CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 17
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 17
???????
CITY MIX
Танго — це танець життя
Славомір Мрожек. «Танго».
У театр прийшла сороканіжка
«Ляльки шоу-25»
Перший спектакль Єжи Новак зіграв у Богородчанах
Єжи Новак побував на Івано-Франківщині
CITY PEOPLE
Кузьма «Скрябін»:«Я стрижуся, коли в мене депресія...»
Кузьма в гостях у CITY LiFE
???? ??????
Василь Вірастюк: «Шварценегер поки не знає української мови»
Василь Вірастюк в гостях у CITY LiFE
CITY PEOPLE
Чотириста «похресників» родини Мороз
«Інтерсоно»
CITY SOCIETY
Вічна лучанка Олена Абаза
В гостях у CITY LiFE Олена Абаза
CITY SOCIETY
Ірена Карпа: «Продюсер мені гомілку покоцав, а я йому щелепу вибила»
В гостях у CITY LiFE Ірена Карпа
Екстремальний «Нівроку»
XII фестиваль молодіжного мистецтва «Нівроку» відбувся у Тернополі
CITY SOCIETY
Таємниці Личаківського кладовища
Розкриває CITY LiFE
CITY HISTORY
Древнє Рівне — язичницький мегаполіс?
Досліджує CITY LiFE
Трипільці жили біля сучасного Луцька
Досліджує CITY LiFE
CITY SHOPING
Кавовий бум на віденський кшталт-2
Все про каву!
CITY FAMILY
Злата Прага
Детально про Прагу...
CITY ART
Кременець — ворота раю
Фотовиставка присвячена славетному місту...
CITY ART
Шарм ретрографіки
«Руська, 12»
Гардероб її величності Історії
Франциск І мав 13 600 золотих ґудзиків
Музей — у подарунок!
...модерної скульптури Михайла Дзиндри...
???? ??? CITY
???????:
N10(17) Грудень 2005     ???? ??????: Богатирський виклик "Термінатору"
??? ? ???????
CITY ART
Музей — у подарунок!

Уперше львів’яни побачили скульптуру Михайла Дзиндри років десять тому, коли несподівано вздовж проспекту Шевченка в центрі міста, як гриби після дощу, вишикувалися чудернацькі фігури з розфарбованого бетону. Хоч як дивно, абстрактні форми на тлі класичної львівської архітектури ХІХ століття зовсім не різали око, навпаки — дуже органічно сполучили минуле й сучасне, традицію і формальний пошук. Атмосфера вулиці з нейтрально-учорашньої з їх появою стала сучасно-європейською. На жаль, частина молоді Львова виявилася не готовою до такої вільної появи модерного мистецтва просто неба: без сітки, написів «Не чіпати», суворих наглядачів... Шукачі нічних пригод поставилися до творів мистецтва як до безкоштовної розваги, тому Михайло Дзиндра був змушений повернути їх під захист свого паркану. А тоді власним коштом збудував на своїй земельній ділянці в приміському селі Брюховичі виставковий зал і разом зі скульптурою (808 творів!) подарував Україні! Юридичним власником нового музею стала Львівська галерея мистецтв. Хочеться нагадати, що 2002 року подібний щедрий дар Львову зробив ще один мешканець цього села Петро Лінинський: він передав місцевому музею етнографії і народних промислів унікальну колекцію стародавніх українських кахлів і кераміки, яку збирав протягом сорока років.

Михайло Дзиндра походить зі щедрого на скульпторів галицького села Демня — стародавнього осередку самодіяльних різьбярів-каменотесів. Тож початок його «скульптурної» кар’єри був цілком традиційним: разом зі старшим братом Євгеном, згодом теж відомим скульптором, він різьбив вівтарі на замовлення місцевих церков. Згодом перебрався до Львова, де почав відвідувати мистецько-промислову школу. Там, у майстернях відомих львівських митців Богдана Мухіна та Івана Севери, він познайомився з тенденціями тогочасної світової скульптури, відчув смак до власного авторського вислову в матеріалі. Але мистецькі пошуки свого стилю відсунула на кілька десятиліть Друга світова війна.

Наприкінці війни Михайло опинився в Німеччині, де заробляв традиційним різьбленням тих же таки іконостасів. Декоративні скриньки із сухою гуцульською різьбою його роботи охоче купували на сувеніри американські солдати, тож він з родиною не бідував. Трохи сил та часу залишалось і для мистецьких пошуків. Дзиндра вступив до Професійної спілки митців Німеччини, але остаточно світ модерної скульптури поглинув скульптора вже у Сполучених Штатах, куди він перебрався подалі від червоної загрози на початках «холодної війни». Хоча спершу з творчістю у США було дуже важко — потрібно було заробляти на родину, на будинок, добробут, освіту дітям, ліки для хворої дружини. Проте енергії і характеру Михайла Дзиндри вистачало на все, на мистецькі експерименти з формою в тому числі. Активізації власної творчості дуже сприяла ситуація: після Другої світової епіцентр світового мистецького життя з Європи поступово перемістився саме до США. 1970-ті роки — пік творчої активності Михайла Дзиндри: саме тоді створена більша частина його скульптур. На тодішній радянській території в ті часи скульптура як жанр була чи не в найбільшому занепаді. Радянські митці від скульптури тоді розподілялися на тих, хто задля кар’єри відмовлявся від модерних пошуків і починав утілювати в матеріалі заповіданий Леніним план монументальної пропаганди, і тих, хто не бажав його втілювати, тому тікав у сусідні «малі» жанри — кераміку, скло...

Реалізм, тобто скрупульозне механічне відтворення всіх деталей живої форми, на той час уже зовсім не цікавив Михайла Дзиндру. Він вважає, що немає жодної заслуги в тому, аби повторювати вже створені природою і Богом форми. Натомість цікаво вичленити з реалістичної форми, як Мікеланджело вичленяв з брили мармуру свої скульптури, її елементарні геометричні складові. Скульптора цікавить архітектоніка форми, він має вивести назовні схований під біологічною оболонкою архетип її суті — і тілесної, і духовної.

У США митець часто отримував пропозиції продати свої скульптури, але принципово цього не робив. Адже для нього це як віддавати власних дітей. Відійшов від свого правила тільки одного разу, коли після проголошення незалежності України вирішив повернутися на батьківщину. Тоді, аби мати гроші на перевезення решти робіт через океан, Дзиндра був змушений продати двадцять творів у приватні колекції. Шкодує про це дотепер.

Навчений по-американськи сподіватися тільки на свої сили, Михайло Дзиндра не став чекати, поки українська влада надумає, що робити з його масштабним у прямому й переносному сенсі творчим доробком, і почав діяти на власний розсуд. Купив ділянку в Брюховичах, повантажив свій «скульптурний життєпис» (термін автора) у контейнер, одного виявилося замало, тож скульптор тричі мав прикру нагоду пройти весь бюрократичний механізм нашої митної системи з усіма відповідними моральними та матеріальними збитками, поки його роботи перемістилися на рідну землю. До митних прикростей додалися земельні, коли Михайло Дзиндра почав оформляти папери на право власності на ділянку, де з дозволу місцевої влади він уже збудував музей. Але де було спинити місцевим короткозорим і ласим до американського гаманця бюрократам таку затяту людину, як Михайло Дзиндра! В результаті його цілеспрямованих зусиль і співпраці з директором Львівської галереї мистецтв Борисом Григоровичем Возницьким музей скульптури Михайла Дзиндри отримав статус державного у складі галереї. Ефект, як у рекламі, — три в одному: колекція має дах над головою, українське мистецтво заповнило ще одну білу пляму своєї модерної історії, а у Львові з’явився новий цікавий об’єкт культурного туризму.

84-річний скульптор не втратив смаку до життя. Він іронічний та незалежний, швидкий на слово і дію: «Я повернувся в Україну, тому що відчував свій борг перед нею, — я ж тут народжений з діда-прадіда. Я тішуся, що щастя мав і так багато зробив. Що мені все ще кортить. Хтось страждає на наркоманію. А в мене — скульптоманія. Як ото хтось зловживає алкоголем, а той за дівками бігає, і кожен має свою ваду. А я ціле життя роблю скульптури, і ніщо інше мене не цікавить».

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Шарм ретрографіки
  Гардероб її величності Історії
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: