CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 13
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 13
???????
CITY PARTY
Золотий сезон!
«Шахтар» - чемпіон!»
MIX
Хіларі Клінтон знайшла «Котів»
...у Богдана Білінчука!
«Хрестик», «мережка», «низинка»
Виставка вишивок у Львові
Гуцульщина очима ювеліра
Фотовиставка Миколи Тинкалюка
Волинська творчість Маренича
«Пісні Волинського краю» у Рівному
«Спас у Славі» — перший каталог
від Марії Гелитович
CITY GUEST
Турист на прізвище Готьє
CITY PERSON
Ілля Ноябрьов: «Я не люблю швидкі перемоги...»
У нас в гостях Ілля Ноябрьов
ЗАМКИ УКРАЇНИ
Колиска королів
Олеський замок
CITY ГУРТ
«FLYZZZA» управляє фабрикою... посмішок
Вони чворять МУЗИКУ ГАРНОГО СТАНУ!
CITY DRIVE
Мистецтво грації у ритмі серця
Бутусов співав у Тернополі
«Я хочу быть с тобой!!!»
Майстер «пльотанізму»
CITY TRAVEL
Танзанія. Джип-сафарі
Акуна матата!
SHOW MAN
БРЕГА
???? ??????
Барельєфи бажань
... Львова
CITY ART
П’єр Карден відкрив дорогу львів’янину на Єлисейські поля
Володимир Одрехівський в гостях у CITY LiFE
CITY FESTIVAL
Магія дитинства
..під Левом у короля Данила
CITY FAMILY
ДЕСЯТЬ «ЗОЛОТИХ ПРАВИЛ» виховання щасливих дітей
???? ??? CITY
???????:
N6(13) Липень 2005     ???? ??????: Барельєфи бажань
??? ? ???????
SHOW MAN
БРЕГА

   Горан Брегович — нетипова зірка. У 1970-80-х Брега (так його фамільярно звуть на батьківщині) був лідером фантастично популярної у соціалістичній Югославії й сусідніх країнах рок-групи «Bijelo Dugme» («Білий ґудзь»). Порівняно з рештою країн соцтабору, громадяни СФРЮ користувалися неабиякою свободою, наприклад, вільно їздили працювати за кордон.
  — Я трохи вивчав скрипку в музичній школі, а з 16 років уже грав із циганськими музикантами у стриптиз-барах Італії. І взагалі, усім своїм музичним досвідом я зобов’язаний саме циганам. Потім я зрозумів, що найсексуальніший образ для дівчат — то хлопець з електрогітарою, і створив власний рок-гурт. Ми гастролювали по всій Європі, випустили зо два десятки дисків і заробили купу грошей. Дівчата рвали нас на шматки. В мене були авто, квартира, дім на Адріатичному узбережжі. Потім я втомився від слави й розпустив «Bijelo Dugme», бо вже не міг витримувати того ажіотажу, сексу, наркотиків й алкоголю.

   Брегович практично випадково почав писати музику для кіно. Відгукнувшись на пропозицію випускника Празької кіношколи Еміра Кустуріци, у 1989 році Горан написав музику до його фільму «Час циган». Фільм отримав приз за кращу режисуру в Каннах. Його автори купили собі по квартирі в Парижі. І виявилося, що вчасно. У 1990-му Федеративна Югославія почала стрімко розвалюватися, а невдовзі кілька народів, що її складали, як здавна заведено на Балканах, стали захоплено воювати один з одним і самі із собою.
 — Війна звільнила мене від величезного баласту: я втратив усе, що мав, і все, що мені дав «Білий ґудзь», — славу, майно, власність.

   Коли під час війни мародери пограбували його квартиру в рідному Сараєво, вони знайшли там відеозаписи любовних утіх рок-зірки і продали плівки піратам, котрі розтиражували касети по всій колишній Югославії. Багато хто зі старосвітських моралістів був шокований, ознайомившись з «оргіями», що їх учиняв ідол їхньої молоді. Це додало Бреговичу ореолу негідника. На батьківщині, чи радше у трьох, нагло відокремлених одна від одної країнах, які мали до нього претензії, — у Сербії, Боснії й Хорватії — Бреговича не переставали звинувачувати у зраді. В тому, що він не прийняв чиєїсь сторони. А як це міг безболісно зробити той, у кого батько — хорват, полковник, а мати — сербка, вчителька. До речі, сьогодні Горан одружений із мусульманкою. Отакий ось балканський компот.
  — Я не відчував і не відчуваю себе політиком або ж учителем хороших манер. Вдячність я відчуваю загалом до всіх націй, що складали Югославію, і ні до якої окремо. Я можу персонально подякувати лише своїм батькам. Усе інше в своєму житті я зробив і заробив самотужки.

   Тим часом, поки у його рідній Боснії було гаряче, Горан курсував між Лондоном, Парижем та Голлівудом, складаючи власну і продюсуючи чужу музику. Серед його підопічних міжнародні поп-зірки: Іггі Поп (США), Джин Біркін (Франція), Цезарія Евора (Острови Зеленого Мису), Офра Хаза (Ізраїль), Шечем Аксу (Туреччина), Джорджо Даларас (Греція), Кайя (Польща), а також безліч виконавців кельтського фольклору з Бретані, Ірландії, Уельсу, Шотландії. З позаминулого року Брегович возить по Європі свою найновішу велику роботу  — спектакль «Кармен Бреговича з хеппі-ендом». У цьому сценічному творі він сам собі композитор, гітарист, хормейстер, лібретист і режисер.
   Проте найбільш довгограючим (не беручи до уваги «Білого ґудзя»), найулюбленішим проектом Горана залишається той, із яким він об’їздив усю планету й ось нарешті привіз до  Києва. У його «Весільно-Похоронному Оркестрі» беруть участь музиканти з восьми країн. Цей фантастичний колектив складається з православного церковного хору, тріо фольклорних співачок із Болгарії та Македонії, академічного камерного оркестру й групи циганських мідних духових інструментів. Плюс молодий акордеоніст, барабанщик, вокаліст — єдиний, кому дозволено працювати, сидячи поруч із «бароном» на авансцені. Звучання цього суперансамблю нема з чим порівнювати. На перший погляд балканська, але по суті пан’європейська музика Бреговича (з відгомоном близькосхідних мотивів) може розчулити найбездушнішу людину — немов дитину материнська колискова пісня. І тут же, підкоряючись жесту Горана-диригента, його оркестр робить тональне сальто-мортале, вмить змінює характер звучання, щоб розпалити найрозманіженішого слухача. Останнє Бреговичу вдається проробляти з сьогоднішньою пересиченою публікою не гірше, ніж це виходило в Елвіса Преслі з наївними підлітками кінця 1950-х.
 — Рок-н-рол у минулому, можна сказати — він насправді вмер. Нічого нового в тому жанрі створити вже неможливо. Якщо тепер і з’являється щось більш-менш цікаве, то воно, як завжди, обов’язково зроблене в Англії або Америці й усе одно схоже на щось колишнє. Я сьогодні пишу і граю найсучаснішу музику. Зараз настав такий час, що малі культури впливають на великі так, як ніколи не було до цього.

   Аранжувальні придумки Бреговича сьогодні намагаються розтягувати всі, кому не ліньки. Це його мелодійно-інструментальні винаходи ви чуєте у кращих піснях Руслани й Вєрки Сердючки, у «Zdob Si Zdub» та безлічі інших гуртів, що грають наближену до фольку музику. Але більш-менш достовірно імітувати стиль Горана не вдається нікому. Надійніше купити готовий продукт. Так зробили (і не прогадали) автори російського блокбастеру «Турецький гамбіт», котрі використали як багаторазовий лейтмотив одну зі старих речей Бреговича для надання балканської автентичності звукоряду.
 — Я не бачив цього фільму. А що, він насправді такий вдалий, як мені говорили мої російські приятелі?.. Та коли сказати правду — я зовсім не вмію писати музику для кіно. Ось Олівер Стоун просив мене скласти партитуру для його «Олександра». Я послав йому на пробу декілька мелодій і отримав очікувану відповідь: вони не співпадають із баченням саундтрека режисером.

   Такі заяви можна вважати артистичним кокетуванням. Ось неповний перелік великих фільмів, успіх яких значною мірою залежав від музики, написаної Бреговичем: «Арізонська мрія», «Поїзд життя», «Королева Марго» (приз за музику на фестивалі в Каннах 1994 року), «Підпілля» («Золота пальмова гілка», Канни-1995).

   Для видатного музиканта і його «Весільно-Похоронного Оркестру» із 43-х чоловік добродійний концерт на Михайлівській площі став генеральною репетицією перед світовим турне (після Києва Брегович зі своїм оркестром відлетів до Таїланду). Для киян цей концерт став естетичним шоком. Не просто позитивним, а навіть культуротворчим досвідом. Хочеться вірити, що, почувши вживу Бреговича, якась частина нашої хронічно довірливої публіки почне з сумнівом ставитися до якості заїжджих «золотих голосів» і тверезіше оцінювати оригінальність вітчизняних переможців міжнародних поп-конкурсів.

   Народу на площі зібралося десь близько 30 тисяч. І всі в один голос волали: «Брега! Брега! Брега!» Оркестр зіграв три номери, і нарешті на сцені з’явився сам Горан. Як і очікувалося — у білому костюмі, непрасованій білій сорочці з вишуканою гранатовою брошкою на шиї (замість метелика) та у класичних білих штиблетах… на босу ногу. Чисто вам стрункий, кучерявий 55-літній циганський барон нової формації. Брега сів на лаву попереду свого різноплемінного табору, немов на передку головної кибитки — у вільній позі, широко розставивши ноги, уперши об коліно рокову гітару «Гібсон» кольору шліфованого лазуриту. Так, майже не озираючись — лише раз за разом попиваючи віскі з дебелого 400-грамового гранчака, що стояв на підлозі, — він і керував творчим процесом. Кивне головою — барабан угатить так, що аж важезні дзвони на соборі задрижать та відгукнуться дзенькотом. Підніме руку  — корнетист засвище запальним соло. Розчепить кулак —  голоси чоловічого хору з піанісимо «Отче наш» злітають крещендо до «Сакраменто»: вище навислих над вечірнім Києвом хмар, що загрожували дощем. І ті перелякані розлітаються геть, не зронивши ані краплі... З другої половини майже тригодинного шоу, коли вперше зазвучав «Калашніков» — Горанів суперхіт із «Підпілля» — танцювали вже й депутати та міністри у vip-партері.
   Цей безплатний концерт, що його дехто назвав більшою музичною подією, ніж Євробачення, подарувала киянам громадська організація «Віче України».
   Тут доречним здається навести кредо Горана Бреговича щодо тих речей, які хвилюють кожного, хто вийшов із підліткового віку, — самореалізація, гроші, старість:
  — Мені приємно, коли люди адекватно сприймають мою творчість, але начхати на те, що від мене очікують фанати. Я пишу музику, коли вона пишеться, і не пишу, коли не пишеться. Моє життя — типова біографія ледаря. Щоб зрозуміти, що я люблю працювати, мені треба було позбутися залежності від грошей. Старість мені здається приємною. Позаду успішна кар’єра, але, озираючись назад, я розумію, що більше піклувався про неї, ніж про музику. Коли оточення постійно вимагає від вас успіху — це обмежує. Коли ви молоді, ви зобов’язані рости, а коли постарієте — поспішати нема куди, можна навіть дозволити собі розтовстіти. Єдина умова для такої приємної старості — прожити довгу й бурхливу, як у мене, молодість.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: