CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 20
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 20
???????
???? ??????
Яке райське життя, коли маєш таку дружбу!
ДВА ЖИТТЯ АНЖЕЛІКИ
Два життя Анжеліки Рудницької
CITY PEOPLE
Художник Никифор
CITY SOCIETY
Як зразок, як мрія
Японці на Прикарпатті
Люди-катастрофи
CITY HISTORY
У Луцьку було більше аптек, ніж у Москві
Скелі Урича
CITY FAMILY
Таїсія Литвиненко:«Кожна жінка сама робить собі чоловіка»
CITY FAMILY
У Вас стрес?!
Лікар номер «1»
CITY FAMILY
«Ноєв ковчег»
Пробіг... увесь світ
CITY MIX
Руслана цілувала й обіймала
«Зимові візерунки» з вихилясами
Королів «побила»... королева
«Цибульне» дітище «гвинтів»
CITY ART
Дарія Зав’ялова:Костюм - «це код образу»
Чорна перлина
CITY ART
Рука, якою водить Господь
CITY LIBRARY
Олександр Вільчинський:«Моя «Віагра» з Варшави»
???? ??? CITY
???????:
N3(20) Березень 2006     ???? ??????: CITY HOLIDAY
??? ? ???????
CITY FAMILY
У Вас стрес?!

—Василю Георгійовичу, переважна більшість наших співгромадян досі не розрізняє термінів «психолог», «психотерапевт» і «психіатр». Чи можна сподіватися, що в майбутньому ми звертатимемося по допомогу до психотерапевта, як і до будь-якого іншого лікаря?
— Це залежатиме від рівня розвитку суспільства. Скажімо, в якомусь африканському племені людина позбавлена можливості отримати допомогу психотерапевта: там його замінює шаман, чаклун тощо. У цивілізованому суспільстві звернення до психотерапевта — показник матеріального достатку людини, сім’ї.

— У нас поки що прийнято «поплакатися в жилетку» другові чи подрузі...
— І це дуже погано. Коли ви «плачетеся в жилетку» фахівцеві, він намагається відповідно відкоригувати ваші емоції. Гіппократ сказав: якщо після візиту до лікаря хворому не стає краще, то це поганий лікар. Якщо ж скаржитися кому-небудь, то від цього може бути ще гірше: зростає загроза отримати некваліфіковану пораду.

— Чимало з нас вважають, що найкращий психолог — це традиційні «сто грамів». Що ви думаєте з цього приводу?
— Є такий метод лікування — наркопсихотерапія. Людині вводять наркотичну речовину, під впливом якої вона релаксує, тобто розслабляється. У цей час з нею проводять психотерапевтичні маніпуляції. До речі, великий Павлов теж застосовував метод наркопсихотерапії.

— Це якщо лікування комплексне. Якщо ж людина просто напивається, тим самим лише «відсовує» на деякий час вирішення своїх проблем, адже вони не можуть зникнути. Чи не так?
 — Іноді не просто «відсовує», а ще й посилює. Вживанням алкоголю проблеми не вирішують. Я не є абсолютним прихильником тверезості. Але вживати алкоголь треба дуже обережно і грамотно. Це ціла наука. Просто сказати людині: «Випий, тобі стане легше» — все одно, що порадити їй прийняти анальгін від головного болю, тоді як потрібно встановити його причину і допомогти пацієнту кваліфіковано.

— Чому в нас не прийнято відвідувати психотерапевта, як, скажімо, стоматолога чи кардіолога? Можливо, проблема в тому, що це не всім по кишені?
— Проведення психотерапевтичних заходів вимагає від того, хто цим займається, певного рівня підготовки. І справді, в усьому світі послуги психотерапевта досить дорогі, до того ж у нас дуже мало таких фахівців. Але йдеться ще й про певне ставлення до психотерапії. Скажімо, як пропагують тверезий спосіб життя, так само потрібно пропагувати й необхідність звернень по допомогу у випадках конфліктних ситуацій. У процесі спілкування з психотерапевтом проблема, з якою пацієнт прийшов, повинна втратити свою актуальність.
 
— Чи правда, що майже всі соматичні захворювання є наслідком порушення регуляції функції нервової системи?
— Психогенне походження мають виразка шлунку, інфаркт, інсульт, що виникають на фоні постійно діючих стресів. Усе це наслідки того, що ми розумніші за тварин. У них таких захворювань немає.

— Василю Георгійовичу, чому в нашому житті зростає кількість стресових ситуацій?
— У китайців є прокляття: «Щоб ви жили в епоху перемін». Так от, нам «пощастило» жити саме в таку епоху. Люди з нестійкою психікою, які не встигають адаптуватися до соціальних умов, що змінюються, не знаходячи виходу, шукають порятунку — хто у пиятиці, хто в наркотиках, а хто й у суїциді. Невпевненість у завтрашньому дні — це найсильніший стресовий фактор. І чим довше він діє, тим гірше. Знаю чимало людей інтелігентних, з вищою освітою, які «не вписались у поворот» і тепер опустилися ледь не до бомжування.

— Чи є чіткі визначення нормальної і ненормальної психічної поведінки?
— У Всесвітній організації охорони здоров’я є форма, яка визначає, хто така нормальна здорова людина. Якщо людина адаптована до суспільства, тобто працює, має сім’ю, можна вважати, що вона умовно здорова. У неї немає ніяких відхилень, які привели б її до конфлікту із суспільством. Ще вважається, що людина психічно здорова, якщо вона адекватно реагує на певні ситуації.

— А який критерій цієї адекватності?
— Якщо людина може вийти з критичної ситуації, зберігши свій соціальний статус, тобто не зруйнувавши сім’ї, не здійснивши суїциду, не втративши роботи, не кинувшись у пияцтво чи наркоманію тощо. Інакше починається або невроз, або психоз.

— А якщо людина цілком комфортно почувається без роботи?
— Така людина ущербна. Це аномалія.

— А якщо жінка присвятила себе сім’ї, вихованню дітей?
— Це вже інша справа. Вона виконує свій, так би мовити, біологічний обов’язок. Домогосподарка — це теж соціальний статус. Якщо жінка погодилася з цим статусом, вона цілком може бути самодостатньою людиною.

— Чи були якісь епізоди у вашій практиці, що вас особливо вразили, запам’яталися надовго?
— Були. І чимало. Ось, скажімо, випадок, коли мати з явно вираженою психічною патологією закрилася з трирічною дитиною, забила двері цвяхами. Це, до речі, яскравий приклад байдужого ставлення суспільства до таких людей. Вона народжувала дітей від кого попало, тому що була неадекватною, а потім їх забирали в дитячі будинки. Ми тоді виламували двері, і ця жінка ледь не зарубала мене сокирою.

— Чи були у вас пацієнти з роздвоєнням особистості?
— Так, це звичайний симптом, який часто виникає при шизофренії — одному з основних «китів» психіатрії як науки. Одні з них «чують» якісь голоси, другі ототожнюють себе з іншими людьми — там маса відхилень.
 
— Як це проявляється?
— Скажімо, людина говорить, що в неї вселився інопланетянин, тож відтепер вона є представником іншого розуму. Вона може вважати себе проповідником певних ідей для порятунку людства.
 
— Це щось на кшталт новоявлених пророків?
— Саме так. Фанатизм — це теж відхилення від психіки. Згадайте сумнозвісне «Біле братство». Це або відверті авантюристи, або справді хворі люди, які вірять у свою місію обраності.

— Чи чули ви версію про те, що Ісус Христос насправді не воскрес, а побувавши в тих краях, настільки оволодів медитацією, що зумів на деякий час «відключитися» і таким чином перетерпіти всі муки, а потім просто вийшов з цього стану?
— Ісус Христос подорожував до Індії. А давні греки називали індійських мудреців гімнософістами. Цей термін йде ще від Піфагора, який буцімто теж там був. Гімнософісти — це предтеча нинішніх йогів. І цілком вірогідно, що Христос стикався з їх ученням. Тож версія, про яку ви сказали, має під собою наукову основу. Тут немає нічого, що суперечило б науці.

-Просто люди на той час були настільки неосвічені, що не могли це явище пояснити?
— Вони й нині не можуть пояснити його до пуття. Наведу приклад. Я дивлюся передачі про тварин. В одній з них показували жаб, які живуть у тундрі, за Полярним колом. Взагалі у жаб при замерзанні утворюються кристалики льоду, які пошкоджують їхні судини. А ці жаби виробили рідину, в якій утворюються дуже дрібні кристалики, що не пошкоджують тканину судин. У них завмирає серце, і вони на кілька місяців ніби справді помирають.
 
— Можливо, це анабіоз?
— Ні, при анабіозі всі життєві функції просто сповільнюються, а тут якраз присутні всі ознаки смерті. А потім, коли відбувається потепління, жаба «оживає», оскільки в неї не пошкоджені клітини і судини. Звичайно, передусім «включається» серце, адже там зберігається якийсь автономний механізм.

— Це як у голлівудських фільмах про заморожених?
— Взагалі я дуже критично ставлюся до американських фільмів. У них можуть по-своєму тлумачити якесь наукове відкриття. Але, в принципі, сповільнити протікання обмінних процесів в організмі, зменшити ритм серцевих коливань, знизити температуру тіла людина може. Біологія це пояснює.
 
— Очевидно, в процесі еволюції людство зрозуміє причину воскресіння Ісуса Христа?
— Вся біда в тому, що наш розвиток іде за механічним планом: технології, машини... А в духовному плані наш розвиток досить сильно відстає навіть від давньоєгипетських жерців, від індійських практик. Вони більше займалися психічним станом людини.
Мозок — центр усього тіла. І вони ставилися до мозку набагато грамотніше, ніж ми сьогодні. Древні знали про людину набагато більше за нас, тільки вони свої знання кодували. Є так званий термін «ізотеричне вчення», тобто таємне вчення. Мені здається, якби люди займалися розшифровуванням таких знань, а не пошуком нових (навіщо винаходити велосипед?), ми б досягли більшого прогресу. Це мене дуже цікавить. Великі психіатри Юнг, Фрейд, Гроф саме цим і займалися: розкопували глибини нашої психіки.

— Віруючі люди однозначно вважатимуть думку про медитацію Ісуса Христа блюзнірською. Може, саме це й заважає нам глибше пізнавати можливості людського організму?
— Все залежить від того, які це люди. Одна з найдавніших конфесій все-таки католицька. Ця церква як інституція ставиться до науки досить прагматично. У неї є академія наук, де працюють видатні вчені. Наприклад, для того, щоб дати сертифікат на диво, вони створюють комісію вчених. Вони детально вивчають явище і коли доходять висновку, що його неможливо пояснити сучасними науковими методами, видають сертифікат на це явище як на диво. У них навіть є статистика. Таке диво може відбуватися раз на 100-200 років, а не так, як у нас, коли ми «заряджаємо» воду біля екранів телевізорів. Папа Римський віддав шматочок плащаниці на аналіз. Ось це приклади грамотного підходу до див і до релігії взагалі.
 
— Василю Георгійовичу, вважається, що людський мозок задіяний лише на три відсотки. Чи є потенційна можливість збільшити його ресурс ще хоча б на кілька відсотків?
— Теоретично так. Але поки що це безконтрольний процес, ми не можемо ним керувати, а лише тикаємося в мозок, як сліпі кошенята.
 
— Наскільки відповідає дійсності твердження, що геніальність межує з безумством?
— Взагалі, коли людина творить, вона, за нашими загальноприйнятими поняттями, ненормальна. Адже людина не займається тим, що пов’язане з безпосереднім підтриманням її життя, а починає складати вірші чи писати картини.

— Але ж дуже часто поезія чи живопис — це теж джерела існування для людини...
— Ні, людина повинна писати за велінням серця. Таких прикладів безліч. Скажімо, Бетховен чи Ван Гог за життя були дуже бідними людьми. Моцарт писав музику тому, що йому це подобалося. А попутно отримував за це гроші. Але це не був його заробіток. Є заробітчани, для яких це ремесло, а є люди, які роблять це за велінням серця.
У мене була одна хвора на шизофренію, яка писала досить непогані вірші. Був хлопець, який малював дуже цікаві картини. Нині у психіатричних клініках великих міст є відділення, де хворим людям дають можливість виразити себе. І вони іноді створюють унікальні речі.
 
— У західних країнах прийнято проводити тестування на IQ — рівень інтелекту. Відповідно до цього показника люди можуть чи не можуть займати певні посади...
— Ми від цього надзвичайно далекі, як далекі ми і від суспільства, в якому психіатр вважається нормальним атрибутом соціуму.

— А може, тестування на рівень інтелекту в нас не проводиться через те, що відразу стане зрозуміло, «who is who»?
— Це все одно, що створювати складний ключ для комірного замка. Ну, прийде людина з високим рівнем інтелекту в контору, де не дотримуються жодних норм, де панує такий собі напіванархічний капіталізм. Працювати в такій установі — все одно, що забивати цвяхи мікроскопом. У нас потреба в таких психологічних тестах і їх значимість з’являться лише тоді, коли суспільство дозріє до того стану, в якому достаток сім’ї визначається наявністю свого психіатра.

— То, може, формуючи певну команду, треба починати з тестування її керівника?
— Думаю, що наше суспільство від цього тільки б виграло.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Лікар номер «1»
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: