CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 26
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 26
???????
???? ??????
Чічка
CITY SOCIETY
Випускний бал Кубка
CITY SOCIETY
Це магічне слово «Тустань»
CITY SOCIETY
Митець, який заперечує натхнення
Лялька-мотанка
CITY SOCIETY
Африканствували у Луцьку
CITY STUDY
5 обов`язкових років
Автостопом у людські серця
CITY HISTORY
Львівські палаци
Король Ядвіжка
CITY HISTORY
Загадки старого підземелля
CITY FAMILY
Цей шокуючий Брюссель
CITY ART
Територія вільних муз
CITY ART
Карпатський вернісаж
???? ??? CITY
???????:
N9(26) Вересень 2006     ???? ??????: CITY PEOPLE
??? ? ???????
CITY STUDY
Автостопом у людські серця

Весь світ — театр, і люди в нім — актори

Свою кар’єру в театрі Наталя розпочала ще з шкільних часів — у дитячій театральній студії, куди не побоялись віддати її батьки. Відвідувала також і художню школу, ну, і загальноосвітню, звісно...

ому я вибрала театр? Ну, театр — це те, що я вмію робити. І я хотіла навчитися робити це краще. На професійному рівні, як кажуть. Але я не хотіла і не хочу бути актором. Я — той, хто дивиться на актора і має право зупинити його гру на репетиції, вигукнувши із зали «Не вірю!». Я — той, хто бачить більше за актора, бо для мене актори — це й освітлення, і декорації, і костюми, і музика, і тіні, і світло, для всього цього у мене написані свої ролі. Моя перша режисерська постановка називалася «Людський голос». Моновистава, яку грала жінка. Вистава була про велике кохання, яке брутально не збулося, і жінка протягом понад години сценічного часу чекала телефонного дзвінка. Я тоді вигадала ще такі дивні декорації: десятки телефонних дротів, які звисали звідусіль, слухавки, хаотично розкидані та розставлені по периметру, — і всі несправні. І один телефон у центрі сцени. Єдиний нормальний, ясна річ. Коли він у кінці вистави дзвонив, моя героїня уже не хотіла його чути. Вона дуже страждала — і я саме це хотіла показати: жіноче страждання дуже по-жіночому. Бо багато чоловіків думають, що жінки — безсердечні, принаймні — просто трішки сентиментальні. І все. Хотіла відкрити їм очі...

Чи біло-чорний грим, змиваючись з обличчя, залишає слід у житті?

Пантоміма — рідкісне явище не тільки у нас. Коли Наталя була першокурсницею, «Яблуко» на гастролях у Празі ставило виставу «Як тебе звуть», яка зачіпала питання СНІДу. Вистава так сподобалась англійцям, які були присутні на дійстві й узагалі вперше бачили щось подібне, що вони відразу запросили їх із гастролями на генеральну асамблею YMCA в Лестер.
Пантомімою займатися неважко. Тіло стає слухняним, якщо його постійно тренувати, воно здатне передати навіть найтоншу емоцію. Мім — як людина-кентавр: досконалі м’язи та безперервний духовний тренос. Пантоміма взагалі неможлива без взаємодії відкритої душі, чистого розуму та сильного бажання самовдосконалюватися.
Цікавий момент: мені здається, що найкращі міми — діти. Ми колись вчили діток у літньому таборі в Англії мистецтву говорити без слів. Їм подобалось, і виходило у них, між іншим, краще, ніж у дорослих.
Який слід цього всього у житті? Часом здається, що в моєму випадку — життя і є суцільний слід... гриму, вистав і ролей, які зіграв, пропустивши крізь себе.

Ця «розхристана втеча»

Наталя родом зі Здолбунова. Маленьке провінційне містечко у Рівненській області, добре відоме своїм залізничним вокзалом, через який, мабуть, багато хто із вас проїжджав. 21-річна Наталя не раз була у Польщі, Чехії, Англії, Австрії, навіть в Африці.

До Польщі я вперше поїхала після закінчення дев’ятого класу. У нашій маленькій театральній студії «Джерело життя» був великий переполох — за два тижні треба було вивчити польську мову, щоб представити за кордоном «Маленького принца» Екзюпері. Вивчили. Представили. Потім були гастролі по Україні. А потім я пішла навчатися до Рівненського державного гуманітарного університету, в Інститут культури, на художньо-педагогічний факультет, на кафедру театральної режисури. І закрутило — вистави, прем’єри, репетиції, гастролі, далекі подорожі... Мабуть, перестук коліс уже став ритмом мого життя, а невипадковість випадковостей, подорожей і нових зустрічей — його стилем.
Наталя добре знає, що таке життя на колесах, уміє спакувати валізи (або хоча б благенького наплічника) спросоння за десять хвилин і любить дорогу. Вона трохи схожа на перелітного птаха, що за перельотами вже заплутався, які ж саме краї «теплі».
Птах — то, власне, мій улюблений образ! Тому що птах — це вміння літати. Навіть не так — це свобода. Ні, знову не так — це можливість бути в небі. Я зараз більше схожа не на птаха, а на літак, який проводить посадку тут, посадку там. Злітні смуги, аеропорти. Неба у цьому всьому — тільки трохи. Якась година-дві. Щоб стати птахом, треба знайти свої справжні крила.
Я хочу знайти. Хоча б одне своє крило.

Бачити мету. Не бачити перешкод

В останні роки Наталя всюди, де їздить з театром, намагається взяти участь у конференціях, семінарах та круглих столах з обговорення гострих соціальних проблем. Адже є стільки всього, що треба змінити. Так, мабуть, починається шлях до зрілості... чи просто до мети.

Чи можна назвати наше суспільство прогресивним? Боюсь, що ні. Українці, в тому числі молоді, в більшості закомплексовані люди, на яких за кожним поворотом чекає яке-небудь нове табу. Стереотипи — довгостроковий і найчастіше добровільний полон — основа нашого суспільства. Оце є добре, а оце погано. І край. Сюди не ходи, а отуди — можеш.
Мені імпонує вільне мислення, вихід за рамки. Ти починаєш вільно думати, абстрагуєшся... і приходять найбожевільніші, вони ж — найгеніальніші ідеї. Головне — їх зловити, а як втілити — обов’язково зрозумієш потім.
Коли ми були в Африці, займалися темою насильства над жінками — дуже важкою для них темою. Та я повернулася в Україну і побачила, що для нас вона не менш важка, просто її не «розкручують». Я сиділа на семінарах, присвячених цьому питанню, де люди з вченими ступенями довго і нудно це все обговорювали, і задавала одне-єдине питання, на яке ніхто з них не зміг дати нормальної відповіді: як допомогти простій жінці, скажімо, із закарпатського села, яку щосуботи, для профілактики, човпе чоловік? Провести семінар із гендерної рівності! Жінка із села піде на семінар? Із ге... якої там рівності?
Як зацікавити таку людину у вирішенні, по суті, її ж проблеми, коли вона вже зневірилась у самій можливості її вирішення, більше того — вона вже змирилась із тим, що проблеми нібито й немає? Як зацікавити суспільство? Як вивести його на відверту розмову на цю тему?..
Зараз я, власне, над цим питанням працюю. Може, щось з того і вийде...
Взагалі, щоб досягти успіху, треба знати, чого хочеш. Бачити мету. Не бачити перешкод. Не втрачати орієнтир і ніколи не зводитись на манівці.
Ось тут логічно було б нашій героїні здивувати нас своєю оригінальною метою та поділитися подробицями плану-мінімум по її досягненню. Нічого подібного — усе разом вмістилося в одне маленьке речення.
Я прагну стати великим режисером і зробити щасливими людей.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  5 обов`язкових років
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: