CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 25
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 25
???????
???? ??????
Не просто спокусити Білик
CITY PEOPLE
5 правил зіркового життя Тіни Канделакі
CITY SOCIETY
Я Світязь
Побужжя
Драгобрат
CITY HISTORY
Загадка львівських левів
Меа
Віднесені за світові води
Зона поганського культу
Гуцульський шик
CITY FAMILY
Амстердам: без заборон і обмежень
CITY ART
Бард романтичного фото
CITY ART
Ірина Мазур: «Постановка - це мільйонів варіантів»
CITY LIBRARY
Любко Дереш: Пишу так, як мені цікаво
???? ??? CITY
???????:
N8(25) Серпень 2006     ???? ??????: Я Світязь
??? ? ???????
CITY HISTORY
Меа

15 вересня в одному з найіменитіших театрів світу — італійському Ла Скала — встановлять погруддя видатної української співачки, львів’янки (якою вона стала у 1903 році, придбавши у Львові будинок, де зараз її музей), володарки унікального лірико-драматичного сопрано діапазоном майже в три октави Соломії Крушельницької. Особистості, яку в цьому театрі (а також інших театрах Італії, Австрії, Польщі, Аргентини, інших країн) вважали за честь приймати у себе. Яким це погруддя буде, можна буде побачити на власні очі у Львові, оскільки у перші дні вересня воно виставлятиметься для огляду в театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької. А 23 вересня вся львівська громадськість відзначить 134-ліття від дня народження цієї унікальної жінки.

Зрештою, про геній Крушельницької, яка знайшла вічний спочинок на Личаківському кладовищі у Львові, написано чимало, знято фільми. Але, напевно, у цьому особливість генія — його хочеться ще і ще пізнавати, знову і знову перегортати сторінки його особистої долі, яка, як правило, оповита міфами та легендами. Оскільки Соломія Крушельницька сама не вела щоденників і не написала жодного рядка спогадів, з проханням провести стежками її особистого життя ми звернулися до директора львівського Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької Галини Тихобаєвої.

Тато

Для долі кожної дівчинки взаємини з батьком мають колосальне значення. Для долі Соломії ці взаємини були визначальні. Священик Амвросій Крушельницький зробив усе від нього залежне, аби розвинути співочий талант своєї улюблениці Солюні (а в сім’ї було шість дочок і два сини). Все, аби вона була щаслива.

Цікавий факт. У ті часи існувала традиція навідування у священицькі родини, де зростали доньки, молодих семінаристів, які шукали собі наречених. Адже, згідно зі звичаєм у греко-католицькій церкві, якщо майбутній священик не одружиться перед висвяченням, він на одруження уже не має права. І от один із таких семінаристів уподобав собі Соломію, поговорив з її батьком і навіть заслав сватів. Уже була визначена дата весілля, розіслані запрошення, але не було бажання нареченої іти заміж. Соломія мала іншу мрію — стати професійною співачкою. Тим більше, що уже багато зробила для того: за сприяння, а подекуди й за ініціативи свого тата вчилася грі на фортепіано, співу, диригуванню. На щирі вмовляння своєї доньки Амвросій Крушельницький зробив те, що не прийнято було робити, — розірвав заручини, аби Соломія могла здійснити свою мрію. Більше того, коли його Солюня провчилася у Львівській консерваторії, він постарався дістати їй стипендію, щоб вона поїхала на навчання до Італії. За цей крок Соломія Крушельницька була безмежно вдячна коханому татові до кінця життя, адже інакше вона могла не відбутись як співачка. Крушельницька стала чи не першою жінкою, яка самостійно зробила свою професійну співочу кар’єру.

Наставник

Письменник і громадсько-політичний діяч Михайло Павлик з’явився у долі молодої Крушельницької, коли вона вчилася в Італії. Сумуючи за домом, Соломія потребувала спілкування. За якоїсь потреби хтось дав їй адресу Павлика — зав’язалося листування. Важливо те, що старший за неї майже на двадцять років Павлик у становленні Крушельницької як особистості відіграв справді велику роль. Будучи приятелем чи добрим знайомим багатьох прогресивних людей того часу, Михайло Павлик турбувався, аби Соломія читала справді вартісну літературу, добре орієнтувалася у різних прогресивних рухах, розвивалася багатогранно не лише як співачка, а як особистість передусім. Підбираючи і регулярно надсилаючи їй таку літературу, прихильник емансипації жінок Михайло Павлик водночас не забував постійно нагадувати, аби не зупинялася на досягнутому у своїй кар’єрі і — головне — не поспішала заміж. Є версія, що Крушельницька Павликові (який ні з ким так і не пов’язав свою долю) дуже подобалася не лише як глибокий і цікавий співрозмовник, співачка, а й жінка. Але взаєминам не суджено було вийти за рамки щирих приятельських стосунків. До речі, саме листування з Павликом — чи не єдине збережене, де Соломія розкриває свій внутрішній світ особисто.

Кавалери

У вродливої Крушельницької їх не бракувало. Нею захоплювалися, її боготворили, за неї змагалися. Але Соломія не належала до людей, готових жертвувати мистецтвом заради кохання. Завжди пам’ятаючи, що мала можливість учитися саме на позичені батьком гроші, які він віддав їй, відриваючи від інших дітей, працелюбна Соломія цілеспрямовано розвивала в собі внутрішню дисципліну. Тим паче, що вміння себе організувати було її натурі притаманне. «Я вам кажу тільки, що хочу працювати і без праці жити не можу, — писала вона Павликові. — Але й жити мені хочеться, тобто ужити всього на сім світі! Дуже трудно погодити ті два пункти в моїм фаху, але для мене один без другого не може існувати, бо, як у моїй кар’єрі не допроваджу до нічого, то і до життя буду не здібна, зламана, а жити без артизму я не можу».

Однак чоловіки навколо неї роїлися завжди. Юрист і політик, який кілька разів обирався до Галицького сейму, Теофіл Окуневський, що складав їй товариство у виходах у світ (галицькій дівчині негоже було самій виходити). Адвокат Микола Шухевич, який спеціально поїхав за нею до Італії, аби запропонувати руку і серце, а отримавши відмову, він (за спогадами) лише поцілував розпущене волосся Соломії і без зайвого слова повернувся додому. Багатий лікар-галичанин, який осів у Північній Африці, Іван Білинський: маючи мрію одружитися з українкою, він, почувши про Соломію, поїхав до неї в Італію, вони багато спілкувалися, згадували Україну і розійшлися друзями. Попри те, що Соломія йому страшенно сподобалася (він згодом слав їй усілякі екзотичні дарунки, а також за її сприяння став меценатом талановитих українців, що вчилися за кордоном), він із розумінням поставився до її прагнення мати у цьому світі власну дорогу.

Крушельницька мала унікальний дар — гасити «агресію» своїх залицяльників, повертати їх на приятельську стежку. Можна згадати письменника Василя Стефаника, якому Соломія також дуже подобалася. На час їхнього знайомства він якраз студіював медицину у Кракові, а Крушельницька була запрошена до Кракова замінити примадонну тамтешнього театру у «Лоенгріні» Вагнера. (До речі, саме захоплення операми Вагнера змусило Соломію після Італії поїхати до Відня, аби здобути там спеціальну освіту, яка дозволяла їй співати у вагнерівських операх.) Однак руйнатор жіночих сердець красень Стефаник, побачивши, скільки навколо Соломії прихильників, не знайшов у собі внутрішньої сили за неї боротись — їхні взаємини знову ж таки були дружніми. Було багато інших претендентів. Але Соломія не хотіла змушувати когось страждати: вона була переконана, що мистецтво завжди любитиме більше…

Друзі, колеги, яких назвали великими...

Коли хтось говорить, що має багато друзів, це насторожує — друзів багато бути не може. Соломія Крушельницька не хизувалася приязними стосунками з іншими. Але ті інші, з якими випадало спілкуватись, її настільки поважали та справді любили, що окремих із них не згадати не можна.

Найвидатніший диригент того часу, якого називали диригентом усіх часів і народів, Артуро Тосканіні, який кілька разів був головним диригентом Ла Скала. Саме він запросив Крушельницьку на головну партію в скандальній опері «Саломе» Ріхарда Штрауса. Потім газети писали, що «Саломе» тріумфує в Ла Скала завдяки магії Тосканіні та чарам Крушельницької, і навіть були відчеканені золоті, срібні та бронзові медальйони із зображенням Крушельницької у головній ролі. Диригент, який до співаків ставився дуже скептично, особливо до примадонн через їхні примхи, глибоко поважав Крушельницьку не лише за її талант, а й за обов’язковість, старанність, інтелігентність і працьовитість. Після її від’їзду з міста Турін, де вона під його диригуванням співала в опері «Лореляй», він послав їй навздогін листа, де були такі рядки: «Де ви? На превеликий жаль, після вашого від’їзду розвіялася атмосфера зачарування і весь той дух несамовитої поетичності, який ви створили своєю участю в «Лореляй», і марно я намагаюся його відновити». Між Крушельницькою й Тосканіні упродовж життя існував глибокий духовний зв’язок, і коли Соломії не стало, маестро пережив це дуже гостро.

Джакомо Пучіні — автор опери «Мадам Батерфляй», прем’єра якої у лютому 1904-го в Ла Скала зазнала фіаско. Маестро в депресії і переконанні, що не напише більше жодної ноти. Соломія Крушельницька простягає йому руку допомоги і погоджується заспівати у новій редакції опери, в яку, як і в самого Пучіні, уже мало хто вірить. Прем’єра відбулася три місяці згодом у Брешії — і цілковитий тріумф. 17 разів Крушельницьку викликали на «біс».

Меа — так першою назве Соломію її педагог з вокалу у Мілані професор Фауста Креспі. Меа — так кликатимуть Крушельницьку її великі зарубіжні приятелі: Артуро Тосканіні, Джакомо Пучіні, Енріко Карузо та багато-багато інших, кожен з яких мав про Соломію власну історію...

Чоловік

З італійським адвокатом Чезаре Річчоні видатна українка познайомилася у перших роках ХХ століття у його рідному містечку Віареджо, де згодом Річчоні двічі обирався мером. Про це знайомство існує кілька легенд. Однак усі вони в підсумку мають спільний знаменник: у 1910 році Соломія Крушельницька вийшла за Чезаре заміж. На цей час вона уже завершувала свою оперну кар’єру, виступаючи більше як камерна співачка (яка знає сім мов і співає ними) і в такому амплуа об’їздивши цілий світ. Настав час подумати про особисте життя. Шлюб пара взяла в Аргентині, яку Крушельницька дуже любила і де в неї було чимало щирих приятелів та знайомих. З Річчоні вони щасливо прожили до 1936 року, коли Чезаре помер. Дітей у подружжя не було. Своїм близьким, уже переїхавши до Львова, Крушельницька казала, що Річчоні був єдиним чоловіком, якого вона кохала...

Характер

«Це була унікальна особистість, яку всім хотілося пізнавати, — на завершення окреслює видатну постать Галина Тихобаєва. — З різних аспектів. І це була дивовижна жінка з величезним почуттям гумору та смаку. Як багато жінок, дуже любила моду, саме її називали найелегантнішою синьйорою у Віареджо. Любила азартні ігри, сама керувала машиною, вважала, що співачка, поза всім іншим, зобов’язана бути у добрій фізичній формі, людина, яка була не вибагливою у побуті і мужньою до фізичного болю. Надзвичайно сильна внутрішньо і спроможна дати силу іншим. А головне — смілива і рішуча. Відкрита до науки і до праці. Бо, як казала сама, навіть коли людина жила би тисячу років, то завжди мала б чим зайнятися і чому навчатись».

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Загадка львівських левів
  Віднесені за світові води
  Зона поганського культу
  Гуцульський шик
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: