CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 22
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 22
???????
???? ??????
Володимир Гришко: «Мільйон у душі»
CITY PEOPLE
Ірина Мерлені:«Я на килимі жорстка»
CITY SOCIETY
«Срібний вовк» прийшов
344-й день народження
Лемки: роки і долі
CITY SOCIETY
Батьківщина, яку ми не знаємо
CITY HISTORY
Родинне гніздо Потоцьких
Острог: історія з легенд
CITY FAMILY
Ігри патріотів
CITY FAMILY
Сучасне міське зелене середовище
CITY FAMILY
Спортивна Каталонія: чотири стихії
CITY ART
Екстрім «Пікардійської терці»
Її величність фотографиня
CITY LIBRARY
Тимофій Гаврилів: «Подорожі фантазією важливіші для творчості, ніж подорожі географічним простором»
???? ??? CITY
???????:
N5(22) Травень 2006     ???? ??????: CITY PEOPLE
??? ? ???????
CITY PEOPLE
Ірина Мерлені:«Я на килимі жорстка»

— Ірино, характер олімпійського ґатунку гартується в особливих умовах?
— Нас із братом батьки залучали до спорту змалку. Навіть окрему кімнату обладнали тренажерами. Проте на жодному виді спорту я не зосереджувалась. Мої вподобання дуже часто і швидко змінювались: плавання, гімнастика, шахи тощо.
Ця «чехарда» припинилася, коли мені виповнилося п’ятнадцять років. Тоді у Хмельницькому набувала популярності вільна боротьба. І я захопилась, як з’ясувалося, всерйоз і надовго. Моїм першим тренером був батько. Проте він не раз бідкався, що через непостійність нічого путнього з мене не вийде.

— Але ж вийшло. І доволі швидко.
— Так, уже через півтора року я стала чемпіонкою світу серед кадетів. У 2000-му вільна боротьба увійшла в програму Олімпійських Ігор, і це стало для мене знаком, що я на правильному шляху й неодмінно маю дістатися вершини.

— Неважко здогадатись, що він не був простим.
— Не те слово. Однак виснажливі тренування «виправдовувалися» перемогами на відповідальних міжнародних стартах. Був рік, коли мене переслідували травми, але й вони не завадили на чемпіонаті світу в Нью-Йорку вибороти ліцензію на Олімпійські Ігри. Я йшла до них сім з половиною років. І коли у надзвичайно напруженій сутичці у фіналі здобула перемогу над японкою, мала відчуття, ніби я справді на вершині Олімпу.

— Переживаєш, якщо не вдається здобути перемогу?
— Дуже хвилююсь, коли трапляються поразки не лише на килимі, а й у певних життєвих ситуаціях. Але на килимі швидко відновлюю свій емоційний стан.

— Дехто з борців не стрижеться перед відповідальними змаганнями, мовляв, погана прикмета. Чи віриш ти у забобони?
— Перед сутичкою усі думки концентрую на перемозі, не зважаю ні на що інше. Взагалі ж донедавна трохи вірила у загальновідомі забобони на кшталт чорної кішки...

— Чому донедавна?
— Нещодавно ходила на сповідь до священика, і у бесіді він переконав, що головне — щиро вірити у Бога і молитись, тоді всі добрі задуми вдаватимуться і ніщо зле тому не стане на заваді.

— Тож ти сповідуєш принципи високої моралі. Чи багато існує речей, через які не могла б переступити задля перемоги?
— Я не змогла б купити чи продати свою перемогу. Це однозначно. Навмисно зламати руку чи завдати іншої серйозної травми суперниці теж не змогла б. Узагалі прошу вибачення після сутички, коли відчуваю, що була надто жорсткою. На килимі я таки жорстка. Це наслідок тренувань у Львівському спортінтернаті. Там моїми суперниками були виключно хлопці.

— Здається, з чоловіком ти теж познайомилась там?
— Так, багато років тому. Але тоді я не вбачала у ньому потенційного нареченого. Ми зблизились порівняно недавно. День нашого весілля став найщасливішим у моєму житті після перемоги у Барселоні. Я залюбки гостюю у новоспечених свекрів у Соснівці на Львівщині.

— Побутує думка, що заміжжя ставить хрест на спортивній кар’єрі.
— Це не про мене. Чоловік мене підтримує. Мало того, виступає організатором і спонсором спортивних турнірів. Так було нещодавно у Києві, де проходив турнір на призи олімпійської чемпіонки Ірини Мерлені. У цих змаганнях взяли участь близько 400 юних борців з усієї України. Я одержала масу задоволення і вручала переможцям подарунки, які сама хотіла мати у їхньому віці.

— У відкритті цього турніру брали участь чимало зірок української естради. Чи не на «Іграх патріотів» із ними познайомилась?
Ти не помилилась, саме на них потоваришувала з багатьма. Особливо приємно було спілкуватись із земляками-хмельничанами Олександром Пономарьовим та Наталкою Валевською. Втім, усі учасники, незважаючи на свою популярність, надзвичайно приємні і безпосередні у повсякденні. Сашко Пономарьов, приміром, через два тижні перебування на острові Реюньйон, де проходили ігри, втомився від тамтешнього меню і з кількома однодумцями поїхав розшукувати продукти для українського борщу. Їм це вдалось, і борщ вийшов на славу.

— А ти до харчів вибаглива?
— Не сказала б. Я їм багато і з апетитом. На Реюньйоні мені припали до смаку гострі екзотичні салати. Взагалі салати люблю різні: і фруктові, й овочеві. На змаганнях буваю у різних країнах, у кожній є свої цікаві страви. Проте подільський борщ і вареники — поза конкуренцією. Найкраще мені все смакує вдома, у Хмельницькому.

— Ірино, ти кілька років навчалась і тренувалась у Львові та Києві. Проте продовжуєш на різних змаганнях виступати за Хмельницький. Чому?
— Я не втомлююсь освідчуватись Хмельницькому. Насправді дуже його люблю. Досі порівну часу проводжу в столиці і рідному місті. Тут мені дуже тепло й затишно. Знаєш, коли відчуваєш до себе гарне ставлення, не можна не відповідати взаємністю. Коли я поверталася з Олімпійських Ігор, делегація з Хмельницького зустріла мене у Борисполі з короваєм, музикою і квітами. У рідному місті за підкорення Олімпу мені подарували квартиру й авто. Погодься, такий прояв уваги і поваги чимало важить. Упевнена, й нині мені підуть назустріч в організації у Хмельницькому турніру, подібного тому, що я проводила в Києві.

— Складається враження, що спорт не залишає місця для інших захоплень у твоєму житті.
— Почасти так і є. В період інтенсивної підготовки до змагань нічого, крім тренувань, для мене не існує. Впродовж двох місяців — виснажливі тренування до п’яти годин на день. Це величезне фізичне і психологічне навантаження. Болять ноги й руки, тоді ні до світських тусовок, ні до інших забав. Коли ж період більш-менш спокійний, люблю співати. Мої тренери Олексій Мельник і Руслан Савлохов навіть побоюються, аби мене не переманив шоу-бізнес.

— А є реальні шанси?
— Час покаже. Поки що готуюсь записати пісню з Олександром Пономарьовим. Узагалі ж не раз збиралася залишити вільну боротьбу, та вона вперто не відпускає. Невдовзі почну готуватися до чергового чемпіонату світу, повернуся з перемогою, а там видно буде...

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: