CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 27
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 27
???????
???? ??????
Скрипка хоч куди козак
CITY SOCIETY
Місто-легенда
Марія Зубрицька: «Туристом у культурі бути не можна»
Нові архітектурні ритми: від класики до хард-року
CITY SOCIETY
Юрій Поліщук: орієнтація на місцевості
CITY SOCIETY
У серця закони, яких розум не знає
CITY STUDY
«HOSTEL» у нас і в них
CITY HISTORY
За друге життя
Гошівський монастир
CITY HISTORY
Таємниці, сховані в табакерках
CITY FAMILY
А-ля Люксембург
CITY FAMILY
Світові бандуристи
CITY ART
Перед словом стоїть, як на сповіді
У жінку на ім'я графіка я закоханий віддавна
CITYLIBRARY
«Українська мова - моє тіло»
???? ??? CITY
???????:
N10(27) Листопад 2006     ???? ??????: Скрипка хоч куди козак
??? ? ???????
CITY HISTORY
Гошівський монастир

«Записуємо Ясну гору церкві»


«Монастирський літопис» (1570 рік) засвідчує, що церкву і монастир при ній в селі Гошів (нині Долинський район Івано-Франківської області) збудував побожний лицар коронного війська Кучулад із Тухлянщини за Бескидами. Ченці вели тут спокійне богоугодне життя до початку ХVII століття, поки одна з розбійницьких ватаг не сплюндрувала обитель, а монахів повбивала.
Відбудував монастир і церкву на свої кошти й назвав храм іменем Успіння Пречистої Богородиці Володарки український шляхтич Євстахій Шумлянський — сотник кінноти короля Яна Казимира. Він був одружений з Анною Гошовською і володів тоді селом. Подарувавши монастиреві три тисячі польських злотих, шляхтич на схилі літ прийняв чернечі обов’язки. А поховали Євстахія Шумлянського в монастирській церкві під головним вівтарем. У 1668-69 роках його син, львівський єпископ Йосип, висвячував у цьому храмі тих, хто побажав стати священиком.
Не раз турки і татари брали монастир в облогу, а в 1762 році вони підпалили його разом із церквою. Ліс на відбудову храму дав, як пише «Монастирський літопис», каштелян Станіслав Косаковський, а його дружина з роду Потоцьких пожертвувала чималу суму грошей.
Та найбільшу пожертву на відбудову монастиря і церкви отців Василіян у селі Гошів зробила родина Гошовських — власники сіл Гошів і Дунаєво у Перемишлянському повіті. Грамотою, датованою 8 жовтня 1759 року, сім’я відписала всю Ясну гору у власність монастиря. Отець Маркіян Марисюк наводить уривок з дарчої грамоти: «Присягаємо, що... записуємо всю Ясну гору з усіма прибутками в наших дідичних добрах у селі Гошів... церкві під визнанням Преображення Господнього, як теж монастиреві Чина св. Василія Великого, що находиться при ній».

Чудотворна ікона Богоматері

Нинішній настоятель монастиря отець Пантелеймон розповідає, що у 1735 році в маєтку Гошовських з’явилася копія чудотворної ікони Божої Матері з міста Белз. Щосуботи шляхтич світив перед нею лампадку, і вся сім’я молилася.
Якось дружина Гошовського разом з гостею, яка була в неї на той час, помітили незвичну ясність на стіні, де висіла ікона. Через деякий час з очей Матері Божої потекли сльози. Жінка розповіла про це чоловікові, і він подарував ікону монастирю, розбудовою якого опікувався до кінця свого життя. На честь жертводавця монастир назвали Гошівським. Київсько-Галицький митрополит Атанасій Шептицький того ж року проголосив ікону чудотворною. 
Великі чудодійні ласки цієї ікони підтвердили, що Пречиста вибрала собі Ясну гору як своєрідний престол, щоб приймати на ньому всенародний поклін. До кінця ХVIII століття у «Монастирському літописі» з’явилося 117 записів про чудесні зцілення, порятунки та інші знаки всемогутнього заступництва Пресвятої Богородиці.
А ще старожили розповідають, що у часи Другої світової війни після сильного обстрілу Червоною армією німецького гарнізону, який розміщувався на горі, церква та інші монастирські будівлі загорілися. Вціліла лише стіна, на якій висіла ікона Богоматері, а ченці, котрі просили у неї заступництва, залишилися живими.
Але після війни реліквія зникла. Подейкують, що людей, які її зберігали, вивезли в Сибір, а ікону під час обшуку відібрали енкаведисти. Дехто вважає, що її могли просто вкрасти, спокусившись на золотий оклад, адже святиню оцінювали у півмільйона доларів. Не виключено, що нині вона є окрасою чиєїсь приватної колекції на Заході.
Тим часом у 1950 році чернечу обитель на Ясній горі закрили, щоб згодом відкрити тут притулок для дітей. Якийсь безбожник зрізав усі залізні хрести, що стояли на бані і крайніх кінцях рамен церкви. За цю святотатську роботу чоловік одержав від радянської влади автомобіль, в якому незабаром і загинув унаслідок аварії.
Лише в часи горбачовської перебудови почалося відродження монастиря. Поки ремонтували церкву, український іконописець отець Ювеналій Мокрицький кілька років відтворював у Римі копію Владичиці Ясної гори. Освятив її Папа Римський Іван Павло ІІ.
Монастир свого часу відвідали дружини послів іноземних держав в Україні. Зворушливо і трепетно підносили вони до Владичиці Ясної гори маленькі копії ікони, котрі подарував настоятель отець Пантелеймон. Його засипали запитаннями про життя і побут монахів. Отець Пантелеймон відповів, що нічого особливого в їхньому житті немає, можливо, лише працюють і моляться більше за інших, суворо дотримуються посту. Роботи вистачає: облаштування церкви, спорудження господарських приміщень, догляд за прилеглою територією.
Дружина посла Македонії в Україні Данута Гулескі — уродженка міста Броди на Львівщині — знайшла тут спільну мову з монахом Імануїлом, котрий навчався в Македонії. Дружина міністра закордонних справ України Ніна Тарасюк залишила монахам на згадку велику церковну чашу.
Сьогодні люди з усіх куточків України приходять і приїжджають до Гошівської Богородиці, щоб відчути Божу ласку і благодать.

Перекази, бувальщини, чудесні зцілення

Забули ікону за скринею
 
Співробітник Національного заповідника «Давній Галич» Іван Драбчук наводить інший переказ про походження чудотворної ікони. Нібито у маєтку Гошовських під час козацького заворушення 1734 року більше місяця переховувались три доньки пана Андрія Шугая з села Хороброва поблизу Бережан на Тернопільщині. Саме вони й забули за скринею згорнутий у трубку полотняний образ Пречистої Діви з дитятком на руках. Дідич Шугай дуже дорожив цією іконою. Казав, що вона якимось дивом уціліла разом з єдиною стіною, коли їхній будинок горів. Але Гошовські змогли переконати Шугая залишити реліквію у них. Господар дому наказав зробити для ікони раму, повісив її на стіні у найкращій кімнаті, поставив лампадку, і всі члени сім’ї відтоді ревно молилися до неї.


«Матінко, рятуй нас!»

Якось їхало селянське подружжя возом із села Витвиці на базар до містечка Болехова. Коли проїжджали дорогою біля стрімкої стіни у селі Гошів, почули сильний гуркіт. Підняли голови й остовпіли: величезний уламок скелі летів уздовж стіни вниз просто на них. Часу, щоб уникнути смертельної небезпеки, не було, тож переляканий чоловік щосили гукнув: «Гошівська Матінко, рятуй нас!» І сталося диво: уламок відбився від стіни і, перескочивши над головами подорожніх, впав у річку Лужанку. І донині ця брила лежить у річці, а місцеві жителі з покоління в покоління переказують бувальщину.


Одужав хворий, який чекав смертi

Місцевий мешканець Гнат Сокольницький понад три місяці був прикутий до ліжка. Січневого дня 1756 року, висповідавшись, чекав смерті. У цей час до нього приїхала мати. Побачивши свою дитину на межі між життям і смертю, жінка стала навколішки перед образом і щиро просила у Матері Божої, щоб та або дарувала йому життя, або ж прискорила смерть. Немов прокинувшись від сну, хлопець прийшов до пам’яті. Все ще не втрачаючи надії, мати веліла мерщій запрягати коней і їхати до Гошева. Перед чудотворною іконою відслужили святу літургію за одужання хворого. І вже за кілька днів він і справді встав із ліжка.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  За друге життя
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: