CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 25
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 25
???????
???? ??????
Не просто спокусити Білик
CITY PEOPLE
5 правил зіркового життя Тіни Канделакі
CITY SOCIETY
Я Світязь
Побужжя
Драгобрат
CITY HISTORY
Загадка львівських левів
Меа
Віднесені за світові води
Зона поганського культу
Гуцульський шик
CITY FAMILY
Амстердам: без заборон і обмежень
CITY ART
Бард романтичного фото
CITY ART
Ірина Мазур: «Постановка - це мільйонів варіантів»
CITY LIBRARY
Любко Дереш: Пишу так, як мені цікаво
???? ??? CITY
???????:
N8(25) Серпень 2006     ???? ??????: Я Світязь
??? ? ???????
CITY SOCIETY
Я Світязь

Тут, як у Бога за пазухою

Людмила Білоусова та Катерина Костянюк з міста Роздільно Одеської області співали у дуеті «Мальви». Не тільки на сцені, а й на вечірках, розважальних заходах вони були разом, ніколи не розлучалися. Нерозлийвода!
Аж ось уранці натрапляю на Людмилу Білоусову наодинці...
— Я «Світязь»!— звертаюся поспіхом до колег. — Новина: вперше бачу таке, щоб половинка «Мальв» купалася в озері поблизу пірса.
— «Світязю», я «Київ»! — першим відгукується фотокореспондент столичної газети. — Вас зрозумів. Дякую! Біжу до пірса шукати точку зйомки...
— Не можу намилуватися озером, — сказала Людмила Білоусова. — Пройшла до півтори сотні метрів, аж доки його глибина сягнула півтора метра. Я вперше тут. Звичайно, мріятиму про наступну зустріч з цією перлиною природи.
— «Світязю», я «Дніпро»! — чую трохи згодом співучо-парадний голос журналіста Дніпропетровської обласної державної телерадіокомпанії. — Не знав, що у вас тут, на Волині, як у Бога за пазухою. Бори й діброви, вільшаники й березняки. Сьогодні на світанку увійшов у кришталеву воду озера, і душа сповнилася світлою радістю. Такого задоволення не має жоден, хто звик відпочивати на морському узбережжі. Лише тут можуть запропонувати вугра копченого, фаршированого або живого.
...На фестивалі виступило 22 солісти й гурти з багатьох регіонів України. Ясна річ, серед конкурсантів найбільше було волинян. Окрім них, глядачі тепло приймали співаків з Полтави і Закарпаття, Рівного і Києва, Львова і Харкова, Одеси та Івано-Франківська, Вінниці. Був навіть гурт «Українці в Ізраїлі» — з міста Хайфа цієї країни.
Журі очолював заслужений діяч мистецтв, поет-пісняр Степан Галябарда. Гран-прі серед дорослих удостоєна родина Май з Полтави — сестри Олеся і Станіслава та їхня мама пані Наталія (вона пише пісні для своїх донечок). Визнання їм принесла пісня «Мамина сорочка», яка відразу стала хітом. Її так часто виконували, як «Червону руту», «Волинь моя».
Ансамбль «Медобори» з Києва виборов першу премію фестивалю. До речі, продюсер цього колективу, заслужений артист Олег Марценківський, з успіхом виступав у минулому на цьому фестивалі. Лауреатами другої премії стали Віталій Адамський з Рівного та гурт «Українці в Ізраїлі».
Гран-прі у дитячій категорії присуджено Михайлу Оленюку з міста Калуша Івано-Франківської області. Волиняни Тетяна Сацик з Любешова та Вероніка Пилипець з Володимира-Волинського отримали дипломи і другу премію, третє місце поділили лучанки Олена Сильчук та Ілона Єлісєєва.
Водночас тут проходив і І Міжнародний телеконкурс української пісні. 37 творчих робіт було представлено на ньому. Переможців визначало журі на чолі з лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка, генеральним директором державної телерадіокомпанії «Культура» Лесем Зоценком.
Завершальним акордом фестивалю став гала-концерт, який відбувся у Луцьку на стадіоні «Авангард».

Товстун з’їв три кілограми сала

— Я «Світязь»! Тільки-но винайдено сальбургер! Потрібно патентувати рецепт...
— Я «Львів», «Світязю»! Сальбургер — оце клас! Допоможу організувати «дегустацію».
У перерві між фестивальними конкурсами проводиться пізнавально-розважальний чемпіонат любителів сала. Заборонялося вести серйозні розмови, бо вважалося, що вони можуть збити людину з пантелику. Учасники змагань присягали на вірність салу. Їм доводилося дряпатися на вершечок «голісінького» стовпа, щоб з нього дістати шматочок української національної закуски. Команди «Маленькі салонята» та «Кабанчик» возвеличували її, як могли:
— У салі — розум, у салі — сила, хто не їсть сала, тому — могила! Сало було, сало є, сало завжди буде!
Товстунів зважували на сцені. Фіаско серед них одразу ж потерпів 110-кілограмовий парубок. Його «випровадили» геть за таку «баранячу вагу». Непереможним виявився Роман Савчук з Чернівців. Він важив 135 кілограмів.
Глядачі не давали товстунам спокою. Навіть виникла дискусія: скільки хто з них з’їсть сала. З цього приводу почали битися об заклад. Ставки робили на товстуна, який брався «подужати» три кілограми сала.
Йому відразу й відважили стільки свинячого жиру... Попросивши хлібину і кілька цибулин, товстун сів на лавочці і почав їсти. Він неквапливо чавкав, ворушив щелепами, наче жорнами. Коли поклав до рота останній шматок сала, сказав:
— Перекусив. Тепер можу і до вечері потерпіти...
Дивувалися глядачі:
— Ото ненажера!
За товстуном ще довго ходили допитливі. Вони не хотіли повірити в те, що не вирве з нього.
Всіх учасників команд прийняли у партію любителів сала. Їм вручили членські квитки. Після чемпіонату найулюбленішою їжею на фестивалі став сальбургер…

Купало, Купало, чи ти з неба впало?!

Приїхали на фестиваль і фольклорні колективи з різних районів Волині, щоб взяти участь в конкурсі купальських обрядів. Гран-прі удостоєний самобутній фольклорний колектив села Оленіно Камінь-Каширського району Волинської області.
Святковий вертеп одразу підхопив на свою хвилю й учасників фестивалю, і його гостей, і всіх, хто відпочивав у пансіонаті «Шацькі озера». Степан Галябарда завдячував Івану Купалу та Віталію Іваницькому (автор ідеї, директор, головний режисер фестивалю) за те, що вони приносять люду стільки радощів.
Весело десь зовсім поруч згукуються парубки, щоб добути купальської води для дівчат (відомо ж бо: попивши її, вони безтямно закохуються в своїх суджених). Дівчата тим часом «вбирають» гілку верби зіллям і квітами, обвішують цвітом городніх рослин, ягодами, вінками. Це — Купало! Навколо нього молодь танцювала, співала купальських пісень:
— Купало, Купало,
Чи ти з неба впало,
Чи з землі взялося?..
Опудало урочисто несли до озера і занурювали у воду. Дівчата пускали вінки за течією.
— Полинь, полинь, віночку, по бистрій хвилі, полинь під хату, де живе милий, — благально простягають руки дівчата.
Бачу: юнак набирає в пригорщі води й підносить до вуст коханої. Вона жадібно п’є.
— Щоб росла, цвіла й буяла, а на той рік ще краща стала, — парубок хапливо затуляє дівчині вуста пристрасним поцілунком.
Спалахує вогнище. І молодь одразу кинулася стрибати у парі через вогонь. Казали: якщо у хлопця та дівчини не розмикалися руки під час цієї забави, то вони повинні одружитися.
Прийшли жителі місцевого села Світязь, які присвічували дорогу свічкою. І почали розповідати про купальські дива: про тварин, що розмовляли людською мовою, про дерева, які переходили з місця на місце, про озеро, вода в якому перетворюється на срібло, про вугра, який літає стрілою довкола берега.
— На Купала відьми перевтілюються в жаб, — забожився дідусь. — І намагаються потрапити до хліва, щоб виссати корову. І досі на його дверях господар чіпляє свої штани або ж ставить свічку, щоб вберегтися від напасті. На Купала ми ходимо збирати Іванові ягоди — дуже помічні і лікувальні. А також знаємо, яке в цей день зілля треба збирати: золототисячник, череда — від золотухи, ведмеже вухо — від наривів, ромашка — дітей поїти, полин — від живота. Крізь купальський вогонь проганяли худобу — «щоб відьми не відбирали молоко та мор не чіплявся», спалювали сорочки хворих дітей — «щоб разом з ними згоріла хвороба».
Селян навіть заохочували, щоб вони подовше тішили гостей вигадками, побрехеньками, місцевими легендами. Свого часу подібний «матеріал» послужив основою поем Міцкевича «Swіtez» і «Swіtezіanka».
Ні, неможливо було спати у купальську ніч. Уже після заходу сонця сцена на озері служила за маяк — так ясно світилася вона в густій темряві.

Легенди, пригоди, чудасії

Постолом «спіймав» дивен-цвіт

Так трапилося, що на Івана Купала дідусь загубив свої воли. Звечора пішов він їх шукати до лісу. Нечиста сила вдавалася до всіляких способів, аби залякати сміливця: накидалася звірами, повзла гадами, кидалася камінням, гілками. Дідусь не озирався і не боявся нічого. Був він у постолах. І о дванадцятій годині, коли переступав через папороть, ними «спіймав» дивен-цвіт, який горів, як вогонь, блискав, мов зоря. З цієї хвилини для дідуся не було нічого неможливого: він знав, де є скарби в землі, і міг діставати їх без великих зусиль. Дідусеві відмикалися усі замки без ключа — було варто лише доторкнутися до них рукою. Казали, що він міг закохати в себе будь-яку дівчину. А роззувся — відразу став звичайною людиною. Усе забув. Чари як вітром розвіяло.
На дні озера — місто

За переказами, на дні Світязя — місто з чарівним дзвоном. Коли він дзвонить, на острові показується дивний замок. Місячною стежиною до нього ходить принцеса Сніжана, ніг не замочуючи. Її небесна краса зачаровує все довкола. Дерева на березі стоять, як древні поганські ідоли: не поворухнуться, фосфорично відсвічуються у темряві. В цей час вони та птахи стають закоханими. І якщо в цю мить заспівати на Світязі, то відлуння мелодії почують у найдальших зоряних галактиках.

Рибалки били космонавта

Острів на Світязі з небесних висот помітили космонавти Попович та Артюхін. І так їм до душі припала світязька «картинка», що згодом вони приїхали сюди відпочивати.
Щоправда, Попович ледве не постраждав на Світязі. Плаваючи на катері, він пошкодив рибальські сіті. На березі на космонавта з кулаками накинулись їхні господарі:
— Ах, ти ж стерво!
Попович знітився:
— Що ви собі дозволяєте?! Я — космонавт!
— Ось тобі і за космонавта, і за рибу, і за сіті! — рибалка завдавав кривднику стусанів, бо не вірив у те, що перед ним Попович.
Розборонив охоронець. Кажуть, Попович був змушений поставити рибалкам ящик коньяку, щоб «зам’яти» конфлікт.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Побужжя
  Драгобрат
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: