CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 17
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 17
???????
CITY MIX
Танго — це танець життя
Славомір Мрожек. «Танго».
У театр прийшла сороканіжка
«Ляльки шоу-25»
Перший спектакль Єжи Новак зіграв у Богородчанах
Єжи Новак побував на Івано-Франківщині
CITY PEOPLE
Кузьма «Скрябін»:«Я стрижуся, коли в мене депресія...»
Кузьма в гостях у CITY LiFE
???? ??????
Василь Вірастюк: «Шварценегер поки не знає української мови»
Василь Вірастюк в гостях у CITY LiFE
CITY PEOPLE
Чотириста «похресників» родини Мороз
«Інтерсоно»
CITY SOCIETY
Вічна лучанка Олена Абаза
В гостях у CITY LiFE Олена Абаза
CITY SOCIETY
Ірена Карпа: «Продюсер мені гомілку покоцав, а я йому щелепу вибила»
В гостях у CITY LiFE Ірена Карпа
Екстремальний «Нівроку»
XII фестиваль молодіжного мистецтва «Нівроку» відбувся у Тернополі
CITY SOCIETY
Таємниці Личаківського кладовища
Розкриває CITY LiFE
CITY HISTORY
Древнє Рівне — язичницький мегаполіс?
Досліджує CITY LiFE
Трипільці жили біля сучасного Луцька
Досліджує CITY LiFE
CITY SHOPING
Кавовий бум на віденський кшталт-2
Все про каву!
CITY FAMILY
Злата Прага
Детально про Прагу...
CITY ART
Кременець — ворота раю
Фотовиставка присвячена славетному місту...
CITY ART
Шарм ретрографіки
«Руська, 12»
Гардероб її величності Історії
Франциск І мав 13 600 золотих ґудзиків
Музей — у подарунок!
...модерної скульптури Михайла Дзиндри...
???? ??? CITY
???????:
N10(17) Грудень 2005     ???? ??????: Богатирський виклик "Термінатору"
??? ? ???????
CITY ART
Гардероб її величності Історії

Франциск І мав 13 600 золотих ґудзиків

За тих часів жінки були ніжно-загадковими, спокусливо-безпомічними, а чоловіки — галантними та шляхетними. Принаймні такими усі вони без винятку виглядають у фільмах на ретротеми. Це все оті мережива та позументи, муари й гаптування, довгі пишні спідниці й затягнуті «в келишок» талії, аксельбанти і панталони перетворюють найбанальніших «homo sapiens» на романтичних героїв і героїнь. Не так уже й багато минуло з того моменту, ста років ще немає, а й сліду не залишив наш стрімкий індустріально-урбаністично-уніфікований час від випробуваних століттями силуетів. Одяг разом із часом став... мобільним. Футболка — р-раз, джинси — два, капці — три, стріпнути волоссям, і можна вирушати хоч на роботу, хоч на розвагу.

Але якщо у світі складнопідрядний текст історії костюма автоматично перемістився на сторінки мистецьких альбомів та до музейних вітрин, то українські музеї і за радянських, і за теперішніх часів чомусь продовжують демонструвати тільки її народну, тобто сільську складову. Предмети ж одягу та аксесуарів з міського та світського контексту днем з вогнем у виставкових залах не знайдеш. Ясна річ, мало таких експонатів уціліло протягом тотальних воєнних і революційних пертурбацій, але й ті, що є, жевріють десь у фондових скринях. Тож на кафедрі художнього моделювання костюма Київського національного університету технологій та дизайну десять років тому виникла ідея створити власну колекцію реконструкцій історичного одягу. Щоби студенти могли не тільки на картинці побачити, а й у руках потримати, навіть на себе приміряти. Тож історик моди Галина Кокоріна довгий час скрупульозно визбирувала всю інформацію щодо історії крою та шиття костюма різних країн та епох — де тільки вдасться: зі стародавніх журналів мод, альбомів, Інтернету, навіть на «блошиному ринку» щось знаходилося...

На основі цієї унікальної інформації спільними зусиллями досвідчених викладачів-фахівців з моделювання та конструювання одягу, розпису тканини, історії костюма та студентів виникла єдина в Україні колекція з трьохсот взірців одягу, головних уборів, взуття, аксесуарів, яку вже другий місяць можна побачити в приміщенні Музею українського народного декоративного мистецтва на території Києво-Печерської лаври. Тут, поміж історичним склом та керамікою, дуже артистично вписалися манекени, вбрані в історичний європейський одяг та костюми східних країн: Індії, Китаю, Японії, Середньої Азії. Окрім цього, тут ще є колекція ляльок у стародавньому одязі єврейських общин з благодійного фонду «Бейтейну» (проект Г. Кокоріної), паперові ляльки, виконані студентами під керівництвом професора Т. Ніколаєвої, та зібрання автентичних стародавніх ґудзиків з приватної колекції С. Володіної.

От хто знає, як виглядав ґудзик двісті років тому? А триста? А хто знає, що дослідженням ґудзиків займається наука філобутоністика? У перекладі з англійської «ґудзик» — «button», що означає пуп’янок квітки, яка не розпустилася. Саме таку форму — пуп’янків квітки чи маленьких плодів — мали середньовічні ґудзики. Якщо від моменту своєї появи ґудзики працювали суто функціонально, тобто застібками, часом «підробляли» оберегами (заховані в них кульки своїм дзенькотом відганяли злих духів), то від ХV-XVII століть вони стають візитівкою соціального та фінансового статусу свого хазяїна. Їх кількість на придворних костюмах іноді сягала 150 штук. На цих перегонах ґудзикових амбіцій переміг французький король Франциск І (перша половина ХVІ століття), який спромігся купити для декору свого одягу 13 600 золотих (!) ґудзиків. Ґудзикові пристрасті буяли і через сто років: тоді інший французький король — Людовік ХІV — сплатив 3 600 франків за ґудзики до однієї зі своїх численних камізельок. Ті ґудзики, щоправда, були прикрашені 816 дорогоцінними каменями, 1 824 діамантами і кольоровою емаллю. Найбільш вигадливим із магнатів виявився граф д’Артуа, майбутній французький король Карл V, у якого ґудзиками «працювали»... мініатюрні годинники в дорогоцінній оправі. Ясна річ, такі ґудзики із золота, срібла, латуні та перламутру, мистецьки доповнені гравіруванням, емаллю й дорогоцінними каменями, часто слугували грошима: ними при нагоді розплачувались або заставляли в скрутні часи. На жаль, синтетика поклала край ювелірному мистецтву ґудзиків. З 60-х років ХIХ століття найбільш доступним матеріалом стає дешевий целулоїд, а у ХХ — пластмаса, яка остаточно витіснила з ужитку ґудзики з дорогих натуральних матеріалів.


Одяг — це ще й привід для шоу

Історик моди Галина Кокоріна: «Сьогодні мода — лідер світових симпатій. Нові колекції відомих модельєрів одразу на подіумі потрапляють під пильний приціл фото- і кінокамер цілого світу. Одяг — це вже не предмет нашого вжитку, це — привід для шоу, головний герой реклами, естради і гламурних журналів. Навіть в Україні. Одночасно сьогодні ми є свідками загостреної цікавості до історичного минулого, але цікавості саме до дрібниць, деталей, шарму побутового життя минулого. Об’єктами уваги стають не стільки масштабні події й історично значимі особистості, скільки буденний світ простої людини, матеріальна і духовна культура історичної повсякденності. Результатом є історичні інтернаціональні забави молоді. Мова про рух так званих «толкієністів» чи «ролевиків», які не тільки відчайдушно імпровізують на теми минулого, а й намагаються реконструювати в деталях реалії конкретних історичних подій. Серед учасників цих видовищних ретро-шоу вирізняється група людей, які спеціалізуються на власне виготовленні костюмів, військового обладунку та інших речей, без яких подібні «іграшки» втрачають зміст. Ці фахівці іменують себе «реконструкторами», їх більше хвилює реміснича сторона гри, хоча в Україні функцію реконструктора і ролевика найчастіше виконує одна й та ж людина.
Досить повно досліджений костюм стародавності, зокрема, скіфський, а також костюм Київської Русі. Що ж до костюма Нового часу, то вивчений головним чином український етнографічний костюм, тобто той, що існував у селянському середовищі в ХІХ — на початку ХХ століть. Натомість міський костюм — міщанський і дворянський — вивчений значно менше. Але це якраз той фактаж, який є дуже вагомим матеріальним доказом європейського походження родоводу української історії костюма, хоча й не без суттєвого домішку «східної крові». Унікальність вітчизняної історії якраз у тому й полягає, що Україна протягом багатьох сторіч була свого роду форпостом між Заходом і Сходом. Часом це виснажувало її сили, часом — загартовувало і збагачувало найрізноманітнішими культурними традиціями. В результаті український костюм не можна однозначно назвати ні європейським, ні східним. І це робить його надзвичайно колоритним і цікавим об’єктом дослідження».

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
  Шарм ретрографіки
  Музей — у подарунок!
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: