CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 17
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 17
???????
CITY MIX
Танго — це танець життя
Славомір Мрожек. «Танго».
У театр прийшла сороканіжка
«Ляльки шоу-25»
Перший спектакль Єжи Новак зіграв у Богородчанах
Єжи Новак побував на Івано-Франківщині
CITY PEOPLE
Кузьма «Скрябін»:«Я стрижуся, коли в мене депресія...»
Кузьма в гостях у CITY LiFE
???? ??????
Василь Вірастюк: «Шварценегер поки не знає української мови»
Василь Вірастюк в гостях у CITY LiFE
CITY PEOPLE
Чотириста «похресників» родини Мороз
«Інтерсоно»
CITY SOCIETY
Вічна лучанка Олена Абаза
В гостях у CITY LiFE Олена Абаза
CITY SOCIETY
Ірена Карпа: «Продюсер мені гомілку покоцав, а я йому щелепу вибила»
В гостях у CITY LiFE Ірена Карпа
Екстремальний «Нівроку»
XII фестиваль молодіжного мистецтва «Нівроку» відбувся у Тернополі
CITY SOCIETY
Таємниці Личаківського кладовища
Розкриває CITY LiFE
CITY HISTORY
Древнє Рівне — язичницький мегаполіс?
Досліджує CITY LiFE
Трипільці жили біля сучасного Луцька
Досліджує CITY LiFE
CITY SHOPING
Кавовий бум на віденський кшталт-2
Все про каву!
CITY FAMILY
Злата Прага
Детально про Прагу...
CITY ART
Кременець — ворота раю
Фотовиставка присвячена славетному місту...
CITY ART
Шарм ретрографіки
«Руська, 12»
Гардероб її величності Історії
Франциск І мав 13 600 золотих ґудзиків
Музей — у подарунок!
...модерної скульптури Михайла Дзиндри...
???? ??? CITY
???????:
N10(17) Грудень 2005     ???? ??????: Богатирський виклик "Термінатору"
??? ? ???????
CITY FAMILY
Злата Прага

Повсюдні скупчення людей, серед яких хтось стоїть із піднятою догори парасолькою, — це туристи, яких у такий спосіб на себе орієнтує гід. Причому туристи намагаються бути поближче до свого екскурсовода не тому, що бояться загубитися чи відстати, а через те, що не мають жодного бажання хоча б щось пропустити повз вуха. А розповідати і слухати про Прагу й справді можна чимало. Адже у кожному її районі є свої визначні місця і не лише історичні. Хоча саме історія та легенди чи не найбільше приваблюють тих, хто хоче пізнати усі принади цього загадкового міста.

Про те, що Прага практично живе з туриста, можна здогадатися хоча б із того, що в музеї, галереї, кав’ярні чи магазині у центральній частині міста вас привітають одразу як мінімум чотирма мовами — чеською, німецькою, англійською та російською. Хоча у багатьох випадках ніяк не здається, що гостинність, з якою до тебе ставляться, породжена лише бажанням заробити гроші. І подекуди це, до речі, шкодить. Найгірше, коли тобі у сусіди потрапляють середнього віку німці або молоді британці. Перші просто бігають одне за одним і роблять вигляд, що, крім них, не існує нікого. А другі настільки голосно спілкуються, що за ними більше нічого не чути. Щоб уявити собі весь гармидер, варто одночасно якнайголосніше включити радіо і телевізор. І, якщо чесно, усе це для атмосфери Праги — вкраплення геть чужорідне.

Легкий шок виникає в момент, коли, йдучи Старим містом, раптом бачиш людей, які застигли в достатньо дивній позі, — вони сидять на колінах, виставивши зімкнуті руки вперед і впершись у них чолом. Такі пози ці люди можуть зберігати дуже довго, бо ними заробляють собі на життя. Це жебраки, які таким чином намагаються привернути до себе увагу.
Найбільш відвідуваним місцем Праги, безперечно, є Карлів міст. Кількість людей, які перебувають там одночасно, важко порахувати. І це аж ніяк не шкодить враженню від переходів ним та вигляду, який відкривається через Влтаву (чи Валтаву, як кажуть самі чехи) на місто. Скульптури, якими прикрашений міст, справляють незабутнє враження, а одна з них — Яна Непомуцького — викликає найбільшу увагу гостей міста. За легендою, якщо прикласти долоню до зображення на постаменті і загадати бажання, воно обов’язково збудеться. Про кількість людей, які загадували там свої бажання, свідчить хоча б те, що вся скульптура практично чорна, й лише місце, де прикладають долоні, відполіроване до золотавого блиску, який дуже виділяється на загальному фоні. Пройшовши Карловим мостом і минувши пам’ятник королю Карлу, відразу ж потрапляєш у Старе місто, яке практично всуціль складається з магазинів, готелів, барів, будинків різних епох та неймовірних конструкцій.

До речі, будинки в Старому місті мають одну особливість. Кожен із них має не тільки загальний поштовий, а й власний номер, який належить чи до вулиці, чи до площі. Крім того, майже кожен дім має свою назву. Наприклад, є будинки «Під трьома ліліями», «Під короною» тощо. При цьому, якщо ви на конверті вкажете не загальний номер будинку, а лише його назву, то лист, як запевняють самі пражани, обов’язково дійде до адресата. Судячи з того, як туристи слухали ці запевнення, не здивуюсь, якщо багато хто згодом просто заради цікавості спробує переконатися, чи це правда.

До речі, абсолютно не варто перейматися незнанням чеської мови. Чехи і пражани зокрема українську мову цілком розуміють, щоправда, знання про Україну достатньо поверхове. І пояснюється воно, на жаль, дуже просто. Прага — туристична принада для всього світу. І туристів умовно поділили на кілька груп. Українці входять до так званих «колишніх радянських, тепер російських». Тож вам можуть багато показувати і розказувати про присутність росіян, Петра І тощо. Натомість величезне здивування у пражан викликає звістка про те, що свого часу наш король Данило доходив до Праги. Вони сприймають це не як історичний факт, а як одну з імовірних легенд.

Гордість Чехії — пиво. Воно у Празі «переслідуватиме» вас на кожному кроці. Але при цьому має і свої особливості. Перша полягає в тому, що кожна кав’ярня «спеціалізується» на одному пиві — це може бути або Пільзнер, або Крушовіце, або Старопрамен, але майже ніколи й одне, і друге. Темне, світле, міцне — будь ласка, але тільки одна марка. Сісти в одній кнайпі і перепробувати різні сорти у вас не вийде. Проте це дозволить, навіть якщо ваша мета — просто пити пиво в чеській столиці, пройтися містом і побачити його велич. Треба сказати, що чеське пиво, куплене в сусідньому «рідному супермаркеті», ніколи не дорівняється до того, яке п’єте у Празі. Те пиво можна пити цілий день — і не набридає. Навіть моя дружина, яка завжди дивувалася моїй «пивній звичці», після Чехії не відмовляє собі в тому, щоб купити нині пляшку чеського пива.

Натомість якщо ви захочете доброї кави — замовляйте каву по-турецьки. По-перше, її там заварюють, а по-друге, це зовсім не ті мізерні порції «на один ковток», що прийшли в Україну з Італії. Бо мова про велике горня смачного і запашного напою. Навіть скоріше склянку, яка нагадує своєрідний келих. І від того чарівність кави стає ще більшою.

На що ще не можна не звернути уваги — так це сувеніри, вибір яких величезний. Вони, як і пиво, — на кожному кроці. Всіх застосувань, розмірів, видів і вигляду. Від такого напливу цінність їх до певної міри втрачається, але шкодувати за тим, що привозите на пам’ять для родини чи друзів, насправді не варто. Вдома воно зігріває особливим теплом, а це дуже важливо.

І, звичайно, вражають краєвиди Праги, в якій багато оглядових майданчиків, звідки відкривається чудовий вигляд на місто. Через золотаві празькі дахи його, власне, і назвали — Злата Прага.

І не раз уже у рідному Львові, коли заходить сонце, раптом виникає відчуття, що варто пройтися трохи далі — і з’являться вежі мосту, зблисне Валтава, і ти знову опинишся в магічному полоні древньої Праги. Щоправда, при цьому бажано, аби німці і британці залишалися вдома…

Кілька практичних порад

Гроші. Курс крони (коруни) до гривні найкраще з’ясовувати безпосередньо в поїздці. Зазвичай для простоти і швидкості орієнтовну ціну в гривнях можна з’ясувати, поділивши суму в кронах на 5. Обмінні пункти трапляються достатньо часто, однак спочатку варто подивитися (або з’ясувати в касах) відсоток від обміну. У Чехії є обмінні пункти, які залишають собі певний відсоток від обміну. Проте багато й таких, які його узагалі не беруть, про що гордо сповіщають великими вивісками при вході.

Транспорт. У Празі не існує проблем доїхати кудись ні вдень, ні вночі. Найзручніший спосіб — метро та трамвай. Трамвайні лінії є червоні й сині. Червоні — це маршрути денні. Сині — нічні. При цьому не слід забувати про квитки, які дають право на проїзд. Деякі з них дозволяють користуватися будь-чим — автобусом, трамваєм, метро. Фактично купуєте не право, а час проїзду в громадському транспорті. Наприклад, квиток вартістю 14 корун (3 гривні) дає право на півтори години проїзду будь-яким видом транспорту. Але дія цього квитка лімітована з часу, коли ви його прокомпостували. Після того, як минуло півтори години, квиток стає недійсним.
Квитки продаються в кіосках, на станціях метро та в готелях. Щоправда, розібратися до кінця у хитросплетіннях різниці квитків мені так і не вдалося, тому найкраще перепитати про особливості проїзду.
 
Таксі тут можна взяти усюди, однак як на українські реалії воно дороге. Для прикладу, поїздка на 12-14 кілометрів обійдеться у 300 крон (майже 60 гривень). І знову ж таки, якщо ви не зовсім орієнтуєтеся у відстані і чеською володієте недосконало, готуйтеся до того, що вам додатково «накинуть» 100 крон. Однак, до честі празьких таксистів, якщо ви назвали саме ту ціну, за якою їздять місцеві, то накидати вам за «туристичність» ніхто не буде.

Їжа. Прага у своєму ставленні до їжі надзвичайно демократична. Це виражається, по-перше, в цінах і, по-друге, у порціях. Найбажаніше і найцікавіше для того, хто вперше потрапляє в Чехію, — знамените смажене «вепрове колено». Це кілограм запеченої свинячої гомілки, якої, попри кістку, цілком вистачає для двох чоловік (залежно від бару, який обрали, це задоволення «потягне» від 150 до 400 корун). Взагалі чехи, як і українці, «спеціалізуються» на м’ясі, однак і рибу, й овочі на будь-який смак тут теж подають.
Місцевий гарнір — це кнедлики, які бувають настільки різними, що й описувати не варто. Щоправда, тяжіють чехи до всього кислого. Не варто забувати, що порції як мінімум удвічі більші, аніж у нас, тому свої сили слід розраховувати, тим паче, що потрібно залишити місце і для пива.
Не обійшли стороною Прагу і «фаст-фуди». Але якщо вас не лякає демократичність столиків просто неба, за якими треба стояти, то швидко подана смажена «вацлавська ковбаска» на Вацлавському намнєсті (тобто одній із центральних площ Праги) розчарованими вас не залишить.

Об’єкти, які варто оглянути
Насправді їх настільки багато, що гаяти час на розповідь було б марнотратством. Тим паче, що хоч скільки б ти наперед готувався і складав список та маршрути оглядин, усього не встигнеш. Найкращим варіантом є пройти один чи два дні разом з екскурсоводом «протореними» маршрутами і вже після цього, відібравши найцікавіше для себе, здійснити самостійні проходи, коли поспішати нікуди не треба. Поправку слід робити лише на ціну вхідних квитків, якщо мова йде про галереї чи музеї, — колективні квитки значно дешевші.

Музеї Праги

Національний музей — найстарший і найбільший з музеїв Праги (заснований у 1818 р.), з великою колекцією від доісторичних часів до ХХ століття. Постійні експозиції: зоологічна, палеонтологічна, історична, археологічна і нумізматична.

Музей чеської музики — з нотною колекцією, музичними інструментами, колекцією звукозаписів і інших експонатів, пов’язаних з історією розвитку музичної культури в Чехії.

Празький міський музей — археологічні знахідки, виявлені на території міста, історичні пам’ятники, статуї, кераміка і меблі. У музеї представлений макет міста, виготовлений празьким літографом А. Лангвейлом у 1826-1834 роках, який відтворює будинки, замки, храми і мости столиці такими, якими вони були на початку XІ століття.

Празька міська галерея займає сьогодні цілий ряд споруд — будинок і віллу чеського художника та скульптора Франтішка Білека (1872-1941), стару ратушу і спеціальні приміщення в муніципальній бібліотеці, а також стародавні пам’ятники архітектури з типово чеськими привабливими назвами: наприклад, Будинок Кам’яного Дзвону (використовується як виставковий зал).

Музей воскових фігур у самому центрі Праги, поруч з Вацлавською площею (Вацлавське намнєсті), пишається своєю колекцією «копій» безлічі історичних особистостей — тут представлена легендарна чеська княгиня Лібуше, бравий солдат Швейк і багато інших історичних персонажів.

Карлів міст

Карлів міст побудований у 1357 році Карлом ІV. Це найстарший міст у Празі, його архітектор — Петро Парлерж. 30 барокових скульптур і скульптурних груп, що прикрашають міст, належать до ХVІІІ століття. Найбільш знамениті роботи М.Б. Брауна і Ф. М. Брокоффа. Міст має 520 метрів у довжину і 10 метрів у ширину, у його основі — 16 арок. По обидва боки спорудження укріплене вежами.

Празький Град

Празький Град як оборонна споруда виник у ІХ столітті, а в ХІІ у ньому був побудований перший палац у романському стилі. Під час правління Карла ІV (ХIV століття) Королівський палац одержав готичний вигляд, остання ж реконструкція відбулася в кінці ХV століття. Після сильної пожежі в 1541 році Празький Град був відновлений і розширений. Зовнішній вигляд його сильно змінився після Першої світової війни. Зараз це політичний і історичний центр міста, а також резиденція президента республіки. Урочиста зміна варти в Празькому Граді відбувається опівдні, рядові зміни — щогодини з 5.00 до 23.00.

Кафедральний собор святого Віта

У Х столітті на місці храму була романська ротонда. У 1344 році під керівництвом Петра Парлержа і Матіаса з Арраса почав зводитися готичний костел. Парлерж також створив капелу святого Вацлава, прикрашену фресками і напівкоштовними каменями, у якій зберігаються коронаційні регалії чеських королів. Роботи з будівництва собору продовжувалися близько шести століть і були завершені тільки в 1929 році.

Золота вуличка

Це мальовничий ряд маленьких будиночків, споруджених у ХVI столітті для королівських підданих.

Лорета

Центр цього місця паломництва — Святий Ковчег, побудований у 1626-1631 роках. Бароковий костел Різдва Господнього був зведений у 1735 році. В Лореті зберігається безцінна колекція, найкоштовніший предмет якої — дванадцятикілограмове «Празьке Сонце», прикрашене 6000 діамантів.

Староміська площа (Старомнестське намнєсті)

Це історичний центр міста, що представляє собою унікальний комплекс пам’ятників історії й архітектури. У центрі площі — пам’ятник Яну Гусу.

Орлой

Міська ратуша була заснована в 1338 році, у 1364 до неї прибудували каплицю з вежею. Свій готичний вигляд будинок «отримав» у 1470 році. Унікальний годинник, Орлой, належить до ХV століття. У верхній частині споруди щогодини з 9-ої до 21-ої у двох віконечках з’являється процесія з 12 апостолів; унизу розміщається диск, прикрашений 24 медальйонами, що зображують сузір’я зодіаку і сценки із сільського життя.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: