CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 6
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 6
???????
MIX
Єжи Гофман у Луцьку
Знаменитий польський кінорежисер знімає документальну трилогію «Україна»
«Золотий лев — 2004»
Театральний фестиваль вже вшосте у Львові
Симпозіум скла у Львові
Скляний карнавал у Львові
МОМЕНТ ІСТИНИ
Діти пишуть Богу
Щирі дитячі листи Богу...
CITY ART
FOTO ODLOT
Польський фотоконкурс "FOTO ODLOT"
CITY ЗУСТРІЧ
Людина, яка пропонує трішки пограти
Ігор Кондратюк в гостях у CITY LiFE
WORLD NEWS
НОБЕЛІВСЬКІ ПРЕМІЇ - 2004
Скоро відбудеться церемонія нагородження
CITY ЗАХИСТ
Перепочинок після катастроф
В гостях Ніна Пахомюк - директор кризово-реабілітаційного центру "Софія"
МОМЕНТ ІСТИНИ
Якщо злякатися своїх бажань...
Завжди треба говорити правду, хоч якою б вона була...
CITY TRAVEL
Де відпочиває Європа
Всі до Солотвино!
CITY FLOWERS
Квіти для замку Любарта
Квіти в замку
???? ??????
Нештучне кохання
В гостях CITY LiFE Святослав Вакарчук
CITY LOVE
Коли зраджують коханкам
Ах, адюльтер, адюльтер...
CITY МОДА
Акценти моди
Двічі на рік провідні українські модельєри демонструють свої таланти
CITY SPORT
Я не хуліган
У Луцьку два замки. Один із них — Кварцяний
CITY NEWS
«Сповідь киянина еротомана»
«Сексуальна сповідь невідомого росіянина»
Сергій Жадан: Щиросердні листи про молодіжний
стиль життя

«Листи про моду»
Художниця, що створює сучасний «звіриний стиль»
contemporary art
REALITY SHOW
Полювання на кумира - 2
Полювання триває...
CITY ANIMALS
Шиншила замість чихуахуа
Це не кролик і не білка, і не мишка, і, звичайно, не тушканчик. Це — шиншила...
SEX&CITY
Чого ти хочеш?
Інтелігентські теоретизування з приводу сексу
Чи можна знову стати дівчиною?
КОНКУРС
Вчора було літо
Фотографії наших читачів для конкурсу
???? ??? CITY
???????:
N6(6) Листопад 2004     ???? ??????: НЕШТУЧНЕ КОХАННЯ С.ВАКАРЧУКА
??? ? ???????
CITY ЗУСТРІЧ
Людина, яка пропонує трішки пограти
Лариса Бінько, Київ

Ігор Кондратюк народився в 1962 році. Закінчив фізичний факультет Київського університету ім. Т.Г. Шевченка, кандидат біологічних наук. Працює на телебаченні з 1985 року. Вперше з’явився на телебаченні в 1980 році як гравець суперпопулярної гри «Що? Де? Коли?». З 1990 року працював чи працює над передачами «Кохання з першого погляду», «Брейн-ринг», «Іграшки для вулиць», «5+1», «Програма передач на завтра», «Караоке на майдані», інтелектуальне шоу «LG-Еврика», «Шанс».
— Ігоре, ваша телевізійна кар’єра почалася з телепередачі «Що? Де? Коли?». Як вам вдалося стати членом клубу?
— Коли я був студентом, в університеті ми організовували різні вечори, також грали й у «Що? Де? Коли?». І одного разу найвідоміші московські знавці — Друзь, Бялко, Владимирський, Голубєва, Шангін — вирішили приїхати в Київ, погуляти на травневі свята. В університетський клуб «Що? Де? Коли?» зателефонували і попросили їх зустріти. Ми зустріли, а потім вони запросили до себе в гості, на зйомки «Що? Де? Коли?». Там нам запропонували пройти відбір. Я погодився, мене відібрали, і так я став членом клубу. Грав досить багато. Неяскраво. Але з 20-25 ігор наша команда приблизно 15 виграла.
— А чому неяскраво?..
— Бо в мене склад характеру командний, а в команді Козлова був досить авторитарний стиль. І, по-друге, я не володію феноменальною пам’яттю Бурди чи досвідом Друзя. Я міг би придумати собі роль борця, тоді б усе виглядало по-іншому, а я просто хотів грати. Навіть Ворошилов для мене чіткої ролі не придумав.
— І з цього почалася ваша телевізійна кар’єра…
— Тоді в моєму житті була робота в інституті, сім’я і гра «Що? Де? Коли?» — і більше нічого. До речі, я й досі числюся науковим співробітником інституту молекулярної біології та генетики. (А свого часу Ігор мріяв стати астрономом, а не біологом — авт.) У мене більше ста наукових праць — не всі, хто до останнього дня працює в науці, можуть цим похвалитися.
— І на яку тему була ваша остання наукова робота?
— Це була кандидатська дисертація, яку я захистив у 1996 році. Найпростіше пояснення її теми — питання впізнаваності біологічними молекулами одна одної. Наприклад, це потрібно для того, щоб цілеспрямовано працювали ліки. Шість років тому, скажімо, в Японії, вклад грошей у молекулярну біологію був найвагомішим у науці. Мене запрошували працювати в Лос-Анджелес, у міжнародну лабораторію, пропонували їхати в університет Торонто в аспірантуру.
— То ви собі спростили життя?
— Ні. Це є логічне завершення мого «Що? Де? Коли?», мого бажання бути ерудитом, мого бажання знати все. А це так звана широка пам’ять, яка не може бути водночас глибокою. Тобто феномени типу Бориса Бурди існують, але їх виключно мало. А для науки потрібні три речі: посидючість, пам’ять і розум. Я не вважав себе обділеним розумом, але посидючістю і пам’яттю я не особливо володів, тому що моя посидючість через три години роботи з літературою закінчувалася. Мені хотілося чогось іншого — піти поставити експеримент чи просто пограти у футбол… І ось — «Що? Де? Коли?». Я був компанійським малим, мені сподобалася телекомпанія «Гра», ми з ними здружилися. Ця телекомпанія була для мене школою. А в тій школі було два професори — Ворошилов і Стеценко, був доцент — Козлов. А я прийшов туди просто на правах стажера. Далі з’явилася передача «Брейн-ринг». І Андрій Козлов покликав мене працювати його помічником, помічником ведучого і редактором ведучого, і навіть асистентом режисера.
— А чому він покликав саме вас?
— У команді гри «Що? Де? Коли?» я був незамінною ланкою: всі знали, якщо потрібно щось вирішити без… оскоплення, треба говорити зі мною. Бо ми з Козловим — друзі й навіть куми, і по дружбі ці питання вирішувались легше.
— То ж ви, на відміну від Козлова, не деспотична людина…
— Козлов каже, що я найупертіша у світі Риба. Переконати мене в чомусь досить складно, навіть у таких життєвих ситуаціях, які просто однозначні для інших. Я виходжу з того, що мета, яку я поставив, правильна.
— Повернутися з Москви назад до Києва — теж було правильним рішенням?
— Я не захотів залишатися в Москві, це не моє місто. Більше того, я надто українець, щоб там жити.
— І яке ж у вас улюблене місто?
— Улюблене місто — Київ, тому я в ньому і живу. Для мене міста відрізняються… піснями. Київ — це  «Києве мій», Львів — це пісні «Океану Ельзи», Париж — неповторний голос Сальвадоре Адамо. А в Москві я просто не можу довго знаходитися.
Я два роки вів на «Арбаті» передачу «Іграшки для вулиці» — це прототип передачі «Караоке на майдані», яку ми придумали вдвох із Козловим і яка виходила на московському 31-му каналі у 97-99 роках. Це була абсолютно рекламна передача, що йшла 13 хвилин, але телеглядачами вона сприймалася абсолютно як розважальна. Там були такі юрби людей, як і тут, ми співали різні пісні. Але мені не вистачало українських — у мене починалося кисневе голодування.
— Тобто ми знову приходимо, на жаль, до банальної істини, що геть усі українці — співочі…
— На жаль — для росіян, бо топові виконавці, які вивозять гроші з Росії, — це українці: Данилко, «ВІА Гра», «ВВ», «Океан Ельзи».
— А ким ви відчуваєте себе в круїзі під час «Караоке»?
— Людиною, яка пропонує іншим трішечки пограти.
— А що для вас «LG-Еврика»?
— «Еврика»? «Еврика» — це важка дитина. Мені запропонував телеканал «Інтер» зробити цей формат, я спочатку відмовився, бо це не підйомна штука, шість окремих передач. Та потім я все ж погодився бути редактором. А коли ми провели кастинг ведучих, я зрозумів, що мені буде дуже важко як головному редактору працювати з іншим ведучим, окрім себе. Це треба взяти і навчити. Я вчу своїм прикладом. Я не дуже хороший педагог.
«Еврика» технологічно складна передача, і зйомки її даються мені важко. «Караоке» для мене більш комфортне, бо це повністю авторський продукт. Але є дві заспокійливі думки: переможець «Еврики» отримує 32 тисячі доларів. І друге — подібної передачі у нас немає.
— А «Шанс»? Ви — продюсер цієї передачі…
— Продюсер, співавтор, іноді з’являюсь як ведучий. Я вважаю, що ми зробили передачі, які є хорошими продуктами на нашому ринку. З часом у нас з’явиться щось інше, краще, до чого ми будемо причетні. Зараз же у мене просто не вистачає фізичного часу, щоб робити якісь інші передачі, і такі, які я хочу.
— А на гру «Що? Де? Коли?» теж уже не вистачає часу?
— Я навіть грав у цьому році — в березні, на свій день народження. Але ми цього разу, на жаль, програли.
— А чи були на зйомках ваших передач якісь забавні випадки?
— Іноді мені здається, що сама моя робота на телебаченні — робота людини, яка марила зірками, — це один великий забавний епізод.

P.S. Поздоровляємо Ігоря з поповненням у сім’ї — влітку в нього народилася донька (двох синів популярний телеведучий уже має).

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: