CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 26
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 26
???????
???? ??????
Чічка
CITY SOCIETY
Випускний бал Кубка
CITY SOCIETY
Це магічне слово «Тустань»
CITY SOCIETY
Митець, який заперечує натхнення
Лялька-мотанка
CITY SOCIETY
Африканствували у Луцьку
CITY STUDY
5 обов`язкових років
Автостопом у людські серця
CITY HISTORY
Львівські палаци
Король Ядвіжка
CITY HISTORY
Загадки старого підземелля
CITY FAMILY
Цей шокуючий Брюссель
CITY ART
Територія вільних муз
CITY ART
Карпатський вернісаж
???? ??? CITY
???????:
N9(26) Вересень 2006     ???? ??????: CITY PEOPLE
??? ? ???????
CITY SOCIETY
Лялька-мотанка

Саме так називається маленьке диво, яке щодня народжується в руках члена Національної Спілки художників України киянки Людмили Тесленко-Пономаренко. Колись таких ляльок робили повсюдно: наші прапрабабусі інакших іграшок і не знали. Бавилися власноруч створеними із сіна чи соломи, із клаптиків тканини і, що цікаво, зовсім без личка. Але то — колись, а тепер...

Тепер змайструвати старовинну лялечку вміють одиниці. І стирає невблаганний плин часу з нашої пам’яті спадщину далеких предків. Аби її відродити, пані Людмила понесла мотанку «в люди» — започаткувала майстер-класи, яких із нетерпінням чекають діти й дорослі на різних культурно-мистецьких акціях, фольклорних фестивалях. Майстриня не приховує секретів — щедро ділиться з усіма охочими таємницями народного ремесла, й учні (від малого до старого) з радістю її наслідують.

Зрозуміло, то вже річ художня, а відтак — недешева. В її основі — не сіно, а вовняне пасмо, одежина — з дорогої тканини, часом — із клаптів автентичного старовинного українського народного одягу. Словом, дуже пишна пані.
— Як бачите, мотанка виготовляється з доступного дешевого матеріалу і без будь-яких інструментів, — розповідає Людмила Тесленко-Пономаренко. — Може бути плетена із соломи чи зовсім без застосування нитки, коли всі вузли закріплюються архітектонічно за рахунок того матеріалу, з якого робиться мотанка. Голова називається «куклою». Для неї шматочок тканини складається вузенько (як пасок або крайка), а тоді згортається «рулетиком» і обмотується тканиною.
«Куклою» величають і перший обжинковий сніп, закручений в особливий спосіб. Таке ж наймення у дитячої «пустушки» — хліба, загорнутого в полотнинку (її раніше давали до ротика немовляті). Тобто шматочок хліба чи тканини або зерно, загорнуте в полотнину, — це голова, що уособлює дух істоти. Приєднується вона дуже просто: до колодки, до трісочки, до кукурудзяного стебельця — будь-чого. Мотанка навіть може не мати рук — тільки обгортається тканиною. І тут уже годиться все, що знайдеться в господі. Раніше найкоштовнішим убранням для ляльки ставали клапті старих вишитих сорочок, іншого одягу. Власне, тому українська мотанка позначена регіональними ознаками тієї місцини, де її виготовлено.

— Чому вона не має обличчя?
— Лялька колись виникла не як іграшка, а як сакральна річ. Вона мала прикликати дух померлої або ще не народженої людини до живих, запросити її в коло сім’ї, до столу чи до тієї дитини, яку виховувала. Зверніть увагу: ВОНА виховувала. Бо уособлювала дух прадавнього предка, а відтак не дівчинка гралася лялькою, а лялька, як стара баба, передавала досвід минулого новому поколінню.
Ляльку робили, коли викликали духа. Іноді її знищували, спалювали, щоб ця річ забрала, наприклад, недугу. Якщо писанкою «викочували» хворобу, то ляльку виготовляли тоді, коли треба було про щось швидко попросити або подія була значна. Знищували її, коли намагалися вилікувати людину чи прикликати дощ. Тобто її віддавали богам — вона ставала жертвою й могла заміщати собою живу істоту. Тому її обличчя було відокремлене від будь-якої особи, щоб ніхто не постраждав під час знищення мотанки — аби не зашкодити живим. Окрім того, за таким хрестоподібним личком можна уявити собі яке завгодно. І, зрештою, хрест у колі — це солярний знак, тож лялька із таким обличчям несе в собі сонячну енергетику. Ну, а в голівку мотанки часто зав’язували зернятка пшениці. Це теж надавало їй сакрального значення, бо зерно пов’язане з померлими чи ненародженими душами. Коли його «ховають», воно оживає, проростає і знову розпочинає одвічний коловорот життя. Тому мотанку пов’язують із уявленнями про життя й небуття, із досвідом минулих поколінь та їхнім зв’язком із поколіннями наступними.

— Чи збереглося донині її ритуально-обрядове значення?
— Загалом мотанка пов’язана з усіма аграрними святами. Її роблять на Колодія, наприкінці Масниці (в цей час у Пирогово під Києвом спалюють солом’яну ляльку як уособлення зими), на Івана Купала (лялька Марена). Її сакральне значення збереглося. Взагалі лялька живе в усіх куточках світу ось уже сім тисяч років — перуанська й африканська, кавказька і слов’янська. І скрізь вона виготовляється із доступного дешевого матеріалу.

- A чим ці ляльки відрізняються між собою?
— Матеріалом. Пустельна Африка — це пісок і камінь, відтак тамтешні майстрині виготовляли хрещату людську подобу із каменю. Давньоримські ляльки — дерев’яні, а перуанські — дуже подібні до наших, українських. І хоч скрізь головне призначення ляльки магічне, поступово вона набула відомих нам іграшкових форм.

— Вважаєте, традиційна народна лялька може мати сьогодні якусь перспективу в оточенні імпортних Барбі?
— Це — чужа культура. А нам треба зберігати своє, рідне. Протиставити сучасному пластиковому сурогату відшліфоване роками, прадавнє історичне минуле, яке дійсно цікаве й набагато краще. Адже відомо, що навіть старовинна українська будівля із глиняною долівкою була набагато здоровіша, корисніша для людини, аніж теперішня. Сучасна технологічна ера, на жаль, руйнує психіку людей. Тому своїми майстер-класами намагаюся популяризувати українську культуру, закріпити й відтворити її у нових поколіннях. Бо лялька-мотанка багато чого вчить і дітей, і дорослих. Зробити її може навіть шестирічна дитина, ще й дуже швидко — за якусь годину, навіть півгодини. А оскільки таку лялю ніде не купиш, то заняття мають просто шалений успіх. Бувало, що на майстер-класі за один день мої учні робили до 100 мотанок одночасно! І зрозумілий потяг малюків до неї: вони дуже радо граються з лялькою-мотанкою, яка приємна на дотик, м’якенька — з нею так затишно спати. А ще дітям подобається, що ця іграшка не має обличчя, а значить, можна нафантазувати собі все, що забажаєш.

— Вам щастить із вашою лялькою?!
— Лялька-мотанка настільки «зіркова» дівчина і настільки успішна жінка, що змінила на краще й моє життя. Вона допомагає не забути дитинство й зберегти потяг до творчості. Простір для неї — величезний. Наприклад, я просто закохалася в український народний стрій. У різних регіонах України він неоднаковий і архаїчний. Скажімо, на Волині й північній межі Полісся збереглися чарівні головні убори, прадавні візерунки у ткацтві: тутешній костюм — тканий, у ньому небагато вишивки. У Карпатах «законсервувалася» старовина, що пам’ятає часи монголо-татарської навали. Причому навіть сусідні села не подібні між собою за строями. А Київщина, Полтавщина!..

Людмила Тесленко-Пономаренко вбрана не менш колоритно, ніж її лялечки. Нерідко у натовпі люди зупиняють пані Людмилу в полтавському строї, аби розпитати про її костюм. І вона охоче розповідає і про свою старовинну сорочку з конопляного полотна (родом із Гадяча), і про керсетку з «вусами», і про «баламути» — чомусь таку жартівливу назву дали в народі дивовижному біло-райдужному намисту, виточеному із перламутрових мушель. Носили колись таке на Вінниччині, а сьогодні... Хто й назву таку пам’ятає? От хіба що пані Людмила нагадує. І не дарма каже, що почувається у народному костюмі — ні, не комфортно — шикарно!
Так воно завжди трапляється: справжнє й вартісне одразу впадає в око. Натуральну перлинку завжди відрізниш від штучної імітації, та й правдивий діамант затьмарить своїм сяйвом найкрасивішу фальшивку. Може, в цьому й секрет відродження інтересу до прадавнього народного мистецтва? А старовинна мотанка увібрала в себе все, чого нам так бракує у XXI столітті — щире золото пшениці й пахощі сіна, лоскіт м’якої овечої вовни й дотик домотканого полотна...

Замість післямови

Нещодавно зайшла в супермаркет і з купи дрібних дитячих іграшок на полиці витягла навмання одну: маленький пластиковий сувій вінчав... потворний череп. Напис на ціннику сповіщав: це — не що інше, як... мумія. Схоже, людство останнім часом неабияк постаріло.

 

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Митець, який заперечує натхнення
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: