CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 15
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 15
???????
CITY MIX
У готів — «Чорна ліра»
«Чорна ліра» у Збаразькому замку
Гуцули показали себе на весь світ
у Радехові...
Ностальгія за Флінтою
«Я хочу говорити правду, котрої я не знаю, але яку я шукаю!»
CITY PEOPLE
Таїсія Повалій: «Моя дружба з Басковим не випадкова...»
Таїсія Повалій в гостях у CITY LiFE
???? ??????
Капітан і його Надія
Анатолій Тимощук в гостях у CITY LiFE
CITY SOCIETY
Січа у замку Любарта
Луцьку — 920 років!
CITY SOCIETY
Олег Бойко:«НЕ ХОЧУ БУТИ КВАРТИРАНТОМ»
CITY HISTORY
Кам’янець — Бог це зробив...
«Хто так міцно укріпив неприступний Кам’янець?»
CITY HISTORY - МУЗЕЙ
Палац Бандінеллі
Вулицями Львова...
CITY HISTORY - СТАВ
Зі «Сльозами Гронського»
Тернополю 465!
CITY SHOPPING
Тепер — диктатура зими
CITY FAMILY
Форос
"...Моя сімейна історія..."
CITY FAMILY
Найоманливіша любов
Материнська!
CITY FAMILY
Ассія Ахат:«Заради дітей чи родини можу відмовитися від концертів»
Асія в гостях у CITY LiFE
CITY ART - АКТОР
Сергій Романюк:«Людина прийшла у цей світ задля того, щоб здивувати когось і себе»
Сергій Романюк в гостях у CITY LiFE
CITY ART
Світовий авангард: український ракурс
«Український авангард» у світі
CITY ART - СПІВАК
Віталій Козловський: «На свій день народження у подарунок я замовив кухонний набір…»
«...артисту корисно відчувати не лише радість, а й... гіркий біль...»
CITY LIBRARY
Роман Іваничук:«Література повинна звучати, як великодній дзвін, а не тхнути вбиральнею»
???? ??? CITY
???????:
N8(15) Жовтень 2005     ???? ??????: КАПІТАН ТА ЙОГО НАДІЯ
??? ? ???????
CITY ART - СПІВАК
Віталій Козловський: «На свій день народження у подарунок я замовив кухонний набір…»

— До моєї подруги, яка працює заввідділом культури в одній із львівських газет, прийшла дівчина й попросила дозволу написати низку статей під вашим ім’ям. Мовляв, вам як студенту обов’язково доведеться відзвітуватися за літню практику. І навряд чи матимете на це час. Ось чому вона дуже хоче вам допомогти.

—Я цій дівчині вдячний, але насправді не маю жодної потреби у тому, аби хтось за мене щось писав. Я закінчив третій курс університету. І, слава Богу, особливих проблем із творчими захистами практики не було. Та й з іспитами теж — позичаю на гастролі конспекти своїх однокурсників і вчуся в дорозі. І нічого не пишу. Проте зі мною співпрацює телеканал «Інтер» — маю можливість практикуватися у музичній програмі «Мелорама», яку вже неодноразово вів, чи в проекті «Шанс», де також був ведучим. Приїжджаю в університет з відеокасетою і це показую. Власне, саме таким чином і відбувається захист моєї практики.

— Не «дзьобають» за те, що ви — студент факультету журналістики, а «вдарились» у шоу-бізнес?

— Що є, то є. Нерідко у навчанні від мене вимагають більше, ніж від пересічного студента, мовляв, я вже став відомим, тому повинен володіти високими знаннями. Ну, є й такі люди, які абсолютно не сприймають і чути не хочуть, що в моєму житті відбувається щось справді дуже вагоме. Адже реалізовується те, чого я завжди прагнув. Такий шанс дається раз у житті, тож я намагаюся ним сповна скористатися. Дехто за мене тішиться в університеті... За всіх обставин якось даю собі раду.

— Що «занесло» вас на факультет журналістики? Чому ви не пішли в консерваторію чи в університет Поплавського?

— Коли я обирав майбутній фах, то розглядав багато варіантів. Це були і хореографія, і вокал, і режисура, й інформатика... Однак зупинився на журналістиці. Річ у тім, що я дуже люблю спілкуватися з цікавими людьми, з особистостями, зокрема, з артистами. Ця професія дає таку можливість. Я собі міркував, що, ставши журналістом, напрацюю відповідні контакти і в перспективі сам розпочну вокальну діяльність.
Мене часто запитують, чи не шкодую, що пішов від Руслани (свого часу я танцював у балеті «Життя», з яким вона співпрацює). Ні! З дитинства я мріяв співати на професійній сцені. І не стільки як «зірка», а як артист, який може втілити свої ідеї та творчі плани в життя. Ось що для мене найголовніше. Мій дебютний альбом «Холодная ночь», який вийшов недавно, розійшовся тиражем п’ять тисяч екземплярів за півтора тижня. Вважаю це успіхом, бо в окремих виконавців і тисяча альбомів не може розійтися.

— Що для вас важить передусім у виборі пісні, яку виконуватимете?

— Спочатку я хотів співати лише українською мовою. З часом подумав, що нічого поганого у тому не буде, коли співатиму і російською, і французькою, й італійською. Найголовніше, щоб пісня йшла від серця, щоб ти сам розумів, що вона — твоя.
Зізнаюся, що текст пісні для мене важить більше, ніж те, як її заспівати. Колись в інтерв’ю Адріано Челентано я прочитав, що спочатку щось повинне бути в голові, тоді — в серці, а голос вирішального значення не має. Розумію, що талановитий актор має рацію. Челентано, Висоцький (перелік можна продовжувати) особливого голосу не мали. Вони співали душею, і слухачі це цінували.

— Кожна пісня — це частинка чужого світосприйняття, передана за допомогою чужого темпераменту. Темперамент яких авторів пісень вам ближчий і чим він вас приваблює — тим, що схожий на ваш, чи тим, що йде від протилежного?

— У моєму репертуарі пісні романтичні, пісні про кохання. Хоча однією з найкращих, зокрема, у своєму альбомі, вважаю пісню «Чорнобривці», що вже давно є класикою. А геніальна вона для мене тому, що існує багато пісень про кохання, дружбу, дощ, літо… А про маму пісень не буває забагато. Їх зрозуміє кожен.

— Ви співаєте про кохання. А вже знаєте, що це за почуття?

— Якби я його не пережив, то не вважав би, що пісні про це почуття — мої! Хоча, звичайно, не в усіх піснях, так би мовити, йдеться про мене. Текст пісні «Холодная ночь» мені просто сподобався. У ній мова про те, як легко в коханні зробити помилку і як важко її потім усунути. Герой просить пробачення у своєї дівчини і хоче щось змінити. Для мене ця пісня як заклик: «Кохайте і бережіть своє кохання».

— А вам легко визнати свою провину?

— Якщо винен, прошу пробачення завжди. Навіть буває, що й тоді, коли не винен. Особливо коли йдеться про кохану людину. Зараз, щоправда, такої у мене немає. Зі своєю дівчиною я розлучився. Так іноді буває…

— Що має бути в дівчині, щоб вона вам сподобалася?

— Усе залежить від особистості. Зовнішність, звичайно, відіграє певну роль, але не визначальну. І то до певного часу — поки не з’являється розуміння, що ця краса всередині порожня. Порожніх людей, з якими нема про що спілкуватися, не люблю. Для мене важлива іскра в душі іншої людини, яка повинна мати з моєю іскрою щось спільне. Коли таку людину знаходжу, між нами виникає полум’я. Ціную в дівчатах скромність, інтелігентність, щирість, доброту.

— Чи відіграли свою роль у тому, що ви розлучилися з коханою дівчиною, фанатки?

— Ні, це просто особисте. З цією людиною ми виявилися різними. І що мені справді прикро — я в ній розчарувався, хоча, зазвичай, у людях не розчаровуюсь, намагаюся сприймати їх такими, якими вони є. Однак ні про що не шкодую. Бо вважаю, що артисту корисно відчувати не лише радість, а й… гіркий біль, аби змогти передати те й інше на сцені.

— Віталіку, фанатки дають вам жити?

 — Не буду казати неправду — під будинком вони у мене не стоять. Але, буває, трохи атакують. Проте я звик абстрагуватися. Коли тільки починав співати, було приємно, що проявляли увагу. А потім це почало набридати. Коли до мене підходять шанувальники, я завжди їх вислуховую. Приємно усвідомлювати, що твоя творчість комусь потрібна. Однак нав’язливий, агресивний фанатизм не сприймаю. Скажімо, у Симферополі, коли я сходив зі сцени, фанатки мене мало не розірвали, пошматувавши костюм.

— Що ви в такі моменти відчуваєте?

— Страх. Бо не знаю, що від таких людей можна чекати. І, чесно кажучи, знати не хочу — така поведінка мені чужа. Цікаво, а як почуваються в таких випадках артисти, які мають світове визнання? Не думаю, що їм це подобається...

— Як виглядає сьогодні ваша творча команда? Подейкували, що вам пропонував співпрацю Ігор Крутой?

— Це була лише ідея. І не більше. Сьогодні у мене два продюсери — Марина Скачек та Ігор Кондратюк. Окрім них, і інші увійшли до нашої команди. Одна людина нічого не зробить, лише командою можна досягти успіху. Коли я дивлюся по телебаченню усілякі європейські шоу, то завжди відмічаю працю десятків людей, які залишаються за кадром.
Іноді кажуть, що на моєму місці міг би бути хтось інший. Хтозна, хтозна… Кожен у житті обирає свій шлях. Особисто я вважаю, що без цілеспрямованості, величезного бажання і впевненості у тому, що роблю, в моїй долі нічого б не відбулося.

— Майже кожному артисту випадає переживати «зіркову» хворобу. Як ви давали чи даєте собі з цим раду?

— Буквально через два місяці після перемоги у «Шансі» я почав ловити себе на тому, що можу повестися так, як ніколи не зробив би раніше. Моменти, коли дер носа, були. Але мені таланило на людей, які змушували мене замислюватися над власними вчинками. Врешті-решт я зрозумів, що хоч який би статус у житті ти мав — двірника, бізнесмена, президента, — повинен завжди залишатися людиною. Я такий, який є: відповідально ставлюся до своєї справи, дуже люблю батьків, родичів, друзів, іду до людей з відкритим серцем. І це — найголовніше.

— Поділяєте власне життя на «до» і «після» виступу в «Шансі»?

— Безперечно. Моє життя змінилось. Я мешкаю у Києві, займаюсь улюбленою справою. Став більш самостійним, не залежу від своїх батьків, сам на себе заробляю, готую їсти — млинці, смажену бульбу, навіть борщ. Як каже мій продюсер, тепер я — «хазяїн». Можливо, ви будете сміятись, але на свій день народження у подарунок я замовив кухонний набір — товкачик, черпачки тощо.

— Є у вас якісь табу перед концертами?

— Намагаюся щоразу перед виступом перехреститись і сказати собі «З Богом!». А ще дотримуюся таких правил: не роздаю автографи перед виступом на сцені й не фотографуюся (це забирає дуже багато енергії, якої може забракнути під час виступу). Жодних табу немає.

— Про вас кажуть, що на репетиціях ви часто працюєте упівсили, а на концертах вашим експериментам немає меж.

— Буває. Не знаю, добре це чи погано. Але на репетиції важко сконцентруватись і показати такий рівень, як на концертах. Можливо, справа в глядачах. Їхні погляди додають мені більше розкутості, впевненості у собі.

— Тобто ви не такий вже й упевнений у собі?

— Однозначно не можу відповісти. Інколи я усім задоволений, а інколи мною опановують смутні думки на кшталт тієї, що насправді нікому не потрібен, усе — марнота марнот. Тоді можу провалятися цілий день у ліжку з книжкою у руках. А коли ця депресивна смуга минає, то — уже перевірено не раз — я завжди спроможний на нові цікаві творчі ідеї.
 
— Якби вам треба було окреслити власний психологічний портрет, які б епітети ви використали?

— Про себе говорити складно, тим паче, що я схильний до самокритики. Єдине, що знаю точно: намагаюся жартувати навіть у якихось болісних ситуаціях. А ще — у спілкуванні з людьми не завдаю зла, намагаюся ставитися до інших щиро, хоча в шоу-бізнесі ця риса не користується особливою популярністю. Тому близьке товаришування складається вкрай рідко.

— Є у вас якась божевільна мрія, скажімо, стрибнути з парашутом?

— Моя мрія завжди зі мною. Це справа, якою займаюся. Попри те, що вона почала реалізуватися, все одно видається мені нездійсненною. Себто мені все ще важко повірити, що мрії збуваються...

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: