CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 23
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 23
???????
???? ??????
Рецепт щастя від Софії Ротару
CITY SOCIETY
Пришестя адреналіну
Львів’янин у книзі рекордів Гіннесса
CITY SOCIETY
Вареники ліпили... з металу і начиняли цвяхами
«Прийшов я в турку - ходять бойки, як по шнурку»
Пам`ятники які сміються на могилах
CITY HISTORY
Жінки і Франко
CITY HISTORY
Рятівник замків
Лесь Курбас ставив «Наталку Полтавку»
CITY FAMILY
Чудеса в Луксорі
Гостинне Море Болгарії
CITY ART
Світлопис Прикарпаття
І альфа, і омега
Азарт пошуку
CITY ART
Фотокадриль
CITY LIBRARY
Сняданко не з філологічного гетто
???? ??? CITY
???????:
N22(23) Червень 2006     ???? ??????: CITY PEOPLE
??? ? ???????
???? ??????
Рецепт щастя від Софії Ротару

Софія Михайлівна запрограмована на щастя. Співачка обдаровує ним усіх, хто слухає її пісні. І не вичерпує свого відчуття найвищого задоволення життям. Наче воно безмежне і живиться таємничою силою. «СITY LiFE» поставив собі за мету визначити рецепт щастя Ротару, «поваритися» у ритмі її життя. Що для нас важливо?! «Звіритися», «відкоригуватися» — ми ж бо також прагнемо добитися успіху в житті.

Любов

Любов, яка рветься до зірок, до космосу, до безконечності... Про неї Ротару так співає:
«Моя любовь огромней, чем вселенная.
Моя любовь — желание и каприз,
Моя любовь — и радость, и мучение,
Похожая во всем на нашу жизнь».

То провідний складник рецепту її щастя. На ньому (я вірю в це) — перст Господній. Зверніть увагу: кожна пісня Ротару — про любов. Своєрідна форма енергії. Литавра душі. Символ порятунку. Усвідомити значення творчості Софії Михайлівни — це значить зрозуміти її ЛЮБОВ. Не скажу, що завжди надто легко давалося нам те розуміння. Та чи варто дивуватися з цього приводу?! Світ же не досконалий. Проте не сумніваюся: настане час — і він неодмінно доросте до любові Ротару.

«Любов для мене — найголовніше слово й найпрекрасніше почуття на землі. Це — універсальна формула успіху й вічної привабливості людини. Якщо ти хочеш домогтися чогось у цьому житті, то насамперед навчися любити це життя, людей і приймати їх такими, які вони є. Без любові до людей не можна домогтися визнання, тим більше артисту.
Успіх — це досить складне поняття, для кожної людини він різний і досягається різними способами. Комусь просто щастить у житті, хтось працює, йде до наміченої мети й досягає її. Що стосується мене — чесно кажучи, я ніколи не прораховувала свій шлях... Не можна завоювати любов глядачів, діючи за заздалегідь розробленою схемою. Це було б занадто просто. Все життя я багато працювала й не сподівалася на чиюсь допомогу або подарунки долі.
Думаєте, у чому секрет довголіття «Червоної рути» — цієї, на перший погляд, простої пісні? Вона справжня, про прості людські почуття — любов, добро, красу. Мені здається, що люди прагнуть до чистих, світлих почуттів незалежно від часу.
Вважаю, що сила моя — в любові. Любов до музики, природи, людей допомагає долати труднощі, добиватися успіху, вдосконалюватися. Проте і слабкість моя також криється в любові: коли любиш — багато прощаєш, не завжди бачиш недоліки...
Так, тепер багато шлюбів розпадається. Натомість для виховання дітей найкраще підходить повноцінна сім’я, в якій існує культ любові і взаємоповаги батьків. Я порадила б молоді: в першу чергу вчіться терпінню, милосердю — і старайтесь якомога довше зберегти свою любов...»

Родина

Не раз думав: родина (другий складник у рецепті щастя) — це вершина духу Софії Михайлівни! Її логічний знак у кодовому леті вічності! Вітрило життя! Ротару — це загадкова суміш усього, що пережили її батьки, сестри, брати, коханий чоловік. Тепер дедалі частіше вона упевнюється, що мусить перейти уявою своє життя у селі Маршинці Чернівецької області (тут народилася і виросла), аби наблизитися до себе, до своїх коренів. Співає ж бо так:

«За роками роки,
Мов ріка глибока,
З пам’яттю дитинства
Я не розминусь.
А не стріне мати
Мене коло хати,
Я до тебе, краю,
Серцем прихилюсь».

«Я пишаюся своїм простим походженням. Мій батько був бригадиром колгоспних виноградарів. Я — друга із шести дітей нашої сім’ї. Батьки з ранку до ночі працювали в полі. Діти мали свої обов’язки. Я з шести років готувала на всю сім’ю, доїла корову. Вранці ходила на ринок, продавала зелень, на виручені гроші купувала хліб. Вечорами ми співали пісень, яких навчила старша сестра Зіна.
пам’ятаю, як у сьомому класі мене не відпускали на танці. А мені так хотілося піти! Коли засинали батьки, старша сестра тихенько виводила мене з хати. Іноді навіть доводилося вистрибувати у вікно. Думаю, що батьки знали про мої витівки, проте робили вигляд, що ні про що не здогадуються. Адже вірили, що дурниць не зможу накоїти.
Моя родина — найдорожче, що є в моєму житті. За останні роки я провела в останню путь найближчих, найдорожчих мені людей — маму, тата й чоловіка Анатолія Євдокименка. І зараз мені дуже важко. Чесно кажучи, я досі не змирилася із цією реальністю. І жодні засоби не можуть допомогти впоратися з дійсністю. Тільки час може вгамувати цей біль, але, на жаль, повністю позбутися його неможливо...
Але, незважаючи на всі труднощі, які випали на мою долю, я щаслива, і якби мені випав шанс ще раз прожити життя спочатку — я би прожила його знову. Єдине, чого хочу найбільше, — повернути всіх своїх рідних і близьких, котрих, на жаль, немає із мною поруч. Розумію, що це не в моїх силах...
Моя теперішня родина — це син Руслан, його дружина Світлана. Для них я — МАМА (не люблю слово «свекруха» — у ньому немає тепла). Дуже хотіла внуків — і тепер у мене їх двоє. Я люблю їх не те, щоб більше, ніж сина, але більш усвідомлено й відповідально. Адже в молодості зазвичай займатися дітьми ніколи: на жаль, я не могла багато часу приділяти синові й тепер це компенсую з Толею й Сонечкою. Повертаючись із гастролей, незважаючи на втому, у першу чергу заїжджаю до онуків, заглядаю в їхні сяючі личка й відчуваю, що втому як рукою знімає. Онуки привнесли в моє життя величезне щастя й віру в нескінченність життя».

Сцена

Вона стала Ротару, коли вийшла на сцену. Це її сповідне поле для творчості: у відчайдушному шаленстві, у неземній пристрасті, у найвищих вимірах, в чистоті художніх ідеалів. Я чомусь переконаний, що Софія Михайлівна завжди виспівує себе до останньої краплини. Начебто знає: взамін в душі її прибуде стократ більше...

«Я справді не можу жити без сцени. Досить часто згадую початок свого творчого життя — 70-ті роки — з величезною любов’ю й теплотою! Тоді всі артисти дуже дружили між собою. Ми часто зустрічалися на гастролях, на збірних концертах, на «Пісні року», завжди дуже чекали цих концертів, щоб зустрітися, поговорити. Це були незабутні зустрічі! Ми могли цілу ніч слухати музику, обговорювати свої творчі плани, одночасно жартувати, сміятися й сперечатися, щось доводячи одне одному! Нам було дуже цікаво разом!
 нас дійсно були приголомшливі дружні й творчі відносини — тоді взагалі був прекрасний час для дружби. Володимир Івасюк, я, мій чоловік Анатолій, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, ансамблі «Смерічка», «Червона рута» — ми були молоді, щасливі, сповнені райдужних надій, на крилах пісні й мрії. Усе здавалося нам тоді прекрасним і нескінченним...
Звичайно, у той час популярним артистам було складно. Але особисто я ніколи ні в кого в резиденціях і на дачах не виступала. Завжди вважала, що моє робоче місце — сцена. Щоправда, іноді на мої проблеми, особисті плани і навіть здоров’я не особливо зважали. Як це відбувалося? Філармонія одержувала телеграму: «Терміново направити Софію Ротару на урядовий концерт». Мене ніхто не запитував, хочу я чи ні. Я повинна була цим пишатися. А я після чергових гастролей лежу в інституті Сєченова із запаленням легенів. Мені не повірили, посадили в поїзд, привезли до Києва. Пам’ятаю, я прийшла на репетицію в палац «Україна» з високою температурою. Не можу навіть говорити. Режисер мені: «Так ти ж зовсім хвора!» Мене знову на вокзал, у поїзд, і я повернулася додому вже із двостороннім запаленням легенів. Або інший випадок. Треба їхати на урядовий концерт, а в мене страшна ангіна. Викликали лікаря, він відвіз мене в обкомівську клініку. Пам’ятаю, сиджу, плачу, кажу лікареві: «Ви ж бачите, я співати не можу». А він на мене дивиться й тихо відповідає: «Ну, хоч напівголоса. Мені сказали, щоб ти сьогодні співала...»
Так, це був неоднозначний час — і прекрасний, і важкий одночасно. Але я не живу минулим, я щаслива в теперішньому часі й нинішню свободу ні на що не проміняю. Я співаю що хочу роблю, що хочу, спілкуюся з ким хочу. І це прекрасно!»

Ритм життя

На кухні

«Я точно знаю, що смак страви залежить не тільки від продуктів, а й від стану душі, від енергетики людини. Якщо ти злишся або чим-небудь стурбована, то навряд чи страва вийде.
На кухні експериментую рідко: у моєї сім’ї з роками склалися певні кулінарні традиції, порушувати які не маю ні бажання, ні можливості. Руслан дуже любить мої голубці, фаршировані перці. Після гастролей готую холодець. Він у мене виходить чудовий: змішую шматочки індичатини, телятини і свинини. На свята готую качку з яблуками та чорносливом. Моїм домашнім подобається, коли я готую торт «Чорний принц». Якось почула похвалу від гостей: «Якби не бачили, що це ти готувала, то не повірили б...»
Я дуже люблю кролика в сметані. Споживаю багато фруктів і овочів, практично не використовую солі. Стараюся не їсти після вісімнадцятої години».
Перед дзеркалом

«Безумовно, як і будь-яка жінка, я приділяю своїй зовнішності пильну увагу. Не скажу, що роблю це регулярно, за графіком — уранці, вдень і ввечері, але коли є настрій і можливість — із задоволенням балую себе різними корисними процедурами, масками. Використовую для цього й готові, професійні серії, і власноручно виготовлені — особливо влітку, коли під рукою стільки натуральних вітамінів! Єдина процедура, котру я роблю регулярно вранці, — це вмивання мінеральною водою.
Через щільний гастрольний графік моя шкіра, звичайно, «втомлюється» від важкого концертного гриму. Тому в повсякденному житті я даю їй відпочити: користуюся мінімальною кількістю декоративної косметики MAC. Я перепробувала косметику практично всіх відомих марок і зараз остаточно зупинилася на цій, найбільш підходящій для мене.
Що стосується догляду за волоссям... У мене від природи, слава Богу, гарне волосся, тому нічого надзвичайного я не придумую, крім регулярного розчісування-масажу й використання якісних засобів для повсякденного догляду: шампунів, бальзамів і масок. Останнім часом я віддаю перевагу серії від «MoltoBene». Це відома японська косметика, до її складу входять морські водорості й мінерали, які дуже добре позначаються на якості волосся: воно стає живим, блискучим та еластичним».

У студії

«Нині триває активна підготовка до випуску нового альбому, і я використовую весь вільний час для роботи в студії. Вже записано багато пісень, які звучали по радіо і на концертах. Думаю, що восени завершу роботу над рештою пісень, до кінця нинішнього року планую видати альбом. Можу запевнити своїх шанувальників: вони приємно їх здивують.
Мій графік «розписаний» буквально по годинах: концерти, зйомки... Намагаюся всюди встигнути. Я надто серйозно ставлюся до роботи. Дуже вимоглива, педантична, навіть строга. У пориві емоцій, стикаючись із байдужістю чи непрофесіоналізмом, можу не стриматися — крикнути. А потім шкодую, що так вчинила. Проте без причини ніколи не підвищу голосу.
Звичайно, визнавати свої помилки нелегко, але доводиться. І вважаю це нормою життя. Я — від природи лідер, мені потрібно завжди бути першою. Маю такий характер: невдачі мене стимулюють, дають поштовх, щоб переконати себе і всіх, що це прикра випадковість. І я не заспокоюся доти, поки її не подолаю. На одну удачу покладатися нерозумно. Тим більше, що вона теж вибирає гідних. Моя порада всім «невдахам»: працюйте, а не чекайте від долі подарунків. І тоді ви побачите, що удача сама рано або пізно з’явиться у вашому житті!»

Відпочинок

«Мій відпочинок — це життєві турботи. Коли приїжджаю утомлена з гастролей, думаю: треба відпочити. Але це не означає, що ляжу на диван. По-справжньому я відпочиваю, займаючись домашніми справами.
Д уже люблю природу, вона допомагає розслабитися, зняти втому. Улітку, якщо випадає така можливість, їдемо всією родиною в Крим — Ялту — й відпочиваємо на морі. Люблю бувати на природі, порибалити. Ще люблю відпочивати у себе в саду в Ялті, яким займаюся тільки я сама. Із усього світу, де вдається побувати, привожу насіння й саджанці рідкісних рослин. Щороку з нетерпінням чекаю квітня, щоб почати посадкові роботи. І для мене це справжній привід порадіти й відпочити!»

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: