CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 16
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 16
???????
CITY PEOPLE
Стрес, який називається «Басков»
CITY PEOPLE
Микола Басков:«Хочу стати міністром культури»
Микола Басков в гостях у CITY LiFE
CITY MIX
Під музику Вівальді...
Міжнародний фестиваль давньої музики знову у Львові
Від Сібеліуса до наших днів
«Музика Фінляндії та України: від Сібеліуса до наших днів».
До Степана Гіги — по уроки вокалу
Степан Гіга в Тернопільському Інституті мистецтв
CITY PEOPLE
Іван Вакарчук: «Університет — це вільнодумство»
Іван Вакарчук в гостях у CITY LiFE
CITY SOCIETY
Каша Сальцова: «З будь-якою зовнішністю можна почуватися на мільйон доларів»
Каша Сальцова в гостях у CITY LiFE
???? ??????
Чолом тобі, Лучеську!
Луцьку 920!!!
Найдавніша панорама старого міста
Історія Луцька...
Метаморфози вулиці Лесі Українки
Майже сто років вона була головною у Луцьку
CITY SHOPPING
Віраж Караванської
Оксана Караванська провела показ у Львові
Літо зустрінемо в хусточках і чоботах
Наступної весни мода стане зовсім українською
CITY FAMILY
Наталія Валевська: «З майбутнім чоловікомя знайомилася тричі!»
Наталія Валевська в гостях у CITY LiFE
CITY FAMILY
Короноване серце Польщі
Краків - Колиска польських королів
CITY ART
Тернопільські театральні вечори
VI Всеукраїнський фестиваль знову у Тернополі
«Victoria» ангела української бандури
Оксана Герасименко презентувала симфонічну поему «Victoria»
CITY ART
Пісенний тріумф Ірини Ярини у Голлівуді
Українці покоряють Голівуд...
???? ??? CITY
???????:
N9(16) Листопад 2005     ???? ??????: Луцьку 920!
??? ? ???????
CITY FAMILY
Короноване серце Польщі

У нас ходиться з місяцем в петлиці,
В нас на весну вірші родяться в теплиці,
І немов в окремім ритмі серце кожного тут б’ється,
Хоч найкраще тут повітря є для серця!
Grzegorz Turnau. Nie przenoscie nam stolicy do Krakowa.
(Переклад автора)

   Можна ще довго вправлятися у красномовстві й навіть улаштувати конкурс на найкращий словесний образ цього міста-символа, проте жоден із них навіть не наблизиться до повноти сприйняття Кракова — цього коштовного самоцвіту в намисті світової історико-культурної спадщини. Так, саме світової, бо це одне з тих унікальних міст і місць, яке завдяки концентрації багатовікових мультикультурних надбань не могло й ніколи не зможе належати лише одному народові. Воно підноситься над націями і часом, немов вежі гордого коронованого Вавеля над тихим плином повноводної Вісли.

Місто-історія

Сліди тривалих стоянок первісних людей, знайдені на території нинішнього Кракова, історики датують приблизно 200 тисяч років до Різдва Христового. А за 50 тисяч років до нашої ери на Вавельському пагорбі процвітало первісне ремісництво, тут виготовляли кам’яні знаряддя праці. Жили ремісники тут же, під вапняковим пагорбом, у створеній природою печері, яка вглиб сягала майже шістдесяти метрів. Як певною мірою переспіваний спомин про ті давні часи, власне, й дійшла до нас легенда про походження назви міста.
Кажуть, що в тій печері над Віслою жив колись могутній дракон. І не було від нього життя місцевим мешканцям: то худобу на пасовищі геть усю витлумить, то хати попалить, а то й зовсім розперезався — взявся полювати на селян і пожирати їх. Тоді люди звернулися по допомогу до князя Крака. Відважний воїн, не вагаючись, викликав нахабу на герць і вбив його. А вдячні мешканці поселення попросили князя взяти їх під свою опіку, і стало воно володінням Краковим.
Так воно було чи ні, але печера, іменована Драконовою Ямою, існує й понині. Більше того — археологи та історики схиляються до думки, що таємничі могили-копці Крака і Ванди справді можуть бути усипальницями легендарного князя та його доньки. За іншою версією, краківські кургани творили щось на кшталт сонячного календаря давніх мешканців цих теренів. Оповиті легендами й інші прадавні руїни на території міста. Так, деякі дослідники вважають, що під залишками святині Ґереона на Вавельському пагорбі може лежати священний камінь індуїзму, один із семи так званих «чакранів» світу. Скільки ще сюрпризів дослідникам-ентузіастам підготувало це таємниче місто — годі й уявляти!
У часи пізнього Середньовіччя до Драконової Ями було прокладено потаємний хід від Вавельського замку на вершині пагорба. Цим ходом, який пильно охоронявся посиленою вартою, можна було вийти прямісінько до Вісли. Наприкінці минулого століття напроти входу до печери встановлено фігуру дракона, який через певні проміжки часу вивергає з пащі полум’я.
 Перші згадки про місто зафіксовано у записах купця Ібрагіма ібн Якуба в Х столітті. У 1000 році римський імператор, германець Оттон ІІІ, на знак заснування Краківської дієцезії передав першому королю Польщі Болеславу Хороброму мощі святого Маврикія з тим, щоб надалі вони зберігалися у катедральному храмі на Вавельському пагорбі. Цим фактично було закладено перші камені у фундамент майбутньої твердині над Віслою, романського Кракова.
А вже через 38 років Казимир І Відбудовник проголошує Краків своєю столицею і починає розбудову укріплень міста. Поблизу підніжжя Вавеля з’являються нові храми — святого Мартіна, святого Андрія, святої Марії Магдалени. Проте дерев’яні стіни не могли бути надійним захистом упродовж тривалого часу. У 1241 році, під час першого нападу татар на Центральну Європу, місто було спалено дотла.
За часів правління Болеслава Стидливого, у 1257 році, Краків отримав автономію за Магдебурзьким правом. Це дало неабиякий поштовх для розвитку торгівлі, ремесел, зміцнення обороноздатності. Саме тоді, згідно з канонами містобудування, набув своїх просторових форм нинішній центр міста. Слід зазначити, що спланований центральний майдан мав воістину королівський по тих часах розмах: майже рівний квадрат зі сторонами понад двісті метрів кожна! Щоправда, у Середньовіччі цю площу дуже швидко забудували тимчасовими спорудами торговельного призначення, а посередині, поблизу Ратушної вежі (за сумісництвом — середньовічної катівні), виросла розлога будівля, де свій крам розклали торговці тканинами та іншим текстилем, насамперед — коштовним тоді сукном. Відтоді ведуть відлік своєї торгової біографії прикрашені ренесансною оздобою роботи Сантьяго Ґуччі Сукенниці.
Стіни катедри на Скалці неподалік від Вавельського пагорба ще й досі, за переказами, несуть на собі плями крові святого Станіслава, першого єпископа Кракова. За давніми свідченнями, які частково збереглися в письмовому вигляді, а в більшості дійшли до наших часів завдяки усним розповідям, сміливому, самозакоханому і хтивому Болеславу ІІ допікали критичні вислови владики на його адресу, і врешті терпець монарха таки увірвався. Якогось дня 1079 року Болеслав власноручно стяв оборонцю основ віри голову просто під час молитви перед вівтарем. Розлючені громадяни назавжди вигнали крамольного короля з держави, а засвідчені чуда, які творилися при молитвах до мученика, сприяли беатифікації святого Станіслава і визнанню Скалки місцем паломництва вірних.
Наприкінці ХІІІ століття довкола міста почали зводити мури, товщина яких згодом становила майже три метри, висота — десять. Перед мурами виріс вал. Заводнений рів був завширшки 8-24 метри. У місто вели вісім брам, із яких повноцінно вціліла до наших днів хіба що Флоріанська. Довершувалася досконалість оборонної системи укріпленням дитинця на Вавельському пагорбі, що зводився майже водночас із королівською катедрою.
Владислав Локєтко першим із польських королів був коронований на Вавелі у 1320 році і, за логікою королівської долі, першим похований у каплиці Вавельської катедри. А загалом тут було короновано 37 монархів Польщі. Сама Вавельська твердиня і її святиня з каплицями над королівськими усипальницями набули свого розквіту за Казимира Великого, коли постав могутній готичний замок, а згодом — за Зиґмунда І Старого, коли резиденція набула нинішньої ренесансної пишності.
Розуміючи, що майбутнє королівства належить освіченій частині знаті, Казимир 1364 року заклав у місті університет, який є одним із найстаріших в Європі та світі. Того ж вікопомного року володар Польщі зібрав у своїй столиці для наради глав монарших родин європейських країн. Деякі з них уперше побачили красу королівського Кракова і були вражені її суворою вишуканістю.
Розквіт університету в епоху раннього Ренесансу припадає на королівство Ладислава Ягайла, литовського князя, який, одружившись у 1386 році у Кракові з королевою Польщі Ядвігою (возведеною згодом до лику святих), об’єднав під своєю орудою обидві країни. Казимирівський Колегіум Маюс справно отримував належні для існування кошти, а згодом найдавніший університет Польщі, на знак визнання заслуг перед ним короля, став зватися Ягеллонським. Аскетична краса внутрішнього двору Колегіуму, здається, й досі зберігає в собі відлуння кроків славного володаря. І пам’ять про вченого, який у 1494 році прийшов сюди молодим чоловіком і в буквальному розумінні перевернув уявлення про світ. Коли він залишав ці стіни, ім’я відважного Ніколая Коперніка вже з повагою та острахом промовляла наукова еліта Європи.
На самісінькому початку ХVI століття наступник Казимира IV (той правив аж 45 років!) Зиґмунд І Старий, як уже згадувалося, розпочав ренесансну перебудову Вавеля. За його наказом у 1520 році було відлито й установлено у вежі Вавельської катедри гігантський дзвін. Його вага становила майже 18 тонн, діаметр — три метри. Цей дзвін і понині сповіщає краків’ян про особливо важливі події в житті міста.
Практично весь Краків, не лише Вавель, зазнав впливу мистецтва Відродження. Насамперед це стосувалося сакральних споруд, яких, за твердженнями дослідників, тут виросло чи не найбільше (в розрахунку на одне місто) на цілому Старому континенті. Навіть найдавніший і цілісний готичний ансамбль унікальної Маріацької катедри отримав коштовний ренесансний вівтар роботи Віта Ствоша. Дев’ятнадцять років віддав майстер на вирізання з дерева композиції, яка нині відкривається для огляду лише в певні години.
Після того, як призначений 1574 року на польський трон Генріх І Валуа втік із Кракова, щоб невдовзі стати Генріхом ІІІ — правителем Франції, за монаршу спадщину Польщі боротьбу ведуть королівські роди Європи, насамперед династія Габсбургів.
На початку ХVІІІ століття Краків захоплюють і спустошують шведські армії Карла ХІІ. Аж до 1711 року за місто боролися російські, саксонські, шведські і польські війська. У 1734 році у Вавельському соборі востаннє коронують володаря Польщі — Августа ІІІ. Місто, як і вся держава, переходить до чужинців. Гордий Краків не може змиритися з поневоленням і ще двічі до кінця століття стає епіцентром повстань. Придушення виступу Барської Конфедерації вилилося у шестилітню окупацію міста російськими військами (1772-1778), а ребелія під проводом Костюшка закінчується Третім розподілом Польщі і відходом Кракова під руку Австрійської монархії.
Союзник Наполеона Понятовський визволяє місто у 1809 році, а після битви під Ватерлоо Віденський конгрес виносить постанову про створення карликової Краківської Республіки.
Під час дев’ятиденного повстання краків’ян у 1846 році австрійська влада анексувала мікрореспубліку, однак уже через два роки, під час Весни Народів, для втихомирення революційного виступу населення їй довелося застосувати артилерію, що призвело до численних жертв.
На початку ХХ століття австро-угорська влада, прагнучи здобути прихильність поляків, повертає національну святиню — Вавель — Кракову, вивівши звідти військовий гарнізон. Через неповних двадцять років кожен свідомий поляк, хоч де б він був, вважатиме за честь прилучитися до благородної акції збору пожертв на відновлення первозданної краси королівської твердині та місця вічного спочинку польських монархів.
Майже одночасно завдяки адміністративній реформі починає розбудовуватися Великий Краків. На цей час припадає пік сецесійної забудови колишньої королівської столиці, яка в наші дні є окрасою і гордістю міста.
Саме тут напередодні Першої світової майбутній Маршал Польщі Пілсудський розпочинає формування легіонів, які згодом стали основою Війська Польського. А в останній день жовтня 1918 року Краків став предтечею повернення державності і незалежності Польщі.

Місто-культура

Чи завжди Краків поступався у неофіційному протистоянні Варшаві? Зиґмунд ІІІ Ваза ще у 1609 році задекларував столичний статус нинішнього адміністративного центру Польщі, перенісши туди свій трон, культурна і духовна еліта нації й не думала про зміну дислокації. Кракову в усі віки було чим пишатися в царині культури, науки і духу — як здобутками власних громадян, так і шедеврами, створеними руками іноземних геніїв, яких тут було більш ніж удосталь. Такій ситуації сприяла й унікальна політична конструкція Речі Посполитої — фактично конституційної монархії — і шляхетних вольностей. Саме завдяки цьому розвинувся інститут меценатства, магнати взялися за створення музеїв, бібліотек, картинних галерей та підтримку талановитих особистостей (звісно, не без користі для себе). Будівлі ренесансного Кракова буквально конкурували між собою красою оформлення, інтер’єрами та їх наповненням, те саме продовжувалось і згодом, аж до радянського періоду. Власне, таким чином і потрапила до приватної колекції князів Чарторийських гордість музейного Кракова — «Дама з горностаєм» пензля геніального Леонардо да Вінчі. До слова, цей портрет — один із трьох жіночих портретів руки Маестро, які є в музейних колекціях світу (ще два знаходяться в Парижі та Вашингтоні).
Тому немає нічого дивного, що мальовничий Краків став осідком багатьох поколінь творчої еліти Польщі і не тільки Польщі. Поява Краківської академії мистецтв із воістину «зоряним» професорсько-викладацьким складом (Ян Матейко, Леон Вичолковський, Яцек Мальчевський, Юзеф Панкевич, Юзеф Мегоффер, Станіслав Висп’янський, Теодор Аксентович — далеко не повний перелік світової слави імен), інших мистецьких закладів — закономірне явище при такій концентрації творчого потенціалу на одиниці краківської площі. Серед творчо-прикладних закладів почесне місце займає славнозвісна й понині діюча (з 1902 року) вітражна майстерня «С.Г.Желенський», роботи якої (за проектами багатьох із уже перелічених знаменитостей) прикрашають сакральні і світські будівлі не лише Кракова та Львова, де були офіційні центральні бюро фірми, а й Лондона, Торонто та Чикаго.
У підземеллях барокового костелу на Скалці ще в позаминулому столітті створено пантеон славних поляків, які жили і творили в Кракові, серед яких — історик Ян Длугош, поети Люціян Семенський, Вінсент Пол, Адам Асник, художники Генрик Семирадський, Яцек Мальчевський та Станіслав Висп’янський, письменник Юзеф Ігнацій Крашевський, музикант Кароль Шимановський та багато інших. Зайво нагадувати, що з адміністративним і духовним центром Галичини тим чи іншим чином були пов’язані долі мало не всіх відомих українців із когорти творчої та політичної еліти Західної України. На Раковицькому цвинтарі майже у центрі Кракова є ціла дільниця поховань воїнів Армії УНР, які були інтерновані після війни й утримувалися у Вадовицьому таборі поблизу Кракова, на ньому ж покоїться прах стрілецького поета і письменника Богдана Лепкого, родини Смаль-Стоцьких та ще цілого ряду політичних, культурних та військових діячів з обох берегів Дніпра.
Що стосується духовного світу королівської столиці Польщі, то говорити тут можна і про незмірну кількість святинь всіх часів і конфесій, і про монастирі, семінарії, святі місця в самому Кракові й поблизу нього. Та вистачило б лише однієї ремарки: саме тут навчалися і провели частину свого життя дві постаті двох братніх народів, іменам яких судилося навіки увійти в історію світової слави. Один із них, у миру Кароль Войтила, народився у Вадовичах поблизу Кракова, щоби потім стати архіпастирем цього міста, а згодом — Вселенським Архієреєм Іоанном Павлом ІІ. Другий, Андрей (в миру Роман Олександр Марія) Шептицький, потомок українсько-польської графської родини, згодом став уособленням мудрості, величі, нескореності й духовного багатства Української Греко-Католицької Церкви і правдивого християнського зближення. Є всі підстави вважати, що невдовзі королівське місто над Віслою матиме ще двох святих.

Місто-пристрасть

Воно справді живе, дихає на повні груди, сміється, радіє всім і кожному, квітне гостинністю і вселяє цей повноцінний подих життя у кожну відкриту до нього душу. Незліченна кількість кінозалів, майстерно «вмонтованих» у середньовічні будівлі Ринкового квадрату, найрізноманітніші музеї, театри, виставки в галереях і просто неба, клуби на всякий смак — усе це прискіпливий турист неодмінно знайде в розтиражованих путівниках, картах, буклетах. Але щоб відчути це місто кожною клітиною, щоб дихати і жити з ним в унісон, досить відірвати очі від крейдованого зразка поліграфічної досконалості й довірливо, мов дитина, віддатися його волі. І тоді вдасться по півгодини милуватись елементами сецесійної мозаїчної оздоби чи вітражу, заглянути до метра джазу у його фірмовий клуб «У Муняка» на Флоріанській, подолати безліч сходинок Маріацької вежі саме під звуки трубного «хейналу», аби згори поглянути на зліт хмари голубів над Сукенницями, шаленіти від освітленої ранковим сонцем триярусної ренесансної аркади порожнього двору Вавеля, що ще спить, погодувати з Вавельської набережної зграю завсідників-лебедів, а потім потонути у дбайливо застеленому оксамитовою попоною плетеному кріслі милої кав’ярні на «старувці» і просто вслухатися в симфонію життя міста.
І найкраще робити це не самому. Адже Краків вельми небезуспішно боровся за неофіційне звання «Міста закоханих» з такими «розкрученими» у цьому розумінні Парижем, Амстердамом і Венецією. Впродовж століть приїжджали сюди закохані — аристократи і прості люди, науковці і митці, відкрито й таємно, — щоб в атмосфері естетичної витонченості найповнішою мірою віддати себе на волю взаємної пристрасті. Так, як підказують робити це серця, що б’ються в унісон із великим коронованим серцем над берегами тугої, мов артерія, Вісли.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: