CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 15
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 15
???????
CITY MIX
У готів — «Чорна ліра»
«Чорна ліра» у Збаразькому замку
Гуцули показали себе на весь світ
у Радехові...
Ностальгія за Флінтою
«Я хочу говорити правду, котрої я не знаю, але яку я шукаю!»
CITY PEOPLE
Таїсія Повалій: «Моя дружба з Басковим не випадкова...»
Таїсія Повалій в гостях у CITY LiFE
???? ??????
Капітан і його Надія
Анатолій Тимощук в гостях у CITY LiFE
CITY SOCIETY
Січа у замку Любарта
Луцьку — 920 років!
CITY SOCIETY
Олег Бойко:«НЕ ХОЧУ БУТИ КВАРТИРАНТОМ»
CITY HISTORY
Кам’янець — Бог це зробив...
«Хто так міцно укріпив неприступний Кам’янець?»
CITY HISTORY - МУЗЕЙ
Палац Бандінеллі
Вулицями Львова...
CITY HISTORY - СТАВ
Зі «Сльозами Гронського»
Тернополю 465!
CITY SHOPPING
Тепер — диктатура зими
CITY FAMILY
Форос
"...Моя сімейна історія..."
CITY FAMILY
Найоманливіша любов
Материнська!
CITY FAMILY
Ассія Ахат:«Заради дітей чи родини можу відмовитися від концертів»
Асія в гостях у CITY LiFE
CITY ART - АКТОР
Сергій Романюк:«Людина прийшла у цей світ задля того, щоб здивувати когось і себе»
Сергій Романюк в гостях у CITY LiFE
CITY ART
Світовий авангард: український ракурс
«Український авангард» у світі
CITY ART - СПІВАК
Віталій Козловський: «На свій день народження у подарунок я замовив кухонний набір…»
«...артисту корисно відчувати не лише радість, а й... гіркий біль...»
CITY LIBRARY
Роман Іваничук:«Література повинна звучати, як великодній дзвін, а не тхнути вбиральнею»
???? ??? CITY
???????:
N8(15) Жовтень 2005     ???? ??????: КАПІТАН ТА ЙОГО НАДІЯ
??? ? ???????
CITY SOCIETY
Олег Бойко:«НЕ ХОЧУ БУТИ КВАРТИРАНТОМ»

Безмежно вдячний долі за те, що пов’язала моє життя з Луцьком. Це надзвичайно гарне і затишне місто, з великою історією і європейськими перспективами у майбутньому. Проте сьогодні місто має певні проблеми, в першу чергу в такій життєво важливій галузі, як комунальне господарство. Фактично з 60-70-х років минулого століття воно корінним чином не змінювалось. Наразі його стан такий, що я волію жити зі своєю сім’єю за межами міста, аби не залежати від «сюрпризів» комунальників.
Питання реформування комунального господарства Луцька стоїть дуже гостро. Необхідно взяти за основу європейський підхід. З одного боку — власники квартир, які гуртуються в об’єднання співвласників будинків. З іншого боку — надавачі послуг, скажімо, приватизовані ЖЕКи, які конкурують між собою і тому змушені не тільки постійно підвищувати якість своїх послуг, а й спрямовувати левову частину свого прибутку на закупівлю сучасної техніки, підвищення зарплати своїм працівникам, залучення до співпраці кращих фахівців... Як бачимо, нічого особливого європейці не придумали, звичайна бізнес-система.
Українське законодавство, концепція діяльності Державного комітету комунального господарства дозволяють провести таку реформу. Та чи готові до цього наша міська влада, керівники суб’єктів комунального господарства, міська громада, бізнесмени?
Протягом тих півтора року, що я працював в обласній держадміністрації, я щоденно «тиснув» на мерів, комунальників — давайте розпочинати реформу. На жаль, лише у Нововолинську знайшов порозуміння, у місті почали створювати об’єднання співвласників будинків. В інших містах, у тому числі в Луцьку, до реформи «комуналки» наразі тільки приглядаються.
Керівники комунальних підприємств, начальники ЖЕКів, із якими я часто-густо спілкуюсь, основну проблему вбачають у тому, що їм не виділяють достатньо коштів з бюджету. Та й ті, що виділяють, деколи не надходять або надходять «не туди». І справді, можливо, нам треба менше феєрверків у місті, менше граніту в Будинку культури, менше зводити пам’ятників... Спитайте лучан — і вони скажуть, що на ці кошти краще зробити ремонт шатрових покрівель будинків, що є в аварійному стані, або купити декілька машин для вивозу відходів чи очищення доріг від снігу...
З іншого боку, у мене складається враження, що для міського бюджету часто-густо виникає багато «несподіванок». У підвалі «потекла» труба, вода, що швидко накопичується, підмиває фундамент будинку... Справжня «несподіванка», яка коштує міському бюджету сотні тисяч гривень! А де ж були начальник ЖЕКа, керівник комунального підприємства, яких мешканці будинку декілька днів інформували про критичну ситуацію?
А тепер уявіть собі, що в цьому будинку функціонує комітет об’єднання співвласників будинку, який всіляко стимулюють міська влада і громада, який розпоряджається певними матеріальними та фінансовими ресурсами. Вони дійсно є господарями: це наш будинок, наша прибудинкова територія. Тут не будуть стояти гараж і пивний кіоск, ми тут розіб’ємо скверик і дитячий майданчик. «Потекла» труба у підвалі?.. Через декілька хвилин нею займеться черговий сантехнік, який мешкає у цьому ж будинку. До речі, і йому, і черговому електрику заробітну плату нараховує й виплачує комітет об’єднання, тобто громада будинку. Якщо ж зусиль чергових недостатньо для усунення аварії, комітет має змогу запросити фахівців з комерційного комунального підприємства, спеціалізованої фірми, а не розшукувати декілька днів нетверезого сантехніка з «коханого» ЖЕКа...
Є ще одна дуже гостра проблема для комунального господарства Луцька — утилізація відходів. Велике місто не має свого заводу з утилізації. Сьогодні всі відходи життєдіяльності обласного центру вивозять на полігон твердих відходів у селище Брище. Близько 300 тонн відходів щодня! Селяни тішаться тим, що їм зробили безкоштовний проїзд у маршрутках за рахунок міського бюджету, і не піднімають голос. Поки... А завтра прийде новий селищний голова і скаже: «А навіщо нам, лучани, ваше... сміття?» І що далі? 300 тонн відходів щодня...
Сьогодні під Києвом є села, де були полігони твердих відходів. Мешканці цих сіл за безцінь віддають свої будинки, в яких не можна жити. Отруєна земля, отруєна вода, отруєні поля...
Ми, лучани, сьогодні залежимо від доброї волі селищної громади села Брище і навколишніх сіл. Від доброї волі, наголошую. Луцьк у величезному боргу перед цими людьми. Але чи треба цей борг збільшувати? Чи й надалі ми, лучани, житимемо у рідному місті, як квартиранти?..

Так, ця проблема є болючою для всієї України. Дещо краща ситуація в столиці. Але чому ми не можемо бути в цій справі першими? Чому маємо порівнювати себе зі східною чи центральною Україною, чому не з Польщею, яка ось тут, поруч? Вони живуть цивілізовано, дбають про екологію, думають про майбутнє своїх дітей. У них є сучасні технології сортування відходів, європейський досвід будівництва й експлуатації сучасних заводів з утилізації твердих відходів. І поляки готові цими технологіями і досвідом із нами поділитися.
Луцькі дороги — окрема сумна пісня. У місті достатньо підприємств, які відраховують кошти на обслуговування доріг. Проте чомусь ремонтують в основному тільки центральні вулиці. Але ж лучани живуть не тільки на проспекті Волі, а й на околицях міста. Повинна бути комплексна програма обслуговування доріг, а не латання ям.
Я далекий від думки, що в одну секунду можна знайти вихід із усіх цих проблем. Але визначитися, хто за що відповідає, та знайти рішення болючих питань можливо на міській сесії. Інженери, будівельники, спеціалісти проектних організацій здивовані тим, що ці проблеми від громади приховуються.
До прикладу, міський житловий фонд знаходиться у критичному стані. Необхідно провести комплексну санацію всіх житлових будинків. Те, що зробили німці після об’єднання НДР і ФРН. Вони відселили людей, провели комплексну санацію будинків: утеплили фасади, замінили вікна та двері, модернізували інженерні мережі, зробили автономну систему опалення. І так пройшлися практично по всіх будинках. Тобто зробили помешкання безпроблемним. І тоді, дещо підвищивши плату за комунальні послуги, дали людям можливість жити в сучасних будинках.
Ми теж повинні пройти цією дорогою. Потрібно будувати житло з сучасним енергозбереженням стін, вікон, нормальними інженерними мережами й автономним теплопостачанням. А кожний старий будинок треба продіагностувати. Одні розібрати, інші привести до ладу так, як зробили це німці. Потрібна комплексна програма, яку б спільно опрацювали міська влада, бізнес, інвестори.
Одне з найважливіших завдань міського керівництва — створити такі умови, щоб бізнес інвестував кошти в будівництво житла, комунальне господарство. В сьогоднішніх же умовах жодний розумний бізнесмен не вкладе в «комуналку» ні копійки. Коли він чи його економіст з інженером порахують коефіцієнт корисної дії старих котлів, втрати тепла на десятках кілометрів теплотрас, рівень оплати тарифів — вони за голову схопляться: «Що ми робимо?»
Іншого шляху, як ставити автономне опалення — чи на будинок, чи на під’їзд, чи поквартирно, — немає. Об’єднання співвласників будинку прийняло рішення: «У нашому будинку буде своя котельня зі своїм оператором». І отримали якісну послугу. І все, крапка. І ніяких кілометрів теплотрас, і ніяких гейзерів з гарячою водою посеред дороги.
Суб’єкти існуючої системи комунального господарства не зацікавлені в такому простому та сучасному вирішенні проблеми, лучанам усіляко перешкоджають у прагненні мати автономне опалення. Переді мною ж приклад моїх батьків, які неймовірними зусиллями подолали-таки ці перепони. Вони живуть у двокімнатній квартирі і сплачують 18-20 гривень за невеличкий газовий котел, який дає тепло в квартиру і підігріває воду.
Лучани — дуже добрі і терплячі люди. Нас тільки трохи зіпсувала колективна відповідальність-безвідповідальність. Маєш можливість — плати за електроенергію, не маєш — ну, що ж... Нам дуже пощастило з мером міста, який уміє знаходити компромісні рішення. Тому й вдалося уникнути серйозних соціальних потрясінь, коли у населення були величезні борги по сплаті за користування газом. Газ нікому не відключили. Звичайно, певною мірою вплинула політична ситуація. Хоча я впевнений, що політика не має втручатися до вирішення господарських питань. Раніше чи пізніше це дасться взнаки.
Люди повинні зрозуміти: скористався послугою — заплати. Я прихильник такої системи: купив карточку, прийшов додому, вставив карточку в систему, розблокував систему, користуєшся водою, газом і т.д. Закінчились кошти на карточці — поповнив або купив іншу. Сам регулюєш споживання і свої витрати. Є центр, де продаються карточки, де акумулюються кошти, і з цього центру йде оплата за енергоносії для обслуговування всієї системи міста. Ось така система мусить бути в Луцьку.
І це не утопія, це на 100 відсотків реальний проект. Аби була добра воля міської влади і громади. Люди повинні усвідомити — за енергоносії потрібно платити. І ветерани повинні отримувати на це живі гроші, а не міфічні пільги.
Відношення міської влади до бізнесу повинно змінитись. Не треба шукати для розвитку інфраструктури міста інвесторів десь аж у Китаї. Та луцькі бізнесмени і є інвестори! Я ж зі своїми заробленими грошима не поїхав жити у Польщу чи іншу країну. Я ж тут, у Луцьку. І кожен день відкриваю нові робочі місця. Кожен день. То хіба я не інвестор?
Корпорація «Антон», яку я очолюю, не бере участі в міських соціальних програмах. До прикладу, не вважаю за необхідне за кошти корпорації ремонтувати міську лікарню чи якесь її відділення. Не це є соціальною відповідальністю бізнесу. Бізнес сплачує податки, які в тому числі спрямовуються і на утримання медичних закладів. Там повинні бути свої менеджери, які зуміють ефективно розпорядитись цими коштами.
Раніше, беручи участь у соціальних проектах, я декілька разів стикався із серйозними бюрократичними перепонами. І наразі не маю бажання докладати зусиль для боротьби з міськими бюрократами, коли є багато інших питань, які я можу вирішити з користю для міста, лучан, працівників мого підприємства. На жаль, сьогодні я не можу спорудити будинок, де б жили всі працівники корпорації, але мрію про це і працюю над тим, аби мрія збулася.
Мрію про те, щоб гості Луцька дивувалися не тільки великій кількості затишних кафе, барів та ресторанів, а й спортивних майданчиків, де, як у часи мого дитинства, вирували б футбольні та волейбольні баталії «двір на двір», «вулиця на вулицю». Мрію про те, що у нас буде не один занедбаний кінотеатр, а кілька — сучасних, затишних, як у недалекому минулому. І що в чудових міських парках з’являтимуться нові атракціони, а не тільки шатри відомих пивних брендів...
Вірю, що ці мрії скоро збудуться. Ми ж із вами не квартиранти у своєму рідному місті.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: