CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 18
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 18
???????
???? ??????
«Приморожений» вогник
Новий 2006 рік
Золотий грамофон - це пристрасні почуття
Кому дістався «Золотий грамофон»?
Станція Березай! Кому треба — співай!
CITY PEOPLE
Мадам, Мсьє, на бал...
В гостях у CITY LiFE Олександр Пономарьов
CITY PEOPLE
Кутюр’є ялинкових прикрас
Які іграшки модні?
CITY SOCIETY
Першу княжну України обрали у Луцьку
«Княжна України — 2005» у Луцьку
CITY SOCIETY
Різдво у Карпатах
«Споконвіку було Слово, і слово було у Бога, і Слово було Богом... І Слово сталося тілом і перебувало між нами, сповнене благодаті та правди, і ми бачили славу Його…»
Михайло Дейнега: «У Ватикані мій ангел увійшов до десяти кращих»
І «Різдво Христове», і «Різдво Марії»...
«Наша духовна спадщина»
Повернення «Львівської Богоматері»
CITY HISTORY
Забаглось вина? Біжіть в... аптеку
Таємниця консервації часу
«У літо 6668 князь Мстислав розписав святу церкву у Володимирі»
Подібної церкви не було на всій північній землі
CITY FAMILY
Квадратура фішки
Чхати на грип небезпечно
CITY FAMILY
Йорданія: любов і голуби
CITY ART
Наталка Карпа: співачка, телеведуча й невиправна оптимістка
CITY ART
Юрко Кох: «Хуліганство у мистецтві — не гріх»
CITY ART
Світлана Поваляєва: «Не залишу свій слід на мембранах всесвіту»
Я, «Побєда» і Берлін
???? ??? CITY
???????:
N1(18) Січень 2006     ???? ??????: CITY HOLIDAY
??? ? ???????
CITY FAMILY
Йорданія: любов і голуби

Любов до історії

На території сучасної Йорданії — чотири з десяти міст античного Декаполіса. Це Амман (його давня назва Філадельфія), Джераш (стародавня Гераса), Ум-Каїс (або, як він іменується в Новому Завіті, Гадара) та Табакат Фахль (Пелла). Кількістю пам’яток, що збереглися з античних часів, ці міста можуть посперечатися з Римом або Афінами.

Чого варта, наприклад, тріумфальна арка в Джераші, збудована на початку другого століття нашої ери спеціально до приїзду імператора Адріана! Відразу за нею починається вулиця, з обох боків прикрашена колонами. Вулиця, яка тягнеться аж на півкілометра! Коли рухаєшся цим помпезним античним проспектом, варто роздивлятись не тільки довкола: навіть під ногами ви знайдете свідоцтва древності цього дивного міста. Придивіться — і ви обов’язково побачите глибокі борозни, які залишили… колісниці!
Втім, колісниці в Джераші можна побачити й сьогодні: на відтвореному іподромі з минулого року відбуваються перегони. А ще ви можете потрапити на бій гладіаторів! Кажуть, що постановниками цього шоу були ті ж фахівці, які ставили бої в голлівудському «Гладіаторі».
А якщо ви потрапите до Джерашу влітку, то (за умови, що вам пощастить придбати квиток) станете свідками феєричного дійства — міжнародного фестивалю культури та мистецтв. Сучасні зірки з усього світу з’їжджаються до стародавнього міста, щоб не тільки продемонструвати свою майстерність людям, а й підживитись енергетикою від цих давніх колон, амфітеатрів, храмів.
До речі, знаєте, чому ми маємо дякувати за дивне збереження всіх цих об’єктів? Звичайно ж, стихійному лиху. Тут усе розвивалось за «помпейським сценарієм», але замість лави Герасу накрив селевий потік. Ось так вона й законсервувалася та збереглася до наших днів.
А Ум-Каїсу, який ще в древності називали «Новими Афінами», вдалося уникнути стихійного лиха. Дивний краєвид, що відкривається з тутешнього амфітеатру, майже не змінився з Христових часів: ось Галілейське озеро, ось долина Йордан, ось гори Хермон.
І якщо не думати про те, що ось вони, Голанські висоти — яблуко розбрату між Ізраїлем та Палестиною, то цей ландшафт, здається, просто створений для того, аби насолоджуватися спокоєм, тишею, красою природи та стародавньої архітектури.
Ще зовсім недавно зображення цього біблейського ландшафту можна було побачити в містечку Мадаба. Саме тут було знайдено найбільшу (розміром 25х5 метрів) та найдавнішу (VI століття н.е.) в світі мозаїчну карту Святої Землі. Це справжнє диво — викладена з крихітних різнокольорових шматочків каменю карта з вражаючими й водночас зворушливими подробицями, завдяки яким давні міста немов оживають у своєму первозданному вигляді.
Ця карта — пам’ятник людській майстерності й водночас халатності. Чому? Коли на початку ХІХ століття тутешні християни знайшли цей мозаїчний шедевр, вони вирішили побудувати над ним православну церкву Георгія Переможця. На той час карта площею 125 квадратних метрів існувала вже майже тринадцять (!) століть і була абсолютно (!) цілою. Чомусь будівельників ніхто не повідомив про те, чому саме на цьому місці було вирішено зводити храм. І про те, яку цінність становлять ці різнокольорові мозаїчні картинки. А тому, коли будівництво було закінчено, від древньої карти залишилися лише фрагменти. Висновки? Людська любов до історії потребує жертв від самої історії!

Любов до старожитностей

Петрі в цьому відношенні пощастило значно більше. Хоча древню столицю набатейського царства навіть при великому бажанні важко було зруйнувати — вся вона висічена в скелях. За що й отримала свою назву Петра — з грецької «скеля».

У давні часи (майже 2000 років тому) це було дуже заможне царство: зі своїх віддалених військових спостережних пунктів набатеї здійснювали контроль над всіма торговими шляхами Аравії, отримуючи з караванів солідну дань. А каравани ці були небідні! Наприклад, тут проходив славнозвісний «шовковий шлях», по якому переміщалися на Захід індійські прянощі та шовки, а неподалік ішли каравани з цінними шкурами тварин та слоновою кісткою з Африки.
Тому можна зрозуміти, з якою запопадливістю намагався розшукати цю, здавалося б, назавжди втрачену для людства набатейську столицю швейцарський мандрівник Іоганн Брукхардт. Він довіряв давнім документам і не мав жодних сумнівів, що там, за лабіринтом скель, криється древня скарбниця. Мандрівник умовив свого поводиря відвести його до міста-легенди.
Тож сміливець Брукхардт був першим з європейців, хто в 1812 році побачив цей фантастичний, незрівнянний, космічний, розкішний, дивовижний (будь-яких епітетів буде замало, аби передати, яке диво відкривається сьогодні кожному, хто, подолавши двокілометровий шлях розщелиною між стометровими скелями, врешті побачить його перед собою) рожевий фасад Петри.
Це вже потім буде блукання стародавнім містом з роздивлянням висічених у скелях вулиць, будинків, храмів, склепів, які нагадують щільники гігантського вулика. І ви побачите пізніші амфітеатри, колони, мозаїки...
Проте перше враження залишиться з вами назавжди. Це коли з розщелини в скелі раптом виникає рожеве диво, коли древнє місто ніби виривається вам назустріч, коли відчуваєте себе справжнім першовідкривачем, щасливим шукачем скарбів… І ніколи не будете сумніватися в тому, що вам пощастило побачити одне з найголовніших чудес світу!

Любов до пригод

Уявіть собі типовий марсіанський пейзаж. Що, ви ніколи не були на Марсі і вам дещо важко це зробити? Тоді хоча б пригадайте, як його представляють у фантастичних фільмах: безмежна пустеля, по якій гуляють вітри, величні скелі з похмурими ущелинами, і переважно криваво-червоний колір. Тепер я напевно знаю, звідки голлівудські режисери взяли ці образи. Це ж дивовижна й неповторна йорданська пустеля на території заповідника Ваді Рам!

На відміну від будь-якої іншої пустелі, де око відпочиває на безкрайньому одноманітному ландшафті, тут ваші очі ніби бачать перед собою розстелену по землі райдугу: піски у Ваді Рам «переливаються» усіма кольорами та відтінками — від сніжно-білого до вугільно-чорного, від жовтаво-золотистого до помаранчево-теракотового.
А вигадливої форми скелі! Деякі з них навіть мають свою назву. Так, найбільш відомі «Сім стовпів мудрості». Таку назву дав цим скелям знаменитий Лоуренс Аравійський, який називав Ваді Рам «богоподібним гортанним простором».
Ми приїхали на цей «богоподібний простір» на джип-сафарі. І, чесно кажучи, позаздрили туристам, які переміщались по пустелі на верблюдах. Ці «кораблі пустелі» йшли повільно й з гідністю, тож було достатньо часу, щоб намилуватись довколишньою красою.
Втім, багато туристів приїздять у заповідник по адреналін. Ось лише неповний список того, що пропонує Ваді Рам любителям «полоскотати нерви»: альпінізм (тутешні вершини сягають 1750 метрів), ковзання на гірських лижах та сноубордах по піщаних дюнах, польоти на повітряних кулях та багато інших розваг.
Неповторне задоволення — ночівля в пустелі. Абсолютна тиша, здається, ви наодинці з усім світом, а густу чорну темряву навкруги освічують ваші яскраві спогади, а ще — сузір’я Дракон, Цефей, Кассіопея, які можні спостерігати в нічному небі над заповідником протягом усього року.
Якщо ж ви надаєте перевагу не пустельним, а морським пейзажам, а занурюватись у морські глибини любите більше, ніж підніматись на скелясті вершини, то сідайте на машину, проїдьте 70 кілометрів на південний захід — і опинитеся на березі Червоного моря!
Акабська затока сподобається всім, хто пристрастився до дайвінгу або снорклінгу. Тут є на що подивитися крізь скло маски! Завдяки відсутності штормів, за умови слабких морських течій, вода в Акабі навіть за мірками придирливих екологів надзвичайної чистоти. Прозорі й теплі води затоки — ідеальний «дім» для 110 видів м’яких коралів, 120 видів твердих коралів та понад тисячі видів риб!
А після запаморочливих пригод у пустелі, занурень в глибини Червоного моря ви можете приїхати на береги іншого — цього разу вже Мертвого моря, щоби випробувати на собі весь набір дивовижних процедур, які стануть для вашого тіла чимось на кшталт машини часу, тобто зроблять його молодшим щонайменше років на п’ять. Або навіть більше — це вже залежить від часу вашого тут перебування. А якщо додати до цього те, що тутешні п’ятизіркові готелі — це справжні оази, в яких буяють різноманітна зелень та квіти, де в небі співають птахи, а штучні джерела й річки заповнені різнокольоровими рибами; що щовечора кожен може спостерігати, як велике червоне світило «падає» за гори на протилежному ізраїльському березі, а щоранку плавати в безмежному басейні, який ніби «перетікає» в море; що тутешній персонал буквально попереджує будь-яке ваше бажання, стає зрозумілим, що все ваше єство сповниться та-а-акою любов’ю!
Втім, до любові до пригод це вже не має жодного відношення.

Любов до себе
 
Мертве море, як відомо, — це найнижче місце на Землі. Воно розкинулося на 400 метрів нижче рівня світового океану! Води цього моря найсолоніші та найщільніші в світі. Вони збагачені калієм, магнієм, бромом, кухонною сіллю.

Концентрація солі в Мертвому морі в середньому вчетверо перевищує її концентрацію в будь-якому іншому. І коли ти плаваєш у цій «таблиці Мендєлєєва», то просто відчуваєш, як здоров’я разом із сіллю проникає в кожну твою клітинку. Втім, «плаваєш» — це явне перебільшення. У Мертвому морі можна сидіти, лежати або переміщатися... Ногами найкраще робити такі рухи, ніби крутиш педалі велосипеда. І не дай, Боже, щоб хоч крапля води потрапила вам у вічі, у ніс або до рота! Все задоволення від приємного відпочинку одразу зійде нанівець. Але не будемо про сумне! Воно залишилося в багатій тутешній історії.
Колись тут буяли п’ять біблейських міст, найвідоміші з яких — сумнозвісні Содом та Гоморра. Причому на одній із прибережних скель існує й документальне свідоцтво тих подій, які датуються… 2500-1500 рр. до Різдва Христового. Це соляний стовп, на який перетворилася дружина Лота — праведника (єдиного на все місто!), котрого врятував Господь, дозволивши разом із сім’єю покинути Содом — гніздо розпусти, на яке Бог спрямував свій гнів. Господь вивів цю родину з міста, яке гинуло в полум’ї, воді та сірчаному дощі, але суворо заборонив їм обертатись. Дружина Лота не витримала, обернулась і… перетворилася на стовп.
Між іншим, соляний стовп, дуже схожий на цей, я бачила раніше й на ізраїльському березі Мертвого моря. Він також ніби ілюстрував цю легенду. Але на користь йорданської версії свідчать два безперечних факти: по-перше, ніхто ще не довів, що Лот був багатоженцем, а по-друге, поблизу сучасного йорданського містечка Сафі археологи нещодавно знайшли й саму печеру, в якій Лот із доньками знайшов сховище. Печера знаходиться на горі неподалік від маленького джерела і відкривається прямо на Мертве море. Причому в безпосередній близькості від стовпа!
Отже, головні висновки з нашого перебування на Мертвому морі: любіть себе, прислухайтеся до себе! І якщо перебуватимете в гармонії з собою, людьми та природою, Бог вам обов’язково допоможе!

Любов до Бога

Ця велика, священна любов у подорожі Йорданією обов’язково приведе вас сюди, на берег річки Йордан. Саме тієї, з якої все починалося, головної для кожного, хто сповідує християнську релігію. Стоячи на її березі та вдивляючись у її води, важко позбутися «ефекту міражу»: здається, що на цій непрозорій поверхні проступають біблейські події та образи — ось Іоанн Хреститель помахом руки запрошує Ісуса зняти одяг і спуститися до річки, а ось уже сам Ісус по черзі хрестить своїх послідовників, а на березі ще широкої та швидкоплинної на той час річки стоять ті, хто вагається, і ті, хто вже прийняв для себе рішення, яке назавжди змінить їхнє життя і життя їхніх нащадків.

Тут, у Віфанії, кожна з цих нематеріальних картин має своє матеріальне свідчення. Археологи зіткнулись у цій місцевості з великою кількістю руїн храмів, пам’ятників з каменю, глиняного посуду, монет. Усе це свідчить про те, що в часи Ісуса Христа вже на початку першого століття нашої ери Земля Хрещення була дуже населеним місцем і відвідувалася численними паломниками. Найбільш масштабним свідоцтвом її святості є руїни візантійського монастиря V-VI століття після Різдва Христового. До його складу входили кілька церков та каплиць, а також баптистерій і басейни для накопичування води.
А неподалік були розкопані ще більш ранні руїни, які вчені датують четвертим тисячоліттям нашої ери. Тут же археологи знайшли й печеру, в якій, судячи з багатьох письмових свідоцтв перших візантійських паломників, мешкав Іоанн Предтеча. В тих же документах згадується й джерело найчистішої води, яке било на вході до печери. Вода з цього джерела використовувалась і для пиття, і для хрещення. Отже, археологи та історики впевнені, що цей монастир біля печери й був побудований саме на тому місці, де хрестив людей Іоанн Хреститель.
Цікавий факт: учені довели, що з часів Ісуса до наших днів Йордан сім разів змінював своє русло. Тому те найголовніше місце, де, як вважають історики (і з їхніми переконливими доказами погодився Папа Римський Іоанн Павло Другий, який відвідав востаннє Віфанію за Йорданом в ювілейний 2000-й рік), Іоанн Предтеча відправив таїнство хрещення над Ісусом з Назарету, знаходиться досить далеко від сьогоднішнього русла річки. Та й саму легендарну річку, колись багату рибою й таку широку, що повз неї були прокладені мости (все це «задокументовано» на мозаїці в Мадабі), зараз дуже легко можна перейти вбрід — її ширина тут становить якихось п’ять метрів. Щоправда, все одно вам це не вдасться, бо по річці проходить кордон між Йорданією та Ізраїлем, і прикордонники обох держав пильно слідкують, щоби нікому навіть на думку не спало це зробити.
І все ж таки ані невелика кількість води в річці, ані колючий дріт, ані прикордонники з автоматами не в змозі зруйнувати ту воістину чудову атмосферу, яка панує на березі Йордану. Тут ви не почуєте сміху або галасу. Тут немає метушні. Тут забуваються всі мирські проблеми. На березі біблейської річки вами оволодівають зовсім інші думки та почуття. Ви ступаєте в річку, зачерпуєте руками воду, підносите її до лиця, вмиваєтесь… і вам одразу стає легше дихати. І здається, то не вода тече між вашими пальцями, а сама історія перетікає через вас. І ви — це вже не ви. Кажуть, неможливо двічі увійти до однієї річки. А мені подумалося: неможливо, увійшовши до Йордану, не вийти з нього трохи іншою людиною — досвідченішою, розумнішою, глибшою. Людиною, яка стала ближчою до Бога...

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: