CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 28
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 28
???????
???? ??????
Павло Зібров: «Спочатку жінки, а потім - все інше»
CITY SOCIETY
Стяг над альпами
CITY SOCIETY
З салом гуляє Луцьк
Біс у ребро
CITY SOCIETY
За давнім «рецептом щастя»
CITY STUDY
Навчання з фантазією
Не бійтеся стукати у зачинені двері
ГРА за сценарієм пастушок
CITY HISTORY
«ALOKA» з Іпатіївського літопису
CITY FAMILY
Мюнхен: ОКТОБЕР фест
CITY ART
Козирна енергетика Янки
Скарби Ірини Свйонтек
Хулігани - гади, чи митці-революціонери?
CITY LIBRARY
Літописець плюсів життя
???? ??? CITY
???????:
N11(28) Грудень 2006     ???? ??????: Спочатку жінки, а потім - все інше
??? ? ???????
CITY SOCIETY
Стяг над альпами

Гірський дух

В ГОРИ… Кожна з вершин — невідомих чи зі світовою славою — має власну біографію. Інколи мірилом «слави» стає негативне співвідношення трагічних сходжень до тріумфальних. Саме завдяки цьому фактору повіває гнітючим холодом від самих назв суворих шпилів швейцарського Маттергорна чи каракорумського К2. Та й найбільший серед альпійських велетів — Монблан («Біла гора») — не надто далеко «втік» зі своїм численним «людожерським» набутком. Але — о, диво! — люди йшли і продовжують іти, незважаючи на втрати друзів і реальну смертельну небезпеку. Йдуть, бо це шлях ВГОРУ, до перемоги не лише над грізними скелями і підступними льодовиками, а насамперед над власними слабостями і страхами. Це шанс поглянути на суєтний світ ЗГОРИ. Чи З ГОРИ.
Понад 220 років тому, в серпні 1786-го, на найвищу вершину Альп уперше зійшли двоє сміливців із глухого гірського села Шамоні — Жак Бальма та Мішель-Габрієль Паккар. Їх відважний вчинок став не лише початком історії сходжень на Монблан, а й відправним пунктом історії альпінізму взагалі. Через 160 років, 1 вересня 1946-го, до різноплемінної когорти тих, хто стояв на маківці Монблану, приєдналися перші українці: двоє пластунів із щойно створеної у таборах DP («переміщених осіб») у баварському Міттенвальді «Ватаги Бурлаків» Богдан Яців «Білий Джек» та Ігор Суховерський «Колюмб» підняли заборонений на рідних землях національний стяг над «господарем Альп». А ще через шість десятків літ, на відзначення трьох ювілеїв — їхнього громадянського й особистого подвигу, 15-ліття Незалежності України та 750-річчя Львова — на штурм Білої Гори наприкінці серпня вирушила група українських пластунів, наступного покоління побратимів із відродженої «Ватаги».


Шамоні

Назвати цей населений пункт, з якого всі починають свій шлях до найвищої альпійської вершини, «селом» чи навіть «містечком» якось язик не повертається. Затиснене в однойменній долині між масивами Монблану та Бревену поселення славилося неабиякою бойовою вдачею його громадян ще з ХI ст., проте справжню популярність принесли йому перше сходження на заповітну вершину й організований тут же спритним женевським натуралістом і підприємцем де Соссюром «Клуб альпінізму». Візит французького імператора дав поштовх розбудові шляхів уздовж долини і схилів, а побудова перших канатних доріг і проведення згодом першої в історії зимової Олімпіади (у 1924 році) остаточно закріпили за невпинно зростаючим селищем статус туристичного центру №1 Старого континенту. Нині взимку і влітку це — місце всесвітнього паломництва любителів екстремального відпочинку (фрі-райду, альпінізму, парапланеризму), процвітання готельно-ресторанних комплексів, найфантастичніших спортивно-розважальних центрів і реклами найбільш «просунутих» фірм-виробників альпійського спорядження. Адже похвалу чи скаргу на кожен із видів цієї продукції можна почути майже відразу після його придбання від вдячних споживачів чи невдячних їхніх родичів…

У пік сезону Шамоні нараховує близько 70 тисяч мешканців, проте «оригінальних» шамоніарів тут у сім разів менше — решту становлять небідні туристи і власники казково дорогої нерухомості. Фанати-екстремали вважають вершиною везіння, коли вдається влаштуватися працювати в котрийсь із численних місцевих розважальних закладів, аби якнайдовше залишатися «в контексті» пануючої тут атмосфери, перенасиченої адреналіном. Лише вибраним удається стати абсольвентом славнозвісної Національної школи гірськолижного спорту та альпінізму: не всякому під силу щороку викласти за навчання півтора десятка тисяч євро. Та й здобута професія провідника, хоч і приносить чималі сезонні прибутки, не відзначається безпекою, про що красномовно свідчить «професійний» цвинтар альпіністів поблизу середньовічної церковки. Та незважаючи на такі реалістичні нагадування про суворість та невблаганність крутого характеру гір, життя в Шамоні фонтанує невичерпним джерелом, переливаючись усіма барвами веселки. Фаталізм?


Сходження

Містечко зустріло експедицію Пласту двома прикрими несподіванками — дводенною зливою і звісткою про трагічну загибель португальської зв’язки на спуску з Монблану. Через погодні негаразди довелося відмовитися від первинного задуму розпочати сходження від самого Шамоні і піднятися місцевим технічним чудом — канатною дорогою з перепадом висот майже три тисячі метрів — до проміжної станції на висоті 2317 м. Тут, серед фантастичної краси скель, біля самого підніжжя льодовика, група провела першу акліматизаційну ніч. Уранці прощання з гостинним схилом відбулося згідно з пластовими канонами — в одностроях, під знаменами України і куреня, зі співом гімну. А менш як за годину група вже «летіла» у панорамній кабінці до «орлиного гнізда» на верхівці скелястої вершини Егюй дю Міді (3838 м). Тут уперше довелося застосувати на практиці альпійське спорядження і техніку ходіння у зв’язках, яку особливо старанно відпрацьовували під час тренувань попереднього дня. Видовище вражаюче: тонкий сніговий гребінь починався при самому виході з рукотворної льодовикової печери і різко спадав кількасотметровою змієподібною дугою до Валє Бланш. Власне, «Біла Долина», що розкинулась у велетенській чаші поміж італійським масивом Гранд Джурас зі сходу, підніжжям Мон дю Такул з півдня і хребтом дю Космік із заходу на північ, і була метою переходу другого дня, оскільки саме тут мав постати перший «льодовиковий» табір для продовження акліматизації перед вирішальним штурмом. Цьогоріч снігу влітку випало аномально багато, й альпіністів (а, окрім українців, у долині встановили свої снігові табори-«фортеці» ще й іспанці, словаки, литовці, італійці та австралійці) було значно менше, аніж в інші роки у таку пору. Встановивши захисні снігові стіни довкола окопів з наметами, учасники експедиції з метою кращої адаптації організмів до високогірних умов одразу приступили до активних прогулянок найближчими схилами, зокрема відвідали притулок «Космік» на відрозі однойменного хребта. Тут можна не лише перечекати негоду в «цивілізованих» умовах, а й дізнатися досить детальний, мало не погодинний прогноз на найближчих 2-3 доби. На будівлі притулку, що стоїть за кількасот метрів від невидимого італійсько-французького кордону, окрім численних наклейок і значків фірм та клубів, ветеранами італійських, союзницьких та німецьких гірських частин установлено спільну таблицю на знак пошани загиблих тут у боях 1940-1945 років їхніх побратимів. Що вирішувала війна серед пустельних вічних снігів і скель?..

У призначене на самісінький День Незалежності сходження погода таки внесла свої корективи. Вже о 3-ій годині ночі з Валє Бланш було видно, як лютує гроза десь над Італією, проте ще залишалася надія, що негода пройде стороною. Ілюзії розсіялися менш як за дві години — небо заволокли непроглядні хмари, а шквали сікли льодовою крупою відкриті частини обличчя, ускладнюючи і без того непросте просування подекуди майже вертикальними сніговими стінами. Шлях з Білої Долини до верхньої точки Монблану (4807 м) лежить через одну з найвищих і технічно чи не найскладнішу вершину всього масиву — Монблан дю Такул (4298 м). В умовах нульової видимості група таки підкорила перший і найсерйозніший бар’єр на шляху до мети: о 8-ій ранку остання з чотирьох зв’язок піднялася на Такул. Проте йти далі в таку бурю було би свідомим самогубством, тому довелося повернутися. Спуск із засніжених і вкритих прихованими тріщинами льодовика скелястих схилів проводили максимально уважно і швидко — загроза сходження лавин була надто реальною, щоб нею нехтувати. Проте, дійшовши в молочних хмарах до табору, під завивання бурі і громовицю пластуни таки відзначили співом національного гімну і міцними обіймами День Незалежності. Лише наступного дня, спустившись із вічних льодів до Шамоні, учасники сходження збагнули, наскільки близько стояла за їхніми спинами примара непоправного. Того серпневого дня Монблан вкотре зібрав свою страшну данину: у сніговій віхолі на скелях загинув польський альпініст, а понад двадцятеро тих, хто ризикнув піднятися на гору, потрапили до шпиталю.

Грізне «попередження» суворої вершини «бурлаки» сприйняли як виклик. Уже через день після повернення у шамонійський кемпінг, після тривалого обговорення було створено штурмову групу з шести осіб, яка по обіді 27 серпня виїхала «трамваєм Монблану» із сусіднього селища Ля Файєт до «стартової позиції» на висоті 2300 м, аби наступного дня так званим «класичним маршрутом» здійснити повторну спробу сходження. Погода, схоже, вирішила ще раз випробувати стійкість хлопців — у день штурму вона була аж ніяк не кращою, ніж під час попередньої спроби. Хоча цього разу технічно шлях був дещо простішим (зате довшим), звитяга далася дуже непросто. І все ж 28 серпня о 10:40 за місцевим часом, подолавши останній 300-метровий льодовий гребінь, на вкритій хмарами найвищій вершині Альп із національним та курінним стягами в руках стояло п’ятеро вкритих інеєм «бурлаків»: Ігор Карабін, Андрій Котлярчук, Андрій Зорик, Богдан Шиманський та Назар Тимошик. У той момент переможці ще не знали про їхнє останнє випробування: цього разу «бонус» полягав у відсутності зворотного рейсу «трамвая» і вимушеному переході під проливним дощем аж до підніжжя масиву в поселенні Лєз От. Усвідомлювали єдине: слова честі, даного перед знаменами і пам’яттю всіх попередніх поколінь пластунів, було дотримано...


Альпійське братерство

Той, хто бодай раз не побував на скутих вічною мерзлотою небосяжних висотах, ніколи не збагне у повному обсязі глибину цього поняття. Серед безкрайніх снігів і суворих скель, всесильної стихії, де кожна хвилина життя може стати останньою, нівелюються категорії раси, національності, конфесійності чи соціального становища. Всі мирські заслуги і здобутки — далеко внизу, ще біля підніжжя. Єдиним мірилом залишається те, скільки людського є в Людині. Мова не стане бар’єром, коли подаєш казанок із гарячим чаєм втомленому подорожньому, який щойно повернувся зі сходження, тягнеш з тріщини постраждалого чи віддаєш власні теплі речі, місце в наметі і спорядження тому, хто цього потребує. За все це не чекаєш особливої подяки або негайного «повернення боргу» — завтра ти сам можеш опинитися на місці того, хто нині потребував твоєї допомоги. Це святі неписані закони окремої, але аж ніяк не відокремленої від людства касти безмежно закоханих у гори. Знання мови знадобиться, щоб привітатись і «поговорити про життя» із сусідами по льодовому табору, підтримати добрим словом чи зрозуміти слова підтримки. А ще — щоб вчасно почути попередження про загрозу і заздалегідь про неї повідомити кожного з мешканців «снігового Вавилону».

Тут особливо гостро усвідомлюєш універсальність християнської норми любові до ближнього, відчуваючи майже матеріально Його підтримку і молитву за тебе. Бодай заради цього глибинного, незабутнього відчуття варто йти ВГОРУ. І ставити на нових вершинах горді стяги своєї країни — як символи звитяги частини єдиного світового цілого... 

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: