CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 22
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 22
???????
???? ??????
Володимир Гришко: «Мільйон у душі»
CITY PEOPLE
Ірина Мерлені:«Я на килимі жорстка»
CITY SOCIETY
«Срібний вовк» прийшов
344-й день народження
Лемки: роки і долі
CITY SOCIETY
Батьківщина, яку ми не знаємо
CITY HISTORY
Родинне гніздо Потоцьких
Острог: історія з легенд
CITY FAMILY
Ігри патріотів
CITY FAMILY
Сучасне міське зелене середовище
CITY FAMILY
Спортивна Каталонія: чотири стихії
CITY ART
Екстрім «Пікардійської терці»
Її величність фотографиня
CITY LIBRARY
Тимофій Гаврилів: «Подорожі фантазією важливіші для творчості, ніж подорожі географічним простором»
???? ??? CITY
???????:
N5(22) Травень 2006     ???? ??????: CITY PEOPLE
??? ? ???????
CITY SOCIETY
344-й день народження

   Польський король Ян Казимир 14 серпня 1663 року юридично підтвердив надання місту Магдебурзького права і затвердив герб міста у вигляді відчиненої брами з трьома вежами та напівтроїстим хрестом-«пилявою» (знаком Потоцьких) у створі воріт. «Цим гербом мають вищезгадані городяни міста Станіславова як тепер, так і в майбутньому користуватись, мати його на всіх печатках, і його мають витискати на всіх документах і письменах як таємних, так і відкритих, які будуть видаватись урядовцями цього міста, а головно у судових процесах та вироках», — так було написано у грамоті наслідного короля. У квітні 1677 року король Польщі Ян ІІІ Собеський та Польський сейм прийняли конституцію, відповідно до якої Станіславів урівнювався в правах з іншими королівськими містами. Таким чином Станіславів долучився до когорти європейських міст.

   Місто виникло у межиріччі Бистриці Солотвинської та Бистриці Надвірнянської, на місці двох сіл — Заболоття та Княгинина. Перша письмова згадка про перше з них датується 1437 роком, про друге — 1449-м. У 1654 році краківський воєвода і великий коронний гетьман Станіслав Ревера Потоцький викупив землі, де лежить нинішнє місто, у заможної родини Жечковських, щоб спорудити тут фортецю.

   Колись Станіславівська фортеця була однією з найбільших у Галичині. Про це писав у своїх «Щоденниках» у 1672 році німецький мандрівник Ульріх фон Вердум. Укріплення Станіславова не поступалися таким великим містам, як Львів і Краків. Але після загарбання Галичини Австрійською монархією Габсбургів у 1772 році, а також з припиненням набігів кримських татар і турків Станіславівська фортеця поступово втратила своє оборонне значення. Нині з колишніх укріплень збереглися тільки залишки валів та Фортечний провулок завдовжки сто метрів.

   Деякі архітектори міста уявляють майбутнє Фортечного провулку як Андріївського узвозу в Києві. Тут, вважають вони, можна відкрити крамниці сувенірів, картинні галереї. Директор Івано-Франківської філії Науково-реставраційного проектного інституту «Укрзахідпроектреставрація» Зіновій Соколовський мріє побудувати на розі провулку кавальєро — вежу, яка завершуватиме кут фортеці. На його думку, кавальєро, як і ратуша, стане своєрідною візитівкою нашого міста.

   Старовинна забудова в Івано-Франківську збережена ще з періоду Середньовіччя. Граф Андрій Потоцький запросив французького інженера-фортифікатора Франсуа Карассіні з Авіньйона, який зробив генеральний план міста-фортеці. Центральною домінантою міста була ратуша, де нині розміщується обласний краєзнавчий музей. У своєму нинішньому вигляді вона побудована в стилі кришталикового модерну в 1929 році. А в 1695 році ратуша була кам’яною і мала вигляд дев’ятиповерхової круглої вежі з фігурою архангела Михаїла — патрона Червоної Русі — на шпилі.

   Старші люди говорили: «Йдемо до ратуші». Це означало — до міської влади. В ратуші, за словами заступника директора краєзнавчого музею Михайла Паньківа, розміщувалися суд, польсько-український магістрат (міська рада) і спостережний пункт. Саме тут, вважають нині деякі батьки міста, мали б розміщуватися кабінети міського голови та його заступників. Адже ратуша — це символ. Там повинні також бути кімнати для прийомів, підписання протоколів, фуршетів, як, зокрема, у Таллінні, де є і кімната урочистих подій. 

   Периметральна забудова довкола ратуші (нині площа Ринок) в основному збереглася донині. Така забудова характерна для багатьох міст — Львова, Таллінна, Кракова, Дрогобича. Її основу становили так звані прибуткові будинки. На першому поверсі розміщувалися торговельні заклади (у переписі Станіславова від 1720 року згадується про 27 крамниць), на другому жив власник, а третій здавав «льокаторам» — квартирантам. В основному на центральному фасаді ці будинки мали чотири вікна, тому що на той час забудова була обмежена. 
   Цікаве повідомлення про розміри площі Ринок (9667 квадратних метрів) подається у публікації міської газети «Кур’єр Станіславівський» за 15 січня 1905 року. На ній могло розміститися 34 636 осіб з розрахунку чотири людини на один квадратний метр, тобто практично все тодішнє населення міста — 33 077 осіб.

   Завдяки тому, що місто знаходилося на вигідних торгових шляхах, на щорічні ярмарки багаті купці привозили сюди товар із Молдови, Угорщини, Німеччини, Польщі, Криму, Туреччини. Французький мандрівник Д’Алерац писав у 1684 році: «Найбільшим і найкрасивішим містом на Покутті є Станіславів... Ринок, будинки, мешканці та арсенал переважають всі інші міста Червоної Русі... По справедливості Станіславів можна назвати серцем королівства...»

   Зі Станіславовом тісно пов’язані життя і діяльність видатних людей: польських поетів Францішека Карпінського та Кароля Свідзінського, вірменського історика і фольклориста Садока Баронча, українського поета-романтика і просвітителя Антона Могильницького, одного з організаторів «Руської трійці» Івана Вагилевича, історика Юліана Целевича, громадсько-політичних діячів Остапа Терлецького та Агатона Гіллера, лексикографа Євгена Желехівського. На честь одного з них — видатного сина українського народу поета Івана Франка — місто було перейменоване в рік свого трьохсотрічного ювілею.

   Сьогодні Івано-Франківськ — одне з найпривабливіших українських міст з населенням 237 тисяч осіб. Його справедливо називають туристичними воротами Карпат. Тут сплелися воєдино історія і сучасність, традиції і новизна.

   Міська влада традиційно готує для городян подарунки — відкриття пам’ятників і меморіальних дощок видатним діячам України та міста, відреставровані вулиці і площі — й, звісно, вітає всіх мешканців та гостей Франкового міста зі святом.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  «Срібний вовк» прийшов
  Лемки: роки і долі
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: