CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 20
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 20
???????
???? ??????
Яке райське життя, коли маєш таку дружбу!
ДВА ЖИТТЯ АНЖЕЛІКИ
Два життя Анжеліки Рудницької
CITY PEOPLE
Художник Никифор
CITY SOCIETY
Як зразок, як мрія
Японці на Прикарпатті
Люди-катастрофи
CITY HISTORY
У Луцьку було більше аптек, ніж у Москві
Скелі Урича
CITY FAMILY
Таїсія Литвиненко:«Кожна жінка сама робить собі чоловіка»
CITY FAMILY
У Вас стрес?!
Лікар номер «1»
CITY FAMILY
«Ноєв ковчег»
Пробіг... увесь світ
CITY MIX
Руслана цілувала й обіймала
«Зимові візерунки» з вихилясами
Королів «побила»... королева
«Цибульне» дітище «гвинтів»
CITY ART
Дарія Зав’ялова:Костюм - «це код образу»
Чорна перлина
CITY ART
Рука, якою водить Господь
CITY LIBRARY
Олександр Вільчинський:«Моя «Віагра» з Варшави»
???? ??? CITY
???????:
N3(20) Березень 2006     ???? ??????: CITY HOLIDAY
??? ? ???????
CITY FAMILY
Пробіг... увесь світ

Олександр Харват — художник. Закоханий у життя, у багатоликий світ. Бог наділив його умінням бачити в цьому світі деталі, невидимі для ока пересічного... Це художник-філософ, який прагне осмислити грані людського буття. А реалізуватися йому допомогли виступи у всесвітніх надмарафонських пробігах. Екстремальне життя не лише загартувало Олександра, навчило його долати труднощі й здобувати перемогу над самим собою, а й стало невичерпним джерелом для творчості.

— Сашко, у яких надмарафонах ти брав участь?
— Мій перший масштабний забіг — це «Париж-Москва-Сідней». Я здійснив його у 2000 році. Це була подія грандіозна — Трансконтинентальний легкоатлетичний надмарафон миру. Ми, учасники інтернаціональної команди, пронесли вогонь миру й дружби через три континенти й фінішували в Сіднеї. Відтоді я не пропускав жодного забігу.
Це вже стиль життя, якому не зраджують. У 2001 році ми здійснили кілька забігів околицями Москви. Пізніше брав участь у масштабних забігах: «Москва-Йоганнесбург» (2002), «Москва-Тбілісі»(2003).
Я також брав участь у дитячо-юнацьких забігах по Золотому кільцю Росії. Крім того, з Санкт-Петербурга бігав у Севастополь, з Москви — в Афіни. Виступав також у надмарафоні Пам’яті Великої Перемоги «Бєлгород-Москва-Брест».

— Один перелік вражає. Скільки ж побаченого, прожитого й пережитого... От, скажімо, забіг «Париж-Москва-Сідней»... Це ж пробігли ледве не половину планети.
— Авжеж! Через багато країн до зеленого континенту ми несли вогонь миру, запалений у Храмі Гробу Господнього на Різдво 2000 року. Пропагували здоровий спосіб життя, збирали підписи людей доброї волі під Меморандумом миру. Кожен з учасників забігу представляв свою державу.
Враження — незабутні. Протягом усього маршруту нас зустрічали тисячі дуже різних людей, але всі вони вітали нас зі щирими усмішками, намагалися чимось пригостити, висловлювали своє захоплення. Щодня змінювалися пейзажі, обриси міст, навіть кліматичні умови. Та на кожному етапі маршруту, в кожній країні, місті, селищі було щось цікаве, самобутнє, властиве тільки для певного регіону. Вражали як паризькі міські пейзажі, так і пейзажі казахської, випаленої сонцем землі. Та все ж наша цікавість зростала по мірі наближення до фінішу, до екзотичної Австралії.

— Біг мав чергуватися з відпочинком, бігунам треба було відновлювати фізичні сили. Цікаво, коли ти встигав фотографувати?
— Незважаючи на всі труднощі цілодобового бігу, фізичну втому, ніхто з нас ні на секунду не пошкодував, що відважився віддати себе на такі випробування. Навпаки — було таке душевне піднесення! Додавали сил, енергії теплі зустрічі з людьми. А щодо мене, то думка про те, що завтра я вже буду в зовсім іншому місці й мене будуть оточувати інші люди й інші краєвиди, підштовхувала ловити мить на ходу. В усіх проміжках, вільних від бігу, я займався улюбленою справою: знімав усе, що було цікаве оку і душі.

— Що найцікавіше було для ока художника в Австралії?
— Потрапили ми в цю країну на початку жовтня. Там була весна: милувалися розмаїттям кольорів екзотичних квітів, буянням зелені. Сідней вразив своєю красою і незвичністю... Його не переплутаєш з жодним містом світу. Не можна було відірвати погляду від будинку знаменитої опери Хауз: незвичайна архітектурна споруда у формі морської черепашки на фоні висотних будинків Сіті на березі тихоокеанської затоки.
У місті багато могутніх екзотичних дерев, що додають міським пейзажам своєрідності й оригінальності. Скажімо, дерево-пляшка. Надзвичайно цікавий Сідней уночі: у ньому багато світла, висотні будинки відображаються в океанській воді. У творчому пориві, азарті я ставав ближчим до розуміння природи. Начебто вступав з нею у творчу спілку, й вона розкривалася, давала змогу зафіксувати побачене.
Окрім пейзажів, я знімав сюжети з аборигенами. А це було непросто. Аборигени в основному живуть у глибині країни і в містах у своїх шатах з’являються не так часто. Кожна поява їх на міських вулицях викликає неабиякий інтерес гостей Австралії. Аборигени зазвичай з’являлися зі своїми оригінальними музичними інструментами і з колоритним макіяжем.
Спочатку я дуже обережно (тільки з довгофокусною оптикою) фотографував їх, оскільки не міг передбачити, якою буде реакція цих людей. Згодом помітив, що агресії вони не проявляли. Тому я вже впевнено підходив до місцевих жителів, які своїм зовнішнім виглядом і поведінкою на вулицях міста заробляють на життя, і давав їм доларову монетку. А взамін одержував вдячну усмішку і право на фотозйомку.

— А в інших містах Австралії довелося побувати?
— Кілька днів ми провели в Мельбурні та Ньюкаслі. У Мельбурні, який розташований за 800 кілометрів від Сіднея, було трішки прохолодніше. І вода в океані мала зовсім інакше забарвлення. У цьому місті я сфотографував Старий причал, нічні вулиці з пальмами.
Неподалік від Ньюкасла, паралельно з океанським узбережжям, по якому ми бігли, розкинулися дюни. Пісок був настільки гарячим, що босому йти було неможливо. Камені на березі океану надавали особливого вигляду навколишній природі. Там суцільні національні парки, що охороняються державою. У них бачили кенгуру і страусів (ці тварини майже ручні: до них навіть можна доторкнутися), різних екзотичних птахів та рослин. Знімав усе з величезним задоволенням.
Неперевершене диво для нас, європейців, — австралійські Блакитні гори (таку назву вони дістали через евкаліптові ліси). У спекотну погоду випари евкаліптової олії додають гірським пейзажам блакиті.

— А враження від марафонів, маршрути яких пролягали через Росію, Україну, Білорусь, інші країни пострадянського простору, чим цікаві для тебе?
— Кожен марафон — це випробування, подолання величезних відстаней і власних слабостей. Окрім усього іншого, в тому гарті здобуваю надійних друзів. «Асоціація — міжнародний надмарафон», — це випробувана згуртована команда людей, сильних духом. І мені приємно виступати серед них.
У кожного забігу, якщо можна так висловитися, своя душа. Незабутній для нас усіх був весняний пробіг з Москви до Тбілісі. Там також не обійшлося без екстріму. Останній забіг, у якому я брав участь, — надмарафон, присвячений 60-річчю перемоги над фашистською Німеччиною. Незабутні враження залишились від щирих сердечних зустрічей з людьми. Я відзняв фільм і думаю, що він знайде своє гідне місце серед стрічок на цю тему.

— Знаю, що у рідних Карпатах на вершині Говерла ти зустрічав Новий рік.
— Це було у 2003 році. Я підкорював Говерлу разом з рівнянами Аскаром Гіжировим, Володимиром Сторожуком, Олександром Новаком та Олександром Малим. Уже по дорозі на вершину зустрілися з групою львів’ян, які повідомили нам, що вона вкрита льодом.
У кожного з нас були «кішки», лижні палиці та льодоруби. На вершину піднялися вже в сутінках. Ми поставили намети і розійшлися, щоб трохи перепочити. А зустрілися за півгодини до зустрічі Нового року. Саме в той час здійнявся вітер: з одного намету зірвало тент, крізь вентиляційний отвір намело снігу, він засипав наші спальники та всі речі.
Намети не були розраховані на таке випробування: були між собою зв’язані. І якби Гіжиров не перерізав мотузки, то його вже відірваний вітром намет міг би потягнути вниз нас усіх. Заховалися в спальники з головою і спілкувалися за допомогою мобільних телефонів, бо за ревом і стогоном вітру годі було почути одне одного. Я кричав у телефон «Аскар!» і чув у відповідь «Живий!». Ми мусили пережити ніч. Адже на безпечний спуск з вершини при таких погодних умовах годі було сподіватися. Обійшлося тим, що ми приморозили трохи руки і ноги.
Зате світанок був пречудовий. Ми вийшли зі своїх наметів і були буквально заворожені навколишньою красою. З першими сонячними променями вершина заграла золотим сяйвом. Уяви собі: перший світанок року на Говерлі! Щоправда, відеокамера замерзла, виручив лише механічний «Nikon». Відшкрібши з об’єктива товстезний шар льоду, я зробив знімки. Згодом, уже спускаючись з вершини, ми зустріли другий та третій схід сонця, стало тепліше, відтанула камера, тож удалося зробити ще й коротенький фільм, який так і назвали «Не віднесені вітром».

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  «Ноєв ковчег»
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: