CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 12
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 12
???????
???? ??????
ЄВРОБАЧЕННЯ-2005: Повернення до себе
Eurovision 2005
MIX
Весна зіркового десанту
Івано-Франківську 334
І Петро І за компанію
Виставка «Міфи та легенди минулого і сучасного» у Рівному
Гравюра народна і стара
Виставка гравюри у Львові
«Ікона Великої України»
Виставка східноукраїнської ікони
Акули «позували» Бусленку
Акули-фотомоделі у Жухаї
CITY FASHION
Оксана Караванська: «Не здаюся… Парижу»
Я дуже люблю усіх своїх клієнтів...
CITY ГУРТ
Меню
Дарма я наївся цибулі..!
CITY DRIVE
Романтика «Західного вітру»
«Західний вітер» у Львові
CITY STAR
Людмила Добровольська:«Мої емоції — за кадром…»
Завжди робила тільки те, що мені в кайф...
CITY ПОГЛЯД
РОКСОЛОНА: Міф чи гордість
Кожен міф є однією з версій правди.
CITY BIRTHDAY
Львів танцював віденський вальс
Як місто кам’яних левів святкувало свої 749-ті уродини
CITY FAMILY
Троє: тато, мама і…
Повертайтеся, пелюшки...
ПЕРСОНА
Людина — невидимка
Футбол, як мені здається, — досить інтелектуальна гра.
CITY TEENS
Брейк-данс — це «прикольні фішки»
???? ??? CITY
???????:
N5(12) Червень 2005     ???? ??????: Eurovision
??? ? ???????
CITY ГУРТ
Меню

—Луцьк і Рівне часто порівнюють. На вашу думку, чим ці міста подібні і чим відрізняються одне від одного?

Юра: — Люди у них дуже схожі. На мою думку, мешканці обох міст — справжні українці. Правду кажуть: волиняк волиняка бачить здалека. Наше місто Рівне, відчувається, набагато молодше. На жаль, у нас немає таких старих історичних пам’яток, як у Луцьку, де є чудовий замок, відчувається міщанство в хорошому розумінні слова. Якраз цього трохи не вистачає Рівному. Проте воно мені подобається, тому що рідне. У Рівному мені найкраще творити, писати пісні.

— Рівне гідно оцінює вас?

Вова: — Я цього не сказав би.
Вітя: — Переконаний, що кожне місто не належно оцінює своїх героїв. І це при тому, що приїжджі музиканти дивуються, що можемо зібрати стільки люду на своєму концерті. Я знаю, що у вашому місті гурт «Flyzzza» не шанується… А в нас він користується великою популярністю!
Юра: — Дуже цінуємо тих шанувальників, які люблять гурт із часу його створення. Зрештою, любити гурт, якщо він відомий, неважко… Набагато складніше стати фаном на етапі становлення колективу. Дуже приємно, що наші концерти відвідують не тільки рокабіли, а й люди, які звикли слухати іншу музику. Знаєте, що в Донецьку сказала про нас фанатка? «Ребята, вы даже круче, чем… чем… «Руки вверх». Це було класно і прикольно!

— Ви не знімаєте кліп за кліпом, не «крутите» їх на модних музичних каналах, але вас знають. Ви вибрали інший спосіб «розкрутки»?

Юра: — На музичному каналі наш кліп-мультик «Не мала Баба клопоту — купила Порося» демонструвався, але не так потужно, як усі інші. Річ у тім, що в українському шоу-бізнесі є свої закони і правила, які ми не зможемо подолати, тому використовуємо щось своє, зовсім інше. Знаєте, просто діймає вторинність сприйняття наших співвітчизників. Коли ми в Польщі та в Москві гідно себе зарекомендували і про це українці прочитали в журналах та побачили по ТБ, то почали говорити: «О! Клас! Значить, «Ot Vinta» — це все ж таки круто». Одне слово, поки москаль не скаже, українець... не повірить. До речі, у Росії нікого не цікавлять твої ротації, перемоги, рейтинги... Людина приходить на «живий» концерт. І якщо він подобається, значить, ти — крутий музикант.
Вітя: — У наш новий альбом «Дарма я наївся цибулі» ми вклали величезну суму. Він записувався у Києві на студії «Династія», це вже дорожча студія. Там усе пишеться за старими рок-н-рольними технологіями, тобто не в комп’ютер, а на великі бабіни, на дорогі апарати. Все по-старому, по-чесному, по-американськи. І буквально за два місяці гроші нам повернуться, тому що зараз шоу-бізнес стає на ноги, і ми будемо отримувати досить великі гроші не лише з концертів, а й із продажу дисків.

— За кордоном інша публіка?

Юра: — На батьківщині краще виступати, тому що тут тебе розуміють: і тексти, і драйв, і все інше. Разом із тим відчувається закомплексованість людей. От у Польщі слухачі з перших акордів встають і відразу «заводяться», їм плювати на все: вони прийшли відпочити після робочого дня. І росіяни теж вільно себе почувають. Враження таке, що в нас люди чогось побоюються.
Вітя: — А ще там, за кордоном, немає такого, що на дискотеці комусь обов’язково треба писок набити. Навіть якщо вас штовхнуть під час танців, то будьте певні, що попросять вибачення! У нас же подібна ситуація нерідко призводить до бійок.

— Ви вважаєте, що виступи за кордоном — це якийсь особливий крок у розвитку гурту?

Вова: — Це приємно.
Юра: — Це зайвий плюсик, галочка на карті: був у Варшаві, Кракові...
Вітя: — Люди за кордоном нас сприймають, слухають, але набагато краще було б, якби так само нами зацікавилися українці.

— За кордоном ви буваєте лише у Росії та Польщі?

— У Білорусь ще їздили, але досить давно. Мали запросити нас у Німеччину, але там щось не «зрослося». Є можливість побувати в Голландії, в інших країнах. Однак всі зарубіжні рокабільні фестивалі — це, знову ж таки, невеликі концерти, на яких збирається не більше п’ятисот чоловік. Порівняно з нашими відомими фестивалями «Нівроку», «Тарас Бульба», «Перлини сезону», «Червона рута» і «Таврійські Ігри» — це взагалі ніщо.
 
— Отже, саме в Росії та Польщі виступаєте найчастіше?

Юра: — Вважаємо, що це радикальні країни. До речі, дуже цікаво з Польщі подорожувати в Росію…
Вітя: — Так, бо Європа і «совок» відчуваються.
Юра: — У Польщі люди живуть по-європейськи, а там, в «совку»... ну, ще більш-менш. До речі, в Єкатеринбургу, рок-н-рольній столиці Росії, маємо багато друзів, і деякі приїжджали до нас із концертами. Що здивувало? Вони боялися «бандерівців».

— Юро, як ти створював гурт?

— У той час рокабілі була музикою непопсовою. Її любили чоловік 10-15 у Рівному, в Україні — сто. Хотілося створити щось відмінне від того, що грають усі рокабіли і сайки, заснувати свій стиль, який у майбутньому буде називатись украбілі. Перший склад гурту виник сам по собі. Важко було підбирати вже другий склад. Вова, я пам’ятаю, по конкурсу не проходив.
Вова: — Так, бо заїкався. Тоді я довго плакав.
Юра: — Вітю взяв одразу, а Сашка — по знайомству.

— Юро, тобі ніколи не хотілося покинути гурт?

— Таке бувало не раз! Іноді мені здається, що я головою б’юся в якусь стіну, пробиваю помаленьку отвір, на лобі величезна ґуля, і тоді думаю, що треба закінчувати і пробивати якусь іншу стіну. Потім з’являється інша думка: а раптом досить завдати ще лише два удари головою — і та стіна подасться. Я продовжую її руйнувати. А за нею, виявляється, ще одна стіна…

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: