CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 18
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 18
???????
???? ??????
«Приморожений» вогник
Новий 2006 рік
Золотий грамофон - це пристрасні почуття
Кому дістався «Золотий грамофон»?
Станція Березай! Кому треба — співай!
CITY PEOPLE
Мадам, Мсьє, на бал...
В гостях у CITY LiFE Олександр Пономарьов
CITY PEOPLE
Кутюр’є ялинкових прикрас
Які іграшки модні?
CITY SOCIETY
Першу княжну України обрали у Луцьку
«Княжна України — 2005» у Луцьку
CITY SOCIETY
Різдво у Карпатах
«Споконвіку було Слово, і слово було у Бога, і Слово було Богом... І Слово сталося тілом і перебувало між нами, сповнене благодаті та правди, і ми бачили славу Його…»
Михайло Дейнега: «У Ватикані мій ангел увійшов до десяти кращих»
І «Різдво Христове», і «Різдво Марії»...
«Наша духовна спадщина»
Повернення «Львівської Богоматері»
CITY HISTORY
Забаглось вина? Біжіть в... аптеку
Таємниця консервації часу
«У літо 6668 князь Мстислав розписав святу церкву у Володимирі»
Подібної церкви не було на всій північній землі
CITY FAMILY
Квадратура фішки
Чхати на грип небезпечно
CITY FAMILY
Йорданія: любов і голуби
CITY ART
Наталка Карпа: співачка, телеведуча й невиправна оптимістка
CITY ART
Юрко Кох: «Хуліганство у мистецтві — не гріх»
CITY ART
Світлана Поваляєва: «Не залишу свій слід на мембранах всесвіту»
Я, «Побєда» і Берлін
???? ??? CITY
???????:
N1(18) Січень 2006     ???? ??????: CITY HOLIDAY
??? ? ???????
CITY HISTORY
Забаглось вина? Біжіть в... аптеку

Таємниця консервації часу

Заснований у 1256 році галицьким князем, а згодом королем Данилом Романовичем, Львів пережив багату на події історію. Місто зі строкато змішаним населенням підтримувало багатоманітні економічні, культурні та політичні взаємини з усією Європою. Львів став центром притягання для митців та науковців. Медицина й фармація досягнули тут високого рівня. А аптека-музей у Львові стала частиною української історії.

Аптека у нашій уяві зазвичай пов’язана зі стерильністю, мінімалістською естетикою і тихою діловитістю. Вона оживає під час пошестей, приміром, грипу, а в міжсезонні — особливо спозаранку — в ній панує тиша, як у бібліотеці.
Аптеки Львова зовні більше скидаються на букіністичні крамнички: старовинні інтер’єри й омеблювання, високі засклені шифоньєри, шухляди карток, почасти антресолі або металічні балкони по периметру. Дивуюсь, як радянська влада, що полюбляла все уніфіковувати, це не чіпала! Мабуть, вельми гарно було, і хтось із цабе замовив добре словечко.
Далеким від ідеології медикам і провізорам дозволялося бути просвітницькими консерваторами — й інтер’єри більшості львівських аптек, розташованих у головній частині міста, уціліли. Вони розкидані і вкраплені в канву його кварталів, щось на кшталт кают сумнозвісного «Титаніка», що пішов на дно океану. У них притримався ностальгійний аромат цивілізації, котрий не знайомий із світовими війнами — начебто фармацевтам та провізорам була відома і передавалася від покоління до покоління таємниця консервації часу, що давно канув в Лету.
Більшість інтер’єрів львівських аптек датуються кінцем XIX — початком XX століття. До анексії Західної України більшовиками у 1939 році замість порядкових номерів у них були власні імена — як у кораблів, ресторацій, кондитерських: «Під чорним орлом» (1775), «Під золотою зіркою» (1828), «Під золотим оленем» (середина XIX сторіччя), «Під Фемідою» (1901), «Під угорською короною» (1902), «Під Святим Духом» (1913), «Під Святим Іоанном» (1915) і так далі — до вересня 1939 року.
Тебе посилали в аптеку на розі купити якихось пілюль, порошків і гірчичників або замовити мікстуру. Аптека могла бути вже новою, подібною на десятки аналогічних — з великими вітражами і типовим прилавком. Ти ставав, прилаштовувався в хвіст черги і, дійшовши до заскленого віконечка каси, раптом випадав із часу і геть-чисто забував — по що ж тебе сюди відряджали?
Ляскіт і хрускіт шестерінок, мелодійний дзвін, що супроводжували обслуговування кожного відвідувача, лунали з американського касового апарату «Огайо», котрий пам’ятав героїв вестернів і сяяв матовим тисненим сріблом, ніби інкрустована рукоятка дорогого револьвера з барабаном, що рухається, допомагала робити такі пропозиції, від котрих несила було відмовитися.
А що вже тоді казати про центральні аптеки з травленим склом — у яких, наче туманні примари, виступали безіменні персонажі античної міфології, з воїнством старенних аптечних флакончиків і фарфоровими банками з вплавленими написами прописною латиною збоку, з панелей із горіхового і червоного дерева, що відливають червленим золотом, потьмянілими латунними ступками, різьбою, ковкою і литвом, іншими скарбами!

Нафту переганяли, щоб отримати спирт

...Передгір’я Карпат споконвіків багате на нафту. Однак ця подія трапилась у часи, коли ще не винайшли двигун внутрішнього згоряння й реактивної авіації, коли не сповна можна було збагнути, який, власне, хосен може дати людині нафта.

Один підприємець із Борислава, намагаючись отримати хоч якусь користь із цієї чорної маслянистої рідини, допровадив діжку сирої нафти до Львова. Звантажив її в центрі міста, біля аптеки «Під золотою зіркою», домовившись із фармацевтами, що ті за щедру винагороду виметикують спосіб перегнати ропу в спирт — таким був його план химерного збагачення.
Йоган Зег та Ігнаци Лукасевич, найкращі фахівці у своїй справі, полишивши виготовлення ліків, у поті чола працювали понад місяць з неапетитною нафтою — замовник уже почав втрачати надію й терпець, однак спирту у них так і не вийшло. Натомість у процесі дистиляції, при нагріванні нафти від 150 до 315 градусів за Цельсієм, аптекарі навчилися виділяти з неї схожу, пардон, на сечу горючу рідину — це був гас (керосин). З паршивої вівці хоч вовни жменя: не зумівши перегнати ропу в оковиту, вони змайстрували освітлювальний прилад — скляний циліндр із двох відділень з ґнотом, введеним у верхню його частину. Так було створено дослідний зразок першої у світі гасової лампи, котра слугує й понині джерелом світла у деяких глухих гірських селах Карпат.
Тоді ж ішов 1853 рік, до винаходу Едісоном електричної лампочки залишалося ще чверть століття. Далі історія темна: за деякими відомостями, всі учасники підприємства пересварились одне з одним, замовник відвіз дослідний зразок лампи до Відня — тодішньої столиці Австро-Угорщини, де попервах із великим успіхом демонстрував її, але, будучи за своєю природою вискочнем, швидко згинув безвісти вкупі з лампою. Засмоктало столичне життя — мабуть, запив. У результаті Львів отримав предмет гордості — гасову лампу, а аптекарі — піонери прогресивних видів освітлення — рядок в енциклопедіях (у них поляки чомусь залишають собі лише одне прізвище — Лукасевича).

Тут Станіслав Людкевич грав у карти

Однією з візитівок древнього Львова (наступного року місто відзначатиме своє 750-ліття) є аптека-музей. Розташована на площі Ринок у наріжному будинку, яким починаються вулиці Друкарська та Ставропігійська. У цьому будинку ось уже понад два з половиною сторіччя діє найдавніша з існуючих у Львові аптек. Це була перша в Україні (тепер є ще в трьох містах) та Європі діюча аптека-музей. Поряд — унікальний музейний комплекс, у якому демонструються рідкісні експонати, зібрані науковцями, фармацевтами та колекціонерами-ентузіастами.

Експозиція представлена понад трьома тисячами експонатів. Сама аптека заснована у середині XIX століття. Тодішні аптеки суттєво відрізнялися від сучасних — це були своєрідні клуби, у яких можна було випити цілющого чаю чи вина, почитати газету і навіть побавитися в карти. До речі, знаменитий композитор Станіслав Людкевич страшенно любив тут грати в карти і постійно вигравав. Але його суперники знайшли спосіб його перехитрити: вони починали фальшиво співати, чого композитор не переносив і нервував, а тому програвав.
Аптека «Під чорним орлом» була заснована у 1735 році військовим фармацевтом магістром Наторпом. У ті часи кожна аптека мала свій символ, що вивішувався перед входом. Від назви цього символу й іменувалась аптека. Основною діяльністю був відпуск ліків. Оскільки фармацевтичної промисловості не існувало, то кожна аптека для своїх потреб готувала витяжки, настойки, еліксири, мазі та лікувальні вина, у тому числі й знамените «Залізне вино». Крім ліків, аптеки виготовляли косметичні засоби.
У 1773 році Наторп перепродав аптеку магістру Антону Пеца. Її керуючим був магістр Кароль Шерф. Уже в 1805 році аптека «Під чорним орлом» згадується як «циркулярна» і належить магістру А. Саломону. Така назва присвоювалася аптекам Австрійської монархії в тому випадку, коли її власник був обраний і призначений головою колегії аптекарів. Оскільки аптека «Під чорним орлом» протягом цілого століття була «циркулярною», то слід вважати, що вона була однією з найкращих у Львові. «Циркулярна» аптека забезпечувала ліками міських жителів, а також військовий гарнізон, розташований на теперішній вулиці Лисенка.
У 1874 році наступними власниками аптеки стали поляки Кароль Склепінський, а згодом його син Антоній. Склепінський відремонтував аптеку та оздобив Торговий зал. З 1923 по 1939 рік власником аптеки був українець Михайло Терлецький. Сьогодні директором аптеки є Любов Роздобудько.
У 1966 році на базі старовинної аптеки створено музей історії фармації. Ідея його створення виникла ще у XIX ст. У 1868 році було організоване Галицьке товариство аптекарів, якому вдалося зібрати невелику колекцію експонатів, та в умовах Австро-Угорської імперії створити музей було проблематично.
Після ремонтно-реставраційних робіт експозиція музею значно розширилась, і нараховує 16 експозиційних залів загальною площею 700 квадратних метрів. Огляд музейної експозиції розпочинається з Торгового залу. Його стеля прикрашена поліхромними розписами, виконаними на початку ХІХ століття віденським майстром Штаалем. Це овальні медальйони, що символізують чотири праелементи всесвіту та, за вченням Емпідокла, становлять основу всього існуючого. Це «Aqua» («Вода»), «Ignis» («Вогонь»), «Terra» («Земля»), «Air» («Повітря»). Найцікавішими експонатами Торгового залу є унікальні фармацевтичні ваги. Особливими є одні з них, що кріпляться на бронзових фігурах (висотою близько метра) Асклепія, давньогрецького бога медицини, та його доньки Гігеї, богині здоров’я. У Торговому залі ви можете й сьогодні придбати лікарські препарати та знамените «Залізне вино».
У другому залі колись була матеріальна кімната, де зберігалися запаси медикаментів. Тепер тут виставлено колекції посуду для зберігання ліків, частину аптечного обладнання різних епох, старі патентовані ліки тощо. Другий зал прикрашено портретами визначних діячів медицини: Юрія Дрогобича, Ескулапа, Парацельса, Гіппократа, Ніколяша та інших.
Наступне приміщення наповнене лікувальними травами (серед яких мрія наркоманів — мак і конопля) та препаратами рослинного походження. Також там можна побачити картини, на яких зображено інтер’єр стародавніх львівських аптек. В одному з приміщень знаходиться цінний експонат — теріак, іншими словами — універсальна протиотрута. Її придумав цар Мітрідат, який з дитинства знав, що його хочуть отруїти, тому він кожного дня вживав отруту і протиотруту. З часом він почав удосконалювати формулу теріаку і довів її склад до 54-х інгредієнтів. Щоб переконатися у лікувальних властивостях препарату, Мітрідат випробовував його на друзях, знайомих і родичах. Згодом його послідовники вдосконалили формулу і дійшли до ста складників.
Інтер’єр третього залу відтворює вигляд старовинної аптечної лабораторії. Розміщені тут експонати знайомлять з різними етапами переробки рослинної сировини і виготовлення з неї ліків.
У маленькій і тісній кімнатці знаходилась аптечна кухня (кокторій), де методом теплової обробки виготовлялися ліки. В одній з наступних кімнат на художньо оформлених стендах популярно викладається історія фармації від найдавніших часів до наших днів, розповідається про основні етапи розвитку її в Єгипті, Древній Греції та Римі, державах Близького Сходу та Західної Європи.
Далі проходимо дерев’яною галереєю у чотириповерховий флігель, збудований десь на зламі ХV-ХVІ століть. Перша реставрація будинку виконана у 1757 році. У флігелі розмістились алхімічна лабораторія, бібліотека, яка налічує понад три тисячі книг. Лабораторія викликає великий інтерес — вона відтворена за старовинними картинами і гравюрами. Й ось нас заводять у «святая святих» — кабінет алхіміка. Тут можна побачити морського їжака, черепаху, людський череп, сову — символ мудрості.
Вікна — автентичні. Зроблені з дуже маленьких, практично непрозорих скелець, позаяк великих у той час ще робити не вміли. На печі зображено магічні знаки, які розумів тільки алхімік, а також перелік алхімічних назв хімічних елементів. У дворику аптеки-музею стоїть статуя знахарки — це відьма, яка тримає за пазухою зілля, а в руці — змію.
У старих аптечних підвалах відновлено інтер’єри початку ХVІІІ століття. Тут можна побачити великі дерев’яні бочки та бутлі для зберігання лікувальних медичних вин. Внутрішній дворик аптеки — єдиний об’єкт у Львові, де вдалося реставраційними засобами відтворити вигляд жилого будинку заможного міщанина ХVІ-ХVІІ століття.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  «У літо 6668 князь Мстислав розписав святу церкву у Володимирі»
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: