CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 23
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 23
???????
???? ??????
Рецепт щастя від Софії Ротару
CITY SOCIETY
Пришестя адреналіну
Львів’янин у книзі рекордів Гіннесса
CITY SOCIETY
Вареники ліпили... з металу і начиняли цвяхами
«Прийшов я в турку - ходять бойки, як по шнурку»
Пам`ятники які сміються на могилах
CITY HISTORY
Жінки і Франко
CITY HISTORY
Рятівник замків
Лесь Курбас ставив «Наталку Полтавку»
CITY FAMILY
Чудеса в Луксорі
Гостинне Море Болгарії
CITY ART
Світлопис Прикарпаття
І альфа, і омега
Азарт пошуку
CITY ART
Фотокадриль
CITY LIBRARY
Сняданко не з філологічного гетто
???? ??? CITY
???????:
N22(23) Червень 2006     ???? ??????: CITY PEOPLE
??? ? ???????
CITY FAMILY
Чудеса в Луксорі

Капітуляція перед... Наполеоном

Від’їхавши з аеропорту (великий ангар з фанерними перегородками), автобус з туристами з України прибув на величезний майданчик. Тут — вхід у Карнакський храм.
Якийсь грізний єгиптянин з насупленими бровами перепинив нам дорогу:
— Я — ваш гід! Наполеон.
— З якої це речі у вас таке ім’я? — прискалюю своє око.
— У нас кожен гід носить незвичайне прізвисько. Наприклад, є свій Рамсес ХІІ...
— А генералісимуса Сталіна у вас немає?
— Не чув. Запитайте у мого колеги містера Черчілля — той знає все...
Єгиптянин почав перелічувати наших туристів. Відчувалося, що він поганенько володів російською мовою. І все в мені збунтувалося:
— Наполеоном нехай втішаються французи! А для нас знайдіть гіда, який знає українську мову!
Єгиптянин не йняв віри почутому. Він сполошився, підійшов до колег, ті враз подіставали мобільні телефони, почали баляндраси точити на підвищених тонах. Хвилин через двадцять Наполеон повідомив, що мою вимогу задовольнити неможливо: ніхто з перекладачів не знає української. Довелося капітулювати...
Гід показав, як знайти його у натовпі, піднявши над собою якийсь жезл у вигляді альпенштока. І дуже швидко щез з очей. Я вдаю, що біжу за туристами... Насправді ж шукаю стежку, якими їх не водять. Ступаю якимись заплутаними переходами. І дуже швидко натрапляю на гігантські ноги з піщаника без тулуба і голови. Очевидно, тут проводилася реставрація скульптури. Звертаю увагу на невеличкий камінчик. Я вже не міг випустити його з рук, а вчинив за споконвічним українським звичаєм: «Що Бог дасть — то все в кишеню!»

Мені пообіцяли безсмертя

Карнакський храм — це три окремих зони просто неба, кожну з яких обмежує цегляна стіна. Цікаво, що їхні розміри змінювалися: майже кожен з фараонів добудовував приміщення. Найбільша зона розташована у центрі і займає майже тридцять гектарів. Значна частина храму ще досі не досліджена. Його звели на честь древньоєгипетського бога Ра (Амон Ра).
Тут один з найяскравіших зразків давньоєгипетського мистецтва — гіпостильна зала. Її розміри вражають: довжина — 102 метри, ширина — 54 метри. У ній стоять 134 колони 23-метрової висоти, які кинули виклик тисячоліттям. Це справжній «ліс колон», де можна спостерігати унікальну гру світла і тіні: проміння сонця проникає через вхідний портал, освітлюючи коридор, не торкаючись статуй.
Я мовчав, не суперечив більше настирному Наполеону, терпів його вихваляння і величання своїми богами. Туристи терлися між собою, як риби (траплялися надто вузькі переходи). А гід не зважав на це (час екскурсії обмежений), ганяв нас до знемоги то до алеї сфінксів, то до величезного пілону (ширина — 113 метрів, товщина — 15 метрів), то до обеліска Тутмоса (висота — 23 метри, вага — 143 тонни). Змусив кожного тричі обійти гігантську статую скарабея — мовляв, усі наші бажання збудуться. Поки ми «намотували» круги, Наполеон відпочивав, попиваючи мінеральну водичку. Моє бажання не збулося: він не запропонував мені втамувати спрагу (спека так діймала, що можна було сказитися).
— Так це на краще: живіт убиває всяку ідею, — колега з Рівного прикусив губу, щоб не засміятися.
Проте роззявити рота все-таки довелося: гід пообіцяв мені безсмертя, якщо замовлю у нього картуш зі своїм ім’ям — графічну прикрасу у вигляді облямованого завитками сувою із загорнутими краями. Діватися було нікуди: я «клюнув». Турист, священик з Києва, воздвигнувши два персти правої руки, тицьнув мені для цілування невеличку православну іконку (очевидно, щоб я покаявся за свій грішний вчинок) і виштовхав у плечі і спину від Наполеона. Власне, на цьому і припинився розвід туристів «Безсмертя».

Долина царів

В ущелині Бібан-Ель-Мулюк — некрополь єгипетських царів від ХVIII до ХХ династії. Сотні гробниць тут прикрашені чудовими розписами. Англійський мандрівник Дін Стенлі свого часу написав: «Побачити гробниці царів — це те саме, що побачити всю релігію Єгипту».
Першим захотів бути похороненим у недоступному таємному місці фараон Тутмоса. У цій долині зодчий Інені викопав для нього могилу у вигляді колодязя. І на одній зі стін написав: «Я один спостерігав за спорудженням скельної гробниці його величності. Ніхто нічого не бачив, ніхто нічого не чув».
В істориків ці слова не викликають довіри. Ну, хоча б через те, що на будівництві гробниць працювало багато людей. Інша річ, що цю роботу могли виконувати полонені, яких, імовірно, знищували після її завершення.
Чому виникла необхідність ховати фараонів у таємних місцях? Річ у тім, що царські гробниці систематично грабувалися — зловмисники полювали за так званим скарабеєм (висічене з каменю зображення священного жука, яке вважалося предметом культу, амулетом). У мумії воно зберігалося на місці серця — єгиптяни вірили в те, що завдяки цьому амулету покійник «рятувався» в день суду, коли оцінювалися його життєві вчинки.
Щоб запобігти святотатству, нерідко переносили мумії з однієї гробниці в іншу. Рамсес ІІІ, до речі, аж тричі був захоронений! В одній зі скель навіть вирили шахту глибиною 12 метрів, куди перенесли аж сорок мумій. Це таємне поховання фараонів було виявлене через три тисячоліття — у 1875 році.
Нам запропонували оглянути гробницю Тутанхамона, який царював упродовж десяти років і помер у юному віці. Вона надто скромна: коридор, вестибюль, усипальниця, скарбниця, комора з дарами та пожертвуваннями. Тут зберігалися розібрана колісниця фараона, урни з його нутрощами, кілька статуй.
Сюжети декору відображають Ейє (правонаступник Тутанхамона). Дослідники виявили саркофаги з квітковими гірляндами, в одному з яких зберігалася домовина царя із чистого золота (її вага становила 1170 кілограмів). Мумія була покрита золотом та коштовностями, які експонуються у Каїрському музеї. Цю усипальницю фараона так довго не могли виявити через те, що вона була засипана сміттям від будівництва гробниці Рамсеса ІХ.
Зізнаюся: надто кортіло і собі пошукати довкола скарби фараонів. Та Наполеон спалив мене своїм поглядом:
— У цій долині не залишилося жодної піщинки, яку археологи переклали менше трьох разів.

Уперед, до бедуїнів!

Наполеон запропонував прогулянку на верблюдах. На них ми підстрибували, немов підкинуті пружинами. Сліпучі піски, які затуляли весь світ, світилися на сонці золотом. Ми то потопали, то виринали у них. Уся наша «верблюдна» команда горіла лише одним пориванням: «Уперед, до бедуїнів!»
Подолавши хтозна-скільки кілометрів, зупинилися у невеличкому поселенні. Ніхто з місцевих жителів не намагався «зрубати» на нас традиційний «бакшиш» (подачка, чайові). Араб подарував мені маленького скарабея. Коштував він копійки, проте було приємно.
Я запримітив, що довкола будинки з невеличкими вікнами (частіше без шиб) та плоскими покрівлями. І ще така прикмета: вражає кількість незавершених осель, з них стирчать металеві штирі. Гід пояснив, що будівельні матеріали тут дуже дорогі. Кожне житло споруджується з таким розрахунком, щоб діти господарів, коли підростуть, мали можливість добудувати один чи два поверхи для себе. Тут не прийнято зводити для них окрему оселю. До речі, в арабських сім’ях виховується в середньому по п’ятеро-десятеро дітей. Якщо в родині їх налічується більше чи менше, то це вже вважається відхиленням від норми.
Для наших туристів бедуїни приготували вечерю — барбекю. Використали при цьому вироблену віками технологію. Смакота відбивала памороки: не кожен з нас міг проявити велику силу волі, щоб не об’їстися. Подумалося: не туристи — ходячі стравоходи.
Над пустелею вже переливалося несамовите марево: його приманливі хвилі ніби вхлюпувалися в очі. Довкола все плило в перлистих потоках. Це як ознака безбережності цих африканських просторів.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Гостинне Море Болгарії
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: