CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 34
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 34
???????
???? ??????
Богдан Бенюк: На біс
CITY SOCIETY
Вуличний кобзар
Дуб, який бачив князя Ігоря
Тепло «Лемківські ватри»
CITY SOCIETY
Гуцулія
CITY STUDY
«Університет-Луцьк» у суперлізі!
CITY HISTORY
Храм землі
Буде Станіславський узвіз
CITY HISTORY
Затятий мрійник
CITY FAMILY
Яка коса - така й краса
Птах мрії у небі дитинства
Вічна зернина
CITY ART
Кава-party з Миколою Тинкалюком
Кого Бог поцілував?
Допоки горить вогонь
CITY LIBRARY
Запрограмований на щастя
???? ??? CITY
???????:
N0(34) Червень 2007     ???? ??????: CITY PEOPLE
??? ? ???????
CITY STUDY
«Університет-Луцьк» у суперлізі!

- Богуславе Андрійовичу, ви починали з гандболу, та ще й тренували чоловічу команду. Що спонукало «керувати» таким непростим жіночим колективом?
— Так, справді, довелось починати з гандболу, і в інституті спеціалізація була «гандбол». Але волейбол завжди цікавив більше. Так сталося, що й у спортивній школі, куди прийшов на роботу, працював з дівчатами. Про це не шкодую.

— Відчуваєте себе відповідальним не лише за майстерність своїх вихованок. Чого, окрім спортивної майстерності, навчаєте дівчат?
— Звичайно, ми, педагоги, як і сім’я, несемо відповідальність за вихованців. Але як тренери ставимо досить жорсткі умови щодо дисципліни. Адже спорт не любить слабкодухих. Ми не лише тренуємо, а й виховуємо. Відчуваємо турботу про їх подальшу долю. Можу сміливо говорити про те, що усі наші вихованці гарантовано вступають до «вишів» України, добре навчаються, а пізніше успішно влаштовують своє життя. Спорт учить дисциплінованості, організовує, загартовує.

— Коли дівчата переходять в іншу вікову групу, міняють «формат», стають студентами, чи змінюється їхнє ставлення до гри, до життя? Ви сприймаєте їх більш дорослими чи для вас вони залишаються юними завжди?
— Волейбол — гра серйозна і відповідальна. Тут немає права на помилку, бо вона приносить поразку. І тому процес загартування витримують не усі. З 500 чоловік молодшої вікової групи у старшу потрапляє лише 6-8, які й становлять основу. Мені важко сприймати дівчат дорослими, адже знаєш їх змалку — з усіма проблемами, примхами, хворобами, періодом становлення. Навіть коли вони приводять уже своїх дітей, усе одно залишаються «моїми дівчатами».

— Колись ви вчили нас (я теж була вашою вихованкою), що за успіх чи поразку команди відповідає кожен із членів команди, а не лише капітан. Чи поділяють ваші погляди нинішні вихованки?
— В ігрових видах спорту так повинно бути. Це в індивідуальній майстерності кожен відповідає за себе, за особистий результат. А командна гра має свої закони: коли хтось помиляється, інший повинен виправити цю помилку, підставити своє плече. Тут є певні позитиви. Доречним буде відомий девіз: «Один — за всіх! Усі — за одного!». Тоді й приходить перемога.

— Чим волейбол цікавий тепер, після певних змін у правилах гри?
— Сучасний «модернізований» волейбол став більш видовищним, розрахованим на глядача-вболівальника. А взагалі жіночий волейбол (у цьому переконався, об’їздивши весь світ) набагато цікавіший, ніж чоловічий, він збирає повні зали. Та й у техніці, тактиці, швидкості, насиченості гри комбінаціями жінки переросли чоловічий, більш спрощений варіант волейболу.

— Як відомо, команда «Університет» перебуває під «батьківською» опікою ректора Волинського державного університету Ігоря Коцана, який завжди підтримує студентів у всіх починаннях і сам полюбляє спорт. Чи важливо, щоб у сучасному класичному університеті були такі команди?
— Шкода, що наша держава приділяє мало уваги розвитку спорту, особливо дитячого, молодіжного. Ось, приміром, у класичних університетах Європи, Америки існують відомі професійні команди з баскетболу, футболу, волейболу, які додають ваги, приносять славу, пропагують свій університет. Деякі ректори наших «вишів» ще не до кінця розуміють важливість розвитку не лише науки, культури, спорту, а й формування всебічно розвинутої особистості, активного громадянина держави, майбутнього будівника здорової, повноцінної країни. А сучасне покоління молодих керівників, що поступово приходить до вищої школи, уже по-новому мислить — з перспективою. Тим більше, що європейська система освіти, входження в Болонську систему передбачає, власне, розвиток такої особистості, яка зможе проявити свої здібності, таланти, реалізуватися в суспільному житті. Визнані світові університети уже не одне десятиліття працюють за такими програмами. Ректор ВДУ ім. Лесі Українки Ігор Коцан з розумінням ставиться до проблем і студентів, і викладачів, підтримує спорт, мистецтво, науку, робить усе можливе, щоб наш університет став класичним, національного зразка.

— Пам’ятаю, як ви любили возити нас на змагання до країн Прибалтики ще за часів Радянського Союзу (з того часу закохана у Ригу, Вільнюс, Даугавпілс). А чи є «наїжджені», улюблені місця зараз — де вас найкраще приймають, де ви традиційно завойовуєте медалі?
— Так, їздимо до Росії, Прибалтики, хоча із встановленням візового режиму трохи складно, та й накладно. Нам дешевше тепер поїхати до Франції, аніж до Литви. В основному їздимо до Європи. Були в Англії (там стали срібними призерами), Португалії (потрапили до фіналу європейських олімпійських ігор), Туреччині, Угорщині, Словаччині, Болгарії, Польщі. Незабаром — поїздка до Польщі на молодіжний фестиваль, який організовує «Єврорегіон «Буг» (минулого року він проходив у Луцьку), на дитячий міжнародний фестиваль у Замості, учасником якого ми є уже десять років.

— А чи запрошують ваших вихованок у закордонні клуби?
— Немає відбою. Але за положенням волейболу жінкам до 23, а чоловікам до 25 років заборонено виїжджати за кордон. А взагалі мої вихованки зараз грають у Німеччині, Франції, Італії, Угорщині, Польщі.

— Ваша чарівна дружина Олена — колишня вихованка, капітан команди, а тепер соратник, помічник, однодумець — теж тренер дівчачої команди, донька Анна професійно займається волейболом. Чи добре, коли сім’я «дихає» одним повітрям і сповідує одні інтереси?
— І добре, і погано. З одного боку — важко, оскільки специфіка нашої роботи передбачає постійні роз’їзди, відрядження. Інколи бачимося зрідка. А з іншого — добре, коли є розуміння, підтримка, порада. Донька не має на меті продовжувати спортивну кар’єру. Вчиться у спеціалізованій школі з англійським ухилом.

— Які проблеми сучасної спортивної школи?
— Як директор можу сказати одне — фінансування! У мене безліч проблем, які змушений вирішувати (окрім того, ще й тренувати): від господарських потреб, ремонту, облаштування роздягалень, душових — до закупівлі спортивного інвентарю, форми, підписки спеціалізованої літератури, преси, організації поїздок та змагань. На нинішній день лише волейболом займаються у нас 600 дітей! І кожному потрібен м’яч, інші знаряддя. Спонсори, на жаль, не зацікавлені в інвестуванні спортивної галузі в Україні. Ось у Росії, приміром, більш приваблива картина. Спортивні інвестори мають пільги від держави, звільняються від оподаткування. Якщо наш уряд найближчим часом не вирішить цю проблему, можна «загубити» спортивну інфраструктуру.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: