CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 24
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 24
???????
???? ??????
Луцьк єднає фольклористів світу
Учасники фестивалю «Поліське літо з фольклором»
CITY PEOPLE
Футбол обєднує
CITY PEOPLE
«Синтетична» Лана - це космічна Руслана
CITY SOCIETY
На козичинну йду!
CITY SOCIETY
12 зоряних днів
CITY HISTORY
Ключі, які не відкривають жодних замків
Бастіон з «іншими привидами»
CITY FAMILY
На землі «баунті»
Відпочиваючи, обирай українське
CITY FAMILY
Стіни зеленої кімнати
CITY FAMILY
Політ над гніздом рицарів
CITY FAMILY
Дозволь собі безпечний бюст
CITY ART
Зупинена мить належить «пензлю»
Театр у кошику...
CITY LIBRARY
Ігор Калинець: «Треба вміти вчасно замовкнути»
???? ??? CITY
???????:
N7(24) Липень 2006     ???? ??????: CITY HOLIDAY
??? ? ???????
CITY ART
Зупинена мить належить «пензлю»

Івано-франківські любителі фотомистецтва знають її як постійну учасницю національного фотоконкурсу «Природа», який щороку презентує прикарпатцям виставку кращих світлин, які надходять на суд його журі з усіх куточків України і з-за кордону. Твори пані Інни з-поміж них упізнаєш одразу — мрійливі й романтичні. У 2000 році це був ліричний пейзаж із промовистою назвою «Зачарований світ», а цього разу...

Сказати, що 2006-й виявився для фотохудожниці успішним — не сказати нічого. Цьогорічна «Природа» принесла їй потрійну відзнаку — диплом Спілки фотохудожників України першого ступеня за роботу «Карпатські враження», спеціальний приз редакції журналу «CITY LiFE» за краще висвітлення проблеми урбанізації та спеціальний приз ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця» як кращому автору-жінці. Навряд чи Інна Андріївна уявляла, що матиме такі трофеї дванадцять років тому, коли взяла в руки свій перший фотоапарат — звичайну «мильничку» «Yashika». Тепер у неї — «Canon» A-1, але зізнається, що коло її творчих інтересів, в принципі, те ж саме, що й на початку фотокар’єри — репортажі, природа, портрети.

Втім, на портретну зйомку зважилась не одразу. І не тому, що не хотіла — просто не відчувала, що дозріла до неї.
— Портрет — це для мене щось значно більше, ніж просто фотографія, — пояснює Інна Федотова. — Це не гра зі світлом, а передусім люди, які для мене щось символізують, — певний збірний образ. Він вдається, коли в людині є самодостатність і виразність — тоді буде цікаво.

Моє заперечення щодо фотогенічності і нефотогенічності співрозмовниця негайно розвіяла власним спостереженням: головне в людині — не краса, а очі. В них бачить сутність особистості і намагається її виявити й передати на аркуші глянцевого паперу.
Але це, мабуть, стосується не тільки портретів: зерно істини та глибинний зміст пані Інна шукає в усьому, що її оточує. Власне, тому більшість її робіт — чорно-білі. Має і кольорові фотографії, адже є сюжети, що потребують яскравості. Проте монохромність допомагає підкреслити суть і глибину того, що відбувається в кадрі.
До таких належить і конкурсна фотографія, відзначена призом нашого журналу, — «Зимові Татри». Вона — уособлення безмежної тиші й філософського осмислення вічності, яке приходить саме в такі миті, коли світ ніби застигає в холодній грані сніжинки, у вологих тенетах туману, у тьмяній сірості зимового дня.

— Для подібного знімку треба цілком відсторонитися від власних емоцій і відчути емоцію зовнішнього світу, — розмірковує Інна Андріївна, — ніби вийти із себе й увійти в те середовище, що існує довкола. Так трапилося й тоді... 2005-й рік я зустрічала у Словаччині. Те, що там побачила, вразило: десь за місяць до свят пронісся страшний буревій. 50 кілометрів вікового лісу... лежало: по 20-30 кілометрів обабіч шляху жорстокої стихії полягли височенні корабельні сосни — як сірнички, люди ще розбирали зруйновані будинки. А тут, за межею нищення, — маленьке деревце на тлі старого й занедбаного будинку. Красиво... Тихо... Туман і сніг. І воно — таке самотнє... Була би поетом — написала би про це у віршах. Але мені легше висловити свої думки фотографією.

Власне, світлини Інни Федотової і сприймаються як невеличкі оповідання про світ довкола нас. І чорно-білий — не означає «одноманітний». Радше, дуже щирий, правдивий. До речі, оцю правдивість вона найбільше цінує у фотомистецтві.
— Ніхто не придумав нічого більш документального, аніж фотографія, — стверджує пані Інна. — І для мене пік творчості — вдале репортажне фото. Із приходом «цифри» ця документальність поступово нівелюється: автор, отримавши зображення, може негайно прибрати з нього «сміття» — те, що на його думку, заважає; прикрасити те, що йому здається недосконалим. Цифрове фото дає безмежні можливості для такої корекції. Але ж у фотографії найважливіше — правда життя.

Донести її до глядача намагається кожною своєю світлиною — пестить власноруч кожне своє «дітище»: не тільки знімає, а й сама друкує традиційним способом і потім розмальовує — пастеллю, аніліновими фарбами, аквареллю. Каже, це додає фотографії настрою. І трішки заздрить художникам, у яких простір для творчості просто безмежний, тоді як її «полотно» — тільки у видошукачі апарата.

Втім, це не привід засмучуватися. Адже й наука не стоїть на місці — пропонує фотомитцям нові творчі засоби. Рік тому пані Інна опанувала «Photoshop». Хоча зауважує, що це надто сильно сказано: «опанувати» всі можливості цієї комп’ютерної програми навряд чи можливо — вони безмежні. Хоча і їх... бракує. Впевнена: «Для фотографії ніколи й нічого не достатньо! Цей такий вид творчості, що чим більше в нього вкладаєш (у тому числі часу, сил і коштів), тим кращий матимеш результат. Але цей закон, мабуть, діє у кожній справі. Навіть коли вишиваєш хрестиком, робота буде ліпшою, якщо виконаєш її на якісному полотні, найкращими нитками у максимально багатій кольоровій гамі».

А що у підсумку? Підбивати їх Інні Федотовій, вочевидь, ще зарано — попереду стільки непідкорених вершин! Однак і на сьогоднішні здобутки гріх нарікати: вона — член Спілки фотохудожників України та Європейської спілки фотохудожників-професіоналів, неодноразовий призер національного фотоконкурсу «Природа», володарка Гран-прі національного конкурсу «Енергія життя», золотої, срібної і бронзової медалей Міжнародної федерації фотомистецтва (FIAP)... На її рахунку — персональні фотовиставки в Румунії та Угорщині, а колективні годі й рахувати. Зізнається, що перемоги, безперечно, додають упевненості й бажання працювати далі, адже засвідчують, що ти робиш у житті щось правильне.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Театр у кошику...
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: