CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 15
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 15
???????
CITY MIX
У готів — «Чорна ліра»
«Чорна ліра» у Збаразькому замку
Гуцули показали себе на весь світ
у Радехові...
Ностальгія за Флінтою
«Я хочу говорити правду, котрої я не знаю, але яку я шукаю!»
CITY PEOPLE
Таїсія Повалій: «Моя дружба з Басковим не випадкова...»
Таїсія Повалій в гостях у CITY LiFE
???? ??????
Капітан і його Надія
Анатолій Тимощук в гостях у CITY LiFE
CITY SOCIETY
Січа у замку Любарта
Луцьку — 920 років!
CITY SOCIETY
Олег Бойко:«НЕ ХОЧУ БУТИ КВАРТИРАНТОМ»
CITY HISTORY
Кам’янець — Бог це зробив...
«Хто так міцно укріпив неприступний Кам’янець?»
CITY HISTORY - МУЗЕЙ
Палац Бандінеллі
Вулицями Львова...
CITY HISTORY - СТАВ
Зі «Сльозами Гронського»
Тернополю 465!
CITY SHOPPING
Тепер — диктатура зими
CITY FAMILY
Форос
"...Моя сімейна історія..."
CITY FAMILY
Найоманливіша любов
Материнська!
CITY FAMILY
Ассія Ахат:«Заради дітей чи родини можу відмовитися від концертів»
Асія в гостях у CITY LiFE
CITY ART - АКТОР
Сергій Романюк:«Людина прийшла у цей світ задля того, щоб здивувати когось і себе»
Сергій Романюк в гостях у CITY LiFE
CITY ART
Світовий авангард: український ракурс
«Український авангард» у світі
CITY ART - СПІВАК
Віталій Козловський: «На свій день народження у подарунок я замовив кухонний набір…»
«...артисту корисно відчувати не лише радість, а й... гіркий біль...»
CITY LIBRARY
Роман Іваничук:«Література повинна звучати, як великодній дзвін, а не тхнути вбиральнею»
???? ??? CITY
???????:
N8(15) Жовтень 2005     ???? ??????: КАПІТАН ТА ЙОГО НАДІЯ
??? ? ???????
CITY ART
Світовий авангард: український ракурс

Олександр Архипенко — один із засновників і теоретиків кубізму, ідеолог світового авангарду в скульптурі, наш земляк. Попри твердження багатьох дослідників (переважно російських), які відмовляють Архипенкові в українстві — мовляв, виїхав з України, коли йому не виповнилося ще й двадцяти років, і більше ніколи сюди не повернувся, Олександр Архипенко завжди пам’ятав про свою батьківщину, живився її імпульсами, культурою, мріяв про те, як повернеться додому. Його вважали своїм видатним скульптором французи, німці, американці, росіяни писали про нього як про художника, «имеющего русские корни», а він усе одно — особливо під завісу свого життя — відчував величезну ностальгію за Україною. У цьому на схилі літ голосно зізнався в Америці (вона стала для нього черговою батьківщиною), як і в тому, що готується найближчі Шевченківські свята відзначити у рідному Києві. Не встиг — відійшов у вічність по дорозі в майстерню...

Цьому унікальному митцю, а також десяткам, а може, й сотням не менш цікавих творчих особистостей (що донедавна в Україні — до речі, як і сам Архипенко, — були персонами non grata) присвячене унікальне дослідження «Скульптура українського авангарду» (1905-1918 роки) відомого львівського пошуковця і митця Олеся Ноги.

Узагалі скульптурою авангарду в мистецтвознавчих дослідженнях називають специфічний напрям у скульптурному мистецтві Європи початку ХХ століття. Але парадокс у тому, що й донині вчені не зійшлися на тих засадничих критеріях, які б мали визначати, яка пластика належить до авангарду, а яка — ні. Внаслідок цього одні і ті ж роботи у різних дослідженнях відносять то до модерну, то до постмодерну, то до авангарду, то до «кітчу». А що стосується української авангардної скульптури, то масштабного тематичного дослідження про неї взагалі донині не було.

Як стверджує сам автор, є два ґрунтовних дослідження про вітчизняну скульптуру того часу. Перше присвячене скульптурі кінця ХІХ — початку ХХ століття, а друге — скульпторам України 20-30-х років. Однак період 1905-1918 років, може, найцікавіший, у тих працях висвітлено поверхово. Дослідники не згадують ні скульптуру Олександра Архипенка, ні Давида Бурлюка, ні Казимира Малевича, ні інших не менш видатних скульпторів України, що вже говорити про імена не настільки відомі. А тому вже сьогодні монументальній багато ілюстрованій книзі обсягом понад сімсот сторінок, сигнальний примірник якої побачив світ у видавництві «Українські технології», фахівці пророкують величезну цікавість загалу. І на це є справді вагомі причини.

—Тема «український авангард» у нашому мистецтві є нещаслива, — розповідає Олесь Нога. — Сам термін «український авангард» ввели французи в 70-х роках ХХ століття. Коли утворилася Хорватська республіка, там уперше була організована виставка українського авангарду, яка презентувала як скульптуру, так і живопис. Однак якби не мистецтвознавець Дмитро Горбачов із Києва, стараннями якого в нашу культуру повернуто сотні прізвищ, ми б іще довго думали, пасує чи ні заявляти, що визнані світом митці — передусім українські. А в світі, між іншим, іде боротьба не лише за здобутки, а й за окремі прізвища. Адже наші авангардні митці, які творили у 1905-1918 роках, вплинули на розвиток усього світового мистецтва. І попереду тих змагань за імена сьогодні Росія, Франція, Німеччина...
Є три речі, через які мовчали наші мистецтвознавці. Перша, яка була зрозумілою в радянські часи і не зрозуміла зараз: вважалося, що мистецтво авангарду — буржуазне, воно не має жодного відношення до українського мистецтва. Друга — політична: Москва дозволяла Україні досліджувати будь-що, крім авангардного мистецтва. Бурлюк, Екстер, Кандінський, Наталія Давидова — про ці та інші прізвища нічого не можна було писати, оскільки їх монополізувала сфера російського мистецтва. І третя річ — найбанальніша: ми самі часто з огляду на ті чи інші особисті причини не популяризували цих митців. Так, коли я зателефонував у Париж до українців, які знали Наталію Давидову, і попросив про неї інформацію, то мені відповіли, що оскільки вона офіційно не входила до українських організацій, інформації мені не дадуть. Тобто самі українці вимагають від митців світового рівня заангажованості в політиці у той час, як політику ці творці роблять уже своєю творчістю. Так чи інакше, але все це сприяло тому, що хоча український авангард відомий у всьому світі, в Україні про нього майже нічого не знають.
Коли свого часу Олесь Нога тільки починав писати книжку «Скульптура українського авангарду», то мав дуже конкретну ціль: дослідити явище українського авангарду 1905-1918 років і виявити, що це або дійсно цікава річ в українському мистецтві, або щось вторинне. Сьогодні, опрацювавши море матеріалу, він твердо переконаний: мистецтво українського авангарду в скульптурі, можливо, є одним із визначальних чинників для становлення скульптури всієї Європи.

—Найпримітивніший приклад, — продовжує Олесь Нога. — Наталія Давидова запрошувала в села Київщини авангардистів, які працювали у сільських майстернях (серед них, до речі, був і Казимир Малевич) і створювали там перші супрематичні речі, які згодом стали супрематичними з’явами в скульптурі й архітектурі та поширилися по цілому світі.
 
Якщо говорити про суперзнахідки дослідника, то, як стверджує сам співрозмовник, бути їх не може. Є історія, яку, якщо не фіксуємо ми, фіксує хтось інший. Олесь Нога просто взявся відтворити для українців те, чого вони не знають, хоча це знає увесь світ. Так він і для нас, і для себе відкрив всесвітньо відомих Сергія Булаковського (одесит, який, переїхавши до Парижа, став одним із засновників Російської академії мистецтв у французькій столиці), Оскара Мєщанінова, Ганну Орлову, Ісаака Паїлеса, інших, які, як правило, визначали скульптурне обличчя Парижа в 1910-х роках. Усі ці люди приїхали до столиці Франції з України, хіба за винятком Мєщанінова, який хоча й був народжений у Білорусі, художню освіту отримав в Одесі. Й у творчому вимірі усі вони проявили себе фантастично. Скажімо, Ганна Орлова роками не сходила зі сторінок найпопулярніших журналів про скульптуру Франції. Росія приписує її собі, але народилась Орлова в Україні, в Парижі працювала з українськими митцями.

—Чи визнавали ці митці самі власну приналежність до України? — продовжує Олесь Нога. — Якби всесвітньо відомий Казимир Малевич наприкінці свого життя не сказав, що ми часто згадували Україну і ми родом з України, його ніхто ніколи не пов’язав би з нашою країною. Думаю, що ми повинні опиратися на ті речі, на які опираються французькі мистецтвознавці, які, для прикладу, в творчості Соні Делоне знайшли українські мотиви й так і написали: Делоне — українська художниця, бо її творчість начисто переповнена українськими мотивами. Коли я сам глянув на скульптурні роботи Соні Делоне — величезні колові пласти, то зрозумів однозначно: вона користувалася дитячими спогадами від писанок.
І тут обов’язково слід сказати про ще одне: при дослідженні українського авангардного мистецтва в українських науковців виникає проблема, якої в світі не існує, — вони намагаються вичавити з українського мистецтва суто українське мистецтво. Ніхто в Росії не намагається в італійцеві Паоло Трубецькому знайти російські корені, хоча всі вважають, що італієць Паоло Трубецькой — найвидатніший російський скульптор. І нам також не треба створювати собі проблеми і вимагати від народжених в Україні євреїв, щоб вони ходили до греко-католицької церкви. Хай вони ходять до синагоги і творять українське авангардне мистецтво. Видатний українець у мистецтві, який створив Академію мистецтв, Мурашко ніколи не говорив українською мовою, але був розстріляний як український патріот. Взаємодія політики і мистецтва — річ дуже делікатна, тож до цього треба дуже виважено підходити.
Олесь Нога у своїй книзі розповідає про багатьох унікальних митців. Серед них — Михайло Бойчук, який уже в перших своїх творах (1909-1910 роки), котрі показував у Львові, Києві, Парижі, виявив себе дуже цікавим пластиком. У 20-х роках він очолив практично весь скульптурний рух УРСР. Десятки імен працювали саме в стилі бойчукізму — поєднання авангардних тенденцій із традиційним іконописним баченням образу. До 1939 року в Україні саме цей стиль був визначальним. Потім раптово зник, і його більше ніхто не використовував.

Одеситка Соня Делоне разом зі своїм чоловіком, парижанином Робертом Делоне, вважаються засновниками симультанізму. Їхня концепція зводилася до того, що справжнє мистецтво відображається колористичними коловими формами. І будь-яку форму, ідеї можна так втілити. І якщо Роберт Делоне був швидше практиком, то Соня Делоне пояснювала свою творчість. Вона неодноразово підкреслювала, що якби не було її вражень від української культури, яскравих українських весіль тощо, вона б ніколи не змогла творити такі образи. Для України це важливо, оскільки Делоне сама визнала коріння своєї творчості. А з іншого боку симультанізм — це однозначно світовий стиль. Соні Делоне вже давно нема, а в цьому стилі і далі творять то в одній, то в іншій країні.

Перед Давидом Бурлюком, вважає Олесь Нога, нам усім треба скинути капелюха. Адже якби не Бурлюк, наголошує дослідник, мистецтва світового авангарду в такому вигляді, в якому ми його знаємо, не було би. Бурлюк був людиною, яка, можливо, менше працювала, ніж Василь Кандінський, Пабло Пікассо чи ще хтось (бо він море часу та грошей тратив на те, щоб організувати виставки своїм товаришам), але він один із тих, хто створив напрямок скульптоживопису разом з Архипенком, Татліним, іншими художниками. Та й загалом він і Василь Кандінський були родоначальниками абстракціонізму, тільки до створення абстракції Кандінський ішов теоретичним шляхом, а Бурлюк — через український народний декоративізм.

Цих імен, якщо не детально схарактеризованих, то бодай згаданих у дослідженні Ноги, навіть не десятки — сотні. Надзвичайно цікава і потрібна база для майбутніх досліджень.
— Я завершив книгу саме тепер, — каже науковець. — Тобто у рік століття, відколи про себе заявили дикі фовісти в Парижі чи відбувалися перші авангардні з’яви в Росії. Саме сто років тому українські художники теж сказали собі, що хочуть жити і творити так, як хочуть, і поглянули на мистецтво абсолютно інакше, ніж було прийнято. І це справді для мене якийсь містичний збіг...

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: