CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 16
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 16
???????
CITY PEOPLE
Стрес, який називається «Басков»
CITY PEOPLE
Микола Басков:«Хочу стати міністром культури»
Микола Басков в гостях у CITY LiFE
CITY MIX
Під музику Вівальді...
Міжнародний фестиваль давньої музики знову у Львові
Від Сібеліуса до наших днів
«Музика Фінляндії та України: від Сібеліуса до наших днів».
До Степана Гіги — по уроки вокалу
Степан Гіга в Тернопільському Інституті мистецтв
CITY PEOPLE
Іван Вакарчук: «Університет — це вільнодумство»
Іван Вакарчук в гостях у CITY LiFE
CITY SOCIETY
Каша Сальцова: «З будь-якою зовнішністю можна почуватися на мільйон доларів»
Каша Сальцова в гостях у CITY LiFE
???? ??????
Чолом тобі, Лучеську!
Луцьку 920!!!
Найдавніша панорама старого міста
Історія Луцька...
Метаморфози вулиці Лесі Українки
Майже сто років вона була головною у Луцьку
CITY SHOPPING
Віраж Караванської
Оксана Караванська провела показ у Львові
Літо зустрінемо в хусточках і чоботах
Наступної весни мода стане зовсім українською
CITY FAMILY
Наталія Валевська: «З майбутнім чоловікомя знайомилася тричі!»
Наталія Валевська в гостях у CITY LiFE
CITY FAMILY
Короноване серце Польщі
Краків - Колиска польських королів
CITY ART
Тернопільські театральні вечори
VI Всеукраїнський фестиваль знову у Тернополі
«Victoria» ангела української бандури
Оксана Герасименко презентувала симфонічну поему «Victoria»
CITY ART
Пісенний тріумф Ірини Ярини у Голлівуді
Українці покоряють Голівуд...
???? ??? CITY
???????:
N9(16) Листопад 2005     ???? ??????: Луцьку 920!
??? ? ???????
CITY FAMILY
Наталія Валевська: «З майбутнім чоловікомя знайомилася тричі!»

—Наталіє, що для тебе означає місто Хмельницький?

— Це моя батьківщина. Тут мої батьки, моє коріння, я обожнюю свою землю. Хмельницький — серце України. Хочеться пригадати слова Лесі Українки: «Красо України, Подолля».
У кліпі «Моїй Україні» я намагалася показати, який гарний наш подільський край. Із Хмельниччини родом Микола Мозговий, Василь Зінкевич, Марина Одольська, Юрій Юрченко, Надія Грановська («ВІА Гра» — прим. авт.), Олександр Пономарьов, Андрій Клименко, Іван Березовський і переможниця третього «Шансу» Наталія Валевська (сміється). Це чудово, що наша земля прославляє Україну.

— Пригадай, будь ласка, своє дитинство. Що тебе привело до музики, чи не відмовляли батьки від професії співачки?

— Так сталося, що в моїй родині всі співають. Коли мені було п’ять років, до нас у садочок прийшла дівчинка, яка грала на скрипці. Після її виступу викладач із музичної школи сказала, що бажаючі теж можуть навчитися так грати. Я заявила мамі та бабусі, що хочу до музичної школи. Спочатку мої рідні були проти й навіть намагалися мене відмовити. Тепер вони, звичайно, цей факт заперечують, але я добре пам’ятаю, що супротив був. Оскільки набір до музичної школи починався тільки у вересні, а тоді був квітень, я пішла в Палац піонерів. Там у дитячому хорі я проспівала два місяці, а потім мама відвела мене в музичну школу, я її закінчила й отримала диплом.

— Ти пам’ятаєш пісню, за яку отримала перші оплески не від рідних, а від публіки, що прийшла тебе послухати?

— Якщо казати про сольний виступ — це було майже по закінченні музичної школи. Я виконувала «У сутінках загубиться любов» під фонограму «-1» і «Демон» — на той час це були досить популярні пісні. На жаль, я вже не пам’ятаю, хто саме їх співав. Виступ завершився оплесками, публіці дуже сподобалось. Я це запам’ятала, адже це був мій перший естрадний виступ.

— Наталіє, після того, як ти здобула музичну освіту, пішла далі вчитися?

— Зрозуміло, що я закінчила одинадцять класів. Після школи вступила до ПТУ №10 за спеціальністю «кравець верхнього одягу». Навчалася там два з половиною роки, за цей час мене навчили шити одяг і не тільки: я вмію викроювати, робити конструювання. Після закінчення ПТУ я навіть довгий час шила на замовлення, у мене було багато клієнтів. У той же час я працювала в ресторані, а буквально через рік стала тамадою на весіллях. У мене був напарник, він грав і співав, а я співала і проводила весілля — за цим заняттям минуло п’ять років. Протягом цього часу намагалася зробити найголовніший день у житті молодят веселим і незабутнім. Якщо в мене це виходило, я раділа і заряджалась енергією. Звичайно, це дуже складно, адже простояти з 12-ої години ранку до 11-ої ночі важко, ти весь час на виду, віддаєш людям частину себе, а потрібно ж бути веселою.

— Як ти познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Володимиром?

—Знайомились ми з ним насправді тричі. Оскільки я працюю для публіки, весь час доводиться спілкуватися з багатьма людьми. А в мене дуже погана зорова пам’ять — я не запам’ятовую облич, імен. Ми відпочивали в одній компанії, де й познайомились із Володимиром. Невдовзі він до мене підійшов і привітався, а я просто його не пригадала й вирішила, що то якийсь хлопець до мене чіпляється.
Приблизно три роки він за мною спостерігав у барі, де я співала. Андрій Клименко (ще один талановитий хмельничанин, відомий за телепроектом «Шанс», — прим. авт.) — мій колега, який також працював у ресторані «Прем’єра», — одного разу підійшов до Володимира і сказав: «Ти, напевно, дуже шануєш творчість, тому що я постійно бачу, як ти слухаєш нашу культурну програму». Насправді Володимир просто чекав мого виступу, йому дуже подобалось, як я виконую пісню Алли Пугачової «Любовь, похожая на сон». Саме тоді вгледів у мені якусь родзинку. Крім того, що я йому подобалася, він хотів, щоб я й надалі займалася музикою.
Коли ми знайомилися втретє, Володимир нагадав мені про два попередні знайомства. Звичайно, згадала його, і тоді він вирішив, що вже нікуди мене не відпустить. Потім я разом із колегами мала виступати у Кам’янці-Подільському. Володимир також був запрошений, й хоча друзі відмовляли його від цієї поїздки, він усе ж наполіг на своєму. Так трапилося, що хлопці через поспіх потрапили в аварію. Вони добряче побились, у Володимира була розсічена брова, підборіддя, руки. Коли я про це дізналася, то просто оніміла. Стало справді страшно. В дружини Андрія Клименка, танцюристки, був медичний клей. Я почала обробляти Володі рани. Тоді він сказав мені такі слова: «Можна, ти будеш моєю дівчиною, хоча б цього вечора». Відтоді ми разом. Прожили рік у громадянському шлюбі. А через декілька місяців відчули, що підходимо одне одному, тож вирішили узаконити стосунки.

— На своєму весіллі ти співала?

— Так. Я виконувала нашу улюблену пісню «Любовь, похожая на сон». Під час співу я плакала, тому що це мій перший і, я вважаю, останній шлюб, адже поруч зі мною людина, яку я кохаю. Вова мене підняв на руки, всі гості плакали — вони пройнялися тим, що ми так неймовірно кохаємо одне одного. Думаю, що ми візьмемо шлюб і перед Богом, — це буде трошки пізніше, десь через рік.

— Наталіє, існує така думка, що жінка віддає чоловіку більше, ніж отримує. Ти погоджуєшся з цим твердженням?

— Якщо розібратися з самого початку людства... Хто винен? Звичайно, жінка. Адже, на жаль, наша прамати скоїла тяжкий гріх — вона з’їла яблуко, через те на жінці лежить більше обов’язків, відповідальності. Я вважаю, що жінки витриваліші, від них залежить щастя в шлюбі. Не в образу чоловікам — ми вас також дуже любимо, але це є правда, ви самі про це знаєте.

 — Як змінилося твоє життя після перемоги в телепроекті «Шанс»?

— Моя перемога в «Шансі» стала величезною несподіванкою для мене. Ми з Володею були впевнені, що я займу друге або третє місце. Звичайно, ми прагнули перемогти, але думали, що все нечесно. Від перемоги я отримала величезний шок і стрес. Після передачі я, звісно, мала радіти, та, на жаль, так сталося, що я впала в депресію на два тижні. Я лежала в ліжку і не могла навіть встати щось зробити, я ледве прийшла до тями. З часом навчилася правильно поводитися, сприймати все не так близько до серця.
Підготовка до конкурсу — це важка праця, вона забирає дуже багато сил, емоцій та енергії, але такого шоку не отримувала жодного разу. Вмить стати публічною на всю Україну — до цього не була готова абсолютно. Коли це сталось, я не знала, що мені робити. Багато людей підходили і задавали такі запитання, яких зовсім не очікувала. Вони казали, що відправляли повідомлення за мене, телефонували. Звичайно, всім і досі вдячна, бо це наша спільна перемога. Напевне, треба випустити книжку «Етика шоу-бізнесу», можливо, я її колись випущу (сміється).

— Ви з Володимиром увесь час разом. Поїздки, концерти… При такій активній роботі, напевне, постійно виникають проблемні ситуації. Це якось відображається на ваших стосунках? Узагалі чоловік-продюсер — це мінус чи плюс?

— Будь-який переїзд — не важливо, яка це країна, яке місто, — ми сприймаємо із задоволенням: це велике щастя для артиста — бути потрібним публіці. Кожна людина хоче відчувати себе потрібною. Мій Вова займається своєю роботою, він звукорежисер, директор, тобто вирішує всі організаційні питання. Коли ми працюємо, в нас немає часу навіть думати про якісь брутальні речі, сварки тощо, все це відходить на другий план. Напевне, ми стали загартованіші.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: