CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 10
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 10
???????
???? ??????
Поліна Сікорська:«Головне — не хвилюватися, а хвилювати...»
Поліна Сікорська - обличчя CITY LiFE
CITY ART
«Зіркові» перевтілення
«Знаменитості у фотопроектах» у Львові
Хрестоматія мистецтва
«Мистецтво Львова другої половини ХХ століття»
Гобелени Біласа
Гобелени Михайла Біласа...
«Люкс-тусовка»
«Люкс-тусовка» у Луцьку
MIX
«Мистецьке розмаїття шкіри»
«Мистецьке розмаїття шкіри» у Луцьку
«П’ятерня» у «Крайній хаті»
Незабаром.. «Повернення в Едем».
CITY ГУРТ
«Ґринджоли» братимуть» Європу
Зелені й веселі...
CITY EXPERT
Євробачення: Києвський крок
..телебачення — це наркотик..
CITY STAR
Ані Лорак: Жіноче Я
CITY THEATRE
Львівська опера
В гостях у CITY LiFE
SHOW MAN
МОЛЬФАР
В гостях у CITY LiFE Мирон Блощичак.
STORY
Це забуття не для вічності
У березні 110 років тому відійшов у вічність «скандальний» Мазох
CITY ADVICE
НЕ ЩАСТИТЬ? БОРІТЬСЯ…
Наше життя — в наших руках.
ТОЧКА ЗОРУ
Міністр слова
Українське телебачення сьогодні це...
LVIV PARTY
Свобода вибору розваг
Річниця «Мі 100»
CITY SPORT
Stipe Pletikosa
В гостях у CITY LiFE - Стіпе Плетикоса
EXTRIM
Краще гір можуть бути… лиш гори
Вертикальна межа Ігоря Карабіна
CITY РЕЛІКВІЯ
Штірліц… і його «Мерседес»
Володимир Крачунов і його бенцик
CITY HEALTH
Знімаємо весняну слабкість
Будьте здорові!
???? ??? CITY
???????:
N3(10) Квітень 2005     ???? ??????: CITY SHANS
??? ? ???????
SHOW MAN
МОЛЬФАР

   Описувати музику — справа така ж невдячна, як переповідати поезію. І якщо сьогодні жіночі журнали, рекламуючи нові парфуми, без зайвих слів пропонують нам ароматизовані сторінки, то можемо сподіватися, що наступний крок — це компакт-диски із музикою, додані до статей про музикантів. Наразі ж ті, хто хоч раз слухав Мирона Блощичака, воліють просто знати дату і місце проведення його наступного концерту. А тим, хто ніколи не чув ані класики, ані «фольку» у виконанні Мирона, варто заплющити очі і... уявити себе у горах, бажано Карпатах. Щоби піднятися гірською стежиною ближче до неба і сонця, так, аби побут долин не відволікав очі й серце, вкриті лісами гірські пасма стелилися під ноги пухнастим ліжником аж до горизонту, поняття «цивілізація» втратило свій функціональний шарм, а слово «вічність» не здавалося занадто патетичним... Отам раптом розумієш первісне походження музики, що народжується з обертання семи сфер небесних, подиху Святого Духу і вітру. Щоби почути її, не потрібно складної техніки — тільки відкрите серце. Щоби відтворити її сьогодні, у наш час тотальних високих технологій, достатньо теленки і... Божого благословення талантом.

   Теленка — найдавніший інструмент в «арсеналі» львівського музиканта-віртуоза Мирона Блощичака. Це — весняний інструмент. Коли верба пускала сік, з її гілок обережно, щоби не тріснула, знімали кору, і виходила така собі трубочка на два отвори. Її звукоряд природного походження: вітер, що задуває в скелю, звучить так само. Вочевидь, наші предки підслухали той вітер і зробили теленку. Теленка була єдиним музичним інструментом, на якому християнська церква дозволяла грати під час Великоднього посту (на сопілці не можна було). Грали на теленці гуцульську пісню «Ой, на горі жито-жито, на долині — овес, як задзвонять в усі дзвони, скажуть, Христос воскрес». Цікаво, що назва цього давнього інструменту має спільний корінь із сучасними засобами комунікації: телебачення, телефон, телеграф, тобто передавання, відтворення. На щастя, по карпатських селах дотепер можна знайти людей, які вміють грати на теленках, дудках, дримбах. Саме там, у мандрах Косівським, Верховинським, Яремчанським районами, Мирон Блощичак опановував техніку гри на архаїчних народних інструментах.

   Сьогодні Мирон Блощичак — справжня людина-оркестр. Окрім теленки, грає на сопілці, «козі» («волинці»), зозульці, ребрі («флейті Пана»), флоярі... На трембіті теж може. Але через те, що з трембітою не пускають до літака, на гастролі її із собою не бере. Мирон Блощичак дістав класичну музичну освіту — музичне училище плюс консерваторія по класу кларнета, тому що улюблений акордеон тоді був у радянському суспільстві «персоною нон ґрата», віртуозно володіє саксофоном, але цікавість до історичного українського народного інструменту таки перемогла. Його концерти — завжди захопливе шоу. І не тільки через те, що Мирон спроможний видобути мелодію з усього, що має порожнину, — із шлангу, наприклад. Може і на пластиковій пляшці зіграти. Колись на гастролях у США, коли на якійсь із вечірок під рукою не було жодного інструменту, він так і зробив — заграв на пластиковій пляшці з водою українську пісню. Американці були в захопленні. Але не тому на його концертах немає байдужих. Тут не має значення, знаємося ми на музиці чи ні, любимо «попсу» чи класику. Правічний, отриманий на генетичному рівні у спадок від тих предків, які ще були одним цілим із природою, наш внутрішній експерт від перших нот безпомилково тестує мелодію Мирона: «Фальші немає...»

 — Ще в юності мене зацікавив природний звук. Його щемлива щирість зачаровує. Я прийшов від саксофона і кларнета до теленки не тому, що так було найлегше, а тому, що це «просте» насправді надзвичайно багате. Вся стародавня духова музика — це музика Землі. В усіх народів стародавні духові інструменти вважалися магічними, чарівними. Скільки в світі є казок про чарівну сопілку... На жаль, в Україні мистецтво гри на старовинних духових інструментах сьогодні занедбане. Нам дуже бракує професіоналів, які б грали самі й могли навчити інших, бракує фестивалів народної музики. А це дуже важливий шар культури. Вміння грати на давніх інструментах раніше єднало покоління: прадід передавав мистецтво гри своєму синові, той — своєму... А сьогодні — ще на сопілці грають, на теленці вже дуже мало, а на флоярі хіба кілька людей в Україні. Добре, що молоді музиканти почали відроджувати ребро. Це ж унікальний за звучанням інструмент. Греки його називають «флейтою Пана», на Сході України кажуть — «кувиці» або «сверіль», на Буковині — «най», у росіян це «свирель». Археологи знаходили на території України «флейти Пана» віком 4-5 тисяч років, тепер вони зберігаються в київському Музеї етнографії.

— Свого часу ви багато гастролювали з відомим київським ансамблем «Кобза», а потім його залишили — заради фольклорної музики?

— Я зрозумів, що моє покликання — не естрада, а саме фольклор. Пішов у гори досліджувати і вивчати забуті народні духові інструменти. Потім повіз це музичне багатство української народної музики країнами світу, був на різних фестивалях, де виступи сприймали із величезним захопленням. Стародавня фольклорна музика надзвичайно популярна у світі.

— Розкажіть про останні поїздки.

— У листопаді я мав дуже гарний концерт з унікальним гітаристом із Симферополя Енваром Ізмайловим у театрі оперети в Києві. В грудні на запрошення Міжнародної асоціації бізнесменів грав кілька концертів у Берліні. А в лютому їздив з відомою нашою бандуристкою і композитором Оксаною Герасименко з концертами Італією: Рим, Неаполь, Капуа... З Риму полетів просто до Праги на Міжнародну туристичну ярмарку, яку робила наша Національна компанія туризму. Там був великий представницький концерт у королівському залі. Крім концертів, давно вже проводжу концерти-лекції англійською в університетах, музичних та загальноосвітніх школах Канади, США, Франції... Мови — ще одне моє захоплення, добре знаю англійську, французьку, трохи німецьку, тепер почав учити італійську. Останнім часом намагаюся менше гастролювати, більше ніж на три-п’ять днів не погоджуюся нікуди їхати. У мене чудова родина, чудові діти, їх треба пильнувати.

— Оце тепер, коли до України приїжджав з візитом президент Грузії Саакашвілі, ви грали для нього на запрошення Віктора Ющенка.

— Це був «домашній» концерт. Були родини обох президентів, я дав дітям Ющенка свої народні інструменти, аби й собі спробували заграти. Ці інструменти, я впевнений, цікаві як для дітей, так і для професорів музики. Багато хто з них не тільки не знає, як вони називаються, а й ніколи їх в очі не бачив.

— Я знаю, що ви багато інструментів самі робите?

— Флояри роблю, теленки з усіх можливих і неможливих матеріалів, експериментую дуже багато. Зробив кілька своїх авторських флояр, майже півтораметровий «вітрофон» або «вітрогон» з карнизу зробив.

— Чому він так називається?

— Тому що це звук вітру, який вібрує, закручується. Буквально граєш на вітрі.

— Свого часу наш теперішній ректор Львівської Академії мистецтв, відомий художник скла Андрій Бокотей зробив для вас скляні інструменти.

— Так, ребро було скляне, зозулі, теленка, і я на них грав на кількох виставках скла. З музикою, яку грав на цих скляних інструментах, я навіть записав цілу касету.

— А про «прикол» зі шлангом розкажіть.

— Шланг грає практично як теленка. Але теленка рівненька, а він гнеться. Якщо його крутити, він захоплює повітря і прекрасно звучить. Шкода, що наші читачі не зможуть послухати. Я б заграв. Тому що, я вважаю, найкраща візитівка музиканта — це не розмови про музику, а сама його музика. Щоправда, якщо просто слухати гру на цьому ж таки шлангу, наприклад, чи на пляшці, то можна подумати, що якась звичайна сопілка грає. Колись я при зустрічі кажу Гарику Кричевському: «Я записав новий диск». А він мені: «Мирон, тебя не надо слушать, тебя надо видеть». Тому що це все є дійсно якісь унікальні речі, часом диву даєшся, що воно грає, ці всі склянки, банки. Мене тепер жодною «Кунсткамерою» не здивуєш, я сам собі «Кунсткамера». Коли там показують, як хтось по склянці пальцем крутить, то так уже п’ятсот років крутять. А коли я на пляшці з-під води граю «Політ джмеля», то того ж майже ніхто у світі не робить.

— А вам траплялися такі, що роблять щось подібне?

— Колись у Парижі зайшов до музичного магазину з повною сумкою своїх інструментів, продавець побачив, запитав (там у магазинах працюють переважно колишні музиканти, розуміються). Я йому заграв, він одразу набрав номер телефону схожого на мене дивака, який живе в Парижі. Уже ввечері я був у нього на концерті, а наступного дня ми з ним записали цілий компакт імпровізацій. Він грав на різних дудках, і китайських, і не знати яких, я грав на українських, у нас вийшло таке інтернаціональне спілкування духових інструментів.

— До речі, про компакти. Є нові?

— Я багато експериментую у своїй студії, записую і дарую друзям. Щодо професійних компактів, то є суто фольклорний «Вітер з України», є ще «Вітер любові» — інструментальна музика на «флейті Пана» в супроводі струнного та естрадного оркестрів, є «Різдвяні сни» — мелодії колядок у виконанні двох бандур і різних духових народних інструментів. Багато співпрацюю з Оксаною Герасименко в жанрі сучасної української романтики і з оркестром «Віртуози Львова».

— Розкажіть на прощання якийсь веселий епізод із життя музиканта.

— Коли я ще молодим заробляв в Америці на житло, вдень працював у музично-мистецькому центрі при Брічмонтському університеті, а вечорами грав з різними американськими колективами. Потім у мене була якась перерва, і я трохи працював на будівництві. В перервах поїм швиденько і ганяю гами на саксофоні, на кларнеті. Розповіли про це хазяїну, він був незадоволений, прийшов «розбиратися». Питає мене: «Це ти граєш на саксі?» Кажу: «Так».— «Ти заробляєш ним гроші?» — «Так, заробляю». А він мені: «Тоді в Америці є тільки двоє людей, які заробляють гроші саксофоном, — ти і Біллі Клінтон». Тобто він мав на увазі, що це не спеціальність в Америці — музика. Потім, правда, ми з ним стали великими друзями.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: