ART
Козирна енергетика Янки
Скарби Ірини Свйонтек
Хулігани - гади, чи митці-революціонери?
CITY LIBRARY
Літописець плюсів життя
???? ??? CITY
???????:
N11(28) Грудень 2006     ???? ??????: Спочатку жінки, а потім - все інше
??? ? ???????
CITY SOCIETY
За давнім «рецептом щастя»

...Він заполонив фойє обласного музично-драматичного театру, який на один вечір перетворився на осяйний палац, ущерть заповнений музикою, юністю й красою. Красою, якої так бракує в одноманітному повсякденні і яку, проте, цілком можливо повернути в наше життя.

— Власне, так і було задумано, — зізнається нам добра фея балу — його режисер-постановник, заслужений працівник культури України, доцент кафедри релігієзнавства і теології, заступник декана з виховної роботи філософського факультету Прикарпатського національного університету Лілія Борисевич. — Нас не влаштовує пропонована студентам «дискотечна маскультура». Зрештою, не всі вони ходять на дискотеки — багатьом хочеться чогось духовнішого, кращого. Бальна атмосфера зобов’язує до іншого стилю поведінки, до чемності, елегантності, вишуканості. Її підкреслили симфонічний оркестр мистецького об’єднання «Елегія» Івано-Франківської обласної ради та муніципальний квартет саксофоністів.

А голова університетського Студентського сенату Олег Андрусишин додає:
— Родзинка нашого балу — саме його аудиторія, молодь і студентство. Бо ті бали, що нині відбуваються у Києві і Львові, розраховані на високопоставлених осіб, які можуть за них дорого заплатити. А ми хочемо, щоби наші студенти — майбутні юристи, педагоги, економісти — усвідомили себе як часточку еліти і засвоїли відповідні до цього статусу манери й етикет, відчули, що можуть поводитись, як справжні дами й кавалери.
На двох поверхах залу різнобарв’ям пишного квітника розцвіли розкішні туалети, доповнені не менш оригінальними зачісками, створеними, правду кажучи, не тільки з мотивів любові до прекрасного. Задовго до свята стало відомо, що спеціальне журі визначатиме переможців у категоріях «Найкраща зачіска», «Найкраща сукня» тощо. І якщо «Містер елегантність» на ім’я Орест, отримавши відзнаку, скромно щез у натовпі, то про те, яких жертв вимагає жіноча краса, журналісти у вихорі балу таки встигли поговорити з Іриною Дівончук і Тетяною Дудкою. Перша від сьомої ранку вичакловувала в перукарні схвалену суддями зачіску і визнає: десь у глибині душі сподівалася, що зусилля не будуть марні. Ну, а друга встановила своєрідний рекорд терміновості — разом із товаришкою придумала дизайн срібної сукні, яка з’явилася на світ... усього за три дні.

Але оцінити цю красу було не менш важливо, ніж її створити. Увесь вечір журі провело в гарячих дискусіях. Ще б пак, хіба легко визначити кращих із найкращих? А вже п’ять красунь, з-поміж яких зрештою обирали Королеву балу, навіть уявити не могли, які суперечки розгорілися між суддями з приводу того, кому ж із них віддати перевагу. Всі — красуні, розумниці, ще й прекрасні танцюристки! Але корона, на жаль, тільки одна. І цього разу вона увінчала студентку другого курсу економічного факультету Прикарпатського національного університету Вікторію Голодригу, що стало для дівчини неабиякою несподіванкою. Убір, в якому здобула перемогу, Віка задумала ще задовго до балу: події трапляються всякі, тож у гардеробі краще мати про всяк випадок вечірній туалет. Нагода продемонструвати сукню не забарилася — і відтепер дівчина вважатиме її щасливою. А ще — постарається поновити заняття танцями. Як думаєте, який із них вважає своїм улюбленим? Ніколи не здогадаєтесь — гавайську хулу! Опанувала її у шкільні роки, коли за програмою обміну навчалась в американській школі — на Гаваях.
На королеву чекають — їй у супроводі помічниць господині свята, Осені, довірено винести гігантський торт, який тут же поділили між присутніми. Член журі, дружина мера міста Лідія Анушкевичус поділяє загальні хвилювання:

— Не очікувала, що це свято буде так гарно сприйняте молоддю. Питаєте, чи бали не перетворилися зараз на архаїзм? В жодному разі! Саме тепер, коли в усьому підкреслюється й цінується індивідуальність, вони надзвичайно актуальні. Ми ж бачимо, як дівчатам і хлопцям цього хочеться — зняти кросівки і джинси, одягнути красиві костюми і сукні й побачити себе зовсім іншими.

Хто би не мріяв вальсувати так, як окраса вечору — учні подружжя Васіруків із Хореографічної школи та вихованці клубу спортивно-бального танцю «Діамант» під керівництвом Світлани й Володимира Дзюби! Тож з усього багатства розваг найбільший успіх мав... відкритий урок танцю, на якому викладач хореографії Прикарпатського університету Василь Шеремета запропонував навчити всіх бажаючих виконувати польку. У коло стало стільки пар, що між ними годі було протиснутися! Схоже, організатори балу недарма замислюються над тим, чи не варто було би в майбутньому проводити заздалегідь майстер-класи для всіх охочих. І якщо попервах були сумніви, чи взагалі загоряться студенти ідеєю проведення балів, то тепер вони розсіялися. Замість запланованих 500 гостей на цьогорічний прибуло 800!

Чого тільки варта перспектива перемогти в одній із призових номінацій! Наприклад, студентам факультету іноземних мов Прикарпатського університету Наталії Лаврук та Віталію Магмету чотирирічний досвід танців у клубі «Кармен» допоміг здобути титул «Найкращої танцювальної пари балу». Щоправда, заради цього треба працювати по 10-15 годин на тиждень. І вже тим більше варто старатися заради таких призів, якими порадував студентів генеральний спонсор свята «Райффайзен Банк Аваль», який презентував його ведучим, Осені та її чарівним помічницям, срібні монети, а Королеві балу — двограмовий злиток золота.
Пригадала собі, як кілька років тому доля подарувала зустріч із жінкою, яка, наближаючись до 100-літнього ювілею, мала світлу пам’ять. Любов Корнилівна Білобрам охоче розповідала про бали, на яких бувала сама, і про тогочасне повсюдне плекання танцювальної культури. Виявляється, на початку ХХ століття в галицьких гімназіях танцмейстери розпочинали заняття з наймолодшими ученицями. Наука була непроста, адже, окрім складних «па», годилося засвоїти чимало золотих правил бального (і не тільки) етикету. Пані Люба згадувала:

— Вчили, як дівчинка має сидіти, як поставити ноги, як скромно скласти руки. І як хлопець має вклонятися й просити до танцю. Раз на тиждень вихованці жіночої і чоловічої гімназій ходили спільно в танцювальну школу.

А опанувати там можна було «премудрості», про які сьогодні, напевно, й не всі чули.
— Кадриль, лансієр — то були складні танці шпацерові, — розповідала пані Люба. — Треба було знати багато фігур — поклонів, поворотів. Їх послідовність і оголошував аранжер — своєрідний режисер, керівник бального дійства.

Проте бальна підготовка не обмежувалася танцювальною вправністю. На жаль, залишилося небагато очевидців, не всі пам’ятають прадіда сучасного «білого» танцю — вальс із котильйоном. Як відомо, котильйон — це танець, який часто виконується на вальсовий мотив і супроводжується різними іграми й забавами. А галицькі панночки називали котильйоном ще й маленькі бутоньєрки зі стрічок і квітів (подібні зараз прикріплюють дружкам на весіллі). Ось із такою власноруч створеною прикрасою дівчина підходила до хлопця і приколювала йому на лацкан квітку-запрошення. Бо це, власне, й було запрошення до танцю — ніжне, зворушливе і... невідпорне.

Не залишались у боргу і юнаки: вони теж готувались ангажувати дівчат на вальс, тільки інший — з карнетом. Ця витончена мініатюра зберігалась в особистому архіві Любові Корнилівни: мальована маслом на овальній дерев’яній пластині, вона легко вміщається на долоні. На саморобному «медальйончику» квітує весняний карпатський краєвид. А на звороті ще можна роздивитися літери: час помилував ім’я автора — Петро Бинкевич. Оце і є карнет.
— Подібні краєвиди чи букети квітів хлопці малювали самі, деколи й на картоні, — згадувала пані Люба. — Там же можна було написати віршик чи якесь побажання. Ось такий милий сувенір належало приколоти дівчині й запросити її на вальс із карнетом.

Хто не мав мистецького хисту, міг купити готовий карнетик — своєрідне освідчення, не обов’язково в коханні — в симпатії. В кожному разі танцювальні вечори завжди були подією, до якої ретельно готувались. Що вже говорити про великі бали, на яких гості давали повну волю своїй фантазії. Вишукані пані, в обов’язково однотонних довгих сукнях, з’являлись у найбільших бальних залах у супроводі не менш елегантних чоловіків. Джентльменський набір тоді складався з білої накрохмаленої сорочки, білого  метелика, фрака, лакованих мештів і циліндра (які можна було взяти у «випозичальні»).

Особливо пишними до Першої світової війни були бали у Львові, в Народному домі, вхід на які відкривало тільки запрошення. Під час карнавалу, що шумів галицькими містами від Йордана до Великого посту, до його брами тричі на тиждень — у вівторок, четвер і суботу — під’їжджали фіакри з ошатними пасажирками. Свято набирало обертів, і оскільки на балах веселитися належало всім, то організатори, об’єднані в «бальний комітет», дбали, щоб дівчата не «петрушкували», тобто, образно кажучи, не «продавали петрушку», підпираючи стіни. Для таких випадків і створювалась група «хлопців комітетових» зі спеціальними значками-косарочками на лацканах, які одразу, помітивши нудьгуючу на самоті панну, запрошували її до танцю.

Аранжер оголошував вальс, у якому кружляли, приміром, тільки жінки в білих сукнях, наступний — тільки в рожевих, далі танцювали в народних строях. А під час маскованих балів можна було побачити просто феєричні костюми — Королеву-ніч у газовій сукні з мерехтливими зорями й молодим місяцем, фрейлін у кринолінах і високих перуках, живий «кошик із квітами»... Слави венеціанських карнавалів галицькі, звичайно, не сягнули, але залишилися добрим спомином у тих, кому пощастило їх застати.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: