CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 22
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 22
???????
???? ??????
Володимир Гришко: «Мільйон у душі»
CITY PEOPLE
Ірина Мерлені:«Я на килимі жорстка»
CITY SOCIETY
«Срібний вовк» прийшов
344-й день народження
Лемки: роки і долі
CITY SOCIETY
Батьківщина, яку ми не знаємо
CITY HISTORY
Родинне гніздо Потоцьких
Острог: історія з легенд
CITY FAMILY
Ігри патріотів
CITY FAMILY
Сучасне міське зелене середовище
CITY FAMILY
Спортивна Каталонія: чотири стихії
CITY ART
Екстрім «Пікардійської терці»
Її величність фотографиня
CITY LIBRARY
Тимофій Гаврилів: «Подорожі фантазією важливіші для творчості, ніж подорожі географічним простором»
???? ??? CITY
???????:
N5(22) Травень 2006     ???? ??????: CITY PEOPLE
??? ? ???????
CITY HISTORY
Острог: історія з легенд

Волинські Афіни

Острог уперше згадується під 1100 роком в Іпатіївському літописі. Але на той час він ще не був великим населеним пунктом. Лише після знищення в ХІІІ столітті монголо-татарською навалою майже всіх центрів політичного й культурного життя Київської Русі у невеличкого Острога з’явився шанс увійти в історію. І вже 1341 року було зведено перші солідні укріплення навколо міста.

Рід князів Острозьких, які володіли містом майже без перерв із ХІV по XVII століття і були одними з найбагатших та найвпливовіших українських магнатів, зробив з Острога потужний освітній, науковий та культурний центр Східної Європи. Тут з 1576 року діяла школа вищого типу — перша східноєвропейська слов’яно-греко-латинська академія. У ній навчалися відомі політичні та культурні діячі: Петро Конашевич-Сагайдачний, Іов Борецький, Мелетій та Герасим Смотрицькі, Северин і Дем’ян Наливайки. Академія мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію шкільництва на Україні: за її зразком діяли пізніші братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі-Волинському.

Діяльність першодрукаря Івана Федорова нерозривно пов’язана з Острогом. Ним було видано греко-слов’янський «Буквар», першу слов’яномовну «Острозьку Біблію». Плетиво доль, подій, історій… Найвизначнішою постаттю був князь Василь-Костянтин Острозький, найбільший подвижник Острога і великий меценат свого часу. Не можна оминути увагою й Гальшку Острозьку. Її постать стала своєрідним символом жіночої краси, розуму, багатства, благодійності і... страждання. Чоловіки билися за її руку, забуваючи про серце. Шукали шлюбу з нею, бо Гальшка була власницею багатьох міст, містечок, замків, маєтностей роду Острозьких — некоронованих володарів Волині. Шлюб з нею мав неабияке соціально-політичне значення, адже разом із красивою дружиною можна було отримати великий посаг і гучні титули.

У кожному королівстві є замок. Середньовічні мури князів Острозьких досі височіють у «Волинських Афінах». Унікальні пам’ятки архітектури, історії, культури, з-поміж яких середньовічні Мурована, Кругла, Луцька і Татарська вежі, Свято-Богоявленський собор та Свято-Троїцький Межиріцький монастир-фортеця.
У 1981 році в Острозі було створено Державний історико-культурний заповідник.

Неприкаяна душа

Анна-Луїза Ходкевич, дочка князя Олександра Острозького, всупереч давнім традиціям предків, насаджувала місцевому населенню католицьку віру. Один із випадків такої діяльності обріс масою чуток. В Острозькому літописі описана ситуація, за якої Анна-Луїза вирішила перепоховати, а заодно й перехрестити свого батька на католика (це через 33 роки після його смерті!). Єзуїти славилися своєю любов’ю до театральних постановок. От і зараз вони використали такий собі мистецький прийом. Анна-Луїза спустилася разом з єзуїтами у крипти, де було поховане тіло батька. Один монах сховався за могилою, а інший, стоячи перед нею, задавав питання князю Олександру: чому він прийшов у цей світ духом? чому його не бачили тут раніше?

«Князь» відповів, що шукає ліпшої віри. Раніше не приходив, бо не знав істини. Тож Анна-Луїза, глибоко вражена зверненням «батька», була змушена здійснити перепоховання. Православні міщани були обурені такою зухвалістю, тим паче, що відбувалося це в 1636 році, напередодні православної Пасхи. Заключним епізодом став хресний хід до церкви Воскресіння Господнього. Анна-Луїза Ходкевич дала наказ розігнати зборище православних, що йшли святити паску. Тоді був початок і, власне, кінець повстання. Княгиня жорстоко покарала народ за непослух: відбулося безліч страт, православні церкви були закриті, священики відправленні у заслання. Власне, після повстання княгиня наказала закрити Острозьку академію, а її приміщення розібрати на цеглу, з якої збудували колегіум єзуїтів. Академія припинила своє існування на 360 років.
Як кажуть місцеві жителі, щороку на Пасху над куполами церкви чути стогін і плач. То Анна-Луїза вимолює свій гріх перед Богом.

Куди ж вони ведуть?

Є легенди про розгалужену сітку підземних ходів під Острогом. Усі вони зараз затоплені, а розкопки не ведуться з причин нестачі коштів. Наприклад, історики майже переконані, що від замку князів Острозьких є підземний хід до Свято-Троїцького Межиріцького монастиря-фортеці, що знаходиться за чотири кілометри від Острога. Побудований у XV столітті, він був родинним монастирем князів Острозьких. Є різні версії щодо підземних ходів, але жодна з них не може бути ні заперечена, ні підтверджена до того часу, доки не стануть до роботи професіонали-археологи.

А в народі тим часом з’являються легенди… В кінці XVII — на початку XVIII століття єзуїти прагнули відкрити таємницю острозьких підземель, але хто заходив туди, більше ніколи не повертався. І тут був присуджений до страти через повішення молодий хлопець-злодюжка. Йому запропонували спуститися в підземелля, а якщо повернеться — подарують життя. Домовилися обв’язати його мотузкою. Дали факел. Обумовили знаки подачі інформації: якщо трапиться щось — смикнути раз за мотузку, якщо спускатиметься на ще один поверх вниз — двічі, а якщо треба його тягнути доверху — смикнути тричі. Довго він ішов. Смикав за мотузку. Єзуїти нарахували шість поверхів. Аж тут мотузка страшно засіпалася. Ледве живого витягли доверху, але вже не зовсім хлопцем… До мотузки був прив’язаний старий сивий дід, на якого перетворився хлопець. Довго відходжували його, перш ніж він зміг сказати хоч слово. Нарешті його запитали: «Що ти там бачив? Куди ж вони ведуть?» Та у відповідь почули лише глухий, майже потойбічний голос: «Можете мене повісити, але що бачив — не скажу».

Тоді двері в підземний хід вирішили замурувати, але це ніяк не вдавалося зробити. То робітник помре, то цегла зникне, то цемент розлазиться, як джем. Двері забили, а під час Другої світової кинули в підземелля бомбу. Вхід завалений, але далі — чисто. В цьому переконані ентузіасти, які вірять, що колись вони все-таки потраплять вниз і знатимуть, куди ж вони ведуть…
 
Це історії уже нашого часу, хоча від них віддає холодком минулих століть. Напевне, через те, що події відбуваються у місцях з потужною енергетикою древності.
Працівник музею Олександр Ананійович Бондарчук 25 років живе в замку. Викладає археологію в Національному університеті «Острозька академія». Переконаний матеріаліст, тож, відповідно, шукає в усьому логічного пояснення, але бувають винятки з правил, яким просто неможливо знайти пояснення…
Переповім кілька історій, розказаних ним. Легенди, головним героєм яких є жива людина.

Сокирою у привида

Готувалася виставка художниці в одному з залів музею. Працівники затрималися допізна. Майже о другій годині ночі вони почули кроки в одному з верхніх залів. Злякалися, подумавши, що туди потрапили злодії. Олександр Бондарчук схопив сокиру і побіг до зали. Проте він не знайшов жодних слідів перебування у ньому людей: вікна і двері були міцно зачинені. Привидів теж не спостерігалося. Ще б пак! Нікому не хочеться потрапити під сокиру! Як виявилося, навіть привидам.

Старовинні парфуми

Вечоріло. Олександр присів на лавці однієї із зал. Задумався про Гальшку Острозьку і тут зненацька гостро відчув приємний запах старовинних парфумів. Можливо, то сама княжна хотіла вийти до нього, але він злякався і вирішив утікати. Відразу в сусідній залі почувся різкий звук, що скидався на падіння старовинної книги.
Кажуть, як тільки злякаєшся привида, так він тебе і покине. Хто не шукає зустрічі з ними, того вони ніколи не зачіпають.

Після цього випадку працівники музею розповсюдили легенду, що якщо говорити у замку погані речі про рід Острозьких, у сусідній залі падає книга — як німе нагадування про те, що, мовляв, усі ви тут лише відвідувачі. Ніби сам Василь-Костянтин Острозький, суворо похитуючи головою, промовляє: «В чужому домі будь привітливим, а не примітливим».

Дзвони з минулого

Мурована вежа — ще одна пам’ятка для туристів. Колись вона виконувала оборонну функцію, а зараз стала архітектурною пам’яткою. Екскурсоводи тут пропонують уважно прислухатися до звуків. І туристи з подивом відзначають, що чується дзвін.

Олександр Ананійович не позбавив туристів «атракціону прослуховування», але під час розкопок пояснив таємничу природу звуку дзвонів. Як виявляється, в одному місці у вежі через постійний природний протяг гвіздок стукався об металеву бляшку, створюючи ілюзорний звук дзвону.

«Вона мене погладила!!!»

Олександр запросив археологів-ентузіастів зібратися на вихідних у замку, щоб вести розкопки. Один з них страшенно захоплювався Гальшкою. Доки колеги займалися приладдям у сусідньому залі, він пройшовся кімнатами древньої оселі князів. За кілька хвилин археолог скрикнув і прибіг до друзів. Задихаючись він кричав: «Вона погладила мене по голові!!! Гальшка мене погладила!!!» Інші археологи виявилися скептичнішими і, звичайно ж, захотіли докопатися до істини. Як виявилося, над дверима однієї із зал висів прапор, оздоблений по краях бахромою. А оскільки археолог був не з маленьких людей, входячи в залу, зачепив головою бахрому. Всі посміялися, але зробили висновок, що Гальшка справді не байдужа до нього, раз його потягнуло під ту бахрому.

Кілька легенд зібрано про унікальне історичне місто — Острог. Що правда, а що вигадка — вирішувати вам, та для цього неодмінно потрібно відвідати унікальні місцини Острога й особисто відчути ауру древності, а можливо, й стати... героєм наступної легенди.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Родинне гніздо Потоцьких
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: