CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 6
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 6
???????
MIX
Єжи Гофман у Луцьку
Знаменитий польський кінорежисер знімає документальну трилогію «Україна»
«Золотий лев — 2004»
Театральний фестиваль вже вшосте у Львові
Симпозіум скла у Львові
Скляний карнавал у Львові
МОМЕНТ ІСТИНИ
Діти пишуть Богу
Щирі дитячі листи Богу...
CITY ART
FOTO ODLOT
Польський фотоконкурс "FOTO ODLOT"
CITY ЗУСТРІЧ
Людина, яка пропонує трішки пограти
Ігор Кондратюк в гостях у CITY LiFE
WORLD NEWS
НОБЕЛІВСЬКІ ПРЕМІЇ - 2004
Скоро відбудеться церемонія нагородження
CITY ЗАХИСТ
Перепочинок після катастроф
В гостях Ніна Пахомюк - директор кризово-реабілітаційного центру "Софія"
МОМЕНТ ІСТИНИ
Якщо злякатися своїх бажань...
Завжди треба говорити правду, хоч якою б вона була...
CITY TRAVEL
Де відпочиває Європа
Всі до Солотвино!
CITY FLOWERS
Квіти для замку Любарта
Квіти в замку
???? ??????
Нештучне кохання
В гостях CITY LiFE Святослав Вакарчук
CITY LOVE
Коли зраджують коханкам
Ах, адюльтер, адюльтер...
CITY МОДА
Акценти моди
Двічі на рік провідні українські модельєри демонструють свої таланти
CITY SPORT
Я не хуліган
У Луцьку два замки. Один із них — Кварцяний
CITY NEWS
«Сповідь киянина еротомана»
«Сексуальна сповідь невідомого росіянина»
Сергій Жадан: Щиросердні листи про молодіжний
стиль життя

«Листи про моду»
Художниця, що створює сучасний «звіриний стиль»
contemporary art
REALITY SHOW
Полювання на кумира - 2
Полювання триває...
CITY ANIMALS
Шиншила замість чихуахуа
Це не кролик і не білка, і не мишка, і, звичайно, не тушканчик. Це — шиншила...
SEX&CITY
Чого ти хочеш?
Інтелігентські теоретизування з приводу сексу
Чи можна знову стати дівчиною?
КОНКУРС
Вчора було літо
Фотографії наших читачів для конкурсу
???? ??? CITY
???????:
N6(6) Листопад 2004     ???? ??????: НЕШТУЧНЕ КОХАННЯ С.ВАКАРЧУКА
??? ? ???????
CITY TRAVEL
Де відпочиває Європа
Олена Качуренко, Ужгород

 Там, де подорожувала Кунігунда
   Солотвино розташоване за 195 кілометрів від Ужгорода на правому березі Тиси. 250 мільйонів років тому тут хлюпотіли хвилі величезного океану, котрий залишив «на згадку» про себе найкрупніші в Європі соляні поклади. Їх почали розробляти ще до нашої ери. Соляні копальні завжди були ласим об’єктом для загарбників. Приміром, для римлян. На початку ІІ століття нашої ери легіони римського імператора Марка Ульпія Траяна захопили дакську державу, що існувала тоді на цих землях, і заснували замість неї провінцію імперії Верхня Дакія. Саме тоді чи не вперше у хроніках згадується Солотвино (тоді — Читатьє). Та бурхлива епоха сьогодні представлена в знахідках археологів — римських монетах-динаріях та залишках римської солекопальні.
   Для захисту знаменитого соляного шляху із Солотвино до Європи наприкінці XI-XII ст. була навіть зведена фортеця — Хустський замок. Аж до XVII століття він був неприступний. Після національно-визвольної війни угорського народу проти Габсбургів у 1703-1711 роках фортеця втратила своє сторожове значення, а незабаром узагалі була зруйнована блискавкою, що влучила в пороховий склад.
  Провалені старі соляні шахти поступово заповнювала вода, аби утворити знамениті солоні озера — за твердженням фахівців, майже повний аналог ізраїльського Мертвого моря за своїми лікувальними властивостями. Головне у ланцюжку озер — цілюще озеро Кунігунда (глибиною до 8 метрів), ропа якого сприяє лікуванню багатьох захворювань опорно-рухового апарата і шкіри. Романтична назва озера, за легендою, пов’язана з іменем середньовічної принцеси Кунігунди. Історичні хроніки свідчать, що 1073 року в Тюрингії юна принцеса з найстарішої королівської династії Європи вийшла заміж за князя Ярополка — онука Ярослава Мудрого у вигнанні. 1077 року Ярополк разом із дружиною повернувся на батьківщину, щоб почати боротьбу за великокняжий престол у Києві, і шлях його нібито пролягав саме через ці місця.
  Вже у ХХ сторіччі Солотвино прославило ще одне відоме на весь світ прізвище — 1923 року тут, у Слатині-Селі (так називалося тоді Солотвино в складі чеської держави), у бідній єврейській сім’ї народився Ян Людвик Хох — він же майбутній король однієї з найкрупніших світових медіа-імперій, англійський лорд Роберт Максвелл. 1978 року медіа-магнат відвідав батьківщину і, подейкують, навіть збирався подарувати на її розвиток мільйон доларів. Можна собі тільки уявити, як розквітло б сьогодні Солотвино, якби радянська влада прийняла тоді подарунок.

 Центр Європи
   Однак і без грошей Максвелла Солотвино нині швидко розвивається як унікальний курорт, а також як туристичний та спелеологічний центр. До розвитку цих галузей Солотвино спонукає і зручне місце розташування селища. Адже через дорогу (тобто через Тису) — Румунія, що віднедавна є членом ЄС.
   Про європейську орієнтацію Солотвино свідчить навіть побіжний погляд на селище, зокрема на його архітектуру. Красиві дво-, а то й триповерхові будинки, котрих тут напрочуд багато (а ще більше будується), часом нагадують чи Маріїнський палац у Києві, чи Воронцовський — у Криму. Причому якщо порівняти ці будови з деякими хоромами столичних олігархів, порівняння буде не на користь останніх.
   Хоч як парадоксально, але очевидне прагнення місцевих жителів до достатку і процвітання вочевидь спричинене... катастрофічними масштабами місцевого офіційного безробіття, яке штовхає людей на заробітки — як за межі батьківщини, так і в тіньові бізнес-сфери. Саме наявністю «заробітчанських» капіталів дехто пояснює будівельний бум у Солотвино. Втім, є ще думка, що кожен другий власник місцевих палаців — митник, кожен перший — підпільний самогонник (що побічно підтверджується даними з відкритих джерел про жахаючі розміри тіньового ринку алкоголю на Закарпатті).
   Хоч як би там було, а чимало солотвинських приватних будинків приголомшують плануванням, оздобленням та іншими архітектурними дивами. Щоправда, з будівельними матеріалами солотвинцям просто поталанило — Закарпаття відоме своїми мармурами, андезитами, базальтами, різнобарвними туфами. А от художній смак, мабуть, у крові. Як правило, колірна гама будинку обмежується двома, максимум трьома кольорами, причому м’яких, пастельних тонів. Винятки — святкові яскраво-червоні чи зелені черепичні дахи, втім, трапляються й помірні — рожеві й коричневі.
   Дуже популярні балкони, анфілади, галереї, башти і башточки. Замість звичних для тих самих столичних мешканців масивних непроникних парканів — легкі прозорі огорожі всіляких конфігурацій із дерева чи металу (справжні витвори мистецтва місцевих майстрів). Вхід до будинку — красиві сходинки з витонченими перильцями, двері зі скляними вставками, дзеркало, пальма в горщику. Двір можуть прикрашати ліхтарики, фонтани зі скульптурами і без, смішні фігурки гномів прямо на землі, великі жовті гарбузи й обов’язково квіти — у землі, у горщиках, у підвісних кашпо. Багато будинків мають задні двори з територією для гаражів, альтанок, обставлених плетеними меблями, й інших господарських приміщень. Можна тільки уявити, наскільки комфортнішим і красивішим стало б Солотвино, якби облаштувати тут сучасну туристичну інфраструктуру, заасфальтувати місцеві курні дороги, що перетворюються на полігони для всюдиходів після дощів, і прибрати все побутове сміття, яким, на жаль, засіяні місцеві околиці.

 По адреналін — під небеса чи під землю
   Що чекає на організованого або ж «дикого» туриста в Солотвино? Найперше, зрозуміло, самі туристичні об’єкти. І найголовніший із них — неповторна природа краю, із звивистою Тисою, смерековими лісами та долиною озер, обрамленою, немов дорогоцінна перлина, з усіх боків синіми гірськими кряжами (окраса яких, безумовно, — найвища вітчизняна вершина Говерла, 2061 м над рівнем моря). Крім того, практично поруч Карпатський біосферний заповідник та Національний природний парк «Синевир» із найкрасивішим, як запевняють знавці, озером України на висоті 1000 метрів. Любителів історії приваблять середньовічні замки (Хустський, Мукачівський), пам’ятки дерев’яної архітектури — Миколаївська церква в Колодному (XVI ст.) або ж Михайлівська — в селі Нересниця (XVIII ст.), скелі Довбуша, звивисті вулички та затишні кафе «гуцульського Парижа», як тут називають містечко Рахів. До речі, саме біля Рахова знаходиться географічний центр Європи.
   Практично до всіх цих місць можна дістатися з Солотвино за допомогою місцевих приватників — власників міні-автобусів. Їхні мобільні телефони розвішані на усіх парканах. В середньому екскурсія разом з обідом на природі коштує 60-70 гривень. Свідчення очевидця, котрий таким чином відвідав Ворохту: задоволення — море, екзотичні краєвиди, годують багато і смачно (якщо екскурсія відбувається взимку, принагідно можна покататися на лижах). Єдина умова — пасажирів має зібратися не менше десяти. Не менш популярні піші маршрути. Тим, хто прагне адреналіну, варто сходити на Говерлу. Або ж навпаки — спуститися глибоко під землю, в соляні копальні.
   Солотвино досі залишається селищем солекопів. Шахтарська атрибутика тут присутня всюди: у назві місцевого ресторанчика «Солекоп», у розкиданих долиною вишках, що тягнуть із підземель кліті з шахтарями. Кажуть, що сіль, яка тут видобувається, анітрохи не гірша за артемівську. І що запасів солі за нинішніх темпів видобутку вистачить тисячі на три років. Добувати сіль не менш небезпечно, ніж вугілля, хоча було помічено, що «білі» шахтарі не хворіють на астму, а також на бронхіти й інші захворювання верхніх дихальних шляхів. Тому ще за радянських часів тут була відкрита всесоюзна алергологічна лікарня з підземним відділенням на глибині 300 метрів.
   Галереї лікувального підземелля місцями нагадують картинки з казок Бажова. На одній зі стінок лабіринту — «кам’яна квітка» зі схожих чи на смолоскип, а чи дійсно на квітку соляних розводів. Підземними галереями можна блукати годинами, але правила суворі — погуляв, поки не почалися «позіханки», і спати. Нічні «зміни» — найкращий час для клієнтів клініки. Тут легко дихається, температура в тунелях завжди однакова — 23 градуси тепла, повітря сухе і в 10 разів чистіше, ніж в операційній.
   Місцеві «діггери» за помірну плату (15 гривень) проведуть вас лабіринтами підземної клініки, але можуть опустити і нижче, ще на 80 метрів вглиб, у діючу шахту, показати багатотонні комбайни, підземні солоні озера і скупчення сталактитів і сталагмітів. Шматочки цих «солоних коралів» можна також придбати на виході із шахти за 5-10 гривень у місцевих коробейників. Бізнес, зрозуміло, тіньовий, але за нинішнього рівня безробіття в Закарпатті місцеві жителі використовують будь-яку можливість заробити.

 Долина солоних озер
   Просолитися можна не тільки під землею. Долина солоних озер — дивовижна територія, що місцями просто зійшла зі сторінок «Собаки Баскервілей». Особливо її люблять місцеві мисливці. Юрби людей у камуфляжі, що бродять болотами, іноді нагадують облави ОМОНа, лякаючи відпочиваючих. Останні, прийшовши до тями після оглушливої стрілянини, прямують до цілющих хвиль Кунігунди. До речі, поруч із солоними озерами — такі самі зяючі кратери провалених шахт, але без води. Наближатися до їхніх стрімких круч небезпечно навіть спелеологам: унизу — похмурі чорні діри, що ідуть глибоко під землю. Зате озера — місце паломництва. Сюди приїжджають на вихідні на власному транспорті або ж проводять відпустку в крихітних кімнатках на місцевих турбазах.
   Турбази навколо озер останніми роками ростуть, як гриби, — попит народжує пропозицію. Інтерес підприємців до цього регіону поки що на стадії первинного накопичення капіталу — збудувати побільше, вкласти поменше. Тому більшість турбаз — без усяких ознак комунальних зручностей, які, що називається, на «території». Зняти будиночок на 3-4 особи коштує 50-60 гривень на добу. Проте вже трапляються й «апартаменти» вартістю 25-30 гривень на особу, з холодильником, а то й телевізором. Однак у будь-якому разі — без харчування. Втім, навколо озер працюють численні недорогі кафе. Крім того, тричі на тиждень у селищі вирує досить різноманітний базар — із продовольчими і речовими товарами. В будь-якому разі задоволення від місцевих пляжів перекриває усі побутові незручності.
   Термальні підземні джерела роблять озера незамерзаючими, говорять, їхня температура ніколи не опускається нижче 17 градусів тепла. Через 5-7 хвилин після купання в концентрованому солоному сиропі озера (купальники намагаються не бризкатися, тому що потрапляння води в очі викликає неприємні відчуття) ваше тіло вкривається солідним білим нальотом. Це сіль. Хтось струшує її з себе, хтось... солить нею варену кукурудзу, що її продають на пляжі місцеві бабусі. Фанатів місцевої лікувальної грязі можна впізнати здалеку  — їхні тіла чорного кольору, тільки зуби блищать.
Любителі гострих відчуттів приймають сеанси місцевого «гідромасажу»: стоять під товстою трубою, яка стирчить із крутого берега і з якої б’є просто в озеро потужний струмінь води — найсолонішої, оскільки качають її прямо із затопленої шахти. «Допомагає від усього», — радить засмагла життєрадісна бабуся з Івано-Франківська. Раз по раз над озером лунає хлоп’ячий лемент: «Планктон!!!» Виявляється, озеро не таке вже й мертве — якимось чином в убивчому прозорому соляному розчині пристосувалися жити мікроскопічні білі черв’ячки і червоні «пуголовки», котрі, за словами знавців, очищають і збагачують і без того цілющу воду. Там, де «пуголовків» занадто багато, вода здається червоною. Після солоних «ванн» краще помитися у прісному душі (послуга коштує гривню, якщо душ холодний, і три — якщо гарячий). Однак деякі фанати так і ходять увесь відпочинок солоними — кажуть, це сприяє омолодженню організму.
   Хоч би там як, але судячи з того самого будівельного буму, енергії місцевих жителів справді можна лише позаздрити. До речі, дехто стверджує, що сучасні особняки Солотвино з усіма зручностями будуються саме для заможних любителів «зеленого» туризму, котрий набуває в Закарпатті все більшого розмаху.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: