CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 27
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 27
???????
???? ??????
Скрипка хоч куди козак
CITY SOCIETY
Місто-легенда
Марія Зубрицька: «Туристом у культурі бути не можна»
Нові архітектурні ритми: від класики до хард-року
CITY SOCIETY
Юрій Поліщук: орієнтація на місцевості
CITY SOCIETY
У серця закони, яких розум не знає
CITY STUDY
«HOSTEL» у нас і в них
CITY HISTORY
За друге життя
Гошівський монастир
CITY HISTORY
Таємниці, сховані в табакерках
CITY FAMILY
А-ля Люксембург
CITY FAMILY
Світові бандуристи
CITY ART
Перед словом стоїть, як на сповіді
У жінку на ім'я графіка я закоханий віддавна
CITYLIBRARY
«Українська мова - моє тіло»
???? ??? CITY
???????:
N10(27) Листопад 2006     ???? ??????: Скрипка хоч куди козак
??? ? ???????
CITY STUDY
«HOSTEL» у нас і в них

У нас

Для студента, що народився далеко від міста, у яке приїхав навчатися, питання поселення таке ж важливе, як і проблема вступу до навчального закладу. Власне, вони тісно пов’язані. Багатьом студентам, батьки яких є не вельми заможними людьми, годі й думати про помешкання у приватній квартирі. Плата за наймане житло, а також комунальні послуги — це пристойні видатки для сімейного бюджету. Хоча за студентське помешкання так само слід заплатити, щоправда, зовсім небагато — близько двадцяти неоподаткованих мінімумів на рік. Тож не треба дивуватися, коли кімната буде без меблів, «кухонного куточку» та вбиральні. У кімнаті щонайменше двоє мешканців. Та якщо місць не вистачає, тоді де троє — буде й четверо.

Існування поняття «студентський гуртожиток» — яскравий приклад колишнього, власне, комунного суспільства. Аби радянський студент не жив, як Степан Радченко з роману Валер’яна Підмогильного «Місто», у кінці 60-х років постали ці новобудови. Класичний університетський гуртожиток — невибаглива, буквою «г» чи «п» десятиповерхова будівля з тисячами дрібних кімнат. Разом з накопиченими за десятиліття негараздами на початку 90-х за їхнє утримання взялася самостійна українська держава. Дотепер жоден університетський бюджет неспроможний відреставрувати академічні житла повністю. За півкроку до Європи гарний український студент приречений жити у відверто антисанітарних умовах.

Студенти найбільших на заході країни та одних з найрентабельніших в цілій Україні Національного університету «Львівська Політехніка», Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного медичного університету імені Данила Галицького значною мірою також мешкають у гуртожитках. На балансі у кожного з цих меганавчальних закладів є низка гуртожитських споруд. Відповідно до фінансової спроможності, адміністрація цих ВНЗ повсякчас намагається проводити реставраційні роботи, внаслідок чого студенти одного й того ж університету можуть проживати у суттєво відмінних умовах. Наприклад, студенти Львівського національного університету імені Івана Франка, мешканці гуртожитку №3 на вулиці Медової печери, у душ змушені ходити до своїх колег у сусідній, відремонтований гуртожиток №5. У гумових капцях, халаті, з милом та іншими аксесуарами у мішечку, з рушниками на голові, прохолодного осіннього вечора йдуть студентки через ціле подвір’я з одного гуртожитського корпусу в інший. Донедавна у них був душ. Щоправда, один на десятиповерховий корпус! Та й той закрили — кажуть, будуть ремонтувати.

Не дуже квапляться з ремонтом й у студентському містечку Національного університету «Львівська Політехніка». Гнилі і заіржавлені каналізаційні труби, закіптявілі стіни на кухні, несправні бачки у туалетах, м’яко кажучи, давно чекають майстрів. На такий дискомфорт студенти особливо не скаржаться. Ми, мовляв, чули, як живуть у гуртожитках Київського університету культури... 

Елементарні, здавалося б, речі, у гуртожитських обителях часто відсутні. Наприклад, дуже потрібну в побуті річ, холодильник, у гуртожитку має далеко не кожен. На кілька тисяч мешканців їх може бути десь із десяток — не більше. Це «круто», якщо у твоїй кімнаті є холодильник. У Національному медичному університеті імені Данила Галицького дехто має на цьому непогані прибутки. Холодильник у певних осіб тут можна взяти у таку собі оренду — за 20 гривень на місяць.
Через неможливість забезпечення повноцінної життєвої структури у самих кімнатах чи блоках, де мешкають студенти, згідно з правилами внутрішнього розпорядку, розробленими і затвердженими Центральним комітетом профспілки працівників освіти і науки України, такі речі, як доступ до мережі Інтернет, тренажерні і читальні зали, відпочинкові кімнати, спортивні клуби розміщуються у приміщеннях загального користування. Усі заходи, що проводяться у таких кімнатах, повинні закінчуватися до 23-ої години.

Що таке кімната відпочинку? Звучить доволі привабливо. А насправді нічого особливого: кілька покритих дерматином фотелів, м’яка канапа, великий вазон у старому, уже не придатному для побуту десятилітровому відрі і новенький телевізор Samsung з напівсправною кімнатною антеною. Все це у приміщенні завбільшки дев’ять квадратних метрів. Такою невибагливою гуртожитською розкішшю самі студенти послуговуються вкрай рідко. У випадку, коли  транслюється футбол, телевізор виносять на коридор.

Завжди готові до семінару, усміхнені і гарно зачесані студентки ніколи не запізнюються на пари. Так само ніколи не затримуються в університеті й після пар. Відвідавши бібліотеку, невеликим гуртом вони чемно сядуть на трамвай і поїдуть у свій гуртожиток. Сьогодні ще ж треба попрати, приготувати їсти, понабирати води в пластикові пляшки (хто не знає, у Львові вода з 6-ої до 9-ої ранку і з 18-ої до 21-ої вечора), щось почитати, зрештою, побалакати...

У них

Перше, про що згадують українські студенти, повернувшись з навчання у Європі, — унікальні миючі засоби, якими щоранку «крохмалять» вулички європейських міст, та неймовірний комфорт і зручність умов проживання у «їхніх гуртожитках». Безумовна перевага європейських хостелів — це суворо регламентовані правила, яких потрібно дотримуватися. На перший погляд, начебто до болю знайомий перелік заборон та дозволів. Хіба ж ми не знаємо, що відвідувачів можна приймати до 21-ої години, для приготування та споживання їжі призначена лише кухня, вологе прибирання повинне проводитися у кімнаті не рідше, як раз на тиждень, а палити та споживати алкоголь можна лишень у відведених для цього місцях? Різниця, однак, у тому, що при виявленні найменшого порушення студент у Європі суворо карається — із ним одразу розривається контракт, що логічно призводить до виселення.

Європейські студенти не уявляють, що з наданням комунальних послуг можуть виникати труднощі. Персональний комп’ютер у кімнаті з доступом до «всесвітньої павутини» — це теж звична річ: європейські освітяни усвідомлюють, що Інтернет сьогодні став потужнішим та популярнішим джерелом отримання знань, ніж, скажімо, ті ж книгозбірні. Окрім того, у Європі цілеспрямовано проводиться програма «кожному студенту — окрему кімнату». Адже, на думку психологів та педагогів, одноосібне проживання у кімнаті стає запорукою більш відповідального та наполегливого ставлення до навчання. При цьому не відбувається нівеляція дружніх стосунків між студентами. Для спільного проведення часу в хостелах передбачені кімнати відпочинку, невеличкі бібліотеки, тренажерні зали, кафетерії. Ще однією «родзинкою» є змога студентів за певну доплату харчуватися у них. В окремих закладах такого типу передбачено навіть можливість замовляти сніданок чи вечерю у кімнату.

Проживання у хостелах здійснюється за кошти студентів. Розмір оплати — від 115 євро на місяць у Франції до 380 євро у Німеччині. При цьому окремо відбувається оплата за комунальні послуги. Якщо студент є стипендіатом, дана сума частково покривається коштом навчального закладу.
Однак європейці, мабуть, не були б європейцями, якби зупинилися на досягнутому. Створивши мережу унікальних (як на наш суб’єктивний пострадянський погляд) студентських хостелів, чиновники не відкидають можливостей у найближчому майбутньому перетворити їх на помешкання лишень для іноземних студентів. Натомість звичайному німецькому юнакові, котрий приїхав з Дрездена студіювати у Берлінський університет філософію чи право, запропонують винайняти помешкання у місті. Це, однак, зовсім не означає, що студента полишать наодинці з «квартирним питанням». У Німеччині уже кілька років діє Студентський соціальний фонд (Deutsches Studentenwerk), який допомагає приїжджим облаштуватися у місті. Окрім пошуку квартир та укладанням договору із власником, ця організація виступає фінансовим гарантом майбутніх мешканців, у разі потреби вона може надати студентові кредит на оплату помешкання. Поширеною є також практика, коли одну квартиру винаймає кілька студентів з метою рівномірного розподілу коштів, необхідних на її оренду. В Італії подібна організація, заручившись підтримкою інвесторів, здійснює оновлення гуртожитків, споруджених у 60-х роках минулого століття, реконструюючи їх у комфортабельні однокімнатні квартири, які італійці називають «studio». Мова йде про максимально зручно облаштоване помешкання із «кухонним куточком» та вбиральнею. Собівартість такого житла невисока, що якраз «на руку» фінансовим можливостям студентів, для яких ці помешкання й призначені.

Найбільш консервативною у плані відмови від студентських гуртожитків (зрештою, хіба лишень у цьому?) серед європейських країн є, безумовно, Англія. Англійські чиновники свято опікуються своїми «університетськими містечками» (офіційно їх називають «резиденціями»), не бажаючи змінювати їх на підозрілі хостели і тим більше відмовлятися від них зовсім.

Однак реакція Англії є швидше винятком, ніж закономірною рефлексією на нововведення. Позаяк уряди інших країн Європи переконані: університетські гуртожитки — це тягар як для навчального закладу, котрому доводиться їх утримувати, так і для студента, якому доводиться у них мешкати. Зрештою, кому, як не Європі, яка у далекому XIV столітті створила першу «бурсу» (прототип сучасного хостелу), у ХХІ столітті першою ж від неї відмовлятися.


P.S.

На тлі європейських пошуків та реформ українська дійсність залишається сірою та невиразною. На перший погляд, усі атрибути європейських нововведень начебто у нас є. Комп’ютер у кімнаті — давно уже не новина для українського студента (однак пригадайте, на чиї кошти він придбаний). З’явилися у нашій країні й хостели європейського штибу (проте поява їх відбулася лишень завдяки ініціативі окремих навчальних закладів). Зрештою, хіба не практикується нашими студентами винаймання приватних помешкань?
Справді, і перше, і друге, і третє у нас є. Однак ці «реформи» мають вузькорегіональний, щоб не сказати приватний, характер. Де ж загальнонаціональні програми розбудови мережі хостелів? Де організації та фонди, які б допомагали нашим студентам у пошуках житла? Де інвестори, готові вкласти кошти у реконструкцію морально застарілих гуртожитків? Питань, як завжди, більше, аніж відповідей.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: