Сьогодні колекціями табакерок гордяться найвідоміші музеї світу: Лувр, Британський музей, Ермітаж й інші. Та не заглядаймося на чуже: Львів теж має не менш цікаву і важливу за обсягом, мистецькою та історичною значимістю збірку табакерок. Проблема лише в тому, що ця збірка наразі недостатньо атрибутована (є нюанси у формі окремих речей, тому важко визначити, це був предмет для зберігання тютюну чи жіночих парфумів) й уведена в науковий обіг: в колишньому Радянському Союзі фактично не було жодної наукової праці, присвяченої таким збіркам (хіба поодинокі статті працівників Ермітажу про окремі його табакерки) — система мала свої вимоги і свої пріоритети.

Утім — про Львів. А точніше, про Львівський музей етнографії та художнього промислу, де сьогодні зберігається близько 400 розмаїтих табакерок. «В історії табакерки взагалі, — розповідає завфондами музею Людмила Булгакова, — найцікавішим є XVIII століття. Адже тоді (особливо в другій його половині) табакерка була не лише функціональною річчю для зберігання тютюну, а й предметом гонорів, ознакою елегантності і смаку, невід’ємною частиною костюма. Саме через це французи дали цьому періоду влучну назву «епоха табакерок», яка так і закріпилася у мистецтвознавчій літературі. Цікавий факт: табакерка належить до поодиноких предметів, що їх почали колекціонувати ще за їхнього активного побутування, тому такі колекції зазвичай повні. Вони не є чимось винятковим, але в Україні наша колекція є найбільша і друга на теренах колишнього Союзу за кількістю, якістю, представленими стилями, часовою приналежністю після Ермітажу».

Табакерки зі збірки музею можна класифікувати по-різному — за формою, матеріалом, з якого вони виготовлені, за приналежністю до тієї або іншої соціальної верстви, за тим, чоловікові чи жінці вони належали тощо. Скажімо, при виготовленні мисливських табакерок (як правило, такі були овальної форми, щоб їх було зручно засунути до кишені) часто використовувалися цінні породи дерева й інкрустація в кістці, де зображувалися сцени полювання й відповідні написи. Солдатські табакерки натомість часто виготовлялися з пап’є-маше чи бляхи із зображенням пісенних текстів, нот, карт. У час свого розквіту табакерки відповідали навіть порі року: зимові виготовлялися з теплих матеріалів (дерева, бурштину), щоб їх у холод приємно було взяти до рук, а літні — з каменю чи металу (зазвичай срібла). Жіночі табакерки, свідчить львівська колекція, набагато вишуканіші та мініатюрніші за чоловічі, часто прикрашені квітами або пасторальними сценами (зокрема, емалеві та порцелянові), й окремі з них навіть досі зберігають ледь відчутний аромат тютюну. Як витвори мистецтва особливо цікаві табакерки періоду XVII-XVIII століть. Бо в XIX столітті, оскільки змінилися мода і спосіб суспільного життя, табакерки стають швидше сувенірами.

«У своїй колекції ми маємо вироби, на багатьох з яких позначене авторство (майстер, підприємство чи країна) з Франції, Італії, Польщі (де, до речі, мода на табакерки, на відміну від Франції, прийшла знизу нагору), Росії, Німеччини, Данії, Угорщини. В Україні майстерень з виготовлення табакерок не було, зрештою, як і довгий час масової культури нюхання тютюну. Скажімо, відомі ще з XVII століття історичні факти, що на територіях сучасних Тернопільщини, Хмельниччини, Вінниччини були великі тютюнові плантації, але місцеве населення тютюну практично не вживало. Тютюн був популярним у гірських районах, але в народі для нього існували інші вироби — наприклад, шкіряний капшук. А щодо табакерок — то це предмет саме міського високопрофесійного виробництва, проектами декорів яких часто займалися відомі художники. Верх табакерок, незалежно від того, з чого вони зроблені, часто-густо закомпоновувався під відповідний прозорий матеріал, куди заносилися невеличкі мініатюри. А оскільки свого часу табакерки виготовлялися під конкретних замовників, які часто хотіли носити зі собою образ коханого чоловіка чи жінки (не обов’язково тих, з якими перебували у шлюбі), то зараз стоїмо на порозі цікавих відкриттів. Принаймні, уже вигулькнули у ракурсі стосунків чоловіка та жінки відомі історичні імена, але оприлюднювати це наразі не хочемо — мають бути додаткові підтвердження».