CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 12
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 12
???????
???? ??????
ЄВРОБАЧЕННЯ-2005: Повернення до себе
Eurovision 2005
MIX
Весна зіркового десанту
Івано-Франківську 334
І Петро І за компанію
Виставка «Міфи та легенди минулого і сучасного» у Рівному
Гравюра народна і стара
Виставка гравюри у Львові
«Ікона Великої України»
Виставка східноукраїнської ікони
Акули «позували» Бусленку
Акули-фотомоделі у Жухаї
CITY FASHION
Оксана Караванська: «Не здаюся… Парижу»
Я дуже люблю усіх своїх клієнтів...
CITY ГУРТ
Меню
Дарма я наївся цибулі..!
CITY DRIVE
Романтика «Західного вітру»
«Західний вітер» у Львові
CITY STAR
Людмила Добровольська:«Мої емоції — за кадром…»
Завжди робила тільки те, що мені в кайф...
CITY ПОГЛЯД
РОКСОЛОНА: Міф чи гордість
Кожен міф є однією з версій правди.
CITY BIRTHDAY
Львів танцював віденський вальс
Як місто кам’яних левів святкувало свої 749-ті уродини
CITY FAMILY
Троє: тато, мама і…
Повертайтеся, пелюшки...
ПЕРСОНА
Людина — невидимка
Футбол, як мені здається, — досить інтелектуальна гра.
CITY TEENS
Брейк-данс — це «прикольні фішки»
???? ??? CITY
???????:
N5(12) Червень 2005     ???? ??????: Eurovision
??? ? ???????
CITY STAR
Людмила Добровольська:«Мої емоції — за кадром…»

— Для вас, пані Людмило, традиційне запитання: як ви потрапили на телебачення?

- Думаю, я обрала професію не випадково. У мене з дитинства було гіпертрофоване почуття соціальної справедливості. Я була «вічним» редактором шкільних стінгазет, усіляких там «Колючок», що боролися з двієчниками, хуліганами і з тими, хто приходив без змінного взуття. Згодом, пам’ятаю, була в одній особі редактором і редколегією університетського «Комсомольського прожектора», потім — із появою в Одесі так званого «альтернативного ТБ» — стала працювати в телекомпанії «АРТ», тоді ми орендували два класи курсів англійської мови, і було нас усього кілька ентузіастів. Я їздила на зйомку як журналіст, потім монтувала свій сюжет, паралельно була випусковим редактором новин та ще й видавала їх в ефір.

— Ваш звичайний робочий день?

— У мене звичайних днів не буває. Щодня нові відкриття й нові розчарування, нові успіхи й нові ідеї, нові проблеми й нові рішення.

— Які дивитеся передачі?

— Шоу-програми не дивлюся — більшість вторинні, непрофесійні і, якщо чесно, не цікаві мені в принципі. Новини намагаюся дивитися майже всі, що мені доступні. Ну, й, звичайно, цікавить публіцистика — цілковито блискуча «Школа злослів’я» з Тетяною Толстою та Дунею Смирновою, намагаюся дивитися «Я так думаю» з Анею Безулик і  Анатолія Борсюка з Вахтангом Кіпіані у «Подвійному доказі».

— У ведучого повинна бути хороша дикція. Яка ваша улюблена скоромовка?

— Ну, дикцією й прагненням її демонструвати всім, хто погоджувався слухати, я відрізнялася з дитинства. Варто було батькам відвернутися в якому-небудь парку культури й відпочинку, як я вибігала на сцену (вечорами там оркестр грав, а вдень лектори товариства «Знання» несли культуру в маси): бідні масовики-витівники не могли ж на очах у всіх виставити дитину — та ще й із величезним бантом, з такою гарною дикцією й таким дзвінким голосом! Рятувала і глядачів, і тих, хто виступав, мама, переконуючи мене покататися на «чортовому» колесі або на яких-небудь човниках — гойдатися, до речі, я страшенно любила!
У багатонаціональному південному портовому місті Одеса не цікавляться національністю сусіда — тут і євреї, і гагаузи, й італійці, і греки, й болгари, й українці, і афро-українці, а ось говорять усі великою й могутньою... Читати російською й українською я почала одночасно, але з розмовною практикою в Одесі не склалося. Річ у тім, що російська — моя рідна мова (в університеті я закінчила факультет російської філології). А мова писемна й мова розмовна — це, як кажуть на моїй історичній батьківщині, дві великі різниці. Тож коли стала працювати на україномовному «1+1» — довелося попрактикуватись в українській орфоепії: слід зовсім інакше вимовляти деякі приголосні. Ось класна скоромовка на тверді шиплячі: чапля чахла, чапля сохла, чапля здохла.

— Ви тренуєте пам’ять?

— Ні… У мене завжди була хороша візуальна пам’ять.

— Більшість новин, які транслюються будь-яким каналом, пов’язані з інцидентами, убивствами й катастрофами. Як ви психологічно почуваєтеся при такому характері роботи?

— Ну, а як же жити бідолахам лікарям, юристам (особливо важко на світі, я думаю, прокурорам), а судмедекспертам, пожежникам, працівникам МНС, рятувальникам?.. Негативу вистачає всім. Уявіть, на яку трагедію перетворюється існування оператора якого-небудь агрегату на ковбасній фабриці, якщо за складом душі він філософ?
   Так, новини бувають різні: деякі печуть язик, а через деякі ледь стримуєш сльози, — адже я жива людина! — але свої емоції ми залишаємо за кадром. Особисте ставлення до інформації жодним чином не повинне впливати і не впливає на наповнення випуску. Темперамент ведучої новин та стиль подачі інформації ефіру не заважають і не допомагають.

— Як же можна «спілкуватися» з телеекрану з людьми, якщо ви їх не бачите?

— А я їх бачу. Усіх тих, хто натискає кнопку телевізора, щоб подивитися саме «ТСН», хто розуміє нашу роботу, знає, що криється за хвилиною журналістського тексту, й чекає на нас в ефірі.

— Що є метою, так би мовити, завершальною гранню вашого професійного росту?

— А я не ставлю кінцеву планку. Та й чи є вона? Завжди робила тільки те, що мені в кайф. Якщо те, що робиш, перестає подобатися, треба змінювати або місце роботи, або вид діяльності. Поки що в мене із цим усе в порядку, але є й нові ідеї — думаю, незабаром їх вдасться втілити.
   Рівень спеціально не підвищую — просто працюю. Я намагаюся ламати стереотипи — іноді встановлені рамки треба розширювати, а іноді й ігнорувати.
   Хороший ведучий новин — це особистість у кадрі. Це не актор, не шоумен, це журналіст. До речі, про дикцію — тут її дефект цілком можна вибачити: зовсім не факт, що в журналіста вона повинна бути бездоганною! Незначний дефект дикції, якщо він не ускладнює розуміння, навіть може стати своєрідною фішкою саме цього ведучого — і тому є блискучі приклади! Ведучий новин насамперед повинен бути компетентним — це не шоу-програма, де перезапишуть стільки дублів, скільки потрібно, аби приховати невігластво.

— Як вам вдається зосереджуватися в останні хвилини перед виходом в ефір?

 — Річ у тім, що в мене реакція автоматична. Як тільки з’являється заставка програми, відбувається миттєва концентрація: я бачу одночасно всі студійні монітори, чую слова, мовлені навіть пошепки в іншому кінці студії, — максимально загострюються всі відчуття. Адже у прямому ефірі в будь-яку мить може змінитися верстка — запланований порядок сюжетів — або їхній хронометраж, можуть надійти нові відомості. Тобто реагувати доводиться моментально. Американські медики, до речі, виявили: швидкість реакції випускового редактора й ведучого прямого ефіру співвідносна з реакцією диспетчерів в аеропортах, які проводять повітряними коридорами кілька літаків одночасно.

— Іноді глядачі дивуються обмовкам в ефірі. Чи були вони у вашій практиці?

— Та скільки завгодно! Доходило до курйозів. Коли я вела одеські новини, у нас був чудовий сюжет про лікування п’явками. Наш режисер чекав, коли в кадрі з’явиться лікар з розповіддю про принади гірудології, — щоб натиснути кнопочку з титром «Отар Лордкіпанідзе, гірудолог». І ось коли кнопочку цю він натиснув — лікаря-гірудолога в кадрі змінила відгодована, як для ВДНГ, п’явка. Вирішили дати титр ще раз, щоб у глядача не залишилося сумнівів, хто є хто. І все повторилося знову: як тільки з’явився підпис «Отар Лордкіпанідзе, гірудолог», увесь екран заповнила та ж випещена п’явка. Дотепер чую регіт в апаратній. А вже у Києві, у колег з іншого каналу, Стівен Пайфер — тоді посол США в Україні — з’явився в кадрі протитрований як «Мішель Пфайфер, посол США в Україні».
 
— Які існують табу, ритуали, забобони перед ефіром?

 — Знаєте, це ж не театр. Ми до останнього відстежуємо нову інформацію, часто жертвуючи часом, призначеним для гриму, і до студії іноді вбігаємо за кілька хвилин до ефіру. Мій особистий рекорд — менше семи хвилин на грим. Це при належних за технологією 45-ти! Тут не до ритуалів, та я й узагалі людина не марновірна.
 
— Як ви вважаєте, чи є тепер мода на телеведучих?

— Така мода є, завжди була й завжди буде. Занадто багато людей з дитинства сплять і бачать себе «у телевізорі», не здогадуючись навіть, що сюди беруть не за бездоганну дикцію й не за гарні очі, — тим більшим буває розчарування тих, для кого журналістика всього лише модна професія. Хоча випадковим у нас бути важко — такі не витримують ритму роботи, напруги, відповідальності, того, що робочий день тут ненормований, а автографи на вулиці й фото на журнальних обкладинках — це лише невелика й далеко не найцікавіша надводна частина цього айсберга.

— Як ви ставитеся до своєї популярності? Як її відчуває ваша донечка?
 
— Та нам обом незручно: постійно почуваєшся героєм шоу «За склом». Відчуття не з приємних.

— Знаю, що ви самі вибираєте одяг для роботи в студії. А хто займається творенням його стилю?

— Зараз у мене якось спонтанно склалася любов з «Comme de garsons». Навіть студійний гардероб ми з Ірою Каравай (це дизайнер, що працює майже з усіма ведучими «1+1») шиємо в цій стилістиці. Раджуся з Надею Кудрявцевою — це наш чудовий стиліст, і її поради — завжди в точку. Але ідеї — мої. Це принципово.

Анкета

Будинок вашого стилю?
Він оздоблений деревом та природним камінням.
А ще повинен мати фактурні шорсткі поверхні.

Яка марка автомобіля вам до душі?
Land Rover Defender.

Якій кухні віддаєте перевагу?
Мексиканській. Вслухайтеся: серрано, моріта, мансана, халапеньйо, хабанеро, анчо, поблано, чіпотле, пасілья — якою музикою звучать тільки назви перцю, а їх тисячі!

Яку музику любите слухати?
Залежно від внутрішнього настрою. Найчастіше це «Queen» — майже на всі випадки. Але це можуть бути Гріг, Стінг або Чайковський — от таке бароко.

Які книги читаєте?
Читаю багато й безладно — часто по декілька книг одночасно: Гессе, Вільям Сароян, Лорка, Гарсіа Маркес, Туве Янсон, Урсула Ле Гуін, Юкіо Місіма, Марина й Сергій Дяченки, Йен Пірс...

Яке кіно любите дивитися?
Скорсезе, Альмодовара, «Останній імператор» Бертолуччі, «Фріда» Джулі Теймор, «Крутійство» Баррі Левінсона, короткометражки Резо Габріадзе.

Які у вас захоплення?
Подорожі й книги.

Годинники для вас — це прикраса чи потрібна річ?
Вони для мене мають насамперед прикладне значення. А перевагу надаю «Longines», «Prada», імпонує модель Monaco торговельної марки Tag Heuer.
 
Хто ви за гороскопом? Коли ви народилися?
11 вересня. Діва — тільки абсолютно непрактична.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: