CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 20
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 20
???????
???? ??????
Яке райське життя, коли маєш таку дружбу!
ДВА ЖИТТЯ АНЖЕЛІКИ
Два життя Анжеліки Рудницької
CITY PEOPLE
Художник Никифор
CITY SOCIETY
Як зразок, як мрія
Японці на Прикарпатті
Люди-катастрофи
CITY HISTORY
У Луцьку було більше аптек, ніж у Москві
Скелі Урича
CITY FAMILY
Таїсія Литвиненко:«Кожна жінка сама робить собі чоловіка»
CITY FAMILY
У Вас стрес?!
Лікар номер «1»
CITY FAMILY
«Ноєв ковчег»
Пробіг... увесь світ
CITY MIX
Руслана цілувала й обіймала
«Зимові візерунки» з вихилясами
Королів «побила»... королева
«Цибульне» дітище «гвинтів»
CITY ART
Дарія Зав’ялова:Костюм - «це код образу»
Чорна перлина
CITY ART
Рука, якою водить Господь
CITY LIBRARY
Олександр Вільчинський:«Моя «Віагра» з Варшави»
???? ??? CITY
???????:
N3(20) Березень 2006     ???? ??????: CITY HOLIDAY
??? ? ???????
CITY ART
Рука, якою водить Господь

Якою повинна бути людина, яка пише ікони? Мабуть, не просто писати має, а душу вкладати, горіти тією справою. А щоб іще й інших навчати, дорогу собі прокладати серед заздрощів та перешкод усіляких, має силою володіти безмежною...

—Пане Миколо, чому обрали іконопис?
— Культура нашої релігії дуже глибока, а іконопис за останні сто років був просто винищений. Я відчував цю порожнечу в нашій державі. Заходячи до храмів, одразу бачив, що люди, які їх розписували, робили те, чого не вміли. Я вирішив заповнити цей вакуум і разом із дружиною вирушив до Греції, де ми два роки вчились іконопису, а саме візантійській техніці письма, бо це — основа всього іконописання. Крім того, українська ікона, датована Х-ХІІ століттями й знана в усьому світі, була писана візантійською технікою.
У 2003 році я був на першому всесвітньому симпозіумі, присвяченому українській іконі, де зібралися представники вісімнадцяти країн. Усі зійшлися на думці, що державу слід представляти не академічною іконою (хутірською), а високою школою, візантійською технікою письма. Ця техніка побудована на лінійності, вона настільки чиста, що одна зайва лінія може поламати ікону. Це висока майстерність.

— З чого починається ікона?
— З дошки. Мало хто знає, що для ікони потрібна липа, в неї кручено-волокниста структура деревини, яка не буде розтріскуватися пластами, як, наприклад, у сосни. Ця дошка повинна сушитися в природних умовах 5-6 років, на неї наклеюється льон, щоб не було тріщин, а потім наноситься спеціальний клей у декілька шарів.
Це всесвітньо відома техніка Андрія Рубльова і Феофана Грека. Кожен іконописець повинен сам підготувати собі дошку, саме з цього починається навчання в нашій школі.

— Як зародилася ваша школа?
— Ми хотіли відродити ікону, а для цього потрібно набрати учнів, навчити їх. Хто впорається — буде працювати професійно. Ми знали, чого хочемо, завдяки цьому вже десять років існує студія, а тепер і школа. Крім того, вона є мистецьким закладом, тому в нас навчаються усі бажаючі, часто з благословення своїх духовних наставників.
Враховуючи те, що всі учні з різних конфесій, ми ввели правило: перед початком роботи кожен про себе промовляє молитву. В письмі використовуємо освячену воду, малюємо фарбами на водній основі, які з часом не вицвітають, дотримуємось усіх канонів, але в душу дитини не втручаємось.
Звичайно, потрібно пройти відбір. Мати художню освіту не обов’язково. Зараз в нас у школі навчається близько п’ятдесяти учнів із Хмельницького та області. Прийняти більше не можемо, конкурс — чотири людини на місце...
 
— Вікові обмеження існують?
— Набираємо учнів від тринадцяти до двадцяти років, адже школа є державним закладом. Та існує ще студія, де вік значення не має. Найстаршому нашому учню — 43 роки, він ніде не вчився малювати.

— Чи були люди, яким ви відмовляли?
— Ми беремо всіх, хто може малювати, а людина непорядна в колективі не приживається. Такі випадки були. Трапляється, що діти приходять не за власним бажанням, а з батьківської волі. Я одразу попереджаю їх, що не треба займати чуже місце.

— Як довго треба вчитися?
— 1270 фактично відпрацьованих годин. Учнів набираємо впродовж усього року, на кожного заводиться особова справа, ведеться табель, усе розписано по годинах. На одну ікону ми витрачаємо близько трьох-чотирьох місяців. До речі, п’ятеро наших вихованців учаться в Львівській академії мистецтв, в інших мистецьких закладах.

— Усі ікони схожі між собою...
— Ікони мають виписані канони, по всіх святих є зразки образів. Можна додати якісь деталі, частково змінити задній план, та не саму побудову фігури. Якщо це Почаївська Богородиця, то весь світ знає — це саме вона.
У Почаєві канонізували Анфілохія Печерського, нам запропонували написати з його портрета ікону. Це вже нова ікона, написана саме нами, візантійською технікою. Та має право на існування живопис на біблійну тему, усе, що ви уявляєте, можете зображати.

— Де можна побачити написані вами ікони?
— В храмах у Хмельницькому, в Городищенському монастирі поблизу Шепетівки, Почаївській, Києво-Печерській лаврах. Багато робіт є в депутатів, колишніх президентів України. Для Віктора Ющенка ми написали Святого Георгія.
Роботи нашого колективу побували на різноманітних виставках. Наприклад, у США — там не могли повірити, що такі ікони виходять з-під пензля 15-річних підлітків.
Нещодавно я повернувся з Канади: в Торонто у церкві Святого Володимира провів виставку, у місцевому університеті давав майстер-класи, читав лекції про розвиток іконопису в Україні та в Хмельницькому зокрема. Зустрічався з Петром Лопатою — найвідомішим у Канаді іконописцем. Навесні з дружиною знову поїду до Канади, аби прочитати ще один курс лекцій. На Великдень плануємо провести в Києві виставку, присвячену десятиріччю нашої студії.

— А яке враження на вас справила українська діаспора в Канаді?
— Я знімаю уявного капелюха перед цими людьми. Вони народились у Канаді, їхні діти народились у Канаді, але вони чудово знають українську мову та культуру.

— Що для вас значить місто Хмельницький?
— Мені надзвичайно воно подобається. Прожив тут майже 20 років (я родом із Житомирщини), тут зустрів свою дружину. Була пропозиція переїхати до Києва, США... Я не бачу сенсу в переселенні — люди усюди однакові.

— На чому тримається ваша сім’я?
— На правді та вірі. Вважаю, що з брехнею можна світ обійти, та назад не повернутися.

— Чого не вистачає для повного щастя?
— Здоров’я в моїй сім’ї. Та все ж я щасливий з того, що займаюся своєю справою. Я згоден з висловом, що коли людина пише ікону, її рукою водить Бог. Плекаю надію, що з моєю допомогою таких рук буде більше...

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: