CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 20
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 20
???????
???? ??????
Яке райське життя, коли маєш таку дружбу!
ДВА ЖИТТЯ АНЖЕЛІКИ
Два життя Анжеліки Рудницької
CITY PEOPLE
Художник Никифор
CITY SOCIETY
Як зразок, як мрія
Японці на Прикарпатті
Люди-катастрофи
CITY HISTORY
У Луцьку було більше аптек, ніж у Москві
Скелі Урича
CITY FAMILY
Таїсія Литвиненко:«Кожна жінка сама робить собі чоловіка»
CITY FAMILY
У Вас стрес?!
Лікар номер «1»
CITY FAMILY
«Ноєв ковчег»
Пробіг... увесь світ
CITY MIX
Руслана цілувала й обіймала
«Зимові візерунки» з вихилясами
Королів «побила»... королева
«Цибульне» дітище «гвинтів»
CITY ART
Дарія Зав’ялова:Костюм - «це код образу»
Чорна перлина
CITY ART
Рука, якою водить Господь
CITY LIBRARY
Олександр Вільчинський:«Моя «Віагра» з Варшави»
???? ??? CITY
???????:
N3(20) Березень 2006     ???? ??????: CITY HOLIDAY
??? ? ???????
ДВА ЖИТТЯ АНЖЕЛІКИ
Два життя Анжеліки Рудницької

"Я сама вибирала собі ім`я"

Анжеліка захоплено малювала ескізи... Олівець в її руках шпарко шастав аркушем паперу (співачка готує виставку своїх графічних робіт). Так красиво — о, Боже! На мене звелися очі художниці...

— Як ви зуміли стати на ноги після важкої хвороби, коли лікарі вже не залишали надії на одужання? Що в цьому зіграло вирішальну роль?
— Це історія для роману! На ноги мене поставили віра і любов. Я — невиправна оптимістка. Мене підтримувало стільки знайомих і незнайомих людей, що я не могла їх підвести. Я ж дуже відповідальна! Особливо вдячна мамі та моїй команді: кожен по-своєму звалив на себе мої проблеми. Хоча це ніщо порівняно з тим, що вони для мене зробили.
Ми, люди, так мало знаємо про себе! Вважайте, я опинилася на безлюдному острові — у власній квартирі, навіть в одній кімнаті, між чотирма стінами. Протягом чотирьох місяців я була прикута до ліжка. Період реабілітації тривав вісім місяців. Я просто боролася за здоров’я і повноцінне життя. На моєму острові опинилася мама, навколо острова курсувала з рятівним колом моя команда. А в ефірі, тобто по телефону, звучали голоси сотень знайомих і незнайомих людей з різних куточків України та світу. На цьому острові ми з мамою створили сад. Мама садила рослини і ставила біля мене — ми їх вивчали. Тепер я майже профі у домашніх рослинах. А ще я створила дивовижний ліс із полотна, муліне і металевої нитки. Ці роботи врятували мене від божевілля у період нерухомості і стали частиною мого творчого «я».

— Анжеліко, розкрийте таємницю свого імені... Чому саме так вас назвали батьки?! І чи перебуває це ім’я у гармонії з вашою долею і внутрішнім світом?
— З моїм іменем і справді пов’язана цікава історія. Уві сні мама зустріла мене ще до народження. Звичайно, запитала, як звати. Однак я не знала свого імені. І тоді вона почала звертатися до мене на різні імена. Я не відгукувалась, аж поки мама не назвала мене Анжелікою. Ось так я сама собі вибрала ім’я.
Мама ж могла і не розповісти про цей сон... Я не уявляю для себе іншого імені, мені з ним комфортно, за вийнятком тих випадків, коли мене називають Анжелою — це просто дратує. А долю та ім’я я не намагаюся ставити у залежність одне від одного.

— Ви народилися у Рівному. Поділіться найкращим спомином про це місто. Що сьогодні вас пов’язує з ним?
— Це й пологовий будинок, і дитсадок, і школи — загальноосвітня, музична, спортивна, і церква, в якій мене хрестили! А ще ­— найрідніші люди, котрі й досі живуть у цьому місті. Там я вперше вийшла на сцену...
Коли я була маленькою, батьки жили у центрі Рівного. Ліворуч від нашого будинку був парк, куди ми часто ходили гуляти, збирати каштани, кататися на каруселях. Неподалік на озері плавали лебеді. Мені страшенно подобалось годувати їх.
Частенько з батьком ходила на стадіон «Авангард» дивитися футбол. Пам’ятаю, як він на роботі писав та вичитував газетні матеріали. І жартував, що я народилася в коректорській.

— На яких піснях ви виховувалися?
— Коли мене вперше принесли у дім, звучала пісня «Цвіте терен». Батьки завжди щось співали — народні пісні, романси, класику.
У ранньому дитинстві я спала рівно стільки, скільки звучала музика. Потім мама змінювала платівку на програвачі, і я засинала знову. У підлітковому віці тільки гучною музикою мене «піднімали» в школу.
У нашій сім’ї дотримувалися особливого ритуалу. Отримавши зарплату, батьки зі мною йшли у музичні крамниці, купували нові платівки чи касети. Так поповнювалася домашня колекція. Це були й естрадні пісні, і класика, і світова рок-музика. У музичній школі я, як і всі, грала класичні твори. Співала у хорі, вокальному ансамблі і групі. Мені було дуже цікаво. Ми завжди колядували з родиною вдома або у бабусі. Часто просто співали багатоголоссям усією родиною.

— Ким мріяли стати?
— У пологовому будинку я весь час співала «малюцьким басом». Мама завжди безпомилково впізнавала мій голос, тому всі знали, що я співачка. А через рік відбувся мій радіодебют. Батьки тоді працювали на радіо і якось мене взяли із собою на роботу. Поки новини для ефіру читав тато, я мовчала. Коли ж заговорила мама, я заплакала, покликавши її. Це «пішло» в ефір. Батьки боялися, що їх звільнять з роботи, але все обійшлося. І мене записали у журналісти.
У п’ятирічному віці я розмалювала крейдою підлогу в квартирі й оголосила себе художником. Батьки мені пробачили цю витівку і попросили не робити такого заради мистецтва, а малювати в альбомі. На співбесіді у школі перед навчанням у першому класі я заявила, що буду журналістом. З дитинства плекала мрію вступити саме у Київський університет імені Тараса Шевченка. Це була принципова позиція. У Києві вчився мій прадідусь у військовому училищі, а прабабуся — в інституті шляхетних дівчат.


Софія Михайлівна Ротару - моя бабуся

Працездатність Анжеліки гідна подиву: вона видала чотири компакт-диски (два альбоми і два максі-сингли — в Україні та Росії), зняла п’ятнадцять музичних відеокліпів. На її рахунку — 3485 ефірів (!) на Першому Національному, каналах УТ-2, 1+1, ICTV. Якщо усі випуски програм співачки скласти разом, отримаємо «продукт» для п’ятимісячного безперервного перегляду. Один впливовий можновладець пожартував з цього приводу: «Я — політик лише тієї України, яка не захоплюється Анжелікою Рудницькою!»

— Як ви оцінюєте рівень розвитку української естради? Яких артистів вважаєте справжніми зірками? Що можете порадити тим, хто робить перші кроки в шоу-бізнесі?
— В Україні багато талановитих співаків, музикантів. Проте у нас жахливі правила гри. І спроби їх удосконалити обертаються новими проблемами для вітчизняної музики. Їй катастрофічно не вистачає прогресивних саунд-продюсерів, світового досвіду.
У нашій сім’ї особливе ставлення до Софії Михайлівни Ротару. Вона — безумовна зірка і повна тезка моєї бабусі, яка загинула ще під час Другої світової війни. Її не стало, коли моєму татові було лише два роки. Не з’ясовувала, чи перебуваємо у родинних стосунках зі співачкою Софією Ротару.
Тим, хто робить перші кроки у шоу-бізнесі, раджу вірити, прагнути стати зіркою і працювати. Інших рецептів немає. Навіть коли опускаються руки, а весь світ, здається, налаштований проти тебе, треба добиватися свого. Творчість повинна бути внутрішньою потребою артиста, а не способом заробітку. Тільки тоді є сенс виходити на сцену.

— Не можу забути кліп, у якому ви знялися лисою. Так шокувати публіку... Проте останнім часом ви не змінюєте зачіску. Чому?
— Ну, не така вже й лиса я була — просто дуже-дуже коротко підстриглася... Тоді я шокувала навіть саму себе. До речі, ініціатором такої зачіски був нинішній президент Першого каналу Віталій Докаленко, котрий тоді працював кліпмейкером. Після того, як я залишилася без волосся, почувалася голою. Чоловіки ставилися до мене, як до маленької дівчинки, і готові були на будь-які подвиги.
Щодо зачіски, то після багатьох експериментів із кольором волосся і формою я зрозуміла, що найкомфортніше почуваюся з природним кольором і нинішньою зачіскою. Приємно, що світові тенденції співпадають із моїми нинішніми відчуттями.

— В еротичній сцені могли б знятися?
— Раніше я категорично відкидала таку можливість. Але після кількох фотосесій у білизні це здається не таким страшним. До того ж еротика буває різною! Але однозначно, що я не робила б цього заради грошей.

— Чи маєте таке відчуття, займаючись творчістю, що вона вами починає керувати? І чи співаєте суто для себе?!
— Для себе я співаю тільки у душі. Часто підспівую, слухаючи чиюсь музику. А чи керує мною творчість? Якщо маєте на увазі натхнення, то воно приходить. Іноді мені сняться сюжети для малюнків. Інколи тексти пісень виникають у голові несподівано. Буває, що проблеми затягують настільки, що ні про що думати не можу. Це називають творчою кризою. А я з музики «перетікаю» у телебачення, із телебачення — у графіку, із графіки — в журналістику, із журналістики... Ще й сама не знаю куди.

— Важко збагнути, як в одній особі «уживається» стільки талантів.
— Гадаю, це ще не всі мої творчі прояви. Але я не унікальна — мої батьки такі ж. Думаю, що люди часто комплексують і бояться розвивати свої таланти. Мене постійно підштовхують «на подвиги» мої близькі. Я вдячна їм за це. Головне у моєму житті зараз — це любов. Щодо іншого, то «час покаже нам наші портрети» — так сказав автор моїх пісень і продюсер Олександр Бригинець в одному зі своїх верлібрів. Я з ним згодна.

— Відчувається, що ви орієнтуєтеся на кращі зразки української та європейської музики. Коли вийдуть ваші нові альбоми? Чи не співатимете у дуеті з іншими виконавцями?
— Я створюю ту музику, яка мені близька у певний час. Не намагаюся йти на поводу у «форматів» — це примітивно й нецікаво. Одна рекордингова компанія запропонувала мені перевидати альбом «Будь зі мною», що вийшов чотири роки тому. Нарешті його оцінили!
Хочу повернутися на телеекрани зі старим і новим проектами водночас. Сподіваюсь цього року порадувати своїх прихильників і себе двома альбомами — україномовним і франкомовним. Зараз утілюємо спільний проект із Віктором Павликом і Миколою Трубачем. Записали пісні «Водограй» і «Знайди мене». Вийшло чудово. А ще збираюся розробити ексклюзивні костюми для гурту «Гайдамаки» на основі моїх графічних робіт. Однак поки що це — таємниця.

— Кажуть, з Віктором Павликом у вас особливі стосунки...
— Ми — куми! Я хрестила його молодшого сина Павлика.

"Мене можна використовувати замість електростанції"

Щоб розкрити секрети майстерності співачки, довелося скористатися китайською методикою. Взяв її альбоми і почав слухати... Слухав вдруге, втретє, вдвадцяте... Слухав навіть тоді, коли набридло слухати, коли кожен звук набивав «оскомину» (я вже був немов радіоприймач з розрядженими батарейками). Однак настала та мить, коли мене поглинула радість відкриття...

— У вас ніколи не виникає відчуття рутини?! Адже в житті маєте справу з одним і тим же: зі сценою і глядачем, якому необхідно дати «поживу»...
— Ні, для мене сцена — це свято. Найбільше я не люблю очікувати виступу. Адже в цей час необхідно сконцентруватися, тому нічим іншим займатися неможливо. А на сцені мені комфортно майже завжди. Після виступу мене завжди тягне на подвиги. Я не можу одразу з концертної зали їхати додому і відпочивати. У мене море енергії. У такі моменти мене можна використовувати замість електростанції. Я свічусь!

— Людина, яка несе світло. Цікаво! Ви сова чи жайворонок? Легко прокидаєтеся вранці? Живете за певним розпорядком чи за принципом «як складеться...»?!
— Я, безумовно, сова. І робота в мене совина, і спосіб життя — з обіду до ночі вся у справах. А от прокидатися зранку — це каторга. Мій продюсер і адміністратори телефонують напередодні і попереджають про зйомки, інтерв’ю, зустрічі, записи у студії, репетиції з балетом. У мене завжди є стратегічні плани, але чіткого графіку немає. Однак це правило не стосується тих періодів життя, коли я працюю в ефірі. У такий час я кручусь, як білка в колесі, і не бачу білого світу. Зате світ бачить мене.

— Що ви робите, щоб бути привабливою? Як доглядаєте за обличчям, волоссям, руками?
— Особливих рецептів немає — це просто гени. Але я щодня вмиваюся, намазуюся легкими кремами. Пізно почала користуватися декоративною косметикою — і лише тому, що цього вимагає робота у кадрі. Здоров’я полягає в наших думках, їжі і лише потім у губній помаді. Тому основний рецепт від Анжеліки Рудницької такий: думайте про хороше, не заздріть, будьте оптимістом, любіть.
Зважте, що протягом чотирнадцяти років років я не їм м’яса. Вважаю, що це робить мене «легкою», незалежною від чужого страху. Я не палю і ніколи в житті не пробувала спиртного. Це також великий плюс для зовнішності.

— То ви — вегетаріанка. З чим це пов’язано?
— Я не колекціоную рецепти, бо рідко готую. Зрештою, вони мені не потрібні: кулінарія — це така ж творчість, як і все інше. А м’ясо не їм, бо не хочу, щоб заради власного насичення вбивали тварин. Я бачила, як вони бояться смерті. Це дикий спосіб харчування, котрий має піти у минуле, як і життя у печерах, підпертих каменем.
А тим, хто хоче спробувати жити без м’яса, раджу перейти на різноманітні салати, каші, супчики і борщі. Я використовую багато приправ і зелені. Усім знайомим м’ясоїдам подобається споживати «мою їжу».

— Який чоловік може вас захопити? Чи «приходила» до вас закоханість?
— Розумний, сильний, великодушний, люблячий. Але все це — стандартний набір джентльмена. А життя — дивна річ. У ньому багато чого не можна пояснити. Я, звичайно, закохувалася. Про мою любов можна дізнатися з моїх пісень.

— Чоловіки придумали афоризм: «Найкращий запах — це запах коханої жінки». Як ви створюєте свій запах?! Якими парфумами користуєтеся?
— У мене десяток відкоркованих парфумів, і я обираю запах під настрій. Взимку люблю злегка солодкі й пряні парфуми, які зігрівають у холод, а влітку — прохолодні свіжі запахи. Іноді користуюся спеціальними кремами і маслами для тіла, які довго зберігають аромат і створюють особливий настрій. Але про це можна розповідати тільки на вушко подругам.


Пономарьов пропонував Рудницькій народити йому дитину?

Власне, це питання ніяк не обминути, бо саме воно викликало найгучніший скандал у вітчизняному шоу-бізнесі. В одному з інтерв’ю Анжеліка сказала, що Пономарьов вів переговори з її мамою — начебто хотів, щоб співачка народила йому дитину...
Очевидно, що російський шоу-бізнес не зреагував би на подібне одкровення — подумаєш, знайшли проблему! Зрештою, якби й випливла така історія, то з певною ціллю: обидві сторони поставили б собі за мету одержати від неї дивіденди — свою долю слави. А тут ще така обставина: відразу, як розгорівся скандал, керівництво Першого каналу попередило Анжеліку, що знімає з ефіру «Перший національний хіт-парад кліпів «Територія «А». За якими ж правилами живе український шоу-бізнес?

— Анжеліко, багато пересудів викликає ваш конфлікт з Олександром Пономарьовим. Ви не спілкуєтеся вже сім років. Здається, часу було вдосталь, щоб знайти спільну мову. Ви не вірите, що можлива дружба між артистами?!
— Це найнеприємніша історія у моєму житті. Я робила спроби знайти спільну мову, але для цього потрібне спільне бажання. Олександр вирішив з’ясувати зі мною стосунки у суді. Чим це закінчиться, поки що сказати важко. Але мені краще дружити або зберігати нейтралітет, ніж дивитися вовком одне на одного. Пономарьов завдав багато прикростей мені і моїм близьким, моїй компанії, але я йому все пробачила. Тепер його черга.

— «Територія «А» протягом десяти років пропагувала українську поп-музику. Можна сказати, що «відкрила» Україні її нинішніх зірок — «ВВ», «ТНМ Конго», Ірину Білик, Олександра Пономарьова, Віктора Павлика, Наталію Могилевську, Руслану, Ані Лорак та інших. Чому цю програму зняли з ефіру?
— Хочуть поховати. Вже викопали велику яму і стоять із великою лопатою, щоб мене у ній загребти. А я в цей час вчуся літати. «Територія «А» занадто демократична для нашого корумпованого телепростору і монополізованого шоу-бізнесу. Обгрунтовувати причини зняття з ефіру ніхто не збирався. Але хоч що б робили конкуренти та чиновники, я і моя команда вже увійшли в історію українського телебачення. Адже «Територія «А» була і залишиться першим українським телевізійним хіт-парадом. Не кажу вже про відкриті імена, внесок у розвиток української музики тощо. До речі, зараз, коли той же Віталій Докаленко залишив мене без улюбленої роботи, я почуваюсь приблизно так само голою, як без волосся на голові!

— Своїм прихильникам ви вже сказали: «Хочу мати власний телеканал і думаю, що це питання ми теж скоро вирішимо, тим більше, що в день народження я стала мільйонером і сама собі зробила подарунок — випустила альбом».
— Мій канал ще не створений. Колись подарований мільйон я не маю права використовувати... Це інша історія.

— Чи було у вашому житті щось таке, про що шкодуєте?
— Може, й було... Але саме завдяки цим обставинам я така, як є. Напевно, все це повинно було трапитися саме зі мною, і безглуздо про це шкодувати. Треба тільки робити висновки і жити далі.

— Знаю, що ви часто подорожуєте. Де та земля, на яку Анжеліка Рудницька повертається найчастіше?
— Мандри — це особливе задоволення. Світ здається таким маленьким, коли у Таїланді чи Тунісі зустрічаєш знайомих людей!
Але понад усе я люблю Україну. І мрію, щоб ми із захопленням розповідали про неї туристам з усього світу. Щоб наші люди жили достойно і щоб наша інтеграція у світ не знищила нашої ідентичності. Щоб жили наші традиції, культура, мова.

— Давайте уявимо, що вас хтось розізлив... Як ви реагуватимете на це?
— Якщо це будете ви, я промовчу...

Особова справа

Ім’я: Анжеліка

Прізвище: Рудницька

Дата народження: 11 червня

За гороскопом: Близнюки

Місто народження: Рівне

Місто проживання: Київ

Освіта: музичний коледж, Київський національний університет (факультет журналістики), аспірантура КНУКіМ (фах — історія).

Сфера діяльності: туризм, відпочинок, шоу-бізнес, ЗМІ (працювала доцентом Інституту кіно та телебачення)

Звання: заслужена артистка України

Батько: Микола Рудницький, письменник, журналіст, у минулому — оперний співак, належить до роду відомих українських гуманітарних світил, народився і виріс в Одесі

Мати: Євгенія Рудницька (Бубало), педагог, викладач християнської етики, народилася і виросла на Волині, з нащадків славнозвісного Філіппа Бубало, що переселився на польські землі у ХVIII столітті

Кредо: якщо ти себе любиш, то тебе любить і навколишній світ

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: