CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 24
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 24
???????
???? ??????
Луцьк єднає фольклористів світу
Учасники фестивалю «Поліське літо з фольклором»
CITY PEOPLE
Футбол обєднує
CITY PEOPLE
«Синтетична» Лана - це космічна Руслана
CITY SOCIETY
На козичинну йду!
CITY SOCIETY
12 зоряних днів
CITY HISTORY
Ключі, які не відкривають жодних замків
Бастіон з «іншими привидами»
CITY FAMILY
На землі «баунті»
Відпочиваючи, обирай українське
CITY FAMILY
Стіни зеленої кімнати
CITY FAMILY
Політ над гніздом рицарів
CITY FAMILY
Дозволь собі безпечний бюст
CITY ART
Зупинена мить належить «пензлю»
Театр у кошику...
CITY LIBRARY
Ігор Калинець: «Треба вміти вчасно замовкнути»
???? ??? CITY
???????:
N7(24) Липень 2006     ???? ??????: CITY HOLIDAY
??? ? ???????
CITY FAMILY
На землі «баунті»

Чудо-острів лежить у самому серці Карибів, між водами Атлантичного океану й Карибського моря, і на мові аборигенів давним-давно називався Кіскейя, тобто «Мати всіх земель».
Що ж до пляжів Домінікани, то, здається, ніщо не зможе дати їм більш об’єктивну оцінку, ніж вони отримали в рапорті ООН про стан узбережжя в країні: «З усіх туристичних пляжів у світі зовсім небагато можуть похвалитися таким чистим білим піском і прозорою водою. Пісок тут настільки білий, що важко повірити в його природність. Без будь-яких сумнівів, це місце має увійти до списку найкращих у світі».
Плаваючи в прозорій воді або прогулюючись уздовж берега, ви зустрінете таку кількість представників морської фауни, що вам вистачить на довгі години розповіді всім своїм друзям і знайомим. Я, наприклад, ще довго із захопленням буду розказувати про те, як за півгодини знайшла за 300 метрів від берега на мілководді п’ять морських зірок. За цей час повз мене пропливла величезна півтораметрова рибина (люди, які залишались у катері, стверджували, що це було маля акули), строкаті зграйки риб різних розмірів і кольорів, діловито прослідували десятки величезних крабів. А поруч зі мною полював пелікан. Він кружляв у небі, широко розкривши свої гігантські крила і нагадуючи доісторичного птеродактиля. Помітивши рибу, він стрімголов падав у воду дзьобом уперед і в більшості спроб легко настигав свою жертву. Причому моя присутність йому була абсолютно байдужа.
А на березі око постійно радують розкидисті пальми, які схиляються до неймовірно блакитних хвиль, що приємно шелестять і турботливо вкривають від безжалісних сонячних променів. Здається, для нас, жителів середніх широт, саме пальма уособлює уяву про райське життя. Чого-чого, а пальм тут вистачає. Їх на острові кілька різновидів, але «стратегічною» є, звичайно, кокосова.
У давнину, відправляючись у дорогу, місцеві жителі брали із собою гігантські грона цих гладких яйцевидних плодів, і кокосові горіхи утамовували спрагу й голод. Але наївно думати, що лише багатий за складом сік горіха і пахуча м’якоть зробили пальму рекордсменом серед рослин за кількістю можливих способів використання в господарстві.
Судіть самі: з її м’якої деревини з крапчастим малюнком роблять не тільки приємні дрібнички на зразок красивих іграшок, шкатулок і ваз, а й елементи житла, меблі. Листям криють дахи як хатин, так і п’ятизіркових готелів, і тоді їм не страшні навіть тропічні зливи, які тут у певні проміжки часу дуже часті гості.
А в їжу використовують і кокосову м’якоть, і приготоване з неї молоко (не плутати з соком недостиглого кокоса, що замінює воду в жаркий полудень). Кокосова м’якоть називається… Правильно, «баунті»! Як стверджують деякі тутешні гіди, ролики для реклами однойменної шоколадки знімалися саме на цьому острові. Більш досвідчені екскурсоводи заперечують цей факт, але пейзаж — один в один! І настрій (пам’ятаєте? райська насолода!) — також. Але це вже якісь фрейдистські мотиви…
Цікаво, що Колумб, припливши на острів, не побачив тут пальм — їх просто не було. Їх завезли пізніше, але сьогодні уявити острів без них уже просто неможливо.
До речі, про Колумба…

«Будь благословенна, Америко!»

Острів було відкрито 5 грудня 1492 року під час першої експедиції Христофора Колумба в Новий світ. На момент відкриття він був заселений аборигенами, які називали себе «таінами», що на їхній мові означало «добрі люди». У своєму щоденнику Колумб назвав цю землю «перлиною». Він закохався в неї з першого погляду, закохався всім серцем і вже до кінця свого бурхливого життя не міг з нею розстатися.
Він пережив усе — тріумф і розчарування, перемоги і зради. В Іспанії у різні часи його зустрічали з маршами на його честь і закованого в кайдани. Він жив цікаво й важко, а тому після смерті хотів знайти спокій саме тут, на своїй «перлині». Що й зробила його невістка, дружина сина Дієго Колумба, перевізши його прах із Севільї до Санта-Домінго — столиці Домінікани.
Потім прах адмірала Колумба тривожили ще кілька разів, перевозячи то в Вальядолід, що на Кубі, то знову до Іспанії, в Севілью. І сьогодні три країни претендують на те, що саме тут похована ця видатна людина. Причому жодна з них не дозволяє проводити генетичну експертизу останків.
Хоч як би там було, але в Санта-Домінго до 500-ліття відкриття Нового світу було збудовано величезний маяк у вигляді хреста, що лежить. Це саме по собі вражаюче видовище. А коли ввечері на ньому запалюють усі вогні, і хрест, що ніби горить, відбивається у хмарах над містом, то й узагалі втрачаєш можливість рухатись і говорити. І можеш тільки стояти й відчувати свою мізерність перед Богом. А ще — перед величчю особистості адмірала Моря-Океана дона Христофора Колумба.
На відкритті цього меморіалу у 1992 році був присутній Папа Римський Іоанн Павло ІІ. Він благословив маяк, усіх присутніх, острів і Америку взагалі. Тут залишився на вічну стоянку легендарний «папамобіль», а на одному з фасадів маяка відбиті слова з його вітальної промови, яка закінчувалася словами: «Будь благословенна, Америко!»

Гримуча суміш

Сьогоднішнє населення острова — це потомки іспанських конкістадорів і колишніх рабів — вихідців з Африки, яких уже за часів Колумба завозили на острів для важкої фізичної праці.
«А індійці? — запитали ми. — Ті, що зустрічали кораблі Колумба з розпростертими обіймами? Невже вони не залишили по собі сліду в нащадках?!»
Як виявилося, все корінне населення острова — індійці племені таінів — було знищене в перші десять років перебування першовідкривачів Нового світу на ньому. На чоловіків розсердився сам адмірал Моря-Океану, коли, повернувшись на острів іншого разу, не знайшов тут ані форту, який було збудовано з останків корабля, ані тих чотирьох десятків моряків, що залишилися його охороняти. З ними розправилися аборигени. Відверто кажучи, було за що — вони грабували, вбивали, ґвалтували жінок, заражаючи їх привезеними з Європи «поганими хворобами». І таіни помстилися.
Тоді було споряджено кілька «каральних» експедицій углиб острова, в результаті чого корінне населення чоловічого роду значно зменшилося. Треба віддати Колумбу належне — він хотів миру й злагоди на відкритих ним благодатних землях. Крові жадали його підлеглі: як відомо, то були відчайдушні шибайголови, яким ані на батьківщині, ані тим більше на чужині не було що втрачати. І вже протягом наступних тридцяти років приблизно 600-тисячне плем’я зійшло нанівець — чоловіків убили, а діти повмирали: їхні організми не мали імунітету проти різноманітних хвороб, що «приїхали» зі Старого світу. Виживали тільки ті діти, яких місцеві жінки народжували від конкістадорів. Тож «чистої індійської крові» не залишилось уже за дуже короткий історичний період, і сьогодні на острові не знайти людини, яка б назвала себе нащадком індійців. Хоча… Може, я надто пильно вдивлялася в обличчя, але мені здавалося, що часом бачила в рисах сьогоднішніх домініканців то надто широкі скули, то злегка розкосі очі, то надто тверду лінію рота. Ні, все ж таки воно десь тут живе — миролюбне і приязне плем’я індійців-таінів…
Домініканці ніколи й нікуди не поспішають. Тут навіть діє власна одиниця часу — «домініканські хвилини», «домініканські години». Коли місцеві жителі домовляються з іноземцями про зустріч, вони перепитують: «За яким часом? Американським чи домініканським?» Або навіть більш неочікувано: «За місцевим або за домініканським?»
«Домініканський час» — це дуже відносна річ. Настільки відносна, що їй подивувався б і сам засновник теорії відносності Ейнштейн. Домініканська хвилина може дорівнювати трьом, п’яти, десяти «звичайним» хвилинам. З годинами приблизно така ж картина. Одне з найчастіше уживаних на острові слів — «маньяна», що в перекладі з іспанської означає «завтра». Так ось для домініканців його значення менш конкретне й означає лише «не сьогодні». А ще домініканці дуже веселі. Причому для підняття настрою їм зовсім не потрібні алкогольні напої. Звичайне місцеве свято — це порожній стіл, пляшка рому (незалежно від кількості людей) і багато танців.
Домініканська Республіка — це батьківщина меренге і бачата. Чарівні звуки цих мелодій доносяться звідусіль на острові. Коли чуєте їх, і справді важко втриматись і не вдатися до танцю. Причому хоч чим би ви в цей момент займалися. Ось і танцюють тут офіціант з тацею у прибережному ресторані, водій за кермом у машині, що проїжджає неподалік, грізний охоронець з гвинтівкою на в’їзді до готелю…
Цікаво, що у цих мелодійних ритмічних чарівних пісень, як виявилось, дуже «жорсткі» тексти. Так, ми були приголомшені, коли гід переклав нам, що в пісні з мелодією, під яку хочеться мріяти, любити, рухатися в танці, йдеться про нещасного чоловіка, який одного разу пішов до міста на заробітки, а повернувшись, виявив, що розбійники вбили всю його родину. І вся пісня — це переживання бідолахи-заробітчанина з цього приводу. А острів під неї весело і безтурботно танцює бачата… Жах!
Бувають і інші випадки. Так, хіт сезону — пісня «Рибка», в якій є такі слова: «Я хотів би стати рибкою, щоби проникнути до твоєї печерки і пускати там бульбашки любові». Ось такий еротичний підтекст! Фрейд відпочиває!
Що ж стосується еротики і любові взагалі…

Любов по-домініканськи

…то на острові з нею все в порядку. Мається на увазі те, що, з одного боку, для неї тут створені всі умови, а з іншого — за любов треба платити. Якщо не взаємністю, то грошима.
Домініканці — народ дуже велелюбний. І незважаючи на те, що всі вони ревні католики, інтрижки на стороні для одружених чоловіків та жінок — це звична річ. Та й як же могло бути інакше в такому кліматі і з таким підходом до життя! Сонце світить 330 днів на рік, температура повітря не опускається нижче 25 градусів цілорічно, птахи заливаються з ранку до вечора піснями, музика лунає звідусіль! І — головне — ніхто нікуди не поспішає!
Майже вся їжа й напої в Домінікані діляться на ті, що підвищують потенцію, і, відповідно, ті, що мають протилежний ефект. Так, скажімо, сік цукрової тростини її знижує, а тому його тут ніхто не п’є, а той же сік, але вже перероблений на ром — підвищує, тому останній користується на острові неабияким попитом. А ще краще — настоянка рому на тутешніх ароматних травах і коріннях, яку місцеві жителі називають «мамахуана». На пляшках так і пишуть — афродізіак. Коли ви зайдете в будь-який сувенірний магазин, вам обов’язково запропонують чарочку «мамахуани», причому, наливаючи її, промовисто підморгнуть і прокоментують: «Домініканська віагра!»
Залишається лише додати, що красивих дівчат і хлопців на острові — досхочу! Тому тут нікого не дивує, коли вже на другому-третьому побаченні хлопець питає в дівчини: «Куди поїдемо — в кіно чи в кабаньяс?»
«Кабаньяс» — це також ноу-хау домініканців. Це мотелі за межею міста, куди парочка закоханих може приїхати на любовне побачення. Головне тут — абсолютна конфіденційність. Він і вона в’їжджають, не зупиняючись на прохідній, до широкої вулички, по обидва боки якої розташовані, на перший погляд, звичайні гаражі, й можна заїхати в будь-який відчинений. Але коли машина заїжджає в такий гараж і його ворота автоматично опускаються, виявляється, що прямо з гаража відкриваються двері до затишної кімнати, в якій створені всі умови для романтичного побачення. Гігієна — на вищому рівні. Для спілкування з зовнішнім світом — телефон, за яким можна замовити все, що завгодно. Знову ж таки конфіденційність гарантовано — адже віконечко, через яке відбувається спілкування з персоналом, знаходиться на рівні вашого коліна. Чотири години перебування в «кабаньяс» обійдеться всього у 300 місцевих песо, тобто у 10 доларів. Домініканці дуже пишаються цим своїм «винаходом» і стверджують, що воно дуже корисне для здоров’я нації.
Але треба віддати Домінікані належне — наслідки цього «розгулу фрейдизму» також під контролем держави. Так, якщо в результаті романтичних зустрічей в «кабаньяс» народиться дитина, то і вона, і її мати будуть захищені від можливої недобросовісності батька. Останній, у разі, якщо він не хоче одружуватися з матір’ю дитини, мусить до досягнення сином або донькою 18 років сплачувати такі аліменти, на які і мама, і дитина зможуть безбідно існувати. Якщо ж аліменти не виплачуються, за законом мати може віддати дитину на виховання свекрусі, і та буде зобов’язана виховувати дитину. Матері особливо велелюбних хлопців нерідко ростять двох і більше дітей, причому від різних подруг свого сина! За виконанням цих сімейних законів пильно стежить Міністерство Жінок (є на острові навіть таке, а ось Міністерства Чоловіків не існує)! Ось такий гендерний підхід по-домініканськи!

Епілог
Між 17 і 20 градусами північної широти і 68 і 72 західної довготи. Острів Іспаньола. Домініканська Республіка. Рай на землі.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Відпочиваючи, обирай українське
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: