CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 19
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 19
???????
???? ??????
Леді Под
В гостях у CITY LiFE Лілія Покопаєва
CITY SOCIETY
Потрібні буква, цифра і нота
CITY SOCIETY
Силуети Львова руйнує не лише час...
Артур + Ванда = увічнена любов
Лучеськ Великий
CITY HISTORY
Палац колієвий
У Львові вежовий годинник працює з 1851 року
CITY FAMILY
Той, що танцює на цифрах
CITY FAMILY
Безпліддя лікує... любов до себе
CITY FAMILY
Весілля від Раїси Цапун
CITY FAMILY
Любіть собаку хоча б наполовину так, як вона любить вас!
CITY FAMILY
Балаклава
CITY ART
Світ на перехресті
На острові Олега Дергачова
CITY LIBRARY
«Бульйонна кістка» літературної юшки
Я, «Побєда» і Берлін
???? ??? CITY
???????:
N2(19) Лютий 2006     ???? ??????: ЛЕДІ ПОД
??? ? ???????
CITY HISTORY
У Львові вежовий годинник працює з 1851 року

Скільки годинникових пристроїв створило протягом свого існування людство — цього вже ніхто не полічить. Скільки сьогодні їх стукає в межах земної кулі на стінах, столах, руках — не знає ніхто... Та й навіщо рахувати всі, кому потрібна така статистика? Найдавніші та найцікавіші все одно у всіх перед очима — на міських вежах.
У Львові таких декілька. Найбільш архаїчний за формою — сонячний — примостився не на вежі, а на фасаді відомого «будинку пір року» по вулиці Вірменській у Старому місті. Споглядання цієї пишно декорованої кам’яниці, що постала на початках ХІХ століття, — обов’язкова умова програми всіх туристів, які потрапляють до Львова. Та й жителі міста, пробігаючи повз нього у справах, часто піднімають очі, аби чи то зайвий раз звіритися із зодіакальним календарем, чи то цитату з Вергілія собі нагадати (жарт), чи то помилуватися виразними рельєфами роботи Гавриїла Красуцького...
У центрі цього щедрого архітектурно-часового коктейлю, як і належиться, Хронос — бог часу, що напівлежачи спирається на земну кулю. Вона, власне, і є сонячним годинником: проведена через центр вертикальна смуга визначає лінію полудневого сонцестояння, а стрижень у центрі відкидає тінь відповідно до шляху сонця небосхилом від Сходу до Заходу. Шкода лишень, що сонячний годинник у Львові з його постійно хмарною дощовою погодою — не для потреб.

Саме тому практичні мешканці міста ще за архаїчних часів вирішили не жебрати у природи погоди, а взяти відлік часу у свої руки, для чого замовили механічний годинник. Перша письмова згадка про міський годинник Львова датована 1404 роком. Першими годинникарями були тут сукнороб І. Гутьєр, гармаш П. Шефеляр і зброяр Л. Гелєнбазен.
Того ж 1404 року, що й у Львові, чернець Лазар Сербін установив перший годинник на вежі московського Кремля. Від моменту винаходу першого механічного годинника, який нібито в Х столітті виготовив для міста Магдебурга монах Герберт, згодом Папа Сильвестр ІІ (за свідченнями інших істориків, його винайшов монах Паціфікус з Верони у ІХ столітті), й аж до кінця ХVI століття годинниками в усій Європі (і у Львові зокрема) опікувалися виключно монахи. Вони мали пильнувати, щоби до годинникового механізму не потрапила нечиста сила! З кінця ХVІ століття у Львові працюють годинникарські династії Соколовських, Грабинських, пізніше — Бартошевичів, Камінських та інших. Тривалий час львівські годинникарі входили до складу слюсарсько-ковальського цеху, і лише 1766 року утворюється окремий годинникарський цех.

Протягом століть головний годинник міста декілька разів зазнавав кардинальних трансформацій та замін відповідно до технічного поступу і реконструкцій самої ратуші. 1491 року збудована вежа львівської ратуші була оснащена годинником і дзвоном в 11 (!) центнерів ваги, який виготовив ливарник Валентин Фельтен. Керувався дзвін вручну, тож щогодини черговий мав хапатися за мотузку, аби львів’яни не загубилися в часі. На щастя, за п’ять років чернець Григорій сконструював автоматичний годинниковий механізм. У львівських архівних записах зберігся цікавий факт про те, що 1536 року ливарник С. Сорока за вироком суду отримав покарання — накручувати міський годинник. 1557 року каменяр Павло виготовив для годинника на ратуші чотири циферблати й оздобив їх різьбою з янгольськими голівками, а художник Августин представив на посрібленому циферблаті рух сонця і місяця. Тоді ж годинник оснастили додатковим дзвоном для відбивання чвертей.
Поет Себастіян Кленович у поемі «Роксолані» (1584 рік) присвятив кілька рядків його дзвінкоголосим руладам. 1574 року новий годинник для ратуші виготовив запрошений з міста Штільгау відомий майстер Мельхіор Тіль. Йому так сподобалися Львів і львів’янки, що він залишився тут назавжди, одружився, отримав громадянство. 1619 року бургомістр Львова Мартин Кампіян перебудував готичну ратушу відповідно до ренесансної моди. Тоді ж на вежу потрапили два середньовічні дзвони, які разом із черговим новим годинником (придбаним з розформованого костелу отців-єзуїтів) загинули 1826 року — тоді завалилася стара ратуша. 1836 року на новій вежі нової ратуші був установлений новий годинник, виготовлений у Віденській Політехніці під керівництвом професора Штемпфера. На жаль, йому судився дуже короткий вік — він загинув під час обстрілу ратуші революційного 1848 року.

Новий годинник, теж віденського виробництва (виготовлений відомою австрійською фірмою «Wilgelm Stiehl»), був установлений 1851 року. Він працює дотепер — це один з останніх механічних вежових годинників у Європі! Докладну історію годинника всім цікавим і нелінивим поглянути на місто з висоти пташиних крил (усього за дві гривні вам гарантований найромантичніший ракурс на дахи Старого міста!) щодня розповідає Лілія Баранська, працівник екскурсійного бюро «Ратуша». Від неї ж можна почути і легенду про доброго духа годинника — ченця Георгія. Кілька років поспіль цей чернець пунктуально опікувався дзвонами, тобто без жодної допомоги щоп’ятнадцять хвилин із доби в добу відбивав чверті й години. Коли ж була полагоджена автоматика і чернець міг нарешті повернутися до звичних монастирських обов’язків, його серце не витримало, і він упав мертвим біля годинника, якому так віддано служив. Відтоді, за легендою, щопівночі дух ченця з’являється біля годинника, щоби наглянути, чи все гаразд. І саме отакому його невтомному піклуванню і завдячує своїм довгим та практично безхмарним життям останній годинник ратуші.

Механізм годинника знаходиться на висоті 75 метрів, від четвертого поверху ратуші до кабіни, де він міститься, — 255 сходинок (!), а загалом до оглядового майданчика на вершечку ратуші, під самими дзвонами, — 364 сходинки. Важить годинник 2,5 тонни, діаметр циферблату — 2,7 метра, довжина великої стрілки близько 2,15 метра (вага 15 кілограмів), а малої — 1,7 метра. Годинником уже кілька десятиліть поспіль опікується годинникарська династія Басів: спершу майстер Богдан, тепер — майстер Тарас. Менший дзвін годинника «народився» в майстерні Яна Бельмана у Львові 1835 року. Саме за його голосом львів’яни мали рівно о 23-й годині гасити світло. Більший годинниковий дзвін відлив 1849 року віденський майстер Гільцер. Саме йому приписують магічні можливості виконувати бажання, тому всі, хто про це знає, неодмінно видряпуються ще пару метрів приставною драбиною, аби доторкнутися до його чарівного металу. Щоби виповнилося!

Другий найстаріший годинник у Львові — на Галицькій брамі — перестав існувати разом із нею наприкінці ХVІІ століття. З інших стародавніх міських львівських годинників до сьогодні вціліли ще декілька. Годинник на дзвіниці колишньої церкви Св. Духа (тепер філія Львівської галереї мистецтв — музей «Русалки Дністрової») потрапив сюди у 1786 році зі Скиту Манявського. За легендою, він був виготовлений на гроші видатного українського гетьмана Івана Виговського. Годинники на костелах Св. Анни і Св. Марії Магдалини (механізм зберігається сьогодні у Львівській галереї мистецтв) були встановлені вже у ХІХ столітті.
Дуже шкода, що історичний конкурент годинника на ратуші — годинник на вежі колишнього монастиря отців-бернардинів, тепер церква Св. Андрія (сучасної роботи — виготовлений 1982 року на львівському заводі «Кінескоп» майстром В. Котиком), — останнім часом не працює. Адже колись його попередник (установлений 1753 року) уславився тим, що врятував місто від ворожого нападу. Як це було, переповідає ще одна популярна львівська легенда. За дзвоном міських годинників рівно о дев’ятій вечора зачинялися міські брами. За п’ять хвилин до дев’ятої вартовий-монах побачив наближення ворожого загону і, щоб попередити про небезпеку, задзвонив. Браму швидко зачинили, і нападники до міста не втрапили. За оцю пильність Бернардинському монастирю був дарований особливий привілей — годинник на його вежі на п`ять хвилин випереджав інші міські годинники і, відповідно, голоси його дзвонів лунали в місті найпершими. Ця традиція зберігалась навіть у ХХ столітті.

Часи змінюються, але годинники залишаються. І сьогодні бій годинника на вежі ратуші — такий же обов`язковий атрибут львівської ретроаури, як львівська архітектура чи львівські кав`ярні, інтер`єри яких, до речі, дуже часто прикрашені антикварними годинниками — класичним символом шарму історії. Їх циферблати можуть слугувати путівниками по історії міста і загалом Галичини: Париж і Відень, Краків і знову Париж, орли, зірки і свастика... Кого тільки не було на цих землях, хто тільки не залишив своїх емблем поряд із годинниковими стрілками. Незабаром (за місяць-два) на шанувальників годинникарського мистецтва очікує коштовний подарунок — нарешті відкриється нова експозиція старовинних годинників зі збірки Львівського музею етнографії і художнього промислу. Ясна річ, усю колекцію (майже 350 експонатів від XVI по ХХ століття, в тому числі 20 сонячних годинників) помістити в кілька музейних залів неможливо, але найцікавіші ми побачимо. В тому числі унікальний портативний сонячний годинник, виготовлений 1584 року в Страсбурзі, сонячний годинник ХVІІ століття роботи видатного аугзбурзького майстра Йоганна Віллєбранда, оригінальний годинник доби Відродження «Тріумф жінки» та ще багато інших, не менш цінних та унікальних. Шкода тільки, що історія кожного такого окремого екземпляра — коштовного футляра для всіх оцих хитромудрих гвинтиків, коліщаток, стрілочок, пружинок — персональна історія всіх цих свідків часів і доль, що проминули, назавжди залишиться за лаштунками.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Палац колієвий
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: